РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1455/23 (927/867/23)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600, nizhin.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Позивача: Північного офісу Державної аудиторської служби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053, mailbox@das.gov.ua

до відповідача 1: Державного підприємства "Державне господарство "Іванівка" Інституту сільськогосподарського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (скорочена назва ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України),

код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Ніжинський район Чернігівська область, 16433, dgivanivka2010@ukr.net

до відповідача 2: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (скорочена назва СТОВ "Батьківщина), код ЄДРПОУ 30875436, вул. Незалежності, буд. 51, с. Калюжиці, Срібнянський район, Чернігіська область, 17311

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України (скорочена назва НААН України), код ЄДРПОУ 00024360, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9 м.Київ, 01010, prezid@naas.gov.ua

про зобов`язання сторін договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином

За участю представників сторін:

від прокуратури: Хряпа А.М., посвідчення №073899;

від позивача Мойсієнко Н.О., посвідчення НОМЕР_1 ;

від відповідача-2: адвокат Коленченко О.О., посвідчення №000052; представник Карпенко В.К. (поза межами суду )

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Державне господарство "Іванівка" Інституту сільськогосподарського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина про зобов`язання сторін договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним договором підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього, зокрема, додаткової угоди № 1 від 05.09.2022, додаткової угоди № 2 від 20.09.2022, додаткової угоди № 3 від 22.09.2022, додаткової угоди № 4 від 28.09.2022, додаткової угоди № 5 від 29.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам закону та є нікчемними.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.06.2023 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; залучено Національну академію аграрних наук України в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

18.07.2023 до суду від позивача Північного офісу Державної аудиторської служби надійшли письмові пояснення щодо факту нездійснення ним перевірок відповідача-1.

18.07.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2 в якому заперечено проти представництва прокурором інтересів позивача, доводів прокурора стосовно підстав позову щодо обов`язку відповідача-1 дотримуватись норм Закону України «Про публічні закупівлі», зазначено про неефективний спосіб захисту порушеного права прокурором.

24.07.2023 до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву Національної академії аграрних наук України в яких підтримано позов, зазначено, що відповідач-1 свідомо ділив предмет закупівлі за Договором підряду від 22.07.2022 на частини, визначені додатковими угодами №1-4, з метою уникнення обов`язкового погодження Договору підряду, вартість якого загалом становить 15 808 080,00 грн. Національною академією аграрних наук України вказано, що нею не надавалась згода відповідачу-1 на вчинення Договору підряду від 22.07.2022 та не ухвалювалось рішення про його погодження.

26.07.2023 до суду надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача-2 в якому повторно обґрунтовано представництво прокурором інтересів позивача та обраного способу захисту, як ефективного, зазначено, що відповідач- 1 ДП «ДГ «Іванівна» є суб`єктом господарювання державного сектора економіки; до укладання договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 мав отримати згоду на його вчинення в НААН України, як органу управління державним майном, проте відповідне рішення НААН України щодо згоди на укладання договору підряду від 22.07.2022 не приймалось.

28.08.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечено проти представництва прокурором інтересів позивача, доводів прокурора стосовно підстав позову щодо обов`язку відповідача-1 дотримуватись норм Закону України «Про публічні закупівлі», зазначено про неефективний спосіб захисту порушеного права прокурором.

28.08.2023 до суду надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача-1 в якому повторно обґрунтовано представництво прокурором інтересів позивача та обраного способу захисту, як ефективного, зазначено, що відповідач- 1 ДП «ДГ «Іванівна» є суб`єктом господарювання державного сектора економіки; до укладання договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 мав отримати згоду на його вчинення в НААН України, як органу управління державним майном, проте відповідне рішення НААН України щодо згоди на укладання договору підряду від 22.07.2022 не приймалось.

28.08.2023 до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2 датований 21.08.2023, аналогічного змісту до того, що був поданий вказаною стороною через систему «Електронний суд» 18.07.2023 року.

31.08.2023 до суду надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача-2 аналогічного змісту до того, що був поданий вказаною стороною 26.07.2023 року.

19.10.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання прокуратури ( з накладенням ЕЦП) про витребування доказів. Дане клопотання було розглянуто в судовому засіданні 19.10.2023 та відхилено судом.

У судовому засіданні 19.10.2023 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, представники відповідача-2 заперечили стосовно позовних вимог. Суд відклав судове засіданні з розгляду справи по суті на 08.11.2023 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 (суддя Белов С.В.) постановлено відкрити провадження у справі №927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729853); ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"; призначити розпорядником майна боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" Лященко Павла Володимировича (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено 07.11.2023 № 71795.

В межах справи № 927/867/23 ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2023(суддя Белов С.В.) постановлено матеріали справи № 927/867/23, відповідачем-1 в якій є боржник у справі про банкрутство, передати для розгляду в межах справи № 927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729853).

В межах справи про банкрутство ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2023(суддя Белов С.В.) постановлено справу № 927/867/23 прийняти для розгляду в межах справи № 927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729853); номером справи визначити № 927/1455/23 (927/867/23).

З урахуванням того, що склад суду в зазначених справах є незмінним (суддя Белов С.В.) суд продовжив розгляд справи № 927/1455/23 (927/867/23) по суті.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 цього ж Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 за № 631, однією з підстав для проведення перевірки закупівель є укладення договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю вживає у встановленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Права органу державного фінансового контролю визначені ст. 10 цього ж закону. Зокрема, вказаний орган вправі: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові 'ґа бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання, недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, накладати у вицадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Згідно з п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Відповідно др п. 7 даного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Таким чином, органом, який відповідно до вимог законодавства здійснює повноваження щодо проведення державного фінансового контролю у .сфері закупівель, у тому числі наділений повноваженнями щодо вжиття заходів до усунення порушень законодавства у сфері закупівель, є Держаудитслужба та її територіальні органи.

Такої ж позиції притримується і Верховний Суд, виклавши її у постановах від 13.02.2019 по справі № 906/296/18, від 07.12.2019 у справі № 924/1256/17, від 12.08.2020 у справі № 917/144/19, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 06.04.2021 у справі № 922/2069/20, від 15.04.2021 у справі № 905/1529/20 тощо.

Матеріали справи містять докази повідомлення Ніжинською окружною прокуратурою (лист №52-75-2893вих-23 від 24.04.2023) Північний офіс Держаудитслужби (уповноважений орган) про виявлені порушення.

У листі Північного офісу Держаудитслужби № 3431-2 від 12.05.2023 не зазначено про наміри самостійно вжити необхідних заходів для проведення заходів державного фінансового контролю щодо виявлених прокуратурою фактів порушення законодавства та звернення з позовом за захистом інтересів держави.

Прокурором належним чином повідомлено позивача про звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів, що підтверджується матеріалами справи ( повідомлення № 52-75-4196вих-23 від 13.06.2023).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що є належним підтвердженням для його представництва інтересів держави в особі позивача в даній справі.

Згідно Статуту відповідача-1, затвердженого Президентом НААН України 30.01.2018, ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України засноване на основі державної власності, перебуває у віданні національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (п.1.1 Статуту), підпорядковане Інституту сільськогосподарського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (п.1.5 Статуту).

Пунктом 2.1 Статуту визначено, що підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (Науковій установі) умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо.

Відповідно до п. 2.2 Статуту основними напрямами та видами діяльності підприємства є активне сприяння Науковій установі, якій воно підпорядковане, а також іншим науковим установам в роботі по проведенню наукових дослідів, виробничої перевірки і впровадженню науково-технічних розробок; сприяння на взаємовигідній основі науковим установам в їх діяльності по поширенню серед державних підприємств та організацій, а також інших господарюючих суб`єктів досягнень науки, техніки і передового досвіду у виробництво; виробництво оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, розведення великої рогатої худоби, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, допоміжна діяльність у тваринництві, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння, олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно з п. 3.1 Статуту ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання.

За п. 3.5 Статуту економічною основою діяльністю ДП «ДГ Іванівка» є державна власність України на основні фонди, інше державне майно, а також землі НААН, які закріплені за нею.

Пунктом 4.10 Статуту відповідач-1 має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей, визначених Статутом та в межах його цивільної правоздатності.

Статутний капітал Підприємства становить 7635977,00 грн (п.5.2 Статуту).

Відповідно до п. 4.11 Статуту ДП «ДГ «Іванівка» ефективно використовує належне йому майно та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних, економічних і інших потреб держави.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач-1 є комерційним унітарним підприємством юридичною особою публічного права та суб`єктом господарювання державного сектору економіки. ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України засноване на державній власності.

Відповідно до Державних актів на право постійного користування землею ЯЯ № 9376879 від 22.12.2011, ЯЯ № 9374849 від 07.06.2012, ЯЯ № 9374850 від 07.06.2012, ЯЯ № 9374851 від 07.06.2012, ЯЯ № 9374852 від 07.06.2012 (зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № № 742080003000026, 742080003000046, 742080003000047, 742080003000048, 742080003000049, відповідно) у користуванні ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України знаходяться земельні ділянки загальною площею 4125,4585 га на території Миколаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

22.07.2022 між відповідачем-1 ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України та відповідачем-2 СТОВ «Батківщина» укладено договір підряду № 22/07/2022, відповідно до якого підрядник (СТОВ «Батьківщина») зобов`язався на свій ризик виконати спеціалізованою технікою ( яка перебуває у власності підрядника на земельних ділянках, що перебувають у користуванні замовника (ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України) сільськогосподарські роботи на наданих замовником (ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України) сільськогосподарських полях/угіддях (що перебувають у користуванні замовника на праві постійного користування), які знаходяться на території Миколаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили спеціалізовану техніку та обладнання для агропромислового комплексу. Пунктом 2.2 Договору встановлено наступні роботи на таких площах і в наступні терміни: оранка на площі - 470 га в період з 02.08.2022 по 31.1,0.2022 (п.п. 2.2.1); збирання ранніх зернових культур на площі - 580 га в період з 25.07.2022 по 20.08.2022 (п.п. 2.2.2).

Умовами п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна за виконання підрядником робіт на 1 га полів установлюється наступним чином: оранка - 2160 грн., в т.ч ПДВ (п. 5.1.1); збирання пшениці - 2220 грн., в т.ч. ПДВ (п. 5.1.2).

Загальна вартість виконаних робіт (ціна робіт) за Договором, згідно п.5.2, визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в акті виконаних робіт.

Порядок здійснення розрахунків визначено в п. 6.1 договору - на підставі оформлених сторонами актів виконаних робіт до 05.09.2022.

05.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 05.09.2022 до Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022, якою сторони внесли зміни до п. 2.2 розділу 2 договору шляхом доповнення п. 2.2.3 «збирання пізніх зернових культур на площі - 1800 га в період з 05.10.2022 по 30.11.2022» та внесли зміни до п.5.1 розділу 5 договору шляхом доповнення п. 5.1.3 «збирання пізніх зернових культур - 2220 грн. в т.ч. ПДВ».

20.09.2022 укладено додаткову угоду № 2, якою сторони внесли зміни до п. 1.2.1 розділу 1 договору підряду шляхом доповнення пунктом 1.2.1.5 в наступній редакції: « 1.2.1.5. трактор колісний Challenger MT665D (державний номер 17І62СВ) 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію АС 199853 + Vaderstad SPIRIT 600S сівалка (захват 6м)»; внесли зміни до п. 2.2 розділу 2 договору шляхом доповнення пунктами 2.2.4 та 2.2.5 в наступних редакціях: « 2.2.4. посів озимої пшениці на площі - 1700 га в період з 05.10.2022 по 15.11.2022, п. 2.2.5 оранка на площі - 630 га в період з 01.11.2022 по 20.12.2022, внесли зміни до п. 5.1 розділу 5 договору шляхом доповнення пунктом 5.1.4 в наступній редакції: « 5.1.4 посів пшениці озимої - 1272 грн. в т.ч. ПДВ»; внесли зміни до п. 6.1 розділу 6 договору та виклали в новій редакції: « 6.1. Розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі оформлених сторонами актів виконаних робіт до 05.11.2022».

Додатковою угодою № 3 від 22.09.2022 внесено зміни щодо видів спеціалізованої техніки для агропромислового комплексу, зокрема: до пункту 1.2.1 розділу 1 договору шляхом доповнення пунктом 1.2.1.6; 1.2.1.7; 1.2.1.8 в наступних редакціях: 1.2.1.6 комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S690 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) 2011 року випуску, свідоцтво tipo державну реєстрацію серія НОМЕР_10 + жатка соняшникова Geringhoff 9,1 2015 року випуску заводський номер № НОМЕР_4 візок для транспортування жатки ZURN серійний номер НОМЕР_11 201 1 року випуску; 1.2.1.7 комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S690 (державний номерний знак НОМЕР_5 ) 2008 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_12 + жатка соняшникова Geringhoff 9,1 2015 року випуску заводський номер № НОМЕР_6 візок для транспортування BRUNS 49699 Linden серійний номер НОМЕР_13 2009 року випуску; 1.2.1.8 комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S690 (державний номерний знак НОМЕР_7 ) 2009 року випуску, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_14 + жатка соняшникова Geringhoff 9,1 2015 року випуску заводський номер № НОМЕР_8 візок для транспортування жатки ZURN серійний номер НОМЕР_15 2009 року випуску, жатка соняшникова Geringhoff 9,1 2015 року випуску.

Додатковою угодою № 4 від 28.09.2022 внесли зміни до п. 1.2.1 розділу 1 договору шляхом доповнення пунктом 1.2.1.5 в наступній редакції: « 1.2.1.9. CLAAS Jaguar 970 (31698) Комбайн силосозбиральний 2011 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_17»; « 1.2.1.10. - JOHN DEERE 8330 трактор колісний (державний номерний знак НОМЕР_9 ) 2007 року випуску свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_16 + Case Tiger Mate II культиватор широкозахватний»; внесли змійи до пункту 2.2 розділу 2 договору шляхом доповнення п.п. 2.2.6 та 2.2.7 в наступних редакціях: « 2.2.6. скошування кормових культур - 70 га в період з 25.10.2022 пр 31.10.2022; « 2.2.5 культивація - 1450 га в період з 05.10.2022 по 15.11.2022; до п. 5.1 розділу 5 договору підряду шляхом доповнення пунктом 5.1.5 та 5.1.6 в наступній редакції: « 5.1.5. скошування кормових культур - 2544 грн. в т.ч. ПДВ», « 5.1.6. культивація - 870 грн. в т.ч. ПДВ»; до п. 6.1 виклали в новій редакції: « 6.1. Розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі оформлених сторонами актів виконаних робіт до 31.12.2022».

Додатковою угодою № 5 від 29.12.2022, маючи намір продовжити дію договору підряду на 2023 рік, сторони домовились внести зміни до п. 2.2 розділу 2 договору шляхом доповнення пунктами 2.2.8; 2.2.9 в наступних редакціях: « 2.2.8. оранка на площі - 1400 га в період з 25.03.2023 по 20.05.2023; 2.2.9. культивація - 1750 га період виконання з 15.04.2023 по 31.05.2023»; п. 6.1 розділу 6 договору підряду виклали в новій редакції « 6.1. Розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі оформлених сторонами актів виконаних робіт до 31.12.2023»; п. 10.1 розділу 10 договору виклали в новій редакції: « 10.1. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного його виконання».

Загальна вартість виконаних робіт за Договором підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 з урахуванням додаткових угод згідно Актів виконаних робіт: №437 від 31.08.2022 року; №535 від 28.12.2022 року; №731 від 29.12.2022 року; №795 від 29.12. 2022 року склала 7 306 651,80 грн (а.с.151-154 т.І).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, відповідачі, як сторони Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод № 1 від 05.09.2022, № 2 від 20.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 28.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 погодили умови Договору та додаткових угод встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Прокурор зазначає, що Договір підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам закону, оскільки відповідач-1 діє на основі державної форми власності (державна частка у статутному капіталі становить 100 %), а державні підприємства, як юридичні особи, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %, наділені обов`язковими ознаками замовника, визначеними пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор вказує, що вартість предмета закупівлі (робіт) відповідно до Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод перевищує 1,5 мільйона гривень, відомостей про проведення ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України» публічних закупівель щодо закупівлі відповідних послуг не встановлено, отже відповідачем-1 не дотримано обов`язкових вимог щодо проведення тендерних закупівель встановлених положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» і в силу п.1ч.1 ст.43 Закону України «Про публічні закупівлі» Договір підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 є нікчемним. Аналогічно є нікчемними і додаткові угоди № 1 від 05.09.2022, № 2 від 20.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 28.09.2022 та № 5 від 29.12.2022, як похідні від нікчемного правочину.

Іншою підставою нікчемності Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього прокурор визначає невідповідність вимогам ст.73-2, ст.74 Господарського кодексу України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо підстав нікчемності Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього у зв`язку з недотриманням обов`язкових вимог щодо проведення тендерних закупівель встановлених положеннями Законом України «Про публічні закупівлі» суд виходить з того, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» визначенням відповідного терміну до замовників публічних закупівель належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з конкретних ознак.

До замовників публічних закупівель віднесено також юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з визначених Законом ознак, а також за наявності спеціальних або ексклюзивних прав.

16.09.2014 року ВРУ прийнято ЗУ «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Глава 8 вказаної Угоди регулює питання «Державні закупівлі». В ст. 148 Угоди зазначено, що Сторони визнають внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановлюють у якості своєї мети ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель. Це передбачає послідовне наближення законодавства України у сфері державних закупівель до acquis ЄС у сфері державних закупівель, що супроводжуватиметься інституційною реформою та створенням ефективної системи державних закупівель на основі принципів, якими регулюються державні закупівля Сторони ЄС.

У статті 149 Угоди зазначено, що ця Глава застосовується до будь-якого органу та будь-якої організації, що здійснюють закупівлі, які відповідають відповідним визначенням у справі ЄС у сфері державних закупівель . Це визначення включає також органи й суб`єкти господарювання, які регулюються публічним правом і здійснюють діяльність у комунальному або інфраструктурному секторах, а також приватні суб`єкти господарювання, які здійснюють відповідну діяльність на підставі спецальних та виключних прав у комунальному та інфраструктурному секторах.

Кабінетом Міністрів України 24.02.2016 року прийнято розпорядження «Про стратегію реформування системи публічних закупівель (дорожню карту) № 175-р.

В абз. 5-6 стратегії зазначено, що нестабільніть законодавства є однією з основних проблем системи публічних закупівель, що призводить до неоднозначного тлумачення принципів та правил здійснення публічних закупівель, неефективного правозатосування.

Таким чином, одним з напрямів реформи публічних закупівель є забезпечення прогнозованості та стабільності нормативно-правової бази на основі гармонізації національного законодавства з правилами ЄС, адаптації ключових концепцій, понять та приведення процедур закупівлі у відповідність із міжнародними стандартами.

Відповідно до ЗУ «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі» 16.03.2016 року Україна приєдналась до Угоди про державні закупівлі на умовах Рішення Комітету з державних закупівель Світової організації торгівлі GPA/133 від 16.11.2015, включаючи Додатки А і В до зазначеного рішення, до Угоди про державні закупівлі, укладеної 15.04.1994 в м. Марракеші, зі змінами, внесеними Протоколом про внесення змін до Угоди про державні закупівлі, вчиненим 30.03.2012 в м. Женеві, яка набирає чинності для України на тридцятий день після передачі на зберігання Генеральному директору Світової організації торгівлі інструмента України про приєднання.

У пункті 10 преамбули Директиви 2014/24 EU Європейського Парламенту і Ради ЄС про державні закупівлі, опублікованої в Офіційному віснику Європейського Союзу від 26.02.2014 зазначено, що поняття «замовник» і, зокрема, «орган, який регулюється публічним правом» були неодноразово розглянуті у судовій практиці Суду Європейського Союзу. З метою уточнення, що сфера застосування цієї Директиви, з точки зору її дії повинна залишатись незмінною, доцільно дотримуватись визначень, які Суд взяв за основу, та включити певні роз`яснення на основі цієї практики в якості ключа до розуміння самих визначень, без наміру змінити розуміння концепцій, що випливають із зазначеного судової практики. З цією метою слід пояснити, що установу, яка здійснює діяльність за нормальних ринкових умов, прагне отримати прибуток, а також може нести збитки, які виникають при здійсненні діяльності, не слід розглядати як «орган, який регулюється публічним правом», оскільки потреби у загальних інтересах, для задоволення яких він був створений або щодо яких йому було поставлене відповідне завдання, можуть розглядатися як такі, що мають промисловий або комерційний характер.

01.08.2016 набрав чинності ЗУ «Про публічні закупівлі». Зазначений закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону цей Закон застосовується: - до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тис. грн., а робіт 1,5 млн. грн; - до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 млн, грн., а робіт 5 млн. грн.

Відповідно до ЗУ «Про публічні закупівлі» - замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відтак, з огляду на зазначені вимоги спеціального Закону слід визнати, що першочергове значення для визначення юридичної особи, яка має здійснювати закупівлю в порядку, передбаченому цим Законом, має наявність чи відсутність в діяльності конкретної юридичної особи такої ознаки, як здійснення нею діяльності на промисловій чи комерційній основі. За Законом ця ознака в їх ієрархії є більш високого рівня, є первинною. Інші ознаки мають підпорядковане значення, вони можуть враховуватись лише якщо юридична особа забезпечує потреби державної або територіальної громади, здійснюючи свою діяльність не на промисловій чи комерційній основі.

Відповідно до вимог ст. 74 ГК України - Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (зазначена норма кореспондується з п.4.1 Статуту ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України).

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб`єкта господарювання. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється уповноваженим органом. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Отже, введення поняття «державне комерційне підприємство» свідчить про те, що держава має серед своїх функцій забезпечення отримання прибутку. Від діяльності державних комерційних підприємств держава отримує не тільки позитивний соціальний ефект (оскільки підприємство, створене державним органом, виконує роботи, надає послуги, випускає продукцію, що мають суспільний характер, санкціоновані державою), а й прибутки матеріального характеру. Це сплата податків, обов`язкових платежів нарівні з іншими суб`єктами господарювання та відрахування певних коштів державі як власнику, засновнику. Державні комерційні підприємства діють у конкурентному середовищі, господарюючи на внутрішньому ринку України та встановлюючи зв`язки з партнерами за кордоном, нарівні з суб`єктами господарювання, що відносяться до інших форм власності та інших організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності, а також з фізичними особами підприємцями. Кожне державне комерційне підприємство (далі підприємство) має власний статутний фонд, розмір якого вказується в статуті підприємства. Це не означає, що статутний фонд формується тільки шляхом перерахування на рахунок підприємства грошових коштів. Це можуть бути, частіше за все, кошти виробництва, а також інші матеріальні та нематеріальні активи. Розмір статутного фонду підприємства обов`язково відображається в наказі (розпорядженні) державного органу, який створює підприємство. Як зазначалося вище, такими державними органами можуть бути міністерства та відомства України, інші суб`єкти, уповноважені на це Кабінетом Міністрів України. Наказ, інший розпорядчий документ органу державної влади про створення підприємства та про визначення розміру його статутного фонду, передує державній реєстрації. До моменту державної реєстрації повинні бути прийняті рішення про створення підприємства, про затвердження його статуту із закріпленням у ньому розміру статутного фонду. Останній є обов`язковим елементом статуту і може змінюватись в порядку, аналогічному для його первісного встановлення, тобто шляхом видання розпорядчого документа державним органом. При цьому його розмір не повинен бути менше мінімального розміру, встановленого законодавством.

Відтак, щодо проведення процедур закупівель відповідачем-1, то визначення державного комерційного підприємства наведене в ст. 74 Господарського кодексу України і ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України відповідає такому визначенню, а положення норм ст. 75 знаходить своє відображення в Статуті ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України, затвердженого Президентом НААН України 30.01.2018 року.

Відповідно до роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.04.2016 № 3302-06/12875-06, яке являється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних закупівель, діяльність не є комерційною чи промисловою у разі якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпечення певної державної потреби керуються іншими мотивами ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо).

Діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку.

Відповідач-1 ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України здійснює свою господарську діяльність на конкурентному ринку, де формування ціни на продукцію формується попитом, держава не встановлює цін на продукцію підприємства і воно самостійно несе усі ризики щодо своєї діяльності.

21.05.2020 Мінекономіки оприлюднило лист № 3304/32275-06 «Щодо визначення замовників».

У вказаному вище листі наводиться роз`яснення щодо діяльності підприємств на промисловій чи комерційній основі, а саме «діяльність юридичних осіб не є промисловою чи комерційною у разі, якщо при забезпеченні певної державної або громадської потреби діяльність підприємств, установ та організацій не орієнтована виключно на одержання прибутку, а забезпечує певну суспільну потребу (функцію держави), та не залежить від економічних ризиків і витрат на неї. Держава нормативно, тобто через нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, статути юридичних осію тощо, визначила мету діяльності таких юридичних осіб, встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо та здійснює контроль за діяльністю та виконанням публічних функцій, направлених на забезпечення потреб держави та/або територіальної громади.

Натомість діяльність юридичних осіб здійснюється на промисловій чи комерційній основі у разі, якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку, невід`ємною властивістю якого є, зокрема, попит, пропозиція, ціна та у конкурентний спосіб. Так, наприклад, за умови якщо Державне підприємство «Прозорро» не забезпечуватиме функцію держави щодо адміністрування веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівлі, покладену на нього наказом органу виконавчої влади, який є для Підприємства органом управління, а здійснюватиме виключно комерційну діяльність, то таке Підприємство не виступатиме замовником у розумінні Закону, і відповідно на нього не поширюватиметься дія Закону».

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01 червня 2010 року № 2289-V1 (із внесеними змінами) передбачено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень.

При цьому, дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

Протягом періоду, в якому встановлено факт не проведення публічних закупівель відповідачем-1, прокурором не доведено факту бюджетного фінансування ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України, так як фінансування підприємства здійснювалось виключно за кошти отримані від господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач-1 ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України не здійснював закупівлі товарів, робіт і послуг за кошти державного чи місцевого бюджетів, отже в посадових осіб підприємства був відсутній обов`язок щодо проведення тендерних закупівель, і відповідно щодо розміщення інформації про публічні закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу через авторизовані електронні майданчики.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи спростовано доводи прокурора про нікчемність Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього на підставі недотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» щодо проведення тендерних закупівель.

Щодо підстав нікчемності Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього у зв`язку з недотриманням вимог ст. 73-2, 74 ГК України, суд виходить з того, що відповідно до п. 1.1. Статуту ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України органом, до сфери управління якого належить зазначене державне унітарне підприємство є НААН України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73-2 ГК України значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею. Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або цослуг, що .є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Статутом ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України передбачено, що господарське зобов`язання підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов`язання перевищує 10 % вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства (п. 3.10 Статуту).

Положеннями ст. 73-1 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання державного унітарного підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, також до його укладання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом (статутом), органом, до сфери управління якого відноситься.

За даними фінансової звітності ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України балансова вартість активів за 2021 рік складала 113 685 тис грн., тобто 10 % вартості активів - 11 365,5 тис грн.

Матеріали справи не містять доказів погодження НААН України Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього.

При цьому, судом враховано, що положеннями п. 2.3 Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 сторони погодили, що остаточні обсяги виконаних робіт визначаються в актах виконаних робіт. Згідно Актів виконаних робіт: №437 від 31.08.2022 року; №535 від 28.12.2022 року; №731 від 29.12.2022 року; №795 від 29.12. 2022 року загальна вартість виконаних робіт склала 7 306 651,80 грн.

З урахуванням фактичної вартості виконаних робіт за Договором підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 і додаткових угод до нього та балансової вартість активів відповідача-1 за 2021 рік, суд доходить висновку, що у відповідача-1 відсутній обов`язок щодо погодження господарського зобов`язання, стосовно вчинення якого є заінтересованість, НААН України, оскільки балансова вартість робіт відповідно до господарського зобов`язання за Договором підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 і додаткових угод до нього не перевищує 10 % вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.

Зважаючи на зазначене, суд доходить висновку, що матеріалами справи спростовано доводи прокурора про нікчемність Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього на підставі недотримання вимог Господарського кодексу України щодо погодження господарського зобов`язання, стосовно вчинення якого є заінтересованість органом державної влади, до сфери управління якого входить відповідач-1 ДП «ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН України .

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність Договору підряду № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги прокурора щодо зобов`язань сторін Договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним договором підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № 22/07/2022 від 22.07.2022 та додаткових угод до нього, зокрема, додаткової угоди № 1 від 05.09.2022, додаткової угоди № 2 від 20.09.2022, додаткової угоди № 3 від 22.09.2022, додаткової угоди № 4 від 28.09.2022, додаткової угоди № 5 від 29.12.2022 є необґрунтованими, безпідставними, не доведеними належними та допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Інші докази та пояснення судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені прокурором, покладаються на останнього.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 08.11.2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/