ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 р. Справа № 440/8616/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 14.02.23 по справі № 440/8616/21

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 421263,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 130088,58 грн., податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266719,09 грн., військовому збору у розмірі 20084,67 грн., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 4 119,89 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 251,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 допущено заміну первісного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належним відповідачем ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/14016/21.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 поновлено провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року позов Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 130088,58 грн. на розрахунковий рахунок UA298999980314040699000016706, отримувач ГУК у Полтавській обл/тг м. Кременчук/18050400, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП). Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266719,09 грн на розрахунковий рахунок UA 208999980333159341000016706, отримувач ГУК у Полтавській обл/тг м. Кременчук/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП). Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з військового збору у розмірі 20 084,67 грн. на розрахунковий рахунок UA538999980313040137000016706, отримувач ГУК у Полтавській обл/тг м. Кременчук/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП). Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 4119,89 грн на розрахунковий рахунок UA 628999980314080617000016706, отримувач ГУК у Полтавській обл/тг м. Кременчук/18010200, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП). Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 251,00 грн на розрахунковий рахунок UA398999980314020512000016706, отримувач ГУК у Полтавській обл/тг м. Кременчук/18010300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП).

Оганісян Гнел Едікович, не погодившись з рішенням суду першої у частині стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266719,09 грн , подав апеляційну скаргу, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неповного з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вважає , що виявлена сума прощеного позивачу боргу в розмірі 2173481,09 грн не є безумовною підставою для висновків про заниження позивачем податку на доходи, оскільки, а ні під час перевірки, а ні під час розгляду справи ДФС не встановлено з чого саме складається ця сума прощеного боргу та без врахування курсової різниці при переведенні боргу із валютного у гривневий. Контролюючим органом належним чином не обґрунтовано висновків про необхідність сплати позивачем грошового зобов`язання саме у визначеному розмірі 2173481,09грн. Крім цього, звертає увагу суду на період за який відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання ОСОБА_1 порядку та строків подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015рік. Відповідно до п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий ) період, що дорівнює - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб -до 1 травня року, що настає за звітним. Тобто, в даному випадку до 01.05.2016 року, а не по 31.12.2015 року, як визначив контролюючий орган. Таким чином, зазначений період за який проводилась перевірка платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з 01.01.2015 по 31.12.2015 є передчасним, так як відповідно до п. 179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до податкового кодексу. Відносно рекомендованого повідомлення від 26.04.2019 року, що начебто було надіслано позивачу, то позивач не отримував від відповідача зазначеного рекомендованого листа, в якому містилися податкові повідомлення-рішення від 25.04.2019 №0005211305 та від №0005221305 25.04.2019р , які складені на підставі акту про результати перевірки. Крім того, підпис, що стоїть на рекомендованому повідомленні не є підписом ОСОБА_1 (зразок його оригінального підпису відображений у паспортних даних, що надані у якості додатках до позову). У зв`язку з чим, позивач не був обізнаний про наявність вищезазначених документів. Таким чином, вважає дії податкової щодо оподаткування додаткового блага незаконними. Крім того, вказує , що Полтавським окружним адміністративним судом не враховано пропуск строку звернення до суду з даним позовом, посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.09.2021 по справі №0240/3457/18-а (адміністративне провадження № К/9901/11252/19). Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року у частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266719,09 грн і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги.

ГУ ДПС у Полтавській області , не погоджуючись апеляційною скаргою, подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги помилковими, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню так як судом при його постановлені дотримано законності, чого вимагає ст. 129 Конституції України та ст. 242 КАС України, рішення прийнято з дотриманням та вірним застосуванням матеріальних та процесуальних норм, шляхом вірної та повної оцінки доказів наявних у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги .

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про отримання електронних листів.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

01.04.2019 Головним управління ДПС у Полтавській області проведено документальну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №419/16-31-13-05-11/3036925410 від 01.04.2019.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0005211305 від 25.04.2019, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 188601,49 грн., податкове повідомлення-рішення № 0005221305 від 25.04.2019, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 14202,20 грн.

Позивачем відповідно до статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня на борг минулих роківпоподатку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 78117,60 грн. та по військовому збору на загальну суму 5882,47 грн.

Позивачем винесено податкове повідомлення рішення № 0009956-5133-1603 від 24.03.2020, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 588,89 грн.

Позивачем винесено податкове повідомлення рішення № 0009955-5133-1603 від 24.03.2020, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 4141,70 грн.

28.10.2020 Головним управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового ) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості згідно повідомлення - рішення форми «Ф» від 19.06.2017 №42310-16 по терміну сплати 07.10.2017.

За результатами перевірки складено акт №928/16-31-04-19-10 від 28.10.2020.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 1802/04-19 від 18.11.2020, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 64,49 грн.

Відповідачем самостійно подано податкові декларації з плати єдиного податку з фізичних осіб:

- від 09.10.2019 згідно з якою сума зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету становить 727903,82 грн.;

- від 15.01.2020 згідно з якою сума зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету становить 51384,20 грн;

- від 24.07.2020 згідно з якою річна сума зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету становить 2683,48грн;

- від 20.10.2020 року згідно з якою сума зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету становить 24964,56 грн .

Позивачем відповідно до статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня на борг минулих роківпоєдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 65,52 грн

Позивачем сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 26.04.2019 № 16749-51 на загальну суму 18558,30 гривень, яка вручена відповідачу 30.04.2019.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що матеріалами справи підтверджується , що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку фізичних осіб 130 088,58 грн., з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266 719,09 грн., з військового збору у розмірі 20 084,67 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 4 119,89 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 251,00 грн. , тому такий борг підлягає стягненню з позивача .

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої у частині стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266719,09 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Колегія суддів , враховуючи вимоги ч.1 ст.308 КАС України та межі доводів апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Так, доводи апелянта з посиланням на те, що податкові повідомлення-рішення №0005211305 та №0005221305 від 25.04.2019 , які є підставою для стягнення з відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 266719,09 грн., були винесені з порушенням вимог діючого законодавства , а також доводи щодо незаконності перевірки та висновків акту перевірки , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки предметом розгляду справи є стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень.

Відтак, предметом позову є наявність податкового боргу та підстави для його стягнення, а не законність перевірки , висновків акту перевірки та податкових повідомлень-рішень.

При вирішенні спору простягнення податкового боргусуд не може давати оцінку правомірності прийнятогоподатковогоповідомлення-рішення на підставі якого виникподатковий борг,оскільки це не є предметом такого правового спору.

Таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність прийняттяподатковихповідомлень-рішень.

Аналогічний висновок щодо неправомірності надання судами оцінкиподатковомуповідомленню - рішенню, коли предметом позову єстягнення податкового боргувикладений в постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 810/1760/17 та від 01.04.2019 у справі №810/3556/16.

Крім того, правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0005211305 та №0005221305 від 25.04.2019 було предметом розгляду справи № 440/14016/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області.

За результатами якої , Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 29 червня 2022 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яке набрало законної сили.

Щодо вручення податкових повідомлень рішень №0005211305 та №0005221305 від 25.04.2019 колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення - рішення №0005211305 та №0005221305 від 25.04.2019 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ФОП ОСОБА_1 та вручено платнику особисто 03.05.2019 року.

Відповідно п. 99, 105 - 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджено постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Тому суд відхиляє твердження відповідача, що податкові повідомлення - рішення №0005211305 та №0005221305 від 25.04.2019 вручені не належній особі.

Одержання контролюючим органом поштового відправлення із підписом адресата є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісності виконання працівниками пошти своїх обов`язків.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували доводи про те, що підпис на рекомендованому повідомленні про отримання податкових повідомлень - рішень №0005211305 та №0005221305 від 25.04.2019 дійсно йому не належить, а виконаний іншою особою.

Стосовно доводів апелянта про пропущення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 52-2 підрозділу 10 (інші перехідні положення) Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Приписами пункту 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПК України).

Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 13.05.2020 № 591-ІХ внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 52-2 встановлено: "На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу".

Вказані положення неконституційними не визнавались, є чинними, а тому підлягають застосуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 09.12.2020 №1236 з змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1301, від 05.01.2021 № 9, від 18.01.2021 №25, від 27.01.2021 №123, від 05.02.2021 №83, від 17.02.2021 № 104, від 24.02.2021 №154, від 22.03.2021 №230, від 24.03.2021 № 270, від 07.05.2021 №310, від 07.04.2021 №329, від 21.04.2021 №374, від 21.04.2021 №405, від 28.04.2021 №445, від 14.05.2021 №474 (зміни, внесені абзацами другим - четвертим пункту 2 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2021 №474, набирають чинності з 15.05.2021), №954 від 13.09.2021, №1003 від 20.09.2021, №981 від 22.09.2021, №1066 від 11.10.2021, №1096 від 20.10.2021, №1102 від 25.10.2021, №1240 від 24.11.2021, №1237 від 29.11.2021, №1246 від 02.12.2021, №1336 від 15.12.2021, №1407 від 29.12.2021, №1432 від 30.12.2021, №1435 від 30.12.2021, №1 від 12.01.2022, №140 від 09.02.2022, №229 від 23.02.2022, №249 від 11.03.2022, №311 від 18.03.2022, №318 від 19.03.2022, №369 від 26.03.2022, №372 від 26.03.2022, №488 від 29.04.2022, №594 від 17.05.2022, №597 від 17.05.2022, №630 від 27.05.2022 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист від інфекційних хвороб2 Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, з 19.12.2020 до 31.08.2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" та від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", від 18.08.2021 №889 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 і від 29.06.2021 №677.

Оскільки станом на день звернення позивача з цим позовом до суду, на території України діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, зупинено, а відтак, позивачем не допущено пропуску строку звернення до суду.

В постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 990/20917/22 (№140/12235/21) колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Отже, звернувшись до суду 02.08.2021 із цим позовом податковий орган дотримався визначених законодавством строків давності для стягнення податкового боргу.

Згідно до стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податкуфізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулює дані правовідносини, спростовують доводи, викладені відповідачем.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Суд апеляційної інстанції при мотивуванні постанови також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 по справі № 440/8616/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош