Справа № 175/4104/22

Провадження № 2/175/1118/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" жовтня 2023 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., представника АТ КБ «ПриватБанк» Провоторова Ю.В., представника позивача Благути А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Міністерство фінансів України, Національний банк України, про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк» ( місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), треті особи - Міністерство фінансів України ( місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11), Національний банк України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9), про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» і користується послугами банку відповідно до умов і правил надання банківських послуг. 23.11.2021 року приблизно о 10:15 годині, у ковбасному кіоску по АДРЕСА_2 , невідомі особи вкрали у позивача з закритої сумки смартфон ZTE BLADE A5 2020 вартістю 2599 грн. Використавши фінансовий номер на смартфоні, невідомі особи змінили ПІНкод, встановили додаток Приват24 та збільшили кредитний ліміт до 33000 грн. Після цього, встановивши безконтактний спосіб отримання готівки Googl Pay за картками, невідомі особи викрали особисті кошти позивачки, шляхом зняття у банкоматах кредитних коштів та розрахунком за покупки у продуктових кіосках. На вказані банківські операції позивач згоди не надавала та не доручала банку їх здійснювати. Наступного дня 24.11.2021 року позивачка звернулася до відділення банку та написала заяву про крадіжку, вимагала проведення службового розслідування в АТ КБ «ПриватБанк». Також за даним фактом відкрито кримінальне провадження. В обґрунтування стягнення моральної шкоди зазначено, що позивач людина похилого віку, отримує мінімальну пенсію та вимушена працювати у лікарні на пів ставки, щоб якось забезпечити своє життя. При цьому примусово списані кошти банком лишають позивача можливості забезпечити себе та ставлять на межу зубожіння та голоду. Крім того, після крадіжки та боргів які заподіяли крадії, різко погіршився стан позивача, вона потерпає від болю в серці, гіпертонічних кризів та панічних атак.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

16.01.2023 року засобами електронного зв`язку представник відповідача надіслав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що саме клієнт несе відповідальність у повному обсязі за операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів. При цьому нормами чинного законодавства передбачено, що у разі втрати фінансового номеру, картки, клієнт зобов`язаний невідкладно звернутися до банку, проте позивачка звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» лише на наступний день. Також банком встановлено, що операції по рахунку ОСОБА_1 були здійсненні за допомогою фінансового номеру позивачки та шляхом введення паролів до системи «Приват-24», які 23.01.2023 року не змінювалися. Крім того, зняття готівки відбулося шляхом введення правильного ПІН-коду картки в банкоматі, який був відомий тільки позивачу. Наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивачки до ухвалення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від належного виконання своїх зобов`язань. Щодо моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено жодними доказами, що моральні страждання завданні саме неправомірними діями відповідача. Крім того, відсутні будь-які докази, якими підтверджується причинний зв`язок між погіршенням стану здоров`я позивача та викладеними у позовній заяві обставинами.

Також, 09.08.2023 року представником відповідача було надано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, що співробітниками служби безпеки банку було проведено службову перевірку щодо шахрайських дій по рахункам ОСОБА_1 , в ході якої було встановлено, що позивачка в особистому користуванні мала кредитну карту та пенсійну. Реєстрація акаунта клієнта в Приват-24 була здійснена 08.06.2015 року. При цьому авторизація в мобільну версію Приват-24 була здійснена 23.11.2021року з приладу ZTE Blade A5 2020 через зміну паролю з підтвердженням операції по дзвінку на номер НОМЕР_1 , а також з введенням підкоду картки. Для проведення операції відновлення пароля необхідно було мати доступ до фінансового номеру телефону і знати ПІН-код картки для входу в акаунт Приват-24. В ході перевірки було зроблено запит на надання фото з банкоматного архіву за 23.11.2021 року по зняттю коштів з карток, які належать позивачу. За результатами отриманих фото підтверджено факт безконтактного зняття коштів з карткових рахунків клієнта невстановленою особою. Таким чином, несанкціоноване зняття коштів з рахунку клієнта 23.11.2021року стало результатом вини самого клієнта, а саме: втратою свого мобільного телефону, фінансового номеру та несвоєчасного повідомлення про даний факт працівників АТ КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, підтримав доводи, зазначені у відзиві та додаткових поясненнях та просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у справі доказах.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» і користується послугами банку відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, розпоряджається коштами по рахунку IBAN: НОМЕР_2 , використовуючи платіжну кредитну картку № НОМЕР_3 та має рахунок НОМЕР_4 , картка для виплат № НОМЕР_5 .

23.11.2021 році об 11 год 36 хв за допомогою мобільного телефону ZTE Blade A5 2020 була здійснена авторизація в мобільну версію Приват24 через зміну паролю. На підтвердження операції був здійснений дзвінок на номер телефону НОМЕР_1 , а також введення підкоду картки № НОМЕР_3 .

23.11.2021 року невстановленими особами були зробилені наступні банківські операції, а саме: о 10 год 30 хв зняли кошти у вдділені по АДРЕСА_2 , безконтактним способом за технологією NFC через модуль -50грн; о 10 год 50хв змінили пін код картки НОМЕР_6 через Приват24; підключена за карткою НОМЕР_7 , безконтактна оплата Googl Pay; о 11 год 36 хв відбулася зміна кредитного ліміту до 33000 грн; о 12 год 09 хв ще раз подана заявка на збільшення кредитного ліміту; о 11 год 47хв були зняті кошти з кредитної карти НОМЕР_7 по вул. Пастера безконтактним способом за технологією NFC через модуль -10000грн; о 11 год 51 хв - переказ коштів з кредитної карти НОМЕР_7 на карту універсальна НОМЕР_6 через Приват24 15000 грн; о 11 год 55 хв зняли грошові кошти у розмірі 10000 грн у банкоматі Приватбанк з карти для виплат НОМЕР_7 по вул. Пастера; о 11 год 57 хв - переказ грошових коштів з кредитної карти НОМЕР_7 на карту для виплат НОМЕР_6 через Приват24 у розмірі 7000грн; о12 год 07 хв зняті грошові кошти з карти для виплат НОМЕР_6 по вул. Боброва,1 безконтактним способом за технологією NFC через модуль у розмірі 10000 грн; о 11 год 58 хв був здійснений переказ коштів з кредитної карти НОМЕР_7 на карту для виплат НОМЕР_6 через Приват24 - у розмірі 200 грн; о 12 год 16 хв розрахувалися безконтактним способом у крамниці по вул Шмідта, 2 - на суму 1848,56 грн та 328,60 грн; о 15 год 30 хв була ще раз здійснена зміна пінкоду кредитної картки - НОМЕР_7 через Приват24.

За фактом заволодіння грошовими коштами позивачка звернулася у відділення АТ КБ «ПриватБанк» 24.11.2021 року, де їй повідомили, що було збільшено кредитний ліміт на рахунку IBAN: НОМЕР_2 кредитної картки НОМЕР_8 та вкрадені особисті кошти.

Також судом встановлено, що 25.11.2021 року позивачка повідомила про факт вчинення крадіжки оператору банку за номером 3700, що підтверджується аудіо записом, наявним в матеріалах справи.

Крім того, 25.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Голови Правління АТ КБ «ПриватБанку» з заявою, яка зареєстрована в АТ КБ «ПриватБанк» від 29.11.2021 року за Вх.№3742838, та повідомила про втрату мобільного телефону та фінансового номеру.

За заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 01.12.2021 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046030001103 від 02.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 10.12.2021 року та від 02.05.2022 року.

Заявами від 10.12.2021 року, 17.01.2022 року та запитами від 03.11.2022 року та від 15.12.2022 року підтверджено, що позивач неодноразово зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» з проханням провести службове розслідування та ознайомити її з результатами по факту крадіжки особистих та кредитних коштів з рахунку IBAN: НОМЕР_2 , кредитної картки № НОМЕР_9 та рахунку НОМЕР_4 , картки для виплат № НОМЕР_10 , та знятих незаконним шляхом з них коштів у розмірі 33650 грн. Також позивачка просила повернути незаконно списані кошти з її картки.

Листами, зокрема, від 18.01.2022 року №20.01.0.0.0/7-220116/2520 та від 18.11.2022 року №20.01.0.0.0/7-2221104/24795 у особі спеціаліста ОСОБА_2 позивача було повідомлено про те, що Банк не може повернути кошти у зв`язку з тим що, переказ коштів та інші операції були здійснені через Приват24, вхід у який здійснювався за допомогою фінансового номеру та іншої інформації, яка відома тільки позивачу. Також повідомили, що 23.01.2021 року зміни паролю входу до особистого кабінету «Приват24» не здійснювалися.

Згідно довідки про доходи №1987549914697911, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 27.11.2022 року, сума пенсіє ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року складає 13800 грн.

Як вбачається з довідки, виданої Дніпропетровським обласним клінічним центром кардіології та кардіохірургії Дніпропетровської обласної ради від 24.11.2021 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст. гіпертонічна криза, кардіосклероз атеросклеротичний, транзиторна передсердна екстрасистолія. Погіршення самопочуття відчуває після стресової ситуації на кануні. За результатами встановленого діагнозу надано рекомендації щодо уникнення стресових ситуацій та призначено медикамент не лікування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У відповідності до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту. Електронний платіжний засіб - це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Відповідно до ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом.

Згідно п. 6 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 164, втратою платіжного інструменту є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Пунктом 42 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що неналежна платіжна операція - це платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Відповідно до п. 140 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 164, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п. 146 розділу VIІ Положення, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 29.08.2022 року у справі № 532/1349/19 (провадження № 61-6887св21).

Крім того, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на ту обставину, що несанкціоноване зняття коштів з рахунку клієнта 23.11.2021року стало результатом вини саме позивачки. При цьому клієнт, відповідно до Умови та Правила надання банківських послуг, зобов`язаний був негайно (протягом 15 хвилин) повідомляти банк про викрадення мобільного телефону та несанкціоновані транзакції по рахунках, а не на наступний день, як зробила позивачка, у зв`язку з чим порушила Умови та Правила надання банківських послуг.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що інформація та умови договору про надання платіжних послуг можуть надаватися шляхом ознайомлення користувача з проектом договору в електронному або паперовому вигляді (без стягнення додаткової плати) або шляхом надання користувачу доступу до публічного (мережевого) ресурсу, на якому розміщений проект договору. Обов`язок доведення, що надавач платіжних послуг належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання інформації та умов договору покладається на надавача платіжних послуг.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування. При цьому суд враховує, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відділення банку та до правоохоронних органів з приводу крадіжки її мобільного телефону та фінансового номеру, що свідчать про те, що у позивачки дійсно була відсутня воля на вчинення такого перерахування.

Також суд бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах та виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними, у зв`язку з чим доходить висновку, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) та постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.

В обґрунтування стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що вона отримує мінімальну пенсію та вимушена працювати у лікарні на пів ставки, щоб забезпечити своє життя. При цьому примусово списані кошти банком лишають позивача можливості забезпечити свої основні потерби, сплачувати комунальні послуги, купувати ліки. Така ситуація викликала почуття безпорадності, позивачка зазнала сильних душевних та моральних страждань, оскільки залишилася без засобів для існування та була вимушена приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення даної проблеми. Крім того, неодноразові дзвінки операторів АТ КБ «ПриватБанк», які повідомляли про наявність заборгованості, негативно вплинуло на її фізичне здоров`я, оскільки позивачка почала відчувати головні болі, підвищення тиску, нервове напруження, відчуття приниження честі та гідності та безсилля від вимог банку сплатити борги що створили крадії.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення суб`єктивних прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що незаконно списані кошти спричинили позивачу певні душевні страждання, переживання з приводу неможливості розпорядження своєю пенсією та задоволення базових потреб.

На підставі викладеного, керуючись принципами розумності та справедливості, врахувавши характер і тривалість страждань, суд вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди у цьому випадку буде грошова сума у розмірі 1500 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставини, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції від 23.11.2021 року, у зв`язку з чим позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з немайновою вимогою та вимогою про стягнення моральної шкоди, яку визначила у грошовому вимірі. Тобто дана вимога є майновою.

При цьому позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 1 ч. и 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно пп.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою -підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.

На підставі викладеного, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за немайнову вимогу у розмірі 992 грн 40 коп. та за майнову вимогу у розмірі 60 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Міністерство фінансів України, Національний банк України, про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати недійсними, такими що не є дозволеними користувачем, транзакції вчинені 23 листопада 2021 року з 10 год 30 хв. по банківським рахункам: IBAN: НОМЕР_2 (кредитна картака № НОМЕР_3 ) та НОМЕР_4 (картка для виплат № НОМЕР_5 ), відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я - ОСОБА_1 .

Скасувати заборгованість у розмірі 33500 грн за угодою № SAMDN21000006646275 від 06.04.2006 року, нараховані комісії, пеню, штрафні санкції, проценти за користування кредитом, які утворилися внаслідок транзакцій, проведених 23 листопада 2021 року по банківським рахункам: IBAN: НОМЕР_2 (кредитна картака № НОМЕР_3 ) та НОМЕР_4 (картка для виплат № НОМЕР_5 ).

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) відновити залишок коштів на банківському рахунку IBAN: НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій станом на 23 листопада 2021 року на 10 год 00 хв.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 ) моральну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 1052 (одна тисяча п`ятдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель