Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2023 року 640/18576/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Кабінет Міністрів України, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Наглядова рада Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", голова Національного агентства з питань запобігання корупції Новіков Олександр Федорович, в.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Шульга Олександр Геннадійович, про визнання протиправним та скасування припису,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі також відповідач, Національне агентство) про визнання протиправним та скасування припису від 01.07.2021 року №31-02/62/21 (далі також оскаржуваний припис).
Позов обґрунтовано незгодою позивача із приписом Національного агентства від 01.07.2021 року №31-02/62/21, адресованого Голові наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» КлерСпоттісвуд, яким вимагається від останньої припинити контракт від 29.04.2021 року №1, укладений із Головою правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_1 як незаконний на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, оскаржуваним приписом встановлено, що призначення ОСОБА_1 та укладення із ним трудового договору (контракту) із АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснено з порушенням статті 9 Конституції України, частини четвертої статті 7, пункту «е» частини другої статті 12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки, на переконання Національного агентства, під час перебування ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки Міністра енергетики України, останній брав участь у підготовці рішень щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз» протягом року до зайняття посади Голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України», що прямо суперечить пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
В обґрунтування порушеного права позивачем зазначено, що оскаржуваний припис грубо порушує його право на працю, оскільки містить протиправні вимоги припинити контракт від 29.04.2021 року №1.
Зокрема, позивач зауважує, що статтею 26 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено інший захід реагування у разі встановлення Національним агентством порушення пункту 1 частини першої статті 26 цього Закону, а саме звернення Національного агентства до суду для припинення договору, а не винесення припису. Таким чином, встановивши у приписі, що контракт від 29.04.2021 року №1 є незаконним, Національне агентство вийшло за межі своїх повноважень.
Крім того, позивач вважає, що оскаржуваний припис адресовано неналежній посадовій особі, оскільки Голова наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз» не є самостійним суб`єктом, який може бути припинено контракт із Головою правління. Такими повноваженнями й не наділено наглядову раду, в той час, як виключно загальні збори АТ «НАК «Нафтогаз України» мають таку компетенцію.
Також, на переконання позивача, припис від 01.07.2021 року №31-02/62/21 підписано особою (в.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_2 ), яка не входить до кола осіб, які мають право на підписання приписів згідно з пунктом 3 розділу І Порядку внесення приписів Національним агентством запобігання корупції, затвердженим наказом Національного агентства від 15.01.2021 року №8/21.
Позивач, серед вказаного, вважає оскаржуваний припис необґрунтованим та безпідставним по його суті, оскільки ОСОБА_1 як в.о. Міністра енергетики України не здійснював повноважень з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» в розумінні пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, АТ «НАК «Нафтогаз України» не відноситься до сфери управління Міністерства енергетики України згідно повноважень, визначених Положенням про Міністерство енергетики України.
Враховуючи положення Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту АТ «НАК «Нафтогаз», повноваженнями з розробки та подання рішень акціонера АТ «НАК «Нафтогаз України» - держави в особі Кабінету Міністрів України, наділені наглядова рада та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а не Міністерство енергетики України. В свою чергу, повноваженнями з прийняття відповідних рішень щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» наділено саме Кабінет Міністрів України.
Позивач зауважує, що оскаржуваний припис не мітить жодної інформації, що ОСОБА_1 , як перший заступник Міністра енергетики України, чи як в.о. Міністра енергетики України, був наділений повноваженнями щодо контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» та висновків про наявність у позивача вказаних повноважень протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки фактично ОСОБА_1 здійснював обов`язки Міністра енергетики України з грудня 2020 року по квітень 2021 року, тобто, 4 місяці.
Зокрема, позивач зауважує, що особа, яка здійснює обов`язки міністра, не входить до складу Кабінету Міністрів України, не голосує на його засіданнях, тобто не має повноважень члена Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене, встановлені Національним агентством обставини надання в.о. Міністра енергетики України певних пропозицій стосовно рішень Кабінету Міністрів України, які могли як враховуватися, так і не враховуватися в остаточній редакції акту Кабінету Міністрів України щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України», не порушує обмеження, встановлені пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати від 01.07.2021 року №31-02/62/21 як протиправний.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки припис від 01.07.2021 року №31-02/62/21 внесено в межах повноважень та на підставі Закону України «Про запобігання корупції».
Так, за результатами моніторингу та контролю за дотриманням вимог статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», Національним агентством встановлено, що у період з 22.12.2020 року по 28.04.2021 року ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки Міністра енергетики України, брав участь у підготовці рішень щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України». Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року №370-р був обраний та призначений Головою правління АТ «НАК «Нафтогаз України» з 29.04.2021 року строком на один рік, та, в подальшому, між загальними зборами АТ «НАК «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 укладено контракт №1 від 29.04.2021 року, на підставі якого виникли трудові відносини.
Отже, оскільки укладення вказаного контракту відбулося із порушенням пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», користуючись правами, передбаченими частиною шостою статті 12 цього Закону, 01.07.2021 року Національним агентством винесено припис Голові наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» з вимогою припинити контракт, укладений з ОСОБА_1 , як незаконний.
Так, встановлене відповідачем порушення Національне агентство обґрунтовує положеннями Регламенту Кабінету Міністрів України та Положення про Міністерство енергетики України, з огляду на що, висновує, що без отримання відповідного погодження за підписом ОСОБА_1 , вказані у приписі проєкти актів Кабінету Міністрів України, які стосувалися діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України», не могли б бути подані на розгляд Кабінету Міністрів України.
Зокрема, відповідачем зауважено, що період виконання функцій в.о. Міністра енергетики України, під час якого ОСОБА_1 приймав рішення щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України», охоплюється річним періодом до припинення діяльності в розумінні пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, твердження позивача щодо відсутності порушення за цих обставин є помилковими.
Також, відповідачем наголошено, що припис винесено повноважній особі - керівнику наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України», яка є органом, що здійснює управління компанією.
Посилаючись на положення Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідачем звернуто увагу, що контракт із Головою правління може бути припинено за рішенням загальних зборів або наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України». Так, контракт може бути припинений за рішенням наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» з підстав, передбачених законодавством, в тому числі й на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції». Таке рішення наглядовою радою приймається самостійно та не потребує додаткового розгляду чи затвердження загальними зборами.
Відповідач наголошує, що вимогою припису є саме припинення контракту, а не звільнення позивача, що може бути реалізовано згідно із Статутом лише загальними зборами.
Серед зазначеного, відповідач зауважує, що у разі виявлення порушення Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство вносить припис, що є обов`язковим до виконання, в той час, як єдиним виключенням щодо не внесення припису є виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікт інтересів у діяльності судді, судді Конституційного Суду України.
Зокрема, Національне агентство зазначає, що припис підписано уповноваженою на те особою, яка є керівником відповідного самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства, якій, згідно з положенням про самостійний структурний підрозділ, надано право вносити приписи, що відповідає вимогам Порядку внесення приписів Національним агентством запобігання корупції, затвердженим наказом Національного агентства від 15.01.2021 року №8/21.
Також, на переконання Національного агентства, оскаржуваний припис жодним чином не порушує прав, інтересів позивача та не створює жодних юридичних наслідків для останнього.
Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Кабінет Міністрів України, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Наглядову раду Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», голову Національного агентства з питань запобігання корупції Новікова Олександра Федоровича, в.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Шульгу Олександра Геннадійовича.
Наглядовою радою АТ «НАК «Нафтогаз України» подано суду письмові пояснення, згідно з якими, посилаючись на положення Статуту, заперечує свою повноважність на виконання припису Національного агентства шляхом припинення контракту з Головою правління, що є виключною компетенцією загальних зборів АТ «НАК «Нафтогаз України». Так, повноваження наглядової ради обмежуються правом останньої відсторонити особу від здійснення повноважень або припинити повноваження голови правління, в той час, як припиняти трудові відносини шляхом припинення контракту наглядова рада не уповноважена.
АТ «НАК «Нафтогаз України» у письмових поясненнях підтримано позовні вимоги позивача з підстав, викладених у позові в обґрунтування протиправності припису по суті встановленого порушення. Також третьою особою підтримано позицію щодо відсутності компетенції виконання припису Національного агентства як у Голови наглядової ради, так і наглядової ради. Зокрема, АТ «НАК «Нафтогаз» зауважено, що відповідне судове рішення про порушення позивачем під час перебування на посаді Голови правління та/або визнання недійсним трудового договору (контракту) судами не ухвалювалося.
Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях просить суд позовні вимоги задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваного припису, оскільки: положення статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» не передбачають такого заходу реагування на порушення пункту 1 частини першої статті 26 цього Закону, як припис; одноособове виконання Головою наглядової ради вимог припису є неможливим, тому що вимоги припису фактично стосуються реалізації виключних повноважень загальних зборів, як колегіального органу; виконання вимог припису призведе до незаконного втручання у господарську діяльність АТ «НАК «Нафтогаз України» та порушення порядку звільнення Голови правління цього товариства; обставини фактичного виконання ОСОБА_1 обов`язків Міністра енергетики України протягом року, що є обов`язковою умовою для застосування положень пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Головою Національного агентства Новіковим О.Ф. подані письмові пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити з підстав законності припису 01.07.2021 року з підстав, викладених у відзиві Національного агентства.
В.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_2 правом на подання пояснень не скористався.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Національного агентства від 01.07.2021 року №31-02/62/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 року постановлено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02.02.2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 року у справі №640/18576/21 скасовано. Ухвалено нове рішення у справі №640/18576/21, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №640/18576/21.
13.12.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 року вказаний Закон опубліковано в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022 року.
22.05.2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/18576/21, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року суддею Балаклицьким А.І. прийнято справу №640/18576/21 до свого провадження, розгляд якої призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Кабінетом Міністрів України подані пояснення по суті спору, згідно з якими позиція щодо підтримка позовних вимог ОСОБА_1 залишилася незмінною й з урахуванням за обставити звільнення позивача з посади Голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України» розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 року № 969-р.
Національним агентством подано відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову додатково з тих підстав, що позивач з 01.11.2022 року не перебуває у трудових відносинах із АТ «НАК «Нафтогаз», що свідчить про відсутність порушеного права останнього оскаржуваним приписом.
Крім цього, Національним агентством подано суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки правові підстави позову, викладені ОСОБА_1 , перестали існувати у зв`язку із його звільнення з посади Голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України» за власним бажанням. Отже, оскільки оскаржуваний припис Національного агентства не змінює суб`єктивних прав позивача та не покладає на нього додаткових обов`язків, не порушує його прав у публічно-правових відносинах, з підстав, вказаних у позові, предмет позову фактично відсутній, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Кабінет Міністрів України проти закриття провадження у справі заперечує, оскільки, не зважаючи на звільнення позивача з відповідної посади, у справі №640/18576/21 підлягає дослідженню питання наявності у Національного агентства повноважень на винесення припису у зв`язку із встановленням порушення статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», які, на думку Кабінету Міністрів України, у відповідача відсутні.
Також, Кабінетом Міністрів України зауважено, що припис продовжує діяти у часі та просторі, оскільки не скасований Національним агентством та є чинним.
Вирішуючи заяву Національного агентства про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №13/51-04, на яку у заяві посилається відповідач, прикладом відсутності предмета спору, зокрема, можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Суд зауважує, що спір у справі №13/51-04 стосувався правовідносин, що виникли з приводу дій головного державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та винесення постанови від 16.02.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 3435861.
Так, судами встановлено, що за результатами розгляду адміністративної справи №802/281/16-а (тобто, іншої справи) Вінницьким окружним адміністративним судом 23.03.2016 року прийнято постанову, якою позов ПАТ «Вінницяобленерго» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 3435861.
Отже, суди дійшли висновку, що набрання законної сили вищевказаною постановою Вінницького окружного адміністративного суду унеможливлює розгляд скарги ПАТ «Вінницяобленерго» на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 16.02.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 3435861 у межах господарської справи № 13/51-04, через що у справі №13/51-04 ухвалено про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, який вже було вирішено іншим судом.
Так, Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №13/51-04 сформовано вказаний відповідачем у заяві висновок з урахуванням вимог господарського-процесуального законодавства:
« 4.13. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
4.14. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.».
Враховуючи зміст судового рішення та обставини справи №13/51-04, останнє не є релевантною до обставин спірних правовідносин, що виникли у справі №640/18576/21, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, оскільки саме вказаним судовим рішенням обґрунтовано заяву про закриття провадження у справі, суд зауважує на таке.
На переконання Національного агентства, в межах спору у справі №640/18576/21 між сторонами не залишилося неврегульованих питань, пов`язаних із оскаржуваним приписом, оскільки позивача звільнено з посади Голови правління, що приписом фактично і вимагалося, хоча й в інший спосіб, що в свою чергу унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відтак, здійсненні ефективного захисту його порушеного права.
З матеріалів справи в межах вирішення заяви про закриття провадження у справі встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 року №№ 969-р «Про припинення повноважень голови правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Вітренка Ю. Ю.»припинені повноваження голови правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Вітренка Юрія Юрійовича, шляхом його звільнення із займаної посади 03.11.2022 року за власним бажанням.
Суд зауважує, що припинення повноважень позивача як Голови правління відбулося за його власним бажанням, а не внаслідок виконання припису Національного агентства, який залишився нереалізованим, та оспорюється позивачем по суті правомірності встановленого Національним агентством порушення статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», а також в частині правомірності факту його внесення. Отже, твердження про припинення існування предмета спору припису Національного агентства, є помилковим.
Звільнення позивача за власним бажанням в призмі правової природи припису, який є індивідуальним актом, в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути предметом окремого позову, не може беззаперечно свідчити про відсутність неврегульованих питань між позивачем та відповідачем.
Зокрема, суд не враховує посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 22.03.2018 року №800/559/17, від 03.04.2018 року у справі №9901/152/18 та від 30.05.2018 року у справі №9901/497/18, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, оскільки відповідачем не обґрунтовано їх дотичності до спірних правовідносин та обставин справи.
Враховуючи викладене, висновок Національного агентства про відсутність предмету спору у справі з підстав, зазначених у заяві про закриття провадження у справі, в якій просить визнати спір таким, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного, чи іншого судочинства, не знайшов свого підтвердження.
З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 року №1601-р «Про призначення ОСОБА_1 першим заступником Міністра енергетики України» призначено Вітренка Юрія Юрійовича першим заступником Міністра енергетики України з 22 грудня 2020 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 року №1603-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків Міністра енергетики України на ОСОБА_1 » покладено тимчасово з 22 грудня 2020 р. виконання обов`язків Міністра енергетики України на першого заступника Міністра енергетики України ОСОБА_1 .
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2022 року № 319-р «Деякі питання правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято:
« 1. Обрати та призначити ОСОБА_1 з 30 квітня 2022 р. головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» строком на один рік.
2. Затвердити умови контракту, що укладатиметься з головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Вітренком Юрієм Юрійовичем, установити розмір його винагороди, зазначеної в умовах контракту, що додаються до оригіналу цього розпорядження.
3. Уповноважити Першого віце-прем`єр-міністра України Міністра економіки Свириденко Юлію Анатоліївну підписати контракт із головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Вітренком Юрієм Юрійовичем.
4. У пункті 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2021 р. № 1155 «Деякі питання правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 79, ст. 5001; 2022 р., № 3, ст. 140) цифри і слова « 29 квітня 2022 р.» замінити цифрами і словами « 29 квітня 2023 р.».».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року № 367-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Міністра енергетики України» звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника Міністра енергетики України 28 квітня 2021 р. згідно з поданою заявою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року № 368-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2020 р. № 1603» визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2020 р. № 1603 «Про тимчасове покладення виконання обов`язків Міністра енергетики України на ОСОБА_1 ».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2021 року №394-р «Про затвердження умов контракту з головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» затверджено умови контракту з головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
29.04.2021 року загальними зборами АТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_3 укладено контракт №1 з ОСОБА_1 як Головою правління АТ «НАК «Нафтогаз України».
01.07.2021 року Національним агентством внесено Голові наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» КлерСпоттісвуд припис №31-02/62/21, згідно із змістом якого, Національним агентством встановлено, що призначення ОСОБА_1 та укладення з ним трудового договору (контракту) із АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснено з порушенням статті 9 Конституції України, частини четвертої статті 7, пункту «е» частини другої статті 12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки, на переконання Національного агентства, під час перебування ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки Міністра енергетики України, останній брав участь у підготовці рішень щодо діяльності АТ «НАК «Нафтогаз» протягом року до зайняття посади Голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України», що прямо суперечить пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Вказаним приписом вимагається від Голови наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» КлерСпоттісвуд припинити контракт від 29.04.2021 року №1, укладений з Головою правління АТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_1 як незаконний на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
Вважаючи припис Національного агентства від 01.07.2021 року №31-02/62/21 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом оскарження у цій справі є припис Національного агентства від 01.07.2021 року №31-02/62/21, адресований Голові наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» КлерСпоттісвуд.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, визначено Законом України від 14.10.2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі також Закон).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Відповідно до пунктів 6-1, 20 частини першої статті 11 Закону до повноважень Національного агентства належать: здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; інші повноваження, визначені законом.
Пунктами 5-3, 5-6 частини першої статті 12 Закону Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів; звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.
Згідно з частиною шостою статті 12 Закону у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
Припис не вноситься у разі виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді, судді Конституційного Суду України. Про виявлення таких порушень Національне агентство інформує відповідно Вищу раду правосуддя або Конституційний Суд України. Вища рада правосуддя, Конституційний Суд України відповідно до наданих законом повноважень вирішують питання про притягнення судді, судді Конституційного Суду України до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Припис Національного агентства не вноситься з питань, які безпосередньо стосуються здійснення суддею правосуддя, а також здійснення суддею Конституційного Суду України конституційного провадження.
Так, з аналізу вищевказаних норм Закону висновується, що Національне агентство у разі виявлення порушень вимог, зокрема, обмежень, передбачених цим Законом, за винятком питань, які стосуються здійснення суддею здійснення правосуддя або конституційного провадження суддею Конституційного Суду України, вносить відповідний припис керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації, вимоги якого є обов`язковими до виконання.
В свою чергу, хоча пунктом 5-3 частини першої статті 12 Закону внесення припису віднесено до категорії права Національного агентства, із змісту частини шостої статті 12 Закону вбачається, що у разі встановлення відповідного порушення Закону внесення припису Національним агентством є обов`язковим заходом реагування (за відсутності вищевказаного винятку).
Так, частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).
Під рішенням суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 15.06.2023 року у справі №№ 240/24844/21, неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
У абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «...за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуваний припис внесено у зв`язку із встановленням Національним агентством обставин укладення контракту із позивачем в порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється: протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб підприємців.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону, порушення встановленого пунктом 1 частини першої цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору.
Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вимог пункту 1 частини першої цієї статті, можуть бути визнані недійсними.
У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
Таким чином, частиною другою статті 26 Закону передбачено, що встановлення порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону є підставою для звернення до суду для припинення трудового договору та визнання цього правочину недійсним.
Разом з тим, із змісту Закону не вбачається, що звернення до суду із позовом про припинення трудового договору (контракту) нівелює право/обов`язок Національного агентства на внесення припису за порушення вимог Закону, що, зокрема, виявилися у порушенні пункту 1 частини першої статті 26 Закону.
Суд погоджується із твердженням позивача та третіх осіб, які підтримали позовні вимоги позивача, в тій частині, що у разі встановлення Національним агентством порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону, для визнання контракту від 29.04.2021 року №1 недійсним саме з підстав порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону, останній має бути визнано недійсним судом.
Разом з тим, припис не є підставою для звернення до суду із позовом про припинення контракту.
Припис є окремим актом індивідуальної дії, обов`язковим для виконання адресованій в ньому особі, якою в цьому випадку є Голова наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України».
Зокрема, допоки припис не є реалізованим особою, якій його адресовано, такий не створює жодних правових наслідків для позивача.
В свою чергу, згідно з статтею 188-46 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, згідно з Законом, у разі невиконання припису НАЗК таку адміністративну відповідальність несе саме особа, якій такий припис адресовано.
Припис є обов`язковим до виконання, тобто, є вимогою, передбаченою частиною другою статті 12 Закону №1700, та невиконання якого тягне за собою наслідки застосування до особи, якій такий припис адресовано, адміністративної відповідальності.
Водночас, суд наголошує, що позивач не зазначив конкретних підстав та не надав доказів, що оскаржуваним приписом порушується його право на працю.
Посилання позивача на те, що зміст припису містить твердження про порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону при укладенні контракту від 29.04.2021 року №1 із позивачем само по собі є порушенням його прав, інтересів особи також є помилковим, оскільки фіксація у приписі певних обставин, в тому числі й тих, що не позивач вважає безпідставними, не свідчить про порушення його прав, свобод чи інтересів, оскільки це не призводить до юридичних наслідків.
Не заслуговують на увагу доводи позивача, що оскаржувані припис не містять аналізу фактичних обставин та не доводить вину позивача у порушенні пункту 1 частини першої статті 26 Закону, оскільки в розглядуваному випадку Національне агентство не наділене повноваженнями визнавати, встановлювати вину осіб у тих чи інших правопорушеннях та притягати їх до відповідальності.
Отже, самим по собі приписом Національного агентства від 01.07.2021 року №31-02/62/21 для позивача не породжено жодних обов`язків.
Крім того, суд зауважує, що із змісту припису висновується, що порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону встановлене у зв`язку із фактом укладання контракту від 29.04.2021 року №1, а не порушенням Закону безпосередньо позивачем.
Зокрема, суд враховує позицію третьої особи у справі, а саме наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України», викладеною у письмових поясненнях за підписом КлерСпоттісвуд, згідно з якою, наглядова рада заперечує повноважність на виконання припису Національного агентства, що додатково свідчить про відсутність порушеного права позивача оскаржуваним приписом, оскільки такий не був та не є реалізованим (виконаним) особою, якій цей припис адресовано.
В свою чергу, якщо позивач вважає, що порушення пункту 1 частини першої статті 26 Закону не допущено при укладенні із ним контракту від 29.04.2021 року №1, таке ним може бути доведено під час судового провадження у справі за позовом Національного агентства про припинення дії контракту.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Верховний Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №816/1874/17.
Аналіз викладених положень законодавства також дає підстави для висновку, що звертаючись до суду з позовом, позивач повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржувані припис, рішення суб`єкта владних повноважень, як аналогічним чином вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі №9901/575/19.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (до прикладу, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України», пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Згідно із змістом оскаржуваного у цій справі припису, висновується, що такий видано Голові наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» КлерСпоттісвуд, тобто, вказаний індивідуальний акт породжує права та обв`язки лише для суб`єкта, якому такий припис адресовано. В свою чергу, позивач ОСОБА_1 до кола таких суб`єктів не належить.
Так, у постанові від 16.03.2023 року у справі №9901/494/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.
Суд зауважує, що процесуальна правосуб`єктність не завжди збігається з правосуб`єктністю в матеріальних правовідносинах, а тому не можна їх вважати тотожними поняттями.
Отже, суб`єктом звернення до адміністративного суду із позовом про скасування припису Національного агентства від 01.07.2021 року №31-02/62/21 є саме Голова наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України», в той час, як позивачем у справі, що розглядається, є ОСОБА_1 , який вважає свої права порушеними внаслідок того, що зміст припису стосується обставин його діяльності на посаді в.о. Міністра енергетики України, та того, що припис адресовано неналежній особі, а також підписаний неуповноваженою особою.
Таким чином, оскільки оскаржуваним приписом не порушуються права і законні інтереси позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, оскільки вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що приписом не порушено прав та інтересів позивача. Що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
В свою чергу, позивач скористався правом на судовий захист та такий захист позивачу надано відповідно до способу захисту, обраного останньою.
Керуючись статтями 6, 9, 52, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Балаклицький А. І.
