ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Справа №918/1130/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.08.2023 (суддя Марач В.В., повний текст рішення складено 07.08.2023)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія"

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю:

прокуратури - Безпалова А.В.,

представника позивача - Мозоль Н.Р.,

представника відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду в Рівненській області від 01.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст.187, 188 Земельного кодексу України, ст.3, 5, 6-1, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", вказав, що ні прокурором, ні позивачем не надано суду доказів в підтвердження проведення уповноваженими органами (Держгеокадастру, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (державні інспектори) у встановленому законодавством порядку перевірки у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель щодо земельної ділянки площею 0,9548 га, кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 по вул.Соборна, 450 в м.Рівне.

При цьому, суд дійшов висновку, що протокол огляду місцевості від 03.10.2022 не є належним доказом використання саме відповідачем спірної земельної ділянки з порушенням земельного законодавства України, оскільки складений органом, якому не надано такі повноваження у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель, а також не є актом, яким має фіксуватися результат перевірки дотриманням вимог земельного законодавства.

Також господарський суд вважає, що саме Управління капітального будівництва, як орендар земельної ділянки, у разі закінчення таких правовідносин, зобов`язане повернути орендодавцю земельну ділянку та привести її у попередній належний стан, а не суборендар.

Посилання прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21 суд визнав безпідставним, оскільки дійшов висновку, що вказаним рішенням не встановлено факт того, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали належні товариству з обмеженою відповідальністю "Сігірія".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, керівник Рівненської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури.

Апелянт, зокрема, вказує, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, яке залишене в силі постановою Касаційного господарського судом у складі Верховного суду від 24.05.2022, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинено право власності за ТОВ "Сігірія" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Рівне, вул. Соборна (вулиця Ленінська), 450.

Відтак, зауважує, що справа №918/264/21 та встановлені обставини у ній є преюдиціальними в даній справі та не підлягають доказуванню в силу ст.75 ГПК України, однак суд першої інстанції цього не врахував та невірно застосував положення вказаної статті.

Прокурор, враховуючи закінчення строків договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, вважає, що ТОВ "Сігірія" порушує права територіальної громади в особі Рівненської міської ради, використовуючи спірну земельну ділянку без належних правових підстав. При цьому, не звільнення земельної ділянку від будівельних матеріалів, фактично перешкоджає органу місцевого самоврядування користуватися та розпоряджатися нею, з огляду на що, наявні підстави для зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні, розпоряджанні земельною ділянкою та приведення її у попередній належний стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів на підставі ст.391 ЦК України.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав про відсутність акта приймання-передачі про повернення спірної земельної ділянки Рівненській міській раді та Управлінню капітального будівництва, а тому вважає, що земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ "Сігірія" на законних підставах, що підтверджується записом про право суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21 не підтверджено факту, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали належні відповідачу, а тому посилання прокурора на вказану справу є безпідставним.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку всім доказам у справі та відповідно зроблено обґрунтований висновок про відмову у позові, з огляду на що просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, що відбулося 31.10.2023 року, відповідач не забезпечив явку повноважного представника, при цьому його представник подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача вказує, що у судове засідання не зможе з`явитись, оскільки доглядає за сином, який госпіталізований 13.10.2023 та перебуває на стаціонарному лікуванні у Рівненській обласній клінічній лікарні ім.Ю.Семенюка, а тому просить визнати поважними причини його неявки та відкласти розгляд справи.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи наведене, зважаючи, що в порушення приписів ст.74, 76-77 ГПК України, відповідачем не наведено та не подано жодного доказу на підтвердження обставин вказаних у клопотанні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи. З огляду на вказане, приймаючи до уваги ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція відповідача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, і про її зміну сторона будь-яких заяв або клопотань не подавала, суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.08.2010 між Рівненською міською радою (орендодавець) та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендар) був укладений договір оренди, згідно з п.1 якого орендодавець, згідно рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 №3701 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборній, 450 та передачу її в оренду", надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями, яка знаходиться на вул.Соборній, 450.

15.09.2010 договір зареєстровано у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041058300175.

Відповідно до п.8 договору, останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і з правом укладання договору суборенди (п.15 договору).

30.04.2015 між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сігірія" (суборендар) був укладений договір суборенди земельної ділянки, згідно з умовами п.1.1 якого орендар зобов`язувався за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння та користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язувався прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

За пунктом 1.2 договору суборенди, земельна ділянка передається в суборенду згідно рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 №3701 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборній, 450 та передачу її в оренду".

Термін суборенди - до 15.09.2020, але не довше строку дії договору оренди укладеного між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва (п.2.1. договору суборенди).

Прокурор, враховуючи припинення дії договорів оренди та суборенди, вважає, що ТОВ "Сігірія" на вказаній земельній ділянці здійснює зберігання будівельних матеріалів, що підтверджується протоколом огляду місцевості від 03.10.2022, та використовує її без належних правових підстав, чим порушує права територіальної громади в особі Рівненської міської ради та створює перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.80, 83 ЗК України, ст.10, 16, 26, 33, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", компетентним органом, який має здійснювати захист держави у спірних правовідносинах, є Рівненська міська рада.

Листом від 22.09.2022 (т.1, а.с.43-44) прокуратура повідомила Рівненську міську раду про наявні підстави для захисту інтересів держави, в т.ч. шляхом звернення до суду з відповідним позовом, та просила повідомити про вжиті заходи.

У відповідь на вказаний лист, 19.10.2022 міська рада не заперечила щодо вжиття органами прокуратури відповідних дій в порядку ст.33 Закону України "Про прокуратуру" (т.1, а.с.45).

26.12.2022 року прокуратурою надіслано на адресу Рівненської міської ради повідомлення про встановлення підстав та наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді (т.1, а.с.47-48).

Суд враховує той факт, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 30.12.2022 року, при цьому Рівненську міську раду повідомлено про наявні порушення листом 22.09.2022, а тому в позивача був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак останній цим правом не скористався, що свідчить про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави. Водночас, апеляційним судом також враховується, що позивач повідомив, що не заперечує щодо здійснення прокуратурою заходів державного впливу щодо вирішення даного питання.

З огляду на вказане, надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів дійшла висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №922/3403/20, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, в межах якої розміщено об`єкт незавершеного будівництва іншої особи, права осіб, що мають право на таку земельну ділянку, у такій ситуації порушуються, до таких правовідносин слід застосовувати положення статті 391 ЦК України.

Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться майно, щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем за таким позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження майном.

Таким чином, усунення перешкод власнику (землекористувачу) у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,9548 га, кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 по вул.Соборна,450 в м.Рівне на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Рівного в особі Рівненської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.12.2022 (т.1, а.с.17).

Згідно договору суборенди земельної ділянки від 30.04.2015 б/н земельна ділянка була передана Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради в суборенду ТОВ "Сігірія". Термін дії договору суборенди до 15.09.2020, але не довше строку дії договору оренди, укладеного між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:003:003:0028 №041058300175 від 19.08.2010 Рівненською міською радою укладено з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має перевагу поновлення його на новий строк.

27.11.2020 року державним реєстратором Дубенської районної державної адміністрації прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №55383870 та проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності - 5%), що розташований в Рівненській області, м.Рівне, вул. Соборна, 450, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:003:0028 за суб`єктом ТОВ "Сігірія" (номер запису про право власності №39411545).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, яке залишене в силі постановою Касаційного господарського судом у складі Верховного суду від 24.05.2022 (т.1, а.с.19), визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинено право власності за ТОВ "Сігірія" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Рівне, вул.Соборна (вулиця Ленінська), 450.

При розгляді вказаної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки бетонні блоки та монолітні залізобетонні стовпчасті конструкції, як частини конструктивних елементів будівлі, а саме фрагменти фундаменту, можливо вільно переміщувати у просторі, а тому на земельній ділянці кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 знаходиться рухоме майно (ст.181 ЦК України), яке не може бути об`єктом незавершеного будівництва.

Крім того, суд вказав, що оспорюване рішення Реєстратора №55383870 від 27.11.2020, в порушення ч.1 ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прийнято на підставі документів, які не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: декларації про початок підготовчих робіт за адресою: вул. Соборна, 450, м. Рівне, Рівненської області, договору суборенди від 30.04.2015, строк дії якого закінчився, техпаспорту на об`єкт незавершеного будівництва, який містить недостовірні відомості про наявність незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:003:0028. Приймаючи вищевказане рішення, державний реєстратор по суті зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2233498956101) - незавершене будівництво: житловий будинок з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями, об`єкт житлової нерухомості (відсоток готовності - 5%) на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:003:0028, яка не містить об`єкту нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями, об`єкта житлової нерухомості.

Також, враховуючи положення п.8 договору оренди та п. 2.1, 2.2 договору суборенди щодо строку дії вказаних договорів, приймаючи до уваги ст.18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди) та відповідно реєстрацію договору оренди 15.09.2010 року, а також зважаючи на відсутність у справі доказів продовження договору оренди, суд дійшов висновку про припинення з 16.09.2020 дії договору суборенди, за яким товариство користувалось на праві суборенди земельною ділянкою кадастровий номер 5610100000:01:003:0028.

Водночас, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в п.56 постанови від 24.05.2022 у справі №918/264/21 зазначив, що визнання недійсним і скасування рішень про відмову в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки саме по собі автоматично не продовжує відповідний договір оренди.

Колегія суддів зауважує, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, яке залишене без змін постановою Касаційного господарського судом у складі Верховного суду від 24.05.2022 та відповідно набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при його ухваленні обставини повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України.

Таким чином, у вказаному судовому рішенні встановлені обставини припинення дії договорів оренди та суборенди спірної земельної ділянки, у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, а також те, що бетонні блоки та монолітні залізобетонні стовпчасті конструкції, як частини конструктивних елементів будівлі, а саме фрагменти фундаменту, не можуть бути об`єктом незавершеного будівництва, а є рухомим майном у розумінні ст.181 ЦК України.

Отже, даним рішенням підтверджено факт, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали належні ТОВ "Сігірія", оскільки саме на них відповідач зареєстрував право власності як на об`єкт незавершеного будівництва, яке було припинено судом згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, що не потребує доказуванню у даній справі в силу положень п.4 ст.75 ГПК України.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №922/3403/20, позивач (міська рада) для поновлення своїх порушених прав має право після скасування державної реєстрації права власності відповідача на незавершене будівництво пред`явити позов про звільнення земельної ділянки особою, яка перешкоджає в користуванні або (та) розпорядженні нею.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження позовних вимог прокурором було надано протокол огляду місцевості від 03.10.2022 (т.1, а.с.26-33), який здійснено в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №420211811 10000010 від 14.05.2021 за ч.1 ст.365-2 КК України, згідно якого встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:003:0028 за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 450 знаходяться будівельні матеріали (бетонні блоки).

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному протоколу як доказу в межах розгляду даної справи, вважає за необхідне вказати наступне.

У ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, 4 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (п.105 постанови ВП ВС від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18).

Таким чином, оцінюючи протокол огляду місцевості від 03.10.2022 у порядку ст.86 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурором належними доказами у розумінні ст.76 ГПК України доведено факт розміщення на спірній земельній ділянці будівельних матеріалів, що перешкоджає її власнику користуватися та розпоряджатися нею.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказаним протоколом встановлений саме факт знаходження будівельних матеріалів на земельній ділянці станом на дату здійснення огляду, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом, натомість факт використання саме відповідачем спірної земельної ділянки та належність останньому вказаних матеріалів, встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Крім того, до протоколу також долучено наказ Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про присвоєння поштової адреси" №158 від 03.06.2015 (т.1, а.с.41), витяг з місця розташування земельної ділянки на території м. Рівне (т.1, а.с.40) та фототаблиці (т.1, а.с.34-39).

Згідно вказаного наказу №158 від 03.06.2015, земельній ділянці, що перебувала в суборенді ТОВ "Сігірія" на підставі договору суборенди земельної ділянки, укладеного між УКБ ВК Рівненської міської ради та ТОВ "Сігірія" від 30.04.2015, (реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 601461756101), присвоєно поштову адресу: м.Рівне, вул.Соборна, 450.

Апеляційний суд також зауважує, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.15) об`єктом нерухомого майна за реєстраційним номером 601461756101 є саме земельна ділянка з к.н. 5610100000:01:003:0028, площею 0,9548 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і з правом укладення договору суборенди, за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 450.

Водночас, незавершене будівництво, яке належало на праві приватної власності ТОВ "Сігірія" та, у подальшому, речові права щодо якого припинені згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, також розташоване за адресою: вул.Соборна, 450, м. Рівне.

Отже, аналізуючи вказані обставини, вбачається, що земельна ділянка, яка була передана в оренду, а також об`єкт незавершеного будівництва, право на яке зареєструвало ТОВ "Сігірія", знаходяться за однією і тією ж адресою, що додатково підтверджує факт перебування на спірній земельній ділянці будівельних матеріалів саме відповідача.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу сам же не заперечує факт користування спірною земельною ділянкою та вважає, що користується нею на законних підставах, оскільки остання не повернута по акту приймання-передачі ні орендарю, ні Рівненській міській раді.

Однак, у зв`язку із закінченням договору суборенди, а також відсутністю в матеріалах справи будь-якого іншого правовстановлюючого документа, який би підтверджував законність права користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Сігірія", апеляційний суд вважає, що відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою без будь-якої правової підстави, при цьому не звільняючи земельну ділянку від свого майна (будівельних матеріалів) фактично перешкоджає власнику у здійсненні його законного права користуватись/розпоряджатись земельною ділянкою.

Враховуючи закінчення дії договорів оренди та суборенди спірної земельної ділянки, припинення права власності ТОВ "Сігірія" на об`єкт незавершеного будівництва, приймаючи до уваги у порядку ст.75 ГПК України встановлені обставини у рішенні Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, а також зважаючи на протокол огляду місцевості від 03.10.2022, апеляційний суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сігірія" порушує права територіальної громади міста Рівне в особі Рівненської міської ради, з огляду на що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні, розпорядженні земельною ділянкою та приведення її у попередній належний стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів у порядку ст.391 ЦК України, ст.152 ЗК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі невірно застосував положення ст.75 ГПК України, з огляду на що не врахував встановлені обставини рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі №918/264/21, та як наслідок неправильно застосував ст.391 ЦК України, ст.152 ЗК України, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність відмови у задоволенні позову та відповідно про наявність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги прокурора, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.08.2023 у справі №918/1130/22 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.08.2023 у справі №918/1130/22 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов керівника Рівненської окружної прокуратури задоволити.

4. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Сігірія" (код ЄДРПОУ 37847280) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,9548 га, кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 по вул.Соборна, 450 в м.Рівне та привести у попередній належний стан шляхом її звільнення від будівельних матеріалів.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія" (33023, м.Рівне, вул.Соборна, 285-А, код ЄДРПОУ 37847280) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910017, банк одержувача - Державна казначейська служба, м.Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) та апеляційної скарги в сумі 3721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню п`ятдесят копійок).

6. Господарському суду Рівненської області видати судові накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "06" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.