РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/8766/23

Провадження № 22-ц/4815/994/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Тоботи Ю.С. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Представникпозивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернулась досуду зпозовом до Головногоуправління ПенсійногоФонду вРівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області №170-к від 17.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області Савич Тетяни Олександрівни, яким вирішено звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_3 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області на посаді аналогічній або рівнозначній посаді начальника відділу по роботі зі страхувальниками Рівненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 19.04.2023 по дату поновлення Позивача на посаді, виходячи з розрахунку 742,10 грн. середньоденної заробітної плати позивача.

Ухвалою Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від07червня 2023рокузадоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Тоботи Ю.С. про залучення до участі в справі правонаступника та виключення третіх осіб та відповідача зі складу учасників справи.

Виключено зі складу учасників справи відповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та залучено до участі в справі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як відповідача.

Ухвалою Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від12липня 2023рокузадоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про закриття провадження у справі, провадження в справі закрито, оскільки суд дійшов висновку, що між сторонами виник публічно-правовий спір та роз`яснено позивачу та право звернутися з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства.

На ухвалу суду представником ОСОБА_3 адвокатом Тоботою Ю.С. подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала про те, що на момент виникнення спору (тобто на момент незаконного звільнення), як і до цього, позивач не була державним службовцем. При цьому, питання реорганізації Фонду, його управлінь, подальшого приєднання до Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, не впливає на правову природу правовідносин щодо перебування позивача на посаді та звільнення з неї в управлінні Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, та не може розглядатись судом як перебування на публічній службі. Отже видача наказу про звільнення позивача не є реалізацією уповноваженими особами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області публічно-владних управлінських функцій, та не було спрямовано на задоволення публічного інтересу, а є суто трудовими відносинами працівника та роботодавця. Відсутність у Фонду соціального страхування України, як самоврядної організації, правового статусу державного органу, установи й організації, та інших ознак, визначених п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, доводить неможливість кваліфікації діяльності (роботи) позивача як публічної служби. Тому усі висновки суду першої інстанції щодо розгляду даної справи в межах адміністративного судочинства є безпідставними. Адвокат зважала на те, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але й підстави виникнення спору. Тоді як факт припинення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області шляхом приєднання до відповідача не змінює правову природу спірних правовідносин та момент їх виникнення. Також представник посилалась на те, що факт вирішення подібних спорів у порядку цивільного судочинства підтверджуються постановами Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 296/816/18-ц, від 04.05.2020 у справі № 522/8534/18-ц, 08.09.2021 у справі № 306/1325/18.

За наведених підстав просила скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Рівненського міського суду Рівненської області.

У поданому відзиві відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є 1) наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; 2) спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання підсудності спорів, що виникають із трудових відносин, зокрема розмежування між цивільною та адміністративною юрисдикцією (постанови Великої Палати від 06.02.2019 у справі №146/885/17-ц від 27.02.2019 у справі №815/6096/17, від 05.06.2019 у справі №686/23445/17, від 11.09.2019 у справі №523/4139/17, від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

За ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

При наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від "Про державну службу".

Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача посада, з якої її було звільнено, не відноситься до державної служби.

Виходячи зі змісту статті 4 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023) та Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 03.04.2015 № 8, Фонд є некомерційною самоврядною організацією та не належить до структури центральних органів виконавчої влади, а на працівників Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду поширюється дія законодавства про працю, а відтак відсутні підстави для застосування спеціального законодавства, що регулює публічну службу.

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Заміна відповідача в справі його правонаступником не впливає на визначення юрисдикційної підсудності цього спору, оскільки визначальним при вирішенні відповідного питання було те, що відповідач у цих правовідносинах, хоча й є суб`єктом владних повноважень, однак є роботодавцем (правонаступником) у трудових відносинах з працівником, який не є публічним службовцем, а відтак спір не пов`язаний з проходженням публічної служби та відноситься до цивільної юрисдикції.

Помилковою є й вказівка суду на те, що спір спрямований на поновлення позивача на публічній службі.

Згідно зі ст. ч.2 ст. 235 КЗпП України, працівник повинен бути поновлений саме на попередній роботі.

Позовна вимога до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про поновлення на аналогічній або рівнозначній посаді начальника відділу по роботі зі страхувальниками Рівненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області за своїм змістом відповідає вимогам КЗпП України.

Підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п. п. 1,4 ст. 379 ЦПК України є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Тоботи Ю.С.

Скасувати ухвалу Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від12липня 2023рокупро закриття провадження в справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: С.В. Боймиструк

С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук