ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2023 року Справа № 903/952/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Нововолинської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бадзюнь Наталії Михайлівни

про стягнення 164000грн. 36коп.

встановив: КП "Нововолинськтеплокомуненерго" Нововолинської міської ради (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Бадзюнь Наталії Михайлівни (відповідача) 164000грн. 36коп., з яких: 160943грн. 80коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 2659грн. 56коп. інфляційних втрат та 397грн. - 3% річних. Також, просить стягнути з відповідача 2684грн. витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 07.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

03.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає вимоги позивача незаконнимми та необгрунтованими; просить суд відмовити у позові повністю. Відповідач зазначає, що у пропозиції позивача щодо укладення індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії ФОП Бадзюнь Н.М. було відмовлено, оскільки між сторонами є чинним договір про надання послуг з централізованого опалення від 07.10.2016. Щодо публічних договорів приєднання, розміщених на сайті позивача повідомив, що з дати розміщення позивачем на офіційному сайті публічних договорів приєднання відповідачем не було вчинено жодних дій, які б свідчили про його згоду та приєднання до даних договорів, а саме споживання послуг, їх оплати тощо. За опалювальні періоди з 2021 року по 2023 рік включно відповідачем не було спожито жодної гігакалорії теплоенергії у перелічених позивачем нежитлових приміщеннях, що у свою чергу зафіксовано в актах зняття показів лічильників тепла (вузла комерційного обліку) за 2021, 2022, 2023 роки наявними у КП «Нововолинськтеплокомуненерго» та складеними за участю його працівників. Також, вказав, що приміщення за адресами: м. Нововолинськ, 5-й мікрорайон, 8 та смт. Благодатне, вул. Миру, 13 взагалі від`єднані від централізованого опалення. Відповідач вважає, що до 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» і до вказаних договорів не передбачено можливості застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 №315. Чинний договір між відпровідачем та КП «Нововолинськтеплокомуненерго» не передбачає можливості застосування норм Методики №315, а тому нарахування заборгованості за теплову енергію, яка не споживалася, є порушенням норм чинного законодавства та умов діючого договору.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

07.10.2016 між КП Нововолинськтеплокомуненерго ЖКО Нововолинської міської ради (позивач, виконавець) та ФОП Бадзюнь Наталія Михайлівна (відповідач, споживач) було укладено договір №344 про надання послуг з централізованого опалення, згідно якого виконавець зобов`язувався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги.

Строк дії договору встановлено з 07.10.2016 по 06.10.2021. Договір вважається продовженим на термін його дії на тих же умовах і в порядку, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п.27, 28 договору).

Як вбачається з укладеного між сторонами договору (п.2), об`єктами надання послуг є: магазин "Для Вас" (с. Благодатне, Миру, 13), магазин "Для Вас №4" (с. Благодатне, Перемоги, 13), магазин "Для Вас №2 (Нововолинськ, Мікрорайон 15-й, 15), магазин "Для Вас" (Нововолинськ, Мікрорайон 5-й, 13/1-А), магазин "Для Вас" (Нововолинськ, Святого Володимира, 11).

У договорі також зазначено, що підприємець Бадзюнь Н.М. є власником (орендарем) приміщень.

Позивач, враховуючи законодавчі зміни у сфері житлово-комунальних послуг 20.09.2021 та 12.11.2021, на офіційному веб-сайті КП Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради (позивач) опублікував текст типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення індивідуальному споживачу та укладаєється сторонами з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Як зазначає позивач, на день звернення до суду у КП Нововолинськтеплокомуненерго відсутній протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку за адресами: м. Нововолинськ, 15-й мікрорайон, буд. 15; м. Нововолинськ, 5-й Мікрорайон, буд.13; м. Нововолинськ, 5-й Мікрорайон, буд.8; м. Нововолинськ, вул. Св. Володимира, буд.№ 11; сел. Благодатне, вул. Миру, буд.№ 13.

Позивач стверджує, що оскільки у вказаних будинках відсутнє рішення про вибір моделі договірних відносин та не укладений відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, укладається індивідуальний договір з власником приміщення про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

19 жовтня 2021 року позивач надіслав на адресу відповідача лист вих.№ 454/3/03 з пропозицією розглянути та підписати індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії за № 344, № 344А та № 344Б від 01.10.2021 року.

12.11.2021 відповідач у відповідь на вказаний лист КП Нововолинськтеплокомуненерго повідомив позивача, що 07.10.2016 між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення №344, строк дії якого продовжено до 06.10.2026, а тому відповідач повертає примірники договорів без розгляду та підпису, також повертає без оплати рахунки-фактури та акти надання послуг, складених згідно неукладених договорів.

03.12.2021 ФОБ Бадзюнь Н.М. був надісланий лист позивачу про відмову від приєднання до умов опублікованих на сайті позивача договорів, у зв`язку із дією укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення №344 від 07.10.2016. Надіслання листа про відмову від укладення договорів на адресу позивача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.12.2021.

Водночас позивач стверджує, що на підставі договору приєднання КП Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради надається відповідачу послуга з постачання теплової енергії споживачу у зазначені приміщення, а саме: м. Нововолинськ, 15-й мікрорайон, буд. 15 площею приміщення 475.9м2 (опалювальна площа приміщення становить 252.9 м2, неопалювальна площа приміщення становить 223.0м); житловий будинок оснащено вузлом комерційного обліку, а приміщення споживача - вузлом розподільного обліку; м. Нововолинськ, 5-й Мікрорайон, буд. 13, площа приміщення 60.2 м2 (приміщення обладнане вузлом комерційного обліку); м. Нововолинськ, 5-й Мікрорайон, буд.8, площа приміщення 100.0 м (приміщення обладнане індивідуальною системою опалення); м. Нововолинськ, вул. Св. Володимира, буд.№ 11, площа приміщення 45.5 м2 (приміщення обладнане вузлом комерційного обліку); сел. Благодатне, вул. Миру, буд.№ 13, площею приміщення 57,6 м2 (приміщення обладнане індивідуальною системою опалення).

Також позивач зазначає, що нарахування відповідачу за послугу з постачання теплової енергії проводиться відповідно до пункту 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії враховуючи вимоги Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання від 22.06.2017 №2119-VIII з урахуванням положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 та набула чинності 25.01.2019 (далі Методика).

У позовній заяві позивач вказує, що за опалювальний період з жовтня 2021 року по березень 2022 року та з листопада 2022 року по березень 2023 року відповідач за вказаними адресами отримував від позивача послугу з постачання теплової енергії безперебійно та належної якості, однак не оплачував її. Надіслані відповідачу акти надання послуг відповідач не оплачував.

Станом на 01.07.2023 року позивач нарахував ФОП Бадзюнь Н.М. на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії заборгованість в розмірі 160943грн 80коп.

Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань позивач нарахував відповідачу 2659грн. 56коп. інфляційних втрат та 397грн. - 3% річних.

Правовідносини позивача, як суб`єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та відповідачами, як особами (споживачами), які отримують послуги з централізованого теплопостачання, урегульовано Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про теплопостачання".

При цьому, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, опалення. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Внутрішньобудинкові системи мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди. Споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов`язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті, споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у ч. 1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п.5 ч.2 ст.7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону).

Згідно із ст.10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

При цьому статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про теплопостачання", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Також, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розмішується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦКУ публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Приєднання до умов публічного договору споживачем здійснюється виключно через його згоду придбати товар, роботу, послугу. Факт оплати споживачем товару, роботи, спожитої послуги і є його згодою на приєднання до умов публічного договору.

Позивачем не надано суду доказів часткової оплати відповідачем послуг з теплопостачання, щоб свідчило про згоду на приєднання до умов публічних договорів. Відповідач заперечує укладення з позивачем індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які були опубліковані на сайті КП "Нововолинськтеплокомуненерго". При цьому, у відповідь на розміщення на офіційному сайті публічних договорів приєднання, відповідачем було направлено на адресу позивача письмову відмову від приєднання до вказаних договорів, з посиланням на укладений та чинний договір від 07.10.2016р.

Також відповідач вказує, що приміщення за адресами: м. Нововолинськ, 5-й мікрорайон, 8 та смт. Благодатне, вул. Миру, 13 взагалі від`єднані від централізованого опалення.

Згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно п.3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі, якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

До 01.05.2019 підприємства теплопостачання надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону №1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

До переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладатимуться за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24.06.2004 №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, на тих самих умовах.

Отже, до 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» і до вказаних договорів не передбачено можливості застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315).

Як встановлено судом, 07.10.2016 між сторонами було укладено договір №344 про надання послуг з централізованого опалення, зі строком дії договору по 06.10.2021, який був пролонгований до 06.10.2026.

19.10.2021 позивачем було надіслано відповідачу лист з пропозицією підписати індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії, який був залишений відповідачем без задоволення у зв`язку із чинністю укладеного між сторонами 07.10.2016р. договору №344 про надання послуг з централізованого опалення.

В якості доказів надання послуг з теплопостачання відповідачу, до матеріалів позовної заяви позивачем додано акти надання послуг за період з жовтня 2021р по червень 2023, з посиланням на договори №344 та №344А від 01.10.2021. Крім цього, жодних доказів надіслання або вручення відповідачу актів надання послуг, позивачем суду не надано.

В матеріалах справи відсутні укладені з ФОП Бадзюнь Н.М. договори на постачання теплової енергії відповідачу №344 та №344А від 01.10.2021. Доказів приєднання відповідача до умов публічних договорів (оплата споживачем послуги теплопостачання за спірний період) позивачем суду не надано. Факт укладення даних договорів заперечує відповідач. На адресу позивача відповідачем була надіслана відмова від приєднання до умов публічних договорів, розміщених на сайті підприємства.

Таким чином, у період з жовтня 2021р по червень 2023р, за який позивач просить стягнути заборгованість, між сторонами не було укладено договорів про надання послуг з постачання теплової енергії №344 та №344А від 01.10.2021, а тому до правовідносин між сторонами слід застосовувати загальні положення про зобов`язання згідно Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статей 174, 181 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст.147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів надіслання (вручення) відповідачу доданих до позовної заяви актів надання послуг, а також вимоги про сплату заборгованості позивачем суду не надано.

З огляду на зазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 164000грн. 36коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії згідно індивідуальних договорів, на які посилається позивач, (в т.ч. 160943грн. 80коп. основного боргу, 2659грн. 56коп. інфляційних втрат та 397грн. - 3% річних) є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.11.2023.

СуддяО. Г. Слободян