ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа №909/1283/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.А. Галушко

В.М. Гриців,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за №15-527ВИХ-23 від 14.06.2023 року (вх. № 01-05/1972/23 від 20.06.2023 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2022 року (суддя Л.М. Неверовська; повний текст рішення складено 17.06.2022 року)

у справі № 909/1283/21

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до відповідача: Фізичної особи підприємця Сметанюка Олега Володимировича (надалі ФОП Сметанюк О.В.)

про стягнення збитків, завданих державі неналежним виконанням договору безоплатного зберігання в сумі 682800,00 грн.,

за участю:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. (посвідчення №068775 від 01.03.2023 року);

від позивача: Фальчук М.Ф. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: Чеботар В.В. адвокат (ордер серії АТ № 1037022 від 17.07.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

31.12.2021 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до відповідача Фізичної особи підприємця Сметанюка Олега Володимировича (надалі ФОП Сметанюк О.В.) про стягнення збитків, завданих державі неналежним виконанням договору безоплатного зберігання в сумі 682800,00 грн.,

Дані позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про безоплатне зберігання об`єкта цивільної оборони від 07.03.2019, внаслідок чого, переданий на зберігання об`єкт цивільної оборони протирадіаційне укриття повністю було зруйноване. Розмір збитків , нанесених державі у зв`язку із знищенням державного майна , яке було передано на зберігання згідно звіту «Про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі: об`єкт цивільної оборони протирадіаційне укриття загальною площею 300,0 кв. м. (місткість 156 чол.) в напівпідвальному приміщенні будівлі контори за адресою: Івано-Франківська область, м.Коломия , вул. Фабрична, « 10» становить 682 800,00 грн.

В обґрунтування даних вимог посилається на положення ст. ст. 11, 509, 526, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 229, 231, 286 Господарського кодексу України.

Відповідач не скористався поданням відзиву на позов в суді першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2022 року у справі №909/1283/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності таких складових цивільного правопорушення як протиправної поведінки відповідача, причин нового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками , вини відповідача, що є необхідними умовами для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Вказано, що в матеріалах справи відсутній звіт «Про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі», а тому у суду відсутня можливість встановити вихідні дані та нормативну базу на підставі яких суб`єктом оціночної діяльності здійснено оцінку розміру збитків. Відсутніми також є будь-які дані про вартість частково зруйнованого протирадіаційного укриття станом на час його передачі відповідачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка не була учасником спору - Івано-Франківська обласна прокуратура не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Прокурор з посиланням на п.50 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, вказує, що при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків , боржник має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Проте, відповідачем не подано жодних доказів на спростування своєї вини та не спростовано доводи регіонального відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях щодо знищення ним майна, розміру заподіяних збитків та наявності причинного зв`язку між ними.

Також, прокурор відмічає, що суд першої інстанції, здійснюючи оцінку доказів в порушення ст. 86 ГПК України, не взяв до уваги висновок про розмір заподіяних збитків, затверджений наказом позивача №937 від 28.10.2021.

Прокурор вважає помилковим твердження суду про те, що захисні споруди цивільного захисту не можуть бути об`єктом відчуження, тому вартість розміру збитків внаслідок руйнування протирадіаційного укриття не може визначатися на підставі ринкової вартості майна. В спростування чого вказує, що процедура визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, визначається положеннями Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМ України від 10.12.21003 №1891 в новій редакції від 20.02.2019 №224), а саме пунктами №№81-88 розділу методики «Визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди». Вважає, що висновок про розмір збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, виконаний професійним оцінювачем Тернопольським А.П. є належним та допустимим доказом у справі та підлягав врахуванню судом при постановленні рішення.

Таким чином прокурор вважає, що при ухваленні рішення від 17.06.2022 в даній справі судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме п.81-88 Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМ України від 10.12.21003 №1891, ст. ст. 914, 950-952 Цивільного кодексу України щодо відповідальності зберігача за втрату прийнятого на зберігання майна та порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів (ст. 86 ГПК України) , оскільки безпідставно не взято до уваги належні та допустимі докази, надані позивачем.

Відповідно просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2022 у справі №909/1283/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач ФОП Сметанюк О.В. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи такої вказуючи, що 15.05.2017 комісією складено акт комплексної перевірки (спеціального органу) захисної споруди цивільної оборони сховище, протирадіаційного укриття №35482, яким підтверджено про неготовність приміщення до прийняття осіб, що укриваються. Довідкою з ОКП «Коломийське МБТІ» підтверджено «відповідно до матеріалів інвентаризаційних справ на нерухоме майно «Коломийська паперова фабрика», розташованої в м. Коломия по вул. Фабрична, 10 технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту не виготовлявся. Приміщення контори літ. «Б» знаходиться в непридатному стані». Довідкою ФОП (інженер ОКП «Коломийське МБТІ» Чобанюка М.Ф. від 23.10.2019 підтверджено, що «під час обстеження майнового комплексу (Коломийської паперової фабрики за адресою: м. Коломия, вул. Фабрична, 10) встановлено, що приміщення контори «Б» зруйновано. За наведених обставин вважає, що мають місце обставини, за яких його вина є відсутньою. Крім цього, вважає, що ним як покупцем об`єкта приватизації було сплачено вартість єдиного майнового комплексу колишнього ДП «Коломийська паперова фабрика», в тому числі протирадіаційного укриття №35482. Відмічає, що позивач не довів наявність спричинення державі збитків (майнової шкоди), а також вини і неправомірної поведінки, як заподіювача шкоди, причинного зв`язку між вказаними двома складовими. Зазначає, що в дійсності, спірна ситуація виникла через те, що позивач та/або інші уповноважені органи, порушуючи вимоги чинного законодавства України, не підтримували, не зберігали спірне майно (ще до його передачі в 2019 році) в стані, який би дозволив захистити населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій в даний час. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

04.09.2023 в канцелярію суду від скаржника надійшли додаткові пояснення від 31.08.2023 №15-74вих-23 (вх. № апеляційного суду 01-04/5902/23 від 04.09.2023), які по суті перекликаються з апеляційною скаргою. В спростування доводів відповідача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, скаржник вказує, що у відповідності до ч.2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти цивільної оборони, яким є протирадіаційне укриття, не підлягають приватизації. Відтак, вказує, що даний об`єкт не ввійшов та не міх ввійти в силу вимог закону до цілісного майнового комплексу колишнього ДП «Коломийська паперова фабрика» при його приватизації та оцінці, а залишився у державній власності. На виконання наказу №11 від 19.01.2019 між РВ ФДМ України по Івано-Франківській області та ФОП Сметанюком О.В. 07.03.2019 укладено договір про безоплатне зберігання об`єкта цивільної оборони. За таких обставин прокурор вважає, що Сметанюк О.М. у відповідності до ст. ст. 950, 951 ЦК України несе відповідальність за втрату прийнятого на зберігання державного майна протирадіаційного укриття як зберігач за договором.

Також, 04.09.2023 в канцелярію апеляційного суду від позивача поступили письмові пояснення від 30.08.2023 №10-05-01195 (вх. № апеляційного суду 01-04/5901/23 від 04.09.2023) в яких вказує, що повністю підтримує правову позицію Івано-Франківської обласної прокуратури стосовно захисту інтересів держави по даній справі, викладену в апеляційній скарзі. Вважає, що судом першої інстанції при ухвалені рішення допущено порушення норм процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, не досліджено належним чином докази в матеріалах справи та не надано їм належну правову оцінку. Звертає увагу , що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у складі касаційного цивільного суду у постанові від 15.04.2020 №643/14079/17, де зазначено, за загальним правилом за втрату речі під час строку зберігання зберігач відповідає, якщо: відбулося порушення обов`язку повернути поклажодавцеві річ у схоронності; поклажодавцеві завдано збитків у вигляді втрати речі; наявний причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини зберігача в настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу чи необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків. Вважає, що саме протиправна діяльність відповідача призвела до знищення державного майна, яке перебувало на зберіганні у нього, що підтверджено актами перевірок, які проводились у присутності відповідача. Щодо визначення розміру збитків посилається на п.86 Методики оцінки майна, а саме: «у разі неможливості фізичного відновлення пошкодженого майна або у разі, коли вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зносу його складових, які зазнали пошкодження, та зносу, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не меншій за ринкову вартість такого майна до завдання майнової шкоди, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості неспеціалізованого майна, визначеній із застосуванням порівняльного та (або) дохідного підходів…». Відтак, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2022 в даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розгляд поданих клопотань

У письмових пояснення від 30.08.2023 №10-05-01195 (вх. № апеляційного суду 01-04/5901/23 від 04.09.2023) позивач, керуючись ч.6 ст. 258 ГПК України та беручи до уваги, що Звіт «Про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі: об`єкт цивільної оборони протирадіаційне укриття загальною площею 300,00 кв. м. (місткість 156 чол.) в напівпідвальному приміщенні будівлі контри за адресою: Івано-Франківська область , м. Коломия, вул. Фабрична, 10» та рецензію на нього, оскільки справа розглядалась в спрощеному проваджені без виклику сторін і судом не витребовувались зазначені документи, однак вважає, що такі мають важливе значення для об`єктивного вирішення справи та просить такі долучити.

16.10.2023 в канцелярію суду від представника відповідача поступило клопотання, б/н від 09.10.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/6805/23 від 16.10.2023) про долученя до матеріалів справи наступних документів: супровідного листа директора Департаменту економічної безпеки Фонду державного майна України Геннадія Боровікова адресованого Сметанюку О.В.; службову записку директора Департаменту оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності Світлани Булгакової адресовану Департаменту економічної безпеки; рецензію на звіт про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі за адресою: м. Коломия, вул. Фабрична, 10.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).

З матеріалів справи №909/1283/21 вбачається, що ухвала від 10.02.2022 про відкриття провадження у справі (в якій ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами)) направлялась на юридичні адреси учасників справи.

Рекомендований лист, яким вказану вище ухвали надсилалась на юридичну адресу відповідачу, повернулись на адресу суду із зазначенням причин невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т., а.с.35).

Колегія суддів зауважує, що відповідач є фізичною особою підприємцем, на яку відповідно до ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Водночас, відповідач, попри визначений для нього законом обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР, у зв`язку із чим отримання судом листів із ухвалою від 10.02.2022 перебувало поза межами контролю суду.

Беручи до уваги те, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення учасників справи про розгляд судом справи №909/1283/21, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду за належною поштовою адресою, колегія суддів приходить до висновку, що відповідача, як і позивача було належним чином повідомлено про розгляд господарським судом Івано-Франківської області справи №909/1283/21.

Подані учасниками справи докази фактично є новими доказами, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, що унеможливлює надання правової оцінки зазначеним доказам на стадії апеляційного провадження.

З наведених підстав, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотань.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2023 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, з підстав викладених в письмових поясненнях. Прокурор підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в такій.

Відповідач в свою чергу просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

27.11.2018 Фондом державного майна України укладено договір купівлі - продажу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Коломийська паперова фабрика" за адресою: Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Фабрична, 10. До складу об`єкта приватизації не ввійшли об`єкти, які не підлягали приватизації - протирадіаційне укриття в напівпідвальному приміщенні будівлі контори та берегоукріплення.

Наказом від 09.01.2019 №11 Фонд державного майна України зобов`язав Регіональне відділення укласти із покупцем єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Коломийська паперова фабрика" Сметанюком О.В. договори про безоплатне зберігання об`єкта цивільної оборони - протирадіаційного укриття та берегоукріплення.

На виконання наказу Фонду державного майна України №11 від 09.01.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) (як органом управління) та Сметанюком Олегом Володимировичем (як зберігачем) 07.03.2019 укладено договір про безоплатне зберігання об`єкта цивільної оборони.

Відповідно до п. 1.1. договору орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання об`єкта цивільної оборони - протирадіаційного укриття в напівпідвальному приміщенні будівлі контори за адресою: Івано-Франківська обл., м.Коломия, вул. Фабрична, 10 протягом строку дії цього договору.

Склад, балансова (залишкова) вартість та стан майна визначаються в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1.2. договору зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання та підтримки його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів.

Пунктом договору 2.1.8. передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути майно органу управління за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений договором строк не закінчився. Майно має бути повернуто в такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з урахуванням його нормативного зносу передбаченому для даного виду майна, що відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Згідно з п. 2.4.3. договору орган управління має право вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодженням майна, за рахунок зберігача відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.1.6. договору, зберігач зобов`язаний утримувати передане йому майно па умовах договору та відповідно до вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 №579 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №879/32331.

Згідно п. 4.2. договору, зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення органу управління. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини), яке передане па зберігання, зберігач повинен відшкодувати органу управління всі пов`язані з цим збитки та відновити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 7.2 договору, строк дії цього договору один рік.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.7.4 договору).

Згідно акту приймання-передачі об`єкта цивільної оборони протирадіаційного укриття від 07.03.2019, позивач передав на строкове зберігання, а відповідач прийняв на безоплатне зберігання державне майно: Назва захисної споруди - Протирадіаційне укриття в напівпідвальному приміщенні будівлі контори; адреса розташування захисної споруди - Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Фабрична, 10; балансова вартість, згідно з документами бухгалтерського обліку (тис. грн.) - 0,001; оцінка стану - приміщення в будівлі контори, в якому знаходиться ПРУ - перебуває в непридатному до експлуатації стані (частково зруйноване).

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 15.03.2021 року №299 робоча група 06.04.2020, провела планову перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до вартості майна єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Коломийська паперова фабрика".

Згідно акту перевірки стану ефективності використання та збереження державного майна, яке не увійшло до вартості майна єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства «Коломийська паперова фабрика» від 06.04.2021, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 17.04.2021, під час проведення обстеження державного майна робочою групою виявлено, що на території колишнього Державного підприємства "Коломийська паперова фабрика" новим власником проводяться роботи з демонтажу будівель. На місцях, де колись знаходились будівлі фабрики, складені будівельні матеріали (цегла), будівельне сміття та залишки конструкцій будівель. Будівля контори, в напівпідвальному приміщенні якої розташоване протирадіаційне укриття, повністю зруйнована, вхід до ПРУ заблокований, зайти всередину неможливо. Пропозиції викладені в акті: "враховуючи незадовільний стан ПРУ, а також те, що захисна споруда перебуває в стані технічної неможливості і недоцільності її відновлення, оскільки єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства "Коломийська паперова фабрика", для потреб якого було збудоване ПРУ, припинило своє існування, пропонуємо зберігачу - Сметанюку О.В. продовжити роботу щодо виключення ПРУ з фонду захисних споруд відповідно до п. 4 Вимог щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 №579 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №881/32333".

Згідно акту обстеження стану захисної споруди цивільного захисту «Коломийська паперова фабрика» (протирадіаційне укриття №35482) від 02.06.2021, затвердженого начальником управління з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 03.06.2021, складеного за результатами обстеження захисних споруд цивільного захисту, які належать до сфери управління Фонду державного майна України з метою визначення їх придатності до використання за призначенням, обстеженням захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття № 35482), встановлено, що будівля контори, в напівпідвальному приміщенні якої було розташоване протирадіаційне укриття повністю зруйноване. На площадці, де знаходилась контора та протирадіаційне укриття: яма, уламки будівельних конструкцій та будівельне сміття. В результаті обстеження, встановлено, що протирадіаційне укриття № 35482 повністю зруйноване.

Позивачем, згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №937 від 28.10.2021, з метою відшкодування завданих збитків державі, затверджено Висновок про розмір збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі по майну - об`єкту цивільної оборони - протирадіаційному укриттю загальною площею 300,0 кв.м (місткістю 156 чол.) в напівпідвальному приміщенні будівлі контори, яке не підлягало приватизації, за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Фабрична, 10.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку про вартість вбудованих приміщень (протирадіаційне укриття №35482) одноповерхової цегляної будівлі контори (літ. Б) площею 300,0 кв.м. (місткість 156 чол.), здійсненого суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем А.П.Тарнопольським, вартість розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі становить 682800 грн.

У наданому позивачем висновку про вартість об`єкта оцінки зазначено, що метою проведення оцінки є визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі; вид вартості майна ринкова вартість; використані методичні підходи порівняльний, дохідний.

Таким чином, на підставі вказаного висновку про вартість, позивач вказує про наявність нанесених державі збитків у зв`язку із знищенням державного майна, яке було передано на зберігання у розмірі 682800 грн., і які просить стягнути в примусовому порядку.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно вимог ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства , а також віз дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права а обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

В ст. 174 Господарського кодексу України, також відмічено, що підставою для виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно вимог статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли із договору про зберігання майна.

Статтею ст.936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, що і було передбачено договором зберігання.

Згідно вимог ст. 951 Цивільного кодексу України, встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Отже, зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як вірно вказано судом першої інстанції, елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що наслідки у вигляді збитків настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Матеріалами та обставинами даної справи встановлено, що згідно акту приймання-передачі об`єкта цивільної оборони протирадіаційного укриття від 07.03.2019 (т.1, а.с.10), позивач передав на строкове зберігання, а відповідач прийняв на безоплатне зберігання протирадіаційне укриття в напівпідвальному приміщенні будівлі контори за адресою - Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Фабрична, 10. Дане спростовує твердження відповідача викладене у відзиві про те, що такий оплатив дане приміщення.

Станом на час прийняття даного об`єкта на зберігання відповідачем, приміщення в будівлі контори, в якому знаходиться протирадіаційне укриття перебувало в непридатному до експлуатації стані (частково зруйноване), балансова вартість, згідно з документами бухгалтерського обліку (тис. грн.) - 0,001, що відмічено в акті приймання передачі від 07.03.2019.

Згідно вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення цієї справи. Ці дані встановлюються такими засобами :1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3). Показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази , на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, в матеріалах справи є відсутніми будь-які документи, на підставі яких можна встановити та порівняти ступінь руйнування на момент передачі відповідачу протирадіаційного укриття та станом на час проведення обстеження стану захисної споруди цивільного захисту.

При цьому, з наявного в матеріалах справи висновку про вартість об`єкта оцінки (а.с.14), який подано позивачем, зазначено, що оцінка здійснювалась, виходячи з ринкової вартості майна.

У відповідності до положень національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. №1440, ринкова вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, та зокрема, захисні споруди цивільного захисту.

При цьому, судом першої інстанції вірно відмічено, що згідно з ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Захисними спорудами цивільного захисту є інженерні споруди, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. Згідно ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття.

Отже, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що захисні споруди цивільного захисту не можуть бути об`єктом відчуження, тому вартість розміру збитків внаслідок руйнування протирадіаційного укриття не може визначатися на підставі ринкової вартості майна. Відповідно до чого вірно відмічено, що необґрунтованим в даному випадку є застосування позивачем, на який покликається і прокурор в апеляційній скарзі, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2003 №1440, Національного стандарту №2 Оцінка нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, при визначенні вартості протирадіаційного укриття.

Станом на час розгляду справи у матеріалах справи відсутній був сам Звіт «Про незалежну оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі», а тому суд першої інстанції правильно виснував, що відсутньою є можливість встановити вихідні дані та нормативну базу, на підставі яких суб`єктом оціночної діяльності здійснено оцінку розміру збитків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, оскільки на момент прийняття відповідачем спірного об`єкта на зберігання, приміщення в будівлі контори, де знаходиться протирадіаційне укриття, перебувало у непридатному до експлуатації стані (частково зруйноване), а балансова вартість, згідно з документами бухгалтерського обліку складала 0,001 (тис. грн.), про що зазначено в акті приймання передачі від 07.03.2019, тому немає жодних підстав стверджувати про наявність вини відповідача у заподіянні збитків.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачем не доведено на не надано вірогідних доказів на підтвердження наявності та розміру заподіяних відповідачем збитків державі. При цьому, позивачем також не доведено наявності таких складових цивільного правопорушення як протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини відповідача, що є необхідними умовами для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Підсумовуючи все вищевказане, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2022 у справі №909/1283/21.

За приписами частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належ, укладеній між ним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому таке необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 53, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за №15-527ВИХ-23 від 14.06.2023 року (вх. № 01-05/1972/23 від 20.06.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2022 року у справі №909/1283/21 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http/reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Н.А. Галушко

Суддя В.М. Гриців