Справа № 761/14995/22

Провадження № 2/761/1782/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.,

представника позивача ОСОБА_20,

відповідача3 ОСОБА_1 ,

представника відповідача3 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та акта про проведення електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі по тексту-позивач) до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі по тексту -відповідач1), приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича (далі по тексту-відповідач2), ОСОБА_1 (далі по тексту-відповідач3), ОСОБА_4 (далі по тексту-відповідач4), відповідно до якої, а також з урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач просить суд:

- визнати недійсними електронні торги за номером лоту 480853 з реалізації нерухомого майна - чотирикімнатної квартири загальною площею 88.0 кв.м, житловою площею 62.3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , проведені 24.06.2021р. Державним підприємством «СЕТАМ», оформлені протоколом проведення електронних торгів № 546179;

- визнати недійсним акт про поведені електронні торги, складений 16.07.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ліліцьким Романом Миколайовичем у виконавчому провадженні №6538687;

- визнати недійсними свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (у формі електронних торгів) від 23.07.2021р., посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем, зареєстроване за №1218.

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59435434 від 23.07.2021р., прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем;

- визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру загальною площею 88.0 кв.м, житловою площею 62.3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Звертаючись до суду із позовом, представник позивача повідомила обставини спірних правовідносин наступного змісту:

01.07.1992р. квартира за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту-квартира) на підставі договору купівлі-продажу була придбана громадянином Канади ОСОБА_5 та після його смерті квартиру успадкувала його дружина ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.02.1998р. В подальшому, на підставі договору дарування квартири від 13.03.1998 р. ОСОБА_7 подарувала квартиру старшій дочці ОСОБА_8 , яка зареєструвала своє право власності у Київському БТІ 23.03.1998р. під № 36232. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, а позивач є її рідною сестрою, тому відповідно до ч. 1 ст. 1262 ЦК України входить до другої черги спадкування за законом. Представник позивача вказує, що жодних інших спадкоємців за законом після померлої ОСОБА_10 не було та немає. Таким чином, позивач набула права на спірну квартиру з моменту смерті сестри ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Однак, постановою П?ятої державної нотаріальної контори від 09.06.2016р. вих. №2518/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на спірну квартиру, оскільки право власності на квартиру зареєстроване за іншою особою - ОСОБА_4 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі №761/24192/16-ц було визнано недійсним договір дарування від 03.09.1998 р., витребувано квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру.

Однак, вказане рішення суду не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки на квартиру було накладено два арешти за зобов?язаннями нікому не відомого ОСОБА_4 , до яких позивач не мала жодного відношення, і які була змушена весь цей час скасовувати в судовому порядку.

В свою чергу, між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 було укладено фіктивний, не спрямований на настання реальних правових наслідків, договір позики на суму 2 801 700,00 грн. Про фіктивний характер правочину свідчить той факт, що позикодавець - ОСОБА_11 працює водієм маршрутного таксі, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а отже рівень його доходів не дозволяє і не міг дозволити надати позику у розмірі 2 801 700,00 грн. При цьому, ОСОБА_11 розпочав процедуру стягнення суми боргу у порядку виконавчого провадження на підставі виконавчого надпису приватного нотаріуса. Так, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Ліліцьким Романом Володимировичем було відкрито виконавче провадження №65386873, в якому стягувачем є ОСОБА_11 , а боржником ОСОБА_4 . В подальшому, приватним виконавцем було накладено арешт на квартиру, як на майно боржника ОСОБА_4 та розпочато процедуру реалізації квартири у системі СЕТАМ. При цьому, приватний виконавець Ліліцький Р.В. був достовірно проінформований (24.05.2021р. усно, 31.05.2021р. письмово), що ОСОБА_4 ніколи не був законним власником чи добросовісним набувачем квартири, а також про те, що квартира обтяжена арештом, накладеним ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсон від 08.09.2015р. у справі № 668/11011/15 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Незважаючи на те, що спірна квартира неналежить ОСОБА_4 , приватний виконавець Ліліцький Р.В. виставив вказану квартиру на торги. 24.06.2021р. квартира була відчужена за ціною 2 558 845,00 грн. та за даними протоколу проведення електронних торгів №546179 від 12.07.2021р. квартиру, яка належить громадянці Канади ОСОБА_21 ОСОБА_14 , було продано ОСОБА_1 .

Ініціатор позову зауважує, що ні ОСОБА_15 в період, коли він був титульним власником, ні ОСОБА_1 , з моменту придбання квартири з прилюдних торгів і по сьогоднішній день, не вступили в правомочності володіння і користування спірною квартирою. Весь час з моменту смерті сестри позивачки квартира знаходиться у повному володінні і користуванні позивачки, яка сплачує всі комунальні послуги за її утримання весь цей час.

Ухвалою суду від 03.08.2022р. відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.08.2022р. задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 88 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 578922180391.

11.10.2022р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача2, відповідно до змісту якого приватний виконавець повідомив, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не є правонаступником приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ліліцького Р.В., а також не вчиняв жодних виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №65386873.

21.11.2022р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача1, за змістом якого представник ДП "СЕТАМ" вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві наголошено увагу на тому, що виконавцем було вчинено всі необхідні заходи щодо з`ясування належності майна боржнику, а тому, виконавець вчинив дії з передачі спірної квартири на реалізацію відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою суду від 16.12.2022р. задоволено клопотання представника позивача про витребування у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №6538687.

30.01.2023р. в судовому засіданні представником позивача була подана заява про зміну (доповнення) предмету позову, яку суд прийняв до розгляду.

01.03.2023р. до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №6538687.

30.03.2023р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача3, за змістом якого відповідач заперечив проти задоволення позову у повному обсязі. ОСОБА_1 пояснив, що його дійсно було визнано переможцем торгів у відповідності до протоколу № 546179, які проводились в електронному вигляді з продажу квартири. В подальшому, він провів повний розрахунок та придбане майно та отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, і набув на нього право власності шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру.

У відзиві наголошено увагу, що відповідач3 є добросовісним набувачем квартири, купив її у відповідності до вимог чинного законодавства України та своїми діями не порушив жодних прав та обов?язків інших осіб. В свою чергу, позивачка у позові не посилається на те, що приватним виконавцем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, Порядку реалізації арештованого майна, не зазначає, що нею у будь-який спосіб оскаржені дії приватного виконавця, а також не надала доказів на підтвердження порушення порядку реалізації спірної квартири в межах проведення торгів, а тому підстави для визнання правочину недійсним відсутні. Крім того, відповідач не визнає позовну вимогу про визнання за ОСОБА_3 права власності на приналежну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування, оскільки він не був учасником справи № 761/24192/16-ц. Просить до вказаної вимоги застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки постанову П?ятої київської державної нотаріальної контори від 09.06.2016р. №2518/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про спадщину на спірну квартиру, позивач отримала 09.06.2016р., тобто за 6 років до звернення до суду із даним позовом.

11.04.2023р. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача3, відповідно до змісту якої представник позивача вказала, що основною підставою для визнання торгів недійсними, як правочину є недотримання вимог ст.203 ЦК України, відсутність волевиявлення дійсного власника майна на вчинення правочину та відсутність у сторони правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності та розпорядження майном. Позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спірне майно зареєстровано на праві власності за іншою особою, а тому вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та про визнання права власності позивача на спірну квартиру в порядку спадкування, є належним та ефективним способом захисту, який повністю відновить порушене право власності позивача на спірне майно. Стосовно застосування позовної давності до вимоги про визнання права власності на спірне майно в порядку спадкування, то представник позивача наголосила увагу на тому, що строк у три роки неодноразово переривався внаслідок пред`явлення позивачем вимушених позовів та аналогічних за правовими наслідками клопотань (скасування арешту в кримінальному провадженні), після чого була продовжена в силу закону, у зв`язку із чим позовна давність за вимогою про визнання права власності на момент пред`явлення даного позову не сплила. При цьому, вже через місяць після ухвалення судового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07.04.2021р. у справі №761/25816/20, яке надавало позивачу змогу отримати свідоцтво про право на спадщину на спірне майно, постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ліліцького Р.В. від 14.05.2021 р., винесеної в межах виконавчого провадження №65386873, було накладено арешт на квартиру, а тому, з метою захисту права власності позивач також вжила всіх можливих від неї заходів щодо оскарження зазначеної постанови в судовому порядку, в тому числі шляхом подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, однак судовий захист в розумні строки не отримала.

Оскільки у відповідачів, які виступають продавцями спірного майна ( ОСОБА_16 , виконавець, організатор торгів) був відсутній необхідний обсяг дієздатності для вчинення відповідного правочину, а також зважаючи на те, що визнання права власності у цьому спорі повністю відновить порушені права позивача, представник позивача просить відхилити доводи та аргументи, наведені у відзиві в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.05.2023р. закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті, а також задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.08.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача3 про залишення позовної заяви без руху.

В судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити з метою відновлення порушених прав позивача.

Відповідач3 та його представник просили відмовити у задоволенні позову. ОСОБА_1 вказав, що квартиру придбав на торгах відповідно вимог чинного законодавства, також зауважив, що в матеріалах справи відсутня спадкова справа, а тому всі вимоги позивача повинні бути відхилені судом. Представник відповідач3 ОСОБА_2 вказала, що позовні вимоги не ґрунтуються на порушенні правил проведення торгів, а змінити спосіб захисту на даній стадії цивільного процесу неможливо, також просила застосувати строк позовної давності у три роки та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 88 кв м., власником якої станом на день ухвалення рішення є ОСОБА_1 , відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59435434 від 23.07.2021р., що перевірено судом в Державному реєстрі речових прав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що власником вказаної квартири був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті ОСОБА_5 на підставі заповіту від 10.12.1990р. усе спадкове майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_2 , успадкувала дружина померлого ОСОБА_6 , яка отримала Свідоцтво про право на спадщину 11.02.1998р. (т. 1, а.с. 16-17).

13.03.1998р. між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було укладено договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори за реєстровим номером № 21-209, за умовами якого ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_8 квартиру за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 88 кв.м. (т. 1, а.с. 18-19).

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_18 в Київському міському бюро технічної інвентаризації під номером №36232.

В свою чергу, позивач є сестрою ОСОБА_10 , яка відповідно до договору дарування від 13.03.1998р., отримала в дар спірну квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (т. 1, а.с. 20-21) та після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 .

07.05.2015р. позивач звернулась до П`ятої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2016р. позов ОСОБА_3 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини задоволено та визначено позивачу додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини.

Постановою П`ятої Київської державної нотаріальної контори за вих. № 25181/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_8 , у зв`язку з тим, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за іншою особою (т. 1, а.с. 25-26).

Водночас, відповідно до договору дарування, який зареєстрований на товарній біржі «Українська біржа Десятинна», 03 вересня 1998р. ОСОБА_5 (який відповідно до Свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) подарував, а ОСОБА_19 прийняла у дар спірну квартиру.

19.02.2015р. між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.В. 19 лютого 2015 року за реєстровим номером № 608, за умовами якого ОСОБА_4 (за договором обдаровуваний) прийняв від ОСОБА_19 (за договором дарувальник) у дар квартиру за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 88 кв.м.

Вказані обставини встановленні заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10.10.2017р. у справі №761/24192/16-ц, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню в рамках даної цивільної справи.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК Україн).

В свою чергу, заочним рішенням суду від 10.10.2017р. у справі №761/24192/16-ц було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_19 про витребування майна з чужого незаконного володіння; визнано недійсним договір дарування від 03.09.1998р., зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа «Десятинна» за реєстраційним номером № 4748-А1907; витребувано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ; скасовано запис № 8792641 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права влсності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 .

Слід наголосити увагу на тому, що вказане рішення суду набрало законної сили, а тому є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України (ст.18 ЦПК України).

При цьому, доводи сторони позивача про те, що вказане рішення суду не було виконано шляхом внесення відповідних відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки на квартиру було накладено два арешти за зобов?язаннями ОСОБА_4 , які позивач була змушена тривалий час скасовувати в судовому порядку, підтверджено копією ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 05.06.2019р. у справі № 668/11503/15-к, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 07.04.2021р. у справі № 761/25816/20, а також інформаційною довідкою № 255899102.

Однак, попри обов`язковість вказаного рішення суду, 24.06.2021р. в рамках виконавчого провадження № 65386873, в якому боржником був ОСОБА_4 , приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Ліліцьким Р.М. було проведено електронні торги за номером лоту 480853 з реалізації нерухомого майна - чотирикімнатної квартири загальною площею 88.0 кв.м, житловою площею 62.3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , які було оформлено протоколом проведення електронних торгів № 546179.

Вказане виконавче провадження № 65386873 було відкрито на виконання виконавчого напису нотаріуса № 73 від 17.02.2021 року, яким звернуто стягнення з боржника ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 2 801 700 грн. за договором позики від 06.02.2021р.

Відповідно до договору позики від 06.02.2021 року, що укладений між ОСОБА_11 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник), позикодавець надав позичальнику короткострокову зворотню безпроцентну позику в сумі 2 800 000, 00 грн. із зобов`язанням повернути таку позику в строк до 15.02.2021р. (т. 1, а.с. 192).

Переможцем торгів у вищевказаному виконавчому провадженні було визначено ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 546179.

16.07.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Ліліцьким Р.В. було складено акт про проведенні електронні торги в рамках виконавчого провадження №6538687.

23.07.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем було видано ОСОБА_1 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Вищезазначене підтверджено матеріалами виконавчого провадження, які містяться в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд, враховує наступне.

В даному випадку, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2023р. у справі № 522/10845/19, зроблено висновок, що процедура набуття майна на торгах є різновидом договору купівлі-продажу, тобто правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

При цьому, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою та третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

У пункті 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 вказано, що арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

В даному випадку, спірна квартира станом як на день накладення арешту на квартиру в рамках виконавчого провадження №65386873, так і на день проведеня електронних торгів, не перебувала у власності боржника, оскільки відповідно до заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10.10.2017р. у справі №761/24192/16-ц була витребувана з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , крім того було скасовано запис № 8792641 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права влсності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 .

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В свою чергу, з витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження №65386873 вбачається, що представник позивача зверталася до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ліліцького Р.В. з заявою від 27.05.2021р. за №75, відповідно до якої повідомляла про те, що ОСОБА_4 не є законним власником чи добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 , долучивши до матеріалів заяви копію рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10.10.2017р. у справі №761/24192/16-ц, однак на відповідну обставину приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Ліліцький Р.В. не звернув увагу та здійснив відповідні заходи стосовно продажу квартири з публічних торгів, що як наслідок надає можливість для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2022р. у справі № 753/1908/15-ц зауважено, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В даному випадку, позивач набула право власності на спірну квартиру в порядку спадкування, оскільки як було встановлено заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/24192/16-ц: прийнявши в установленому законом порядку спадщину після смерті сестри ОСОБА_10 , ОСОБА_3 з часу її відкриття набула речові права на успадковане майно, володіння та право користування ним і відповідно, право на захист цих прав.

Також, суд враховує ту обставину, що позивачу у постанові П`ятої Київської державної нотаріальної контори за вих. № 25181/02-31 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_8 , у зв`язку з тим, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за іншою особою, а не з підстави наявності інших спадкоємців майна померлої.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2016р. у справі № 761/12770/15-ц (набрало законної сили 05.05.2016р.) позов ОСОБА_3 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини задоволено та встановлено ОСОБА_3 трьохмісячний строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, який обчислюється з дати набрання рішенням законної сили.

У вказаній справі відповідачем було визначено орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, що вказує на те, що інші спадкоємці майна ОСОБА_10 , які прийняли спадщину, окрім як позивач, відсутні, а тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстави відсутності в матеріалах цивільної справи копій спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_10 , оскільки, за встановлених судом у даній справі обставин це буде проявом надмірного формалізу. При цьому, сторона відповідача3, маючи сумніви стосовно того, що окрім позивача є також інші спадкоємці спірної квартири, не була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування відповідного доказу, що в даному випадку вчинено не було.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (стаття 1220 ЦК України).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Оскільки за матеріалами справи спірна квартира була відчужена в результаті електронних торгів як власність боржника ОСОБА_4 , що в дійсності йому не належала, то позивач має право на відновлення свого права власності на неї в порядку спадкування.

Стосовно клопотання відповідача3 про застосування позовної давності до вимоги про визнання права власності на квартиру за позивачем у порядку спадкування, то суд відхиляє відповідну можливість відмови у задоволенні вимоги з вказаної підстави, з урахуванням наступного.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2020р. у справі № 396/2046/18, від 30.09.2020р. у справі №584/639/19, від 18.08.2021р. у справі №543/994/17.

Стосовно вказівки ОСОБА_1 про те, що дії виконавця, які не стосуються правил проведення торгів повинні мати самостійний спосіб оскарження, то суд її відхиляє з урахуванням наступного.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушені права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому крім наявності порушення положень закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідно встановити такі підстави: порушення правил проведення електронних торгів; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, проведення електронних торгів, що відбулися з порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання таких торгів недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2023р. у справі №279/56/20, від 13.09.2023р. у справі №456/3576/20.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №910/856/17, від 07.07.2020р. у справі № 438/610/14-ц ).

При цьому, суд зауважує, що в даному випадку наявні всі дві умови для визнання недійсними правочинів з приводу придбання спірної квартири з прилюдних торгів, а саме: наявність підстав для визнання торгів недійсними, оскільки реалізована квартира не належала боржнику ОСОБА_4 , а також очевидного порушення права позивача на мирне володіння майном (успадкованою квартирою), а тому вимоги про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та акта про проведення електронних торгів, скасування рішення про державну реєсрацію, є належним способом захисту та підлягають задоволенню, що буде відповідати приципу справедливості судового розгляду, оскільки забезпечить ефективний захист та відновлення порушених прав позивача на захист яких вона звернулася до суду з даним позовом.

Слід наголосити увагу на тому, що внаслідок прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача2 про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки він є лише тимчасовим приватним виконавцем призначеним для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ліліцького Р.М., який припинив свою діяльність відповідно до наказу Міністерства Юстиції України №4226/7 від 06.12.2021р., а тому у задоволенні позову до нього слід відмовити.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та акта про проведення електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію, а також визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, що буде справедливим та забезпечить ефективний та належний захист прав ОСОБА_3 на мирне володінням належною їй квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-80, 89, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та акта про проведення електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити частково.

Визнати недійними електронні торги за номером лоту №480853 з реалізації нерухомого майна - чотирикімнатної квартири, загальною площею 88,0 кв.м., житловою площею 62,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , проведені 24.06.2021р. Державним підприємством "СЕТАМ", оформлені протоколом проведення електронних торгів №546179.

Визнати недійсним акт про проведені електронні торги, складений 16.07.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ліліцьким Романом Миколайовичем у виконавчому провадженні №6538687.

Визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (у формі електронних торгів) від 23.07.2021р., посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем, зареєстроване за №1218.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59435434 від 23.07.2021р., прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру загальною площею 88,0 кв.м., житловою площею 62,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

В позові до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднара Дениса Володимировича, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Державне підприємство "СЕТАМ": м.Київ, вул.Стрілецька, буд.4-6, ЄДРПОУ 39958500;

ОСОБА_4 : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Боднар Денис Володимирович: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 27.

Повний текст рішення складено 02.11.2023р.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА