ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3253/23 Головуючий у 1 інстанції - Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправими дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови у задоволенні рапорта військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. «г» ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з? військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. «г» ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи шляхом прийняття відповідного наказу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 14.02.2023 № 8-ОС ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 20.02.2023 № 14-ОС ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.

13.03.2023 позивач подав рапорт начальнику НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) скерував коменданту третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковнику ОСОБА_2 лист 30.03.2023 №12/4281/23 (за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 ) про розгляд рапорту щодо звільнення ОСОБА_1 , де повідомляє про відсутність підстав для звільнення з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позаяк дружина військовослужбовця не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. У листі зазначається: інформацію довести до військовослужбовця під підпис.

30.03.2023 позивач ознайомлений про відмову у задоволенні рапорту, що сторонами не заперечується.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорта військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. «г» ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що не передбачено умови відстрочки від призову або звільнення з військової служби наявності з числа членів сім`ї військовозобов`язаного особи з інвалідністю 3 групи, проте такою умовою є наявність у членів сім`ї осіб з інвалідністю 1 та 2 груп. Суд першої інстанції звернув увагу, що критерії встановлення групи інвалідності у взаємозв`язку з визначеними згідно пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 підставами звільнення з військової служби під час воєнного стану (через сімейні обставини) свідчать про необхідність здійснення військовослужбовцем догляду за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи. Судом першої інстанції зауважено, що дружина позивача - ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи (довідка МСЕК від серії 12 ААВ № 251620), проте інвалідність встановлена на строк до 01.06.2023 (загальне захворювання). При цьому, на час розгляду справи по суті позивач не повідомив про встановлення/продовження/підтвердження дружині 3 групи інвалідності після 01.06.2023 та про причини власного неповідомлення обставин під час призову.

Апелянт у своїй скарзі, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції через некоректне тлумачення норми дійшов невірних висновків про те, що ІІІ група інвалідності дружини не є підставою для звільнення.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до положень Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Як зазначалось вище, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .

В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Системний аналіз абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав:

1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.

При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;

2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Колегією суддів встановлено, що дружина позивача ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 251620. Інвалідність встановлена на строк до 01.06.2023. Причина інвалідності: загальне захворювання.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що на момент подання рапотра позивача про звільнення з військової служби та прийняття відмови у його задоволенні дружина позивача перебувала в статусі особи з інвалідністю ІІІ групи.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 334877 дружині позивача ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлена на строк до 01.06.2025. Причина інвалідності: загальне захворювання.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, оскільки його дружина, як на момент подання рапотра позивача про звільнення з військової служби та прийняття відмови у його задоволенні, так і на момент прийняття даної постанови судом апеляційної інстанції, є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що дружина позивача не є особою з інвалідністю I чи II групи, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як зазначалось вище, абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами - в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.

Також, безпідставним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду доказів, що його дружина потребує постійного стороннього догляду (підтвердженого заключенням МСЕК), оскільки згідно абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ наявність у військовослужбовця дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю є самостійною підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, незалежно від того чи така особа потребує постійного догляду.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови у задоволенні рапорта військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. «г» ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи, є протиправними, у зв`язку із чим необхідно зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

За таких обставин, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, враховуючи вищевикладне, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо відмови у задоволенні рапорта військовослужбовця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. «г» ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.