Справа № 344/18550/23

Провадження № 2-а/344/208/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Демяніва П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

03.10.2023 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить : поновити строк на оскарження постанови; скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності РАП №1391830827 від 20.06.2023, прийняту Управлінням транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради; скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ІФ №00050559 від 06.06.2023, прийняту головним спеціалістом відділу інспекторів з паркування інспектором з паркування Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради С.Т. Павлісяком ( за її наявності); закрити провадження у справі, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.06.2023 близько 13 год. 40 хв., він запаркував належний йому автомобіль марки «Toyota RAV 4» ( д.н. НОМЕР_1 ) на початку вул. Озаркевича в м. Івано-Франківську та протягом 10 хв. відвідав аптеку, де купив ліки від головного болю, який був причиною зупинки. Після повернення до автомобіля, побачив біля свого автомобіля двох працівників поліції, які не представились та вручили йому повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ІФ №00050559. Також повідомили про те, що копію постанови буде надіслано за місцем реєстрації. Після цього, він дав усні пояснення, та здійснив фотофіксацію розташування автомобіля на свій телефон.

27.09.2023 у додатку « Приват24» ним було отримано повідомлення про блокування двох рахунків на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №72795009 від 26.09.2023 в ході виконання постанови РА №1391830827 від 20.06.2023, прийнятої Управлінням транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради.

Інспектором з паркування Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради С.Т. Павлісяком у режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу вищевказаним транспортним засобом о 13 :51:07 у м. Івано-Франківську, вул. В`ячеслава Чорновола, 67, відповідальність, за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП пунктом 15.9 ( г) Правил дорожнього руху.

Надаючи усні пояснення працівникам Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради, він повідомив, що порушення пункту 15.9 (г) Правил дорожнього руху ним допущено не було, оскільки пішохідні переходи позначаються відповідними дорожніми знаками, дорожньою розміткою або пішохідними світлофорами, які в місці розташування його автомобіля були відсутні, що підтверджується фотознімками. За відсутності пішохідного переходу, він не міг порушити п. 15.9 ( г) Правил дорожнього руху, а відтак вчинити правопорушення ч.3 ст. 122 КУпАП.

Автомобіль було припарковано на початку вул. Озаркевича, а не на вул. В`ячеслава Чорновола, 67, як зазначено в повідомлені від 06.06.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності.

09.10.2023 - ухвалою судді відкрито провадження у справі.

20.10.2023від представника відповідача надійшов відзив. В обґрунтування такого зазначено, що згідно доказової бази, чітко видно те, що автомобіль «Toyota RAV 4», н.з. НОМЕР_1 , 06.06.2023 о 13 год. 51 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Чорновола, 67, здійснив зупинку ближче 10 м. від пішохідного переходу. Зокрема, на фотодоказах чітко видно встановлені знаки 5.38.1-5.41.2 пішохідних переходів. Разом з тим, вказана постанова була надіслана позивачу за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів згідно ч. 10 ст. 279-1 КУпАП. У позові просили відмовити.

У вступному слові позивач позов підтримав та дав пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові. Позов просив задоволити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступне слово сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з постановою серії РАП № 1391830827 до повідомлення серії ІФ №00050559 від 20.06.2023, що складена головним спеціалістом інспектором з паркування відділу інспекторів з паркування Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради інспектора з паркування Павлісяком Станіславом Тарасовичем, ОСОБА_1 06.06.2023 о 13 год. 51 хв. транспортним засобом «Toyota RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено зупинку за адресою м. Івано-Франківськ вул. В`ячеслава Чорновола, 67, чим порушено вимоги п.п. г) п. 15.9. розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, ближче 10 м від пішохідного переходу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V2 № EM18521200247-1. Таким чином, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

Відповідно до поштового конверту, що адресований ОСОБА_1 постанова повернулась із відміткою «за закінченням терміну зберігання» 25.07.2023.

Згідно з ст. 289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що копію оскаржуваної постанови позивачу в день її винесення вручено не було, вподальшому постанову позивач не отримував. У зв`язку з викладеним суд вважає за доцільне визнати поважним та поновити строк ОСОБА_1 для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Пунктом 15.9 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (з наступними змінами), передбачено заборону зупинки на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до п. 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Як передбачено у п. 1.10 вищезазначених Правил, зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Оскільки стоянка є припиненням руху транспортного засобу на час більший ніж 5 хв., не пов`язана з посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу, то цілком зрозуміла вимога заборони стоянки в місцях, де заборонена і зупинка, так як стоянка створюватиме ще більші незручності учасникам дорожнього руху, ніж зупинка.

Згідно п. 15.1, п. 15.2 п. 15.9 «г»,Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до п. 1.10 вищевказаних Правил, пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до ст.122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з пунктом г частини 2 статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху якщо транспортний засіб зупинено на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб позивач зупинив поряд з пішохідним переходом, що безумовно є меншою відстанню ніж 10 метрів, передбачених ПДР.

У зв`язку з чим необґрунтованими є твердження позивача про те, що припаркований автомобіль не стояв в межах пішохідного переходу. Не змінює суті порушення з якого боку до, чи після пішохідного переходу стояв припаркований автомобіль, оскільки законодавчо визначена заборона паркування з обох боків від переходу.

На переконання суду, твердження позивача про невідповідність вказаної у протоколі адреси фактичному розташуванню транспортного засобу, що автоматично зафіксовано технічним засобом, не спростовує факту порушення позивачем пункту 15.9 г) Правил дорожнього руху, й місце розташування автомобіля на перехресті вул. В. Чорновола Озаркевича, що зафіксовано фото.

Аналогічна правова позиція щодо урахування неточностей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності, висловлена Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17, яку суд застосовує до спірних правовідносин згідно положення п. 5 ст. 242 КАС України.

Як встановлено судом, з фотофіксації транспортного засобу, з обох сторін перехрестя розташований знак 5.38.1 «Пішохідний перехід», а місце розташування автомобіля позивача суттєво ускладнює рух пішоходів.

Відповідно, інспектор з паркування керувався положеннями ст.ст. 279-1 - 279-4 КУпАП, які передбачають порядок розгляду порушень правил паркування, яке зафіксовано в режимі фотозйомки. Статті 279-1 - 279-4 КУпАП містять особливий порядок розгляду справи щодо правопорушення, який було дотримано інспектором (зокрема щодо розгляду справи без участі особи, яка притягається до відповідальності).

Аналізуючи вищевикладене та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова серії РАП №1391830827 від 20.06.2023, прийнята уповноваженою особою, із дотриманням вимог діючого законодавства, в межах наданих йому повноважень, за наявністю допустимих та достатніх доказів для доведеності вчинення ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, тому відсутні правові підстави для її скасування.

Постанова серії ІФ №00050559 від 06.06.2023 не складалась, відповідно підстав для її скасування немає.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цілому.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ;

Відповідач : Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради, ЄДРПОУ : 40226397, адреса: вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ.

Рішення складено в повному обсязі та оголошено 03.11.2023.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.