ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 160/5560/20

адміністративне провадження № К/9901/16730/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №160/5560/20.

встановив:

Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 №0007625630.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 адміністративний позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020.

В обґрунтування підстав оскарження Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №440/4082/18, від 10.09.2019 у справі №1840/3549/18, від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18.

У доводах касаційної скарги Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, абзацу 2 пункту 87.1 статті 87, пункту 95.3 статті 95, абзацу 2 пункту 200-1.2 пункту 200-1 Податкового кодексу України, пунктів 20, 21, 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, статей 2, 72, 77, 90, 308, 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» (код ЄДРПОУ 3297578) з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 04.04.2019 по 09.12.2019.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 10.01.2020 № 392/04-36-56-30/32975178, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог пункту 50.1. статті 50, пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошових зобов`язань з ПДВ, зазначених в податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2018 року - липень 2019 року, в уточнюючому розрахунку від 11.07.2019, щодо податкових повідомлень-рішень від 14.02.2018 та 18.06.2018, рішення суду про розстрочення та відстрочення податкового боргу.

На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем строків сплати сум узгоджених зобов`язань з ПДВ на підставі частини другої пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України 13.02.2020 ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення рішення № 0007625630, згідно з яким ДП «Кривбасшахтозакриття» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 743462,47 грн. (20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у розмірі 3717312,35 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту наведених даних камеральної перевірки, не зазначені документи та їх реквізити, з яких можливо визначити інформацію щодо походження суми заборгованості та підстав нарахування відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727. Крім того, розрахунки, додані до податкових повідомлень-рішень відповідної інформації, зокрема, дати та номеру платіжного доручення щодо сплати податкового зобов`язання, реквізитів рішення суду (дати та номеру справи), всупереч вимогам чинного законодавства, не містять.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові виходив з того, що судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків - боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Також зазначив, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та у випадку несвоєчасного погашення якої, контролюючий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Положеннями підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, вказаною нормою обумовлено обов`язок контролюючого органу зарахувати усі платежі на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. При цьому податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

За правилами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Отже, розстрочення сплати податкового боргу, тобто перенесення строків сплати платником податків його узгоджених грошових зобов`язань, може відбуватися як за рішенням контролюючого органу, так і за судовим рішенням.

У свою чергу, відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом з тим, за правилами статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Таким чином, відстрочення/розстрочення є законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу. Розстрочення може застосовуватися в тому числі і в процедурі примусового стягнення податкового боргу.

Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Отже, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Розглядаючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції вказав, що за встановлення у судовому процесі обставин наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, контролюючим органом було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

Однак, судом апеляційної інстанції не досліджено період виникнення заборгованості, обставини відображені в акті перевірки, розрахунки до податкових повідомлень-рішень, платіжні доручення щодо сплати податкового зобов`язання, а тому суд дійшов передчасного висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій у сумі, визначеній оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №160/5560/20 скасувати.

Справу №160/5560/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер