Справа №336/6106/23

Провадження №2/336/2613/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНАСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському району Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Молоткова В.В., яка діє на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.06.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги б/н від 26.06.2023 серії АН №1193910, звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд: 1) визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4098, вчинений 23.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у сумі 16015,13 гривень; 2) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 гривень та витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням ст.ст. 80,87,89 Закону України «Про нотаріат», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки його було вчинено на копії кредитного договору, при його вчиненні нотаріусом не було перевірено безспірність нарахованої заборгованості та не перевірено наявності доказів укладання кредитного договору; направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень; нотаріус не повідомив Боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису.

Ухвалою суду від 09.08.2023 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачу та третім особам копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками направлялись поштою за місцем знаходження останніх. Відповідачем вказані документи отримані особисто уповноваженими особами. Згідно з ст.128 та ст.272 ЦПК України, учасники справи є повідомленими про розгляд справи належним чином.

Відповідачем відзив на позов не поданий.

01.09.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли: 1) заява про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягненню 50 % від сплаченого судового збору; 2) про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 5000,00 гривень до 3000,00 гривень; 3) про врегулювання спору за участю судді.

Треті особи пояснення щодо позову не подали.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Підстави, порядок та строки врегулювання спору за участю судді врегульовані положеннями глави 4 розділу ІІІ ЦПК України.

Так, відповідно до ст.201 ЦПК України, підставою проведення процедури врегулювання спору за участю судді є згода сторін, висловлена до початку розгляду справи по суті й лише за умови, що у справу не вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення (ч.1 ст.205 ЦПК України), при цьому строк проведення врегулювання спору за участю судді продовженню не підлягає.

Для початку процедури врегулювання спору необхідна наявність наступних умов: 1) розгляд судової справи по суті не розпочато; 2) обидві сторони висловили згоду на врегулювання спору за участю судді; 3) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору відсутні.

За наявності всіх зазначених умов, суд постановляє ухвалу про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, якою одночасно зупиняє провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача відповідна заява про врегулювання спору за участі судді була подана 01.09.2023.

Станом на час розгляду справи, від позивача та/або його представника заява зі згодою на таке врегулювання спору, до суду не надійшла.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про залишення без розгляду вказаної заяви.

Відповідно до статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4098 від 23.01.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» суми заборгованості за кредитним договором №658434346 від 13.12.2013, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», правонаступником якого відповідно до договору відступлення прав вимоги № 20170714 від 14.07.2017 було Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги № 20/01/20-1 від 20.01.2020 є відповідач, у сумі 16015,13 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

У позові представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень.

Позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду (позов подано шляхом направлення поштової кореспонденції) було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.06.2023, долученою до позову.

У зв`язку з вказаним, позивачу повинно бути повернуто з державного бюджету судовий збір у сумі 536,80 гривень,

Крім того, на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків сплаченої суми судового збору за подання позову 536,80 гривень.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривні, суд приходить до наступних висновків.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 19.06.2023 між позивачем та адвокатом Молотковою Вікторією Василівною укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір). Предметом договору є зобов`язання адвоката надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до Акту виконаних правничих робіт (послуг) від 26.06.2023, Сторони обумовили, що вартість наданих послуг, виконаної роботи адвокатом становить 5000,00 гривень.

Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 26.06.2023, адвокат отримав від ОСОБА_1 оплату правової допомоги згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.06.2023 у сумі 5000,00 гривень.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, адвокатом було заявлено стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 гривень.

Професійна правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась адвокатом Молотковою В.В., що підтверджено Ордером на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2023 серії АН №1193910.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову письмовими доказами.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

Додатковою постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20 (адміністративне провадження № К/9901/19007/21) зазначається, що з огляду на те, що відповідач не обґрунтував необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач (заявник) навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що розмір судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій) у сумі 10 тис. грн. є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників.

Отже, представником позивача надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 5000,00 гривень до 3000,00 гривень.

Клопотання обґрунтовано тим, що вартість послуг адвоката є завищеною і є неспівмірною у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складності справи та ринковим цінам на адвокатські послуги в аналогічних справах.

Вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, який належить покласти на відповідача, суд у відповідності до ст. 137 ЦПК України бере до уваги, що фактично адвокатом, відповідно до акта виконаних робіт від 26.06.2023 було здійснено увесь обсяг робіт оплачений позивачем, а саме: 1) здійснено ознайомлення з матеріалами Клієнта по виконавчому провадженню №66096424 та щодо можливості визнання виконавчого напису нотаріуса №4098 від 23.01.2020 таким, що не підлягає виконанню; 2) вивчено судову практику щодо спорів про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню; 3) підготовлено матеріали цивільного позову Клієнта до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; 4) скеровано цивільний позов Клієнта до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

У відповідності до висновку в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз наведених умовиводів свідчить про те, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними із складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на надання таких послуг час відповідають критерію реальності таких витрат.

У зв`язку з викладеним з урахуванням складності справи; суті позовних вимог, які складають достатньо вагому питому вагу серед спорів, що розглядаються судами, а це дає підстави для констатації їх типовості; критерію реальності адвокатських послуг, які виконані адвокатом у повному обсязі; наявності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд доходить висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 гривень. буде достатнім в розумінні ч.4 ст.137 ЦПК України та відповідатиме критеріям розумності та виваженості.

На підставі викладеного, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та співмірності стягнення витрат на правничу допомогу, не доведення відповідачем належними і допустимими доказами не співмірності та/або необґрунтованості таких витрат у сумі вищій за 3000,00 гривень, суд дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 4500,00 гривень.

Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4098, вчинений 23.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у сумі 16015 (шістнадцять тисяч п`ятнадцять) гривень 13 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце поживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд.9-А, офіс 203.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд.6/5.

Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському району Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код. ЄДРПОУ 34960781, місцезнаходження: 70504, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, буд.59.

Суддя: Н.С. Звєздова