ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №440/17062/21

адміністративне провадження № К/990/15652/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року (головуючий суддя - Канигіна Т.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Любчич Л.В., Спаскін О.А.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» (далі - ТОВ «Бурат-Агро») звернулося до суду з адміністративним позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Слобожанське МРУ Укртрансбезпеки Полтавської області), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського МРУ Укратрансбезпеки від 22 листопада 2021 року №189930 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що 12 листопада 2021 року ТОВ «Бурат-Агро» отримало повідомлення про розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт. Однак, позивач не був обізнаний щодо правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, тому 22 листопада 2021 року його представник направив органу Укртрансбезпеки запит щодо надіслання йому документів та, одночасно, просив відкласти розгляд справи. Проте запитуваний акт перевірки надісланий йому не був, а розгляд справи не відкладено. 26 листопада 2021 року ТОВ «Бурат-Агро» отримало постанову Слобожанського МРУ Укратрансбезпеки від 22 листопада 2021 року №189930 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, з якої дізналося, що товариство притягнуто до відповідальності через відсутність у його водія, який перевозив вантаж, документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), з чим позивач не погодився.

1.2. Також зазначив, що 23 листопада 2021 року на адресу ТОВ «Бурат-Агро» було надіслано акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19 жовтня 2021 року №250614, з якого позивач дізнався, що на момент проведення перевірки у його водія були відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлена товарно-транспортна накладна, відсутня роздруківка відомостей тахографа з повіреного цифрового тахографа. ТОВ «Бурат-Агро» заперечило висновки акта №250614, так як на час перевірки водій мав товарно-транспортну накладку і, крім того, здійснював внутрішні перевезення вантажу, що звільняє його від обов`язку мати у наявності роздруківки тахографа.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. Згідно з щотижневим графіком проведення рейдових перевірок у період 18 по 24 жовтня 2021 року, 19 жовтня 2021 року працівниками Слобожанського МРУ Укртрансбезпеки Полтавської області проведено рейдову перевірку на підставі направлення від 18 жовтня 2021 року №015044.

3. Під час проведення цієї перевірки о 13:40 год було зупинено транспортний засіб марки MAN, (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить ТОВ «Бурат-Агро», під керуванням водія ОСОБА_1 , який, згідно з його поясненнями, перевозив зерно у територіальних межах складів ТОВ «Бурат-Агро».

4. Відповідачем було складено акт від 19 жовтня 2021 року №250614 щодо проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення перевізником вимог статті 48 Закону № 2344-III, а саме: відсутня роздруківка відомостей роботи тахографа з повіреного цифрового тахографа, а товарно-транспортна накладна не була оформлена.

5. Указаний акт №250614 підписано водієм. Однак, у графі «Пояснення водія про причини порушень» він зазначив свою незгоду з порушеннями через наявність документів.

6. У листопаді 2021 року позивачем отримано повідомлення Слобожанського МРУЦ Укртрансбезпеки Полтавської області від 11 листопада 2021 року про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 22 листопада 2021 року, за результатами розгляду якої, відповідач прийняв постанову №189930 про застосування до ТОВ «Бурат-Агро», адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, у зв`язку з відсутністю документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

7. Предметом спору у цій справі є постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, в позові відмовлено.

9. Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а тому наявність тахографа є обов`язковою. Водночас, під час здійснення перевезення вантажів водій повинен мати товарно-транспортну накладну, із зазначенням у ній усіх обов`язкових реквізитів, передбачених частиною третьою статті 48 Закону №2344-ІІІ. У разі відсутності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної автомобільний перевізник несе відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ. За таких обставин, суди дійшли висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є обґрунтованою та прийнятою із дотриманням вимог чинного законодавства.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

10. 28 квітня 2023 року ТОВ «Бурат Авто» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.

11. У касаційній скарзі заявник зазначив, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми Закону №2344-III і Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), якими встановлено алгоритм дій органу Укртрансбезпеки під час проведення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті та безпідставно не взяли до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 (далі - постанова КМУ №207), якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік №207), норми якої діяли на час спірних правовідносин.

12. Так, ТОВ «Бурат Авто» послалося на те, що відповідно до пунктів 1, 2 Переліку №207, наявність товарно-транспортної накладної у водія є обов`язковою у разі якщо перевезення здійснюється на договірних умовах. У випадку здійснення перевезень для власних потреб такий документ не вимагається. Водночас, пункт 2 постанови КМУ №207 забороняє працівникам органу Укртрансбезпеки вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

12.1. Крім того, під час перевезення вантажу, водій ТОВ «Бурат Авто» мав у наявності товарно-транспортну накладну, яка, можливо, мала окремі недоліки, однак неоформлення накладної не свідчить про її відсутність, за що установлено відповідальність, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ. Тим більш, що у акті №250614 про ці недоліки нічого не зазначено.

12.2. Позивач наголошує, що судами неправильно застосовано Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24 червня 2010 року №385, так як її приписи стосуються роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні перевезення пасажирів або вантажів. ТОВ «Бурат Авто» зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї Інструкції №385 щодо обов`язку водія мати та надати для перевірки саме роздруківку з тахографу, а не індивідуальну контрольну книжку водія під час здійснення перевезення суб`єктом господарювання для власних потреб.

12.3. У касаційній скарзі заявник також указує, що висновок Верховного Суду, сформований у справі №806/1339/15 та застосований судом апеляційної інстанції у цій справі не є релевантним до спірних правовідносин, так як стосується саме пасажирських перевезень.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Бурат Авто», з тих підстав, що питання застосування статей 48, 60 Закону №2344-III у взаємозв`язку з положеннями пункту 2 Переліку № 207 щодо документів, необхідних для перевезення вантажів для власних потреб, які повинні бути надані під час перевірки органом Укртрансбезпеки та вимог Інструкції №385 щодо обов`язку водія надати у межах такої перевірки саме роздруківки з тахографу, а не індивідуальну контрольну книжку водія, потребують вирішенню судом касаційної інстанції шляхом формування відповідного висновку Верховного Суду стосовно застосування указаних норм, за обставин, установлених судами у цій справі.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що за приписами Закону №2344-III товаро-транспортна накладна - це єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом, а тому відсутність оформленого належним чином такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Також приписами пункту 1.6. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340 зобов`язано вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн обладнати діючими та повіреними тахографами, а отже вимога щодо ведення індивідуальної контрольної книжки водія відповідно до пункту 6.4. цього Положення поширюється на водіїв транспортних засобів, які таким пристроєм не обладнанні.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

15. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) яким установлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту і норми якого набрали чинності 11 травня 2001 року, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

17. У статті 1 Закону №2344-III (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів- перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом; реєстр товарно-транспортних накладних - спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України. Держателем реєстру товарно-транспортних накладних є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, який забезпечує його ведення та функціонування.

18. Систему органів державного регулювання та контролю визначено статтею 6 Закону №2344-III, відповідно до приписів частини сімнадцятої якої, Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

18.1. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцять перша статті 6 Закону №2344-III).

19. Також 07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева (додається*).

20. На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

20.1. Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340).

20.2. За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

20.3. Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

20.4. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

20.5. За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

20.6. Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340, передбачено, що пункт 6.1. Положення №340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

21. Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

22. На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, , наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій .

23. Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

24. Побіжно, на час виникнення спірних правовідносин, діяли норми постанови КМУ №207, якою було затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, як для вантажних перевезень на договірних умовах, так і для перевезень для власних потреб (далі - Перелік №207).

24.1. Згідно з пунктом 2 Переліку №207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, були визначені такі документи: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

24.2. Наведений перелік є вичерпним і за приписами пункту 2 цієї постанови КМУ №207 особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, заборонялося вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені цим Переліком №207.

25. Статтею 34 Закону № 2344-III установлені вимоги до автомобільного перевізника. Зокрема, за приписами цієї норми, автомобільний перевізник, крім виконання вимог законодавства, повинен забезпечити контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут та організувати умови роботи для своїх водіїв, з урахуванням вимог цієї норми закону.

26. Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення визначені статтею 39 Закону №2344-III, а загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

26.1. За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

26.2. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Вимоги до товарно-транспортної накладної та її обов`язкові реквізити також установлені цією нормою, зокрема, частиною третьою статті 48 Закону №2344-III.

26.3. Відповідно до частини третьої статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

27. Також, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила перевезень вантажів).

27.1. Пунктом 11.1. розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» цих Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги». Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

27.2. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів) .

28. За приписами частин сьомої, восьмої статті 53 Закону №2344-III у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

29. Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена Розділом V Закону №2344-III. Зокрема, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Питаннями, що належить вирішити Верховним Судом, шляхом формування відповідного висновку, в межах розгляду цієї справи є: 1) застосування приписів статей 48, 60 Закону №2344-III у взаємозв`язку з положеннями пункту 2 Переліку №207 щодо визначення документів, які повинні бути надані водієм, під час перевірки органом Укртрансбезпеки, у разі якщо перевезення вантажів здійснювалося для власних потреб суб`єкта господарювання; 2) застосовність вимог Інструкції №385 у цій справі в частині обов`язку водія надати у межах такої перевірки саме роздруківки з тахографу, а не індивідуальної контрольної книжки водія.

31. Відповідаючи на перше питання, Верховний Суд зазначає таке.

32. Положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, , який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.

33. Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Тому, саме у випадку відсутності товаро-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов`язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу. Водночас, зміст та форма товаро-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів і дотримання цих умов є обов`язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.

34. Водночас, як установлено судами і не заперечується відповідачем, водій ТОВ «Бурат-Агро» мав таку накладну, однак інспектор органу Укртрансбезпеки в акті перевірки лише формально указав про неоформлення такого документу, що і стало підставою для застосування до перевізника адміністративно-господарської санкції, установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Надалі, у відзиві на касаційну скаргу, орган Укртрансбезпеки також не посилається на відсутність у водія товарно-транспортної накладної, а лише зазначає про недоліки під час її оформлення, що, на його думку, унеможливлює визнання такого документу належним та допустимим доказом. До того ж, зміст недоліків товарно-транспортної накладної відповідачем не зазначено.

34.1. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Бурат Авто» надало суду примірник товаро-транспортної накладної у паперовій формі, яку, за його твердженням, водій надавав відповідачу під час перевірки. Проте, в акті перевірки не конкретизовано, які саме обов`язкові реквізити у цій накладній не було зазначено, а пояснення водія спростовують аргументи відповідача про те, що такий документ не був наданий під час перевірки.

35. Суд констатує, що доказування правових підстав для рішення (його правомірності), за приписами частини другої статті 77 КАС України покладено на суб`єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

35.1. Ураховуючи те, що формулювання, викладене у акті перевірки №250614 може мати подвійне тлумачення, як щодо відсутності товаро-транспортної накладної, так і щодо її дефектності, а протилежного відповідач не довів, Суд дійшов висновку, що орган Укртрансбезпеки, за таких обставин, не мав правових підстав для застосування до позивача приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

36. Що стосується другого питання стосовно правомірності застосування у спірних правовідносинах вимог Інструкції №385, що підлягає вирішенню Верховним Судом, за обставин, установлених судами у цій справі, то перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права, Суд зазначає наступне.

36.1. Так, з 01 червня 2015 року набула чинності норма щодо наявності тахографа у транспортному засобі, зокрема, при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. Водночас, у випадку відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

36.2. Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин, діяв Перелік №207, яким було затверджені документи, що повинні бути у водія у разі юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб. Ця ж постанова КМУ №207 забороняла контролюючому органу вимагати від перевізника додатково інші, аніж установлено цим Переліком №207, документи.

36.3. Верховний Суд зазначає, що в ієрархії нормативно-правових актів постанова КМУ має вищу юридичну силу відносно інших підзаконних актів (зокрема інструкції), яка є локальним правовим актом вужчого змісту і лише встановлює певний алгоритм дій у визначеній сфері правовідносин, як Положення №340, приписи якого зобов`язували водія обладнати вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн діючими та повіреними тахографами. Тому, у разі суперечності правових норм постанови КМУ та інструкції/положення, застосуванню підлягають ті норми, що мають вищу юридичну силу, а саме: норми постанови КМУ.

37. Як вище зазначалося, питання щодо переліку документів, які водій був зобов`язаний надати органу Укртрансбезпеки на час проведення ним рейдової перевірки (19 жовтня 2021 року) було урегульоване приписами постанови №207 (норми якої були чинними на час виникнення спірних правовідносин), які забороняли контролюючому органу вимагати додаткові документи від водія у разі перевезення ним вантажів суб`єкта господарювання для його власних потреб.

37.1. Ураховуючи те, що в цьому Переліку №207 відсутні такі документи, як роздруківка з тахографу і індивідуальна контрольна книжка водія, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність вимоги інспектора надати такі документи, оскільки саме на час проведення цієї перевірки повноваження працівників Слобожанського МРУЦ Укртрансбезпеки Полтавської області в цій частині були обмежені саме пунктом 2 постанови КМУ №207.

38. Отже, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, підставою для застосування до ТОВ «Бурат-Агро» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн стало порушення товариством, як перевізником, вимог статті 48 Закону №2344-III. Проте, установивши причини, за яких позивача притягнуто до відповідальності, суди неправильно застосували норми матеріального права, так як підстави, за яких було прийнято оскаржену постанову не знайшли підтвердження під час розгляду цієї справи та не були доведені відповідачем.

39. Верховний Суд погоджується з аргументами позивача про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду сформований у справі №806/1339/15, так як цей висновок стосувався правовідносин, що виникли під час здійснення пасажирських перевезень, а отже обставини цієї справи не є релевантними до спірних правовідносин.

40. Суд також зазначає, що висновки, сформований ним у цій справі, з питання застосування окремих норм Закону №2344-III, Інструкції №385, Положення №340 та постанови КМУ №207 стосується обставин саме цієї справи, що мають індивідуальний характер, характерний виключно для неї, оскільки з 04 лютого 2022 року постанова КМУ №207 втратила чинність.

41. Відповідно до статті 351 КАС України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах та ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

42. За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню із ухваленням нового рішення, в межах перегляду справи судом касаційної інстанції.

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

43. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

44. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

45. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн за подання позову (платіжне доручення від 03 грудня 2021 року №15530); за подання апеляційної скарги - 3405,00 грн (платіжне доручення від 11 серпня 2022 року №18352) та 4540,00 грн за подання касаційної скарги (платіжне доручення від 24 березня 2023 року №19977). Тому понесені ТОВ «Бурат-Агро» судові витрати у вигляді судового збору у сумі 10215,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

46. Докази понесення позивачем інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» задовольнити.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 листопада 2021 року №189930 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

4. Стягнути з Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 36000, місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 155; ідентифікаційний код юридичної особи: 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» (місцезнаходження: 38410, село Піщане Полтавського району, Полтавської області; ідентифікаційний код юридичної особи: 30152327) судові витрати у розмірі 10215,00 грн (десять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 00 коп).

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська