8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, поряд з іншими повноваженнями, визначає особливості здійснення оборонних та публічних закупівель із забезпеченням захищеності державних замовників і замовників від воєнних загроз.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (далі - Постанова № 335 у редакції Постанови № 284 від 30.03.2023) на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Істотні умови державного контракту (договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в державному контракті (договорі).

Відмова від відшкодування витрат виконавця у складі ціни товарів (робіт, послуг), обґрунтованих технічною, технологічною документацією та обліковою політикою виконавця, не допускається.

Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

Ціна державного контракту (договору) не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов`язань в частині: неналежного виконання державного контракту (договору) з вини виконавця; прострочення строків постачання товарів (виконання робіт, надання послуг) з вини виконавця; здійсненої попередньої оплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2023 № 736 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" у пункті 2 установлено, що: 1) оборонні закупівлі, розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку та на умовах, що діяли до набрання чинності цією постановою; 2) у складі вартості (ціни), визначеної у державних контрактах (договорах) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг, а також прибуток (постачальницька винагорода) виконавця.

Одночасно, вказаною постановою затверджено Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, а саме: постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2023 року № 284 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 335".

Так, позивач наголошує, що під час розрахунку вартості робіт за Контрактом, він не міг передбачити зміни в статтях калькуляції, що відбудуться під час строку виконання зобов`язань за таким контрактом, зокрема, зміну індексу споживчих цін та зміну регульованих цін (тарифів). Крім того, під час виконання Контракту відбулася істотна зміна обставин, через яку позивачем було понесено непередбачувані витрати, зокрема, така істотна зміна полягає у збільшенні статті амортизації основних засобів у складі собівартості продукції та рості статей калькуляції внаслідок обстрілів території підприємства.

Суд зазначає, що як Законом України "Про публічні закупівлі", так і Постановою № 335 передбачено випадки за наявності яких сторони можуть (а не зобов`язані) внести зміни до державного контракту (договору), при цьому, як було зазначено вище, зміна ціни в державному контракті (договорі), зокрема, можлива у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в державному контракті (договорі) та у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Так, предметом Контракту є виконання робіт та поставка Замовнику товарів, в обсягах та у строки, що зазначені у Календарному плані виконання робіт (поставки товарів) згідно з додатком 1 до Контракту. Згідно з п.2.2. Контракту в редакції Додаткової угоди №1 від 16.11.2022 вартість (ціна) робіт за цим Контрактом становить 355 547 580,00 грн.

При цьому, порядок зміни ціни у Контракті не встановлений.

Тобто, зважаючи на умови Контракту, вказані позивачем підстави для внесення змін до укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 Контракту, не підпадають під перелік, визначений Законом України "Про публічні закупівлі" та Постановою № 335.

Утім, відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина 2 статті 652 ЦК України).

Частиною 4 статті 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору не з наявністю істотної зміни обставин, а безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Разом із цим, суд вважає не доведеною позивачем наявність підстав для внесення до Контракту змін за рішенням суду, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.

Суд зазначає, що такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що спричиняють виникнення додаткових витрат є комерційним ризиком.

При цьому, ризики при підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість підприємства стосується виключно діяльності самого підприємства, в зв`язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Як було зазначено вище, зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Так, суд зазначає, що зміна індексу інфляції, збільшення вартості електроенергії та збільшення розміру заробітної плати не є тими обставинами, які сторони не могли передбачити укладаючи Контракт.

Комерційним ризиком, у тому числі, охоплюється знецінення гривні, адже інфляційні процеси є звичайними економічними явищами, які відбуваються безвідносно до перебування країни у воєнному стані, а тому суд виходить з того, що позивач мав проявити достатню обачність та врахувати можливі інфляційні ризики.

У свою чергу, знецінення гривні призвозить до збільшення рівня цін, зокрема, і на електроенергію.

Так само, зміна розміру заробітної плати є передбачуваною обставиною, оскільки, такі зміни відбуваються постійно з законодавчо визначеною періодичністю.

Щодо тверджень позивача про збільшення витрат підприємства на утримання, експлуатацію устаткування та амортизацію основних засобів, суд зазначає, що Контракт був укладений 01.07.2022, в той же час акти приймання основних фондів на баланс позивача, зокрема, датовані 02.07.2022, а затверджені 01.07.2022.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що 16.11.2022 сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Контракту, якою зокрема, викладено пункти 2.1-2.6 Контракту, які регулюють вартість робіт та порядок розрахунків, у новій редакції. Додаткова угода № 1 до Контракту підписана сторонами та скріплена відтисками їх печаток без зауважень. Тобто, умови щодо ціни, які викладені у Додатковій угоді № 1 до Контракту були погоджені позивачем.

Щодо посилання на ракетні обстріли території підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 військовими збройних сил та інших військових формувань російської федерації з використанням ракетних систем, суд звертає увагу на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір, сторона повинна належним чином планувати можливість виконання зобов`язання на визначених сторонами умовах.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан.

Так, суд зазначає, що Контракт було укладено вже після введення на території України воєнного стану, відтак, позивач, укладаючи з відповідачем зазначений Контракт мав розумно оцінити таку обставину (введення воєнного стану) з урахуванням місцезнаходження підприємства та виду його діяльності.

При цьому, суд звертає увагу, що умови Контракту не містять положень про те, що ризики зміни обставин, зокрема, які спричиняють збільшення собівартості робіт несе відповідач.

Так, станом на момент укладення Контракту діяла редакція Постанови № 335, що передбачала покладення відповідальності за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат на виконавця державного контракту (договору), а також встановлювала визначення ціни на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) із урахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат виконавця, пов`язаних із виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Отже, позивач на стадії укладення договору був обізнаний із порядком формування ціни та покладеною на нього відповідальністю за правильність розрахунків калькуляцій, однак вчинив вільне волевиявлення на укладення відповідного правочину на визначених умовах.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано, що в момент укладення Контракту сторони виходили з того, що така зміна обставин про які зазначає позивач не настане; що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення змін до контракту, задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.10.2023

Суддя Ю.В. Картавцева