СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/1120/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Штепа Д.Ю., довіреність №1074/102 від 03.01.2023

від відповідача Удницька А.В., довіреність у порядку передоручення від 28.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава (вх.№ 1759 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі №917/1120/22 (повний текст складено 31.07.2023, суддя Сірош Д.М.)

за позовом Акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення надмірно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просило стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у розмірі 1 044 404,86 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на укладений з відповідачем договір на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 за яким, вважав позивач, АТ Полтаваобленерго на рахунок КП Теплоенерго платіжним дорученням № 0000731356 від 30.07.2019 та платіжним дорученням № 0000732047 від 13.08.2019 надмірно сплачено кошти у розмірі 346 661,17 грн за транспортування теплової енергії за період травень-червень 2019 року. Підставою для повернення надмірно сплачених коштів позивач вважає відсутність підписаних двосторонніх актів виконаних робіт за договором на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а також факт передачі в суборенду державного майна № 2861 від 17.08.2018, за яким АТ Полтаваобленерго передало в користування ТОВ Кременчуцька ТЕЦ усі будівлі, споруди та обладнання, які необхідні для виробництва теплової енергії з 25.04.2019. Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22.04.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своєю постановою від 22.04.2020 № 832 анулювало позивачу ліцензію з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, а тому з 25.04.2019 позивач не виробляє теплову енергію, а відповідач її не транспортує. Оскільки з 25.04.2019 відповідач не надавав послуги з транспортування теплової енергії позивачу, позивач вважав, що у АТ Полтаваобленерго відсутній обов`язок здійснювати оплату за договором про транспортування; відповідач зобов`язаний повернути надмірно сплачені кошти у загальному розмірі 1 044 404,86 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі №917/1120/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав встановленим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту не отримання позивачем послуг з транспортування теплової енергії у травні - червні 2019 року. Зокрема, суд виходив з умов договору, якими встановлено, що обов`язок щодо належного оформлення акту з зазначенням фактичного обсягу наданих послуг покладено на позивача, як Постачальника за договором та підтверджується двостороннім актом (пункт 2.4 договору). На підставі належним чином оформленого Сторонами акта, Компанія виставляє рахунок Постачальнику (пункт 2.6 договору). Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази направлення позивачу листом за вих. № 06/1278 від 30.07.2019 акту виконаних робіт з транспортування теплової енергії від 30.07.2019 та рахунку на оплату №279 від 30.07.2019 на загальну суму 1044 404,86 грн (з ПДВ), який був сплачений позивачем, що є підтвердженням його прийняття. Також суд виходив з того, що за умовами пункту 6.8 договору, припинення його дії не звільняє сторони від належного виконання обов`язків, що виникли в період дії цього договору. За таких підстав, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати що зазначені кошти були перераховані позивачем помилково, а не на виконання умов договору.

Акціонерне товариство Полтаваобленерго з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі №917/1120/22 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву АТ Полтаваобленерго у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що за умовами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, АТ «Полтаваобленерго» (Постачальник) та КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Компанія), дійшли згоди про надання відповідачем послуг з транспортування теплової енергії тепловими мережами (в т.ч. мережами гарячого водопостачання), що знаходяться у власності чи користуванні відповідача, до споживачів позивача. Позивач зобов`язується здійснити оплату отриманих послуг відповідно до умов цього Договору.

За умовами п. 2.2. договору, вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі визначених в акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток № 1 до цього Договору) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої Сторонами.

Згідно п. 2.3. договору на транспортування фактичний обсяг наданих послуг визначається за показами засобів обліку теплової енергії, що встановлені на джерелі (Кременчуцька ТЕЦ, за відрахуванням нормативних втрат теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах та обсягів теплової енергії споживачів, що отримують теплову енергію від магістральних теплових мереж. Згідно п. 2.4. Договору на транспортування фактичні обсяги наданих послуг підтверджуються двостороннім актом.

Відповідно до п. 2.5. договору, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, постачальник надає компанії два примірники належним чином оформленого зі свого боку Акта. Разом з цим, повідомляє скаржник, з 25.04.2019 відповідач припинив надавати послуги позивачу, оскільки АТ «Полтаваобленерго» припинило виробляти теплову енергію. Зокрема, скаржник посилається на факт того, що 26.11.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своєю постановою від 16.11.2018 № 1442 видала АТ «Полтаваобленерго» ліцензію з розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Крім того, за договором суборенди державного майна №2861 від 17.08.2018 позивач передав ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» усі будівлі, споруди та обладнання, які необхідні для виробництва теплової енергії, через що з 25.04.2019 (додаткова угода № 3 до договору суборенди державного майна № 2891 від 17.08.2018) ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» набула право користування на усі будівлі, споруди та обладнання у тому числі магістральні теплові мережі, якими здійснюється транспортування теплової енергії до міжквартальних теплових мереж за транспортування якими і здійснювалася оплата за договором на транспортування.

Також, повідомляє апелянт, 22.04.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своєю постановою від 22.04.2020 № 832 анулювало ліцензію з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях позивача. На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019-УІІІ від 13.04.2017, АТ «Полтаваобленерго» провело роботу з відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від постачання електричної енергії та виробництва теплової енергії.

Посилаючись на наведені обставини, апелянт стверджує, що з 25.04.2019 він не виробляє теплову енергію та не постачає теплову енергію споживачам м. Кременчука. Відтак, з 25.04.2019 відповідач не міг надавати послуги позивачу.

На думку апелянта, доказами, що підтверджують факт неотримання позивачем послуг з транспортування теплової енергії у травні - червні 2019 року є:

1) договір суборенди державного майна №2861 від 17.08.2018, за яким ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» набула право користування на усі будівлі, споруди та обладнання, які необхідні для транспортування теплової енергії з 25.04.2019 (додаткова угода № 3 до договору суборенди державного майна № 2891 від 17.08.2018 року);

2) пункти 2.3, 2.4., 2.6. договору, якими визначено механізм визначення обсягу наданих відповідачем послуг та порядок оплати. Зокрема, за умовами договору фактичний обсяг наданих послуг визначається за показами засобів обліку теплової енергії, що встановленні на джерелі Кременчуцької ТЕЦ. Позивач в кінці розрахункового місяця знімає покази засобів обліку, зазначає дані в акті та направляє його відповідачу. Після цього, відповідач повертає один примірник, належним чином оформленого акта та виставляє рахунок, який позивач повинен оплатити протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку.

Втім, наполягає апелянт, матеріали справи не містять доказів підписання акта, як того вимагає п. 2.4 договору, оскільки АТ «Полтаваобленерго» не постачало в період травень-червень 2019 року теплову енергію, тому не могло отримувати послугу з транспортування теплової енергії за договором. Доказів, що підтверджують надання відповідачем послуг позивачу в період травень-червень 2019 року матеріали справи не містять; позивач не знімав покази засобів обліку за травень-червень 2019 року та не направляв акт відповідачу з підстав укладення сторонами договору суборенди державного майна № 2861 від 17.08.2018; позивач не мав доступу до приладів обліку, встановлених на джерелі (Кременчуцька ТЕЦ).

Апелянт звертає увагу на лист відповідача за вих. №06/1278 від 30.07.2019 та рахунок на оплату № 279 від 30.07.2019 (додаток до цього листа) та вважає, що даний лист не може вважатись доказом надання відповідачем послуг з транспортування теплової енергії позивачу, оскільки він не підписаний сторонами; позивач не розуміє джерело походження приладів комерційного обліку, які встановлені на Кременчуцькій ТЕЦ за травень-червень 2019 року і чому саме даний рахунок направлено саме позивачу, а не виробнику теплової енергії. В той же час, постановою НКРЕКП від 04.10.2018 ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії. На думку апелянта, відповідач взагалі не надає жодних належних та допустимих доказів транспортування теплової енергії за договором у травні-червні 2019 року на виконання умов договору. Тому апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо надання послуг відповідачем у травні-червні 2019 року позивачу.

Також повідомляє, що АТ «Полтаваобленерго» було виявлено помилкове перерахування коштів на рахунок відповідача, які здійснені без двосторонніх актів, тобто без документів, які підтверджують надання відповідачем послуг за договором; про факт помилкового перерахованих коштів повідомлено керівництво позивача службовою запискою, яка міститься в матеріалах справи. Також з цих підстав позивачем направлено вимогу від 01.09.2022 № 10-72/16462 про повернення надмірно сплачених коштів за договором, яка проігнорована відповідачем.

На думку скаржника надмірно сплачені платіжними дорученнями від 30.07.2019 та від 13.08.2019 кошти у загальному розмірі 1 044 404,86 грн мають бути повернуті АТ «Полтаваобленерго» як такі, що сплачені за період, коли послуга не надавалася.

Враховуючи викладене, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі № 917/1120/22, оскільки прийнято без встановлення судом обставин, що мають суттєве значення для справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Полтаваобленерго на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі №917/1120/22. Розгляд справи призначено на 19.10.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення ухвали.

В судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача проти доводів апелянта заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.08.2016 КП Теплоенерго (Компанія) та АТ "Полтаваобленерго (Постачальник) укладено договір на транспортування електричної енергії №1738.

Предметом договору є зобов`язання Компанії транспортувати теплову енергію (в тому числі для надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання) власного виробітку Постачальника місцевими (розподільчими) тепловими мережами (в т. ч мережами гарячого водопостачання), що знаходяться у власності чи користування Компанії, до споживачів Постачальника. Постачальник зобов`язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що фактичний обсяг наданих послуг визначається за показами засобів обліку теплової енергії, що встановлені на джерелі (Кременчуцька ТЕЦ), за відрахуванням нормативних втрат теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах та обсягів теплової енергії споживачів, що отримують теплову енергію від магістральних теплових мереж.

Відповідно до пункту 2.4 договору на транспортування теплової енергії фактичні обсяги наданих послуг підтверджуються двостороннім актом.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник (позивач у справі) надає Компанії (відповідач у справі) два примірники належним чином оформленого зі свого боку акта.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що на підставі належним чином оформленого сторонами акта, Компанія виставляє рахунок Постачальнику.

Пунктом 2.7 договору сторони визначили, що розрахунок за надані послуги Постачальник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого сторонами акта.

З матеріалів справи вбачається, що листом за вих. №06/1278 від 30.07.2019 КП Теплоенерго направив АТ Полтаваобленерго рахунок на оплату №279 від 30.07.2019 на загальну суму 1 044 404,86 грн (з ПДВ) та акт виконаних робіт з транспортування теплової енергії від 30.07.2019.

На підставі рахунку КП Теплоенерго, позивачем здійснено оплату за надані послуги на загальну суму 1 044 404,86 грн (з ПДВ), а саме, платіжним дорученням №0000731356 від 30.07.2019 позивач перерахував на рахунок відповідача 346 661,17 грн, платіжним дорученням №0000732047 від 13.08.2019 позивач перерахував на рахунок відповідача 697 743,69 грн. Призначення платежу «за транспортування теплової енергії за травень - червень 2019 (по тарифу 108,47 грн/Гкал, з ПДВ) за договором №1738 від 18.08.2016».

За умовами до пункту 6.6 договору, згідно з протоколом розбіжностей, договір набирає чинності з дня його підписання та згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України його умови застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли 01.06.2016. Договір укладається строком на один календарний місяць, його дія вважається автоматично продовженою на наступний календарний місяць, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодною зі Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірваним за ініціативою будь - якої із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони не пізніше, ніж 10 банківських днів до терміну розірвання договору. Разом з тим, останнім днем дії договору має бути останній календарний день місяця (п. 6.7 договору).

Пунктом 6.8 договору передбачено, що припинення дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання обов`язків, що виникли в період дії цього договору.

Звертаючись до суду з позовом позивач повідомляв суду, що з 25.04.2019 відповідач не надавав АТ Полтаваобленерго послуги з транспортування теплової енергії за договором №1738 від 18.08.2016, а тому у позивача були відсутні підстави для здійснення оплат за послуги транспортування теплової енергії за договором. В той же час, згідно платіжних доручень №0000731356 від 30.07.2019 та №0000732047 від 13.08.2019 позивачем на користь відповідача здійснено оплату за період травень-червень 2019 року в загальному розмірі 1044404,86 грн, які позивач просив стягнути на користь АТ Полтаваобленерго як надмірно сплачені кошти.

Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина 2 статті 202 Цивільного кодексу України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 та наявності підстав для здійснення розрахунків за укладеним договором.

Підстави позову АТ Полтаваобленерго ґрунтуються на вимогах щодо наявності підстав для стягнення з відповідача коштів за договором №1738 від 18.08.2016 з посиланням на неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з транспортування теплової енергії з 25.04.2019. Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір суборенди державного майна №2861 від 17.08.2018 AT Полтаваобленерго, за умовами якого АТ Полтаваобленерго передало в користування ТОВ Кременчуцька ТЕЦ усі будівлі, споруди та обладнання, які необхідні для виробництва теплової енергії.

Дослідженням договору суборенди державного майна №2861 від 17.08.2018, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що орендар (ПАТ «Полтаваобленерго» передає, а суборендар (ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ») приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно (групу інвентарних об`єктів) Кременчуцької ТЕЦ згідно з переліком майна, що є додатком №1 до цього договору.

Суборендар набуває право користування об`єктом суборенди, визначеним у п. 1.1. договору з 00 годин 00 хвилин 01.12.2018 згідно з підписаним сторонами актом приймання-передачі об`єкта суборенди (п. 2.4. договору).

Також в матеріалах справи міститься додаткова угода №3 від 28.12.2018, у п. 1 якої сторони узгодили, що суборендар (відповідач) набуває право користування майном згідно з додатком №1 до додаткової угоди до договору в 00 годин 00 хвилин 25.04.2019.

Отже, як вважає позивач, саме з 25.04.2019 договір №1738 від 18.08.2016 є припиненим і після його припинення послуги з транспортування відповідачем не надавались.

На підтвердження доводів щодо припинення надання відповідачем послуг з транспортування теплової енергії за договором №1738 від 18.08.2016 позивач також зазначав, що 26.11.2018 Національна комісія що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своєю постановою від 16.11.2018 № 1442 видала AT Полтаваобленерго ліцензію з розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

22.04.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своєю постановою від 22.04.2020 № 832 за заявою AT Полтаваобленерго анулювало ліцензію з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.

Як зазначає AT Полтаваобленерго, на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії № 2019-VIII від 13.04.2017, позивачем проведено роботу з відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від постачання електричної енергії та виробництва теплової енергії.

Посилаючись на вказані обставини, позивач стверджує, що з 25.04.2019 відповідач не транспортує теплову енергію, а тому кошти, сплачені позивачем згідно платіжних доручень від 30.07.2019 та 13.08.2019 у загальному розмірі 1 044 404,86 грн мають бути повернуті AT Полтаваобленерго, як такі, що сплачені на користь відповідача за період коли послуга з транспортування позивачем не отримувалась, оскільки відповідачем не надавалась.

Дослідженням умов договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 визначено, що відповідно до пункту 6.7, цей договір може бути розірваний за ініціативою будь-якою із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони не пізніше, ніж 10 банківських днів до терміну розірвання договору. Разом з цим останнім днем дії договору має бути останній календарний день місяця.

В матеріалах справи міститься лист АТ Полтаваобленерго від 27.05.2019 №10-74/8128, в якому позивач, посилаючись на п. 6.7. договору про транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, повідомив відповідача про припинення дії договору з 01.07.2019. Останнім днем договору є 30.06.2019 (а.с. 115).

Згідно пояснень позивача, що містяться в матеріалах справи, вказаний лист від 27.05.2019 АТ Полтаваобленерго було відкликано листом від 13.06.2019 №10-74/9194 (а.с. 129). За змістом вказаного листа АТ Полтаваобленерго повідомляло директора КП Теплоенерго Радченко Р.І. про відкликання листа №10-74/8128 від 27.05.2019 про припинення дії договору про транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016.

В той же час, в матеріалах справи міститься лист АТ Полтаваобленерго від 27.07.2022 №10-72/14121 на адресу директора КП Теплоенерго Радченко Р.І., в якому АТ Полтаваобленерго, з посиланням на п. 6.7. договору про транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 повідомляв про припинення дії договору з 01.09.2022. Останнім днем дії договору є 31.08.2022 (а.с. 81).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист від 27.07.2022 направлено позивачем на адресу КП Теплоенерго та отримано останнім 02.08.2022.

Доказів відкликання вказаного листа матеріали справи не містять і позивачем таких доказів не надано.

Матеріали справи також свідчать, що 01.09.2022 AT Полтаваобленерго направило КП Теплоенерго Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вимогу №10-72/16462, в якій вимагало повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 1044404,86 грн у 7-ми денний термін з дня отримання вимоги, тобто до 13.09.2022.

Також згідно даної вимоги, позивач, посилаючись на лист АТ Полтаваобленерго від 27.07.2022 зазначав, що договір про транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 є припиненим з 01.09.2022, отже підстави за яких було здійснено перерахування коштів на рахунок КП Теплоенерго у розмірі 346 661,17 грн згідно платіжного доручення №0000731356 від 30.07.2019 та в розмірі 697 743,69 грн згідно платіжного доручення №0000732047 від 13.08.2019, відсутні в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим, АТ Полтаваобленерго вимагало у семиденний строк з дня отримання вимоги повернути на рахунок АТ Полтаваобленерго сплачені кошти у загальному розмірі 1044404,86 грн (а.с. 85).

Таким чином, виходячи з наведених доказів, колегія суддів вважає, що позиція позивача з приводу припинення строку дії договору №1738 від 18.08.2016 є суперечливою. Разом з цим, колегія суддів вважає, що листування сторін з приводу строку дії договору у даній справі не є визначальним.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення стоку дії укладеного між сторонами договору, надання відповідачем послуг за цим договором та їх прийняття позивачем не є можливим.

Так, дослідженням умов договору №1738 від 18.08.2016 про транспортування теплової енергії, встановлено, що за змістом розділу 1 договору Компанія зобов`язується транспортувати теплову енергію, що знаходяться у власності чи користуванні Компанії до споживачів Постачальника, а Постачальник зобов`язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов оцього договору.

За умовами 2.3 договору, фактичний обсяг наданих послуг визначається за показами засобів обліку теплової енергії, що встановленні на джерелі (Кременчуцькій ТЕЦ), за відрахуванням нормативних втрат теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах та обсягів теплової енергії споживачів що отримують теплову енергію від центральних теплових мереж.

При цьому, у п. 2.4. договору сторони дійшли згоди, що фактичні обсяги наданих послуг підтверджуються двостороннім актом.

До 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник, в даному випадку позивач, надає компанії (відповідачу) два примірники належним чином оформленого зі свого боку Акта (п. 2.5. договору).

Згідно п. 2.6. договору, на підставі належним чином оформленого Сторонами акта, Компанія виставляє рахунок Постачальнику.

За умовами п. 2.7. договору розрахунок за надані послуги Постачальник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого сторонами акта.

Таким чином, вказаними умовами сторони визначили алгоритм здійснення розрахунку між сторонами. Зокрема, сторони встановили, що фактичний обсяг отриманих послуг підтверджується двосторонніми актами, надання яких для формування відповідачем рахунку для сплати таких послуг покладається на позивача. Тобто виставленню рахунків відповідачем для їх оплати передує складання позивачем актів, що підтверджують фактичний обсяг наданих послуг з транспортування теплової енергії. Такі акти у двох примірниках направляються відповідачу позивачем. Не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого сторонами акта позивач здійснює оплату послуг, що надаються відповідачем.

Відповідачем до матеріалів справи надано лист за вих. № 06/1278 від 30.07.2019 зі змісту якого вбачається направлення на адресу позивача актів виконаних робіт з транспортування теплової енергії від 30.07.2019 у двох примірниках з проханням їх підписання та направлення та повернення на адресу відповідача, та рахунку на оплату № 279 від 30.07.2019 на загальну суму 1 044 404,86 грн (з ПДВ).

Отже, оскільки за умовами договору рахунок на оплату наданих послуг складається відповідачем на підставі належним чином оформленого сторонами акту, який надається позивачем відповідачу, тобто обов`язок щодо складання рахунку передують дії позивача щодо складання двох примірників актів, які направляються відповідачу, колегія суддів приходить до висновку, що формування рахунку було здійснено відповідачем саме на підставі акту, складеного позивачем, як то і встановлено умовами договору. Наданий відповідачем рахунок був сплачений позивачем, що є підтвердженням його прийняття. При цьому, за умовами п. 6.8 договору, припинення дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання обов`язків, що виникли в період його дії. Тобто, виходячи з умов укладеного договору, а також дій, здійснених сторонами на його виконання відсутні підстави вважати, що спірні кошти були перераховані позивачем помилково, а не на виконання умов договору, про що також обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що після встановленого факту надмірно, як вважає позивач, сплачених коштів, службова перевірка щодо підстав такого перерахування не проводилась, до дисциплінарної відповідальності за вказаним фактом відповідальні працівники не притягувались. Крім того, суд враховує, що про обставини перерахування коштів на підставі рахунку відповідача №279 від 30.07.2019 позивач повідомив відповідача лише у претензії від 01.09.2022, тобто майже через три роки після такого перерахування.

За умовами пунктів 2.3 та 2.5 договору, обов`язок визначення обсягів транспортованої теплової енергії покладається саме на позивача, а тому сплата виставленого рахунку №279 від 30.07.2019 свідчить, що саме позивач надав обсяги отриманої транспортованої теплової енергії, на підставі даних яких відповідач виставив рахунок на оплату позивачу, та який останнім був сплачений в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що послуги не надавалися у зв`язку з укладеним договором суборенди державного майна № 2861 від 17.08.2018, відповідно до якого АТ Полтаваобленерго передало в користування ТОВ Кременчуцька ТЕЦ усі будівлі, споруди та обладнання, які необхідні для виробництва теплової енергії, яка набула право користування ними з 25.04.2019, правомірно не було прийнято судом першої інстанції, оскільки передача об`єктів іншому суб`єкту господарювання не свідчить про зупинення господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.

Інших доказів на підтвердження відсутності договірних відносин, між сторонами у справі за спірний період, сторонами не надано. А тому, відсутні підстави вважати що спірні кошти були перераховані позивачем помилково, а не на виконання умов договору.

В апеляційні скарзі апелянт вважає, що матеріали справи не містять доказів підписання акта, як того вимагає п. 2.4 договору, який мав бути направлений відповідачу, оскільки позивач не знімав покази засобів обліку за травень-червень 2019 року та не направляв такий акт відповідачу з підстав укладення сторонами договору суборенди державного майна № 2861 від 17.08.2018. Крім того, вважає, що лист відповідача №06/1278 від 30.07.2019 та рахунок на оплату №279 від 30.07.2019, що є додатком до цього листа не можна вважати доказом надання послуг відповідачем за договором. За наявності отриманої відповідачем ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії , вважає апелянт, відповідач не надає жодних належних та допустимих доказів того, що теплова енергія у травні-червні 2019 року транспортувалась саме на виконання договору №1738 від 18.08.2016.

В той же час, колегія суддів враховує умови укладеного договору з приводу порядку розрахунків за договором №1738 від 18.08.2016 та зазначає, що позивач як особа, яка вважає безпідставним перерахування коштів за вказаним договором, не спростовує належними у справі доказами наявність підстав для формування відповідачем вказаного рахунку, який містить посилання на договір №1738 від 18.08.2016 і який формується саме на підставі даних, отриманих від позивача. Відсутність доказів, як вважає апелянт, що підтверджують безпідставність формування відповідачем рахунку, не спростовують обставин щодо подальшої оплати позивачем такого рахунку із зазначенням у платіжних дорученнях «за транспортування ТЕ за травень-червень 2019 по договору №1738 від 18.08.2016». Також позивачем не надано інших доказів на підтвердження обставин, які свідчать, що у спірний період відповідачем не надавались послуги з транспортування теплової енергії. Посилання апелянта те, що позивач не знімав покази засобів обліку за травень-червень 2019 року та не направляв такий акт відповідачу з підстав укладення сторонами договору суборенди державного майна № 2861 від 17.08.2018 спростовуються даними, що містяться у листі відвідача №06/1278 від 30.07.2019, додатком до якого зазначено рахунок фактура №279 від 30.07.2019 та акт виконаних робіт з транспортування теплової енергії 2 примірника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 626, 629 Цивільного кодексу України, тобто норми, які регулюють зобов`язальні правовідносини сторін в ході виконання умов договору.

В той же час, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що перерахування коштів було здійснено помилково та поза межами дії договору, тобто після закінчення договірних зобов`язань сторін.

Суд зазначає, що визначення способу захисту, а саме визначення позовних вимог, обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування, оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з правовими вимогами та підставами, викладеними саме позивачем.

Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", колегія суддів вважає, що в такому випадку позовні вимоги мали бути обґрунтовано з посиланням на положення ст. ст. 1212-1213 ЦК України, якими врегульовано загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави за відсутністю договірних правовідносин сторін, тобто які виключають зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права.

Характерною особливістю таких зобов`язань є те, що таке зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Разом з тим, позивачем не доведено, що помилкове перерахування коштів відбувалось за межами договірних правовідносин сторін, а виходячи з умов спірного договору, судом встановлено відсутність обставин для задоволення позовних вимог з підстав, визначених позивачем у позовній заяві, тобто з підстав які мають зобов`язальний характер.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, отже підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Доводи апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів Східного апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі №917/1120/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко