Справа № 127/19257/23

Провадження № 2-а/127/149/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі судового засідання Коровай А.А.,

за участю представника позивача Петренко О.В.,

представника відповідача Вихристюк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Вінниці в режимі відеоконференцзв`язку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє представник ПетренкоО.В., в червні 2023 року звернулась до суду з позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0114/401000/23 від 07.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 471 МК України.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

07.03.2023 року Вінницькою митницею Державної митної служби України винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0114/401000/23, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становило 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Позивач та її представник категорично не згідні з постановою відповідача у справі про порушення митних правил № 0114/401000/23 від 07.03.2023 року, оскільки вважають її необґрунтованою та незаконною через невідповідність викладених у постанові фактичним обставинам справи, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил і складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 МК України, в цілому, у зв`язку із чим просять скасувати постанову відповідача у справі про порушення митних правил № 0114/401000/23 від 07.03.2023 року.

Частиною третьою статті 197МК України передбачено, що переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту і валютні операції".

Частиною 1 статті 8ЗУ "Провалюту івалютні операції" (в редакції чинній на момент перетину кордону) визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, представник позивача вказує, що зазначені вимоги закону позивач виконала належним чином, ОСОБА_1 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на прикордонному переході «Оtaci» код 1120, митниці «Nord» перетинали кордон. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів, де маються штампи з відміткою, та копією свідоцтва про народження. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали у наявності на двох 13200 доларів США та 1100 євро, що не перевищує визначений чинним законодавством ліміт у 20 000 євро на двох осіб. ОСОБА_1 повідомила працівників відповідача про суму валюти, яку має із собою та отримала чітку відповідь, що така сума для двох осіб не підлягає декларуванню.

Неповнолітні особи мають право на транскордонне переміщення валютних цінностей у сумі/вартістю, встановлених валютним законодавством. При цьому письмове декларування від імені особи, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється її законним представником. Вказана інформація мається на офіційному сайті Державної митної служби України, а також вказана інформація підтверджена на офіційному сайті НБУ де роз`яснено, що неповнолітні особи мають право на транскордонне переміщення валютних цінностей у сумі/вартістю, встановлених валютним законодавством. Тобто так само потрібно декларувати валютні цінності, якщо їх вартість перевищує 10 000 євро. Письмове декларування від імені особи, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється її законним представником у випадку перевищення суми.

Іншим порушенням є те, що у оскаржуваній постанові вказана адреса позивача, що не відповідає дійсності. ОСОБА_1 жодного відношення до адреси: АДРЕСА_1 не має. Тобто, позивач вважає, що відповідач навмання вказав цю адресу та направляв начебто листи туди. ОСОБА_1 не повідомили про наявність такої справи, не забезпечили можливість надати свої пояснення, заперечення та користуватися юридичною допомогою захисника, що потягло за собою порушення прав ОСОБА_1

Представника позивача вважає, що під час винесення постанови у справі про порушення митних правил № 0114/401000/23 від 07.03.2023 року відповідач поверхнево і неповно дослідив істотні обставини справи, через що дійшов помилкового висновку про наявність в діях позивача ознак порушення митних правил та складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України, в цілому.

Ухвалою суду від 12.07.2023 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 11.09.2023 за клопотанням представника відповідача суд перейшов до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.10.2023.роу о 11:00 год.

12.09.2023 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що вказані позивачем підстави неправомірності постанови про порушення митних правил № 0114/401000/23 від 07.03.2023 року, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 до митниці ні до складання протоколу, ні до його розгляду, не з`явилась та не надала жодних підтверджуючих документів, що вона перетинала кордон разом зі своєю дитиною та переміщувала кошти в сумі, яку можна вивозити за межі митної території України без письмового декларування, про що вказує в позовній заяві, адміністративну справу було заведено та в подальшому розглянуто на підставі та з врахуванням наявних відомостей і документів. Окрім того, при поданні позовної заяви не надано документів, які б підтверджували той факт, що дитина ОСОБА_2 перетинала кордон в тому самому транспортному засобі, що і ОСОБА_1 .

Запрошення до складання протоколу, і в подальшому протокол про ПМП ОСОБА_1 направлялись на адресу, наявну в митних органах, а саме: ту, яку вона повідомляла при перетині митного кордону, оскільки відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку внесення інформації до окремих функціональних модулів Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі АСМО «Інспектор»), затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.01.2018 №78, в графі «адреса» зазначається адреса проживання особи Г" (зі слів особи). Згідно витягу з АСМО «Інспектор» з розділу «За даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску», ОСОБА_3 під час перетину митного кордону України повідомлено саме вказану адресу: АДРЕСА_1 . Зважаючи на вищезазначене, твердження гр. ОСОБА_1 про те, що митницею направлялись листи на адресу, яка не відповідає дійсності, «навмання» не знайшло підтвердження. Або громадянкою ОСОБА_3 при перетині адреса була вказана невірно навмисно. Також, що стосується стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 536,80 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн., вказана вимога є безпідставною, кошти не підлягають стягненню, оскільки постанова митниці є законною та обґрунтованою, а витрати на правову допомогу, враховуючи суму накладеного штрафу (1 700 грн.) є завищеними та неспівмірними зі складністю справи за позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови Вінницької митниці в справі про ПМП.

Ухвалою суду від 10.10.2023 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. В ході розгляду справи стороною позивача позов підтримано.

Сторона відповідача в ході розгляду справи заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, зважаючи на такі обставини.

Судом встановлено, що 07.03.2023 року Вінницькою митницею Державної митної служби України винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0114/401000/23, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становило 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Згідно вказаної постанови головним державним інспектором оперативного відділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Винницької митниці Валігурською Н.К. 06.02.2023 складено протокол за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, відносно громадянки України ОСОБА_1 .

Вінницькою митницею під час проведення перевірки направлено лист митним органам Республіки Молдова від 05.12.2022 №7.12-1/20/11/7365 щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянкою України ОСОБА_4 , під час в`їзду/входу на територію Р.Молдова. 26.12.2022 отримано відповідь митних органів Республіки Молдова №28/25-11807 від 21.12.2022, яким проінформовано Вінницьку митницю про те, що 19.03.2022 року на прикордонному переході «Оtaci» код 1120, митниці «Nord», при прибутті громадянки України ОСОБА_1 на територію ОСОБА_5 , під час проходження митного контролю нею були задекларовані і пред`явлені до митного контролю товари і валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму 13 200,00 (тринадцять тисяч двісті) доларів США, 1100,00 (одна тисяча сто) Євро.

Валютні цінності були задекларовані на бланку встановленої форми ТД-6, та громадянці видано сертифікат Forma TV28 за №00378331 від 19.03.2022 року. В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних АСМО «Інспектор» встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 , о 09:19 год. 19.03.2022 року виїхала за межі митної території України на транспортному засобі державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач» Вінницької митниці. Згідно інформації модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор», гр. України ОСОБА_7 не декларувала при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» валютні цінності 19.03.2022 року.

Таким чином, громадянка ОСОБА_7 не задекларувала валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 3108,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.03.2022 р. становило 90 945,29 грн. Формою проходження митного контролю Позивач обрала проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю "зелений коридор".

На думку співробітників митниці, такими діями позивач заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари (валютні цінності) не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України та такими діями засвідчила факт, що має юридичне значення.

Також, згідно оскаржуваної постанови, окрім недекларування валютних цінностей та проходження через «зелений коридор», позивач не надала до митного контролю документи, передбачені п.18постанови Правління Національного банку України №02.01.2019р. №5 "Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті".

На підставі вище викладеного, відповідач дійшов висновку, що позивач в порушення вимог статей 257, 366 МК України, "Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей", затверджених постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від02.01.2019р.№3 та постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №5 "Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті", вчинила дії, що мають ознаки недекларування валютних цінностей: 3108,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.03.2022 року становило 90 945,29 грн., що перевищує дозволену законодавством України суму для їх переміщення без письмового декларування, чим вчинила порушення митних правил, передбачене ч.1 ст. 471 МК України.

Правова процедура декларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України регулюється відповідними нормативно-правовими актами, зокрема: 1) Митним кодексом України; 2) Законом України "Про валюту і валютні операції"; 3) Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №3 від 02.01.2019р.; 4)Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму; 5) Положенням про митні декларації, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21 травня 2012р.; 6) Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті тощо.

Відповідно до частини першої статті 486Митного кодексуУкраїни та статті 245Кодексу Українипро адміністративніправопорушення завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням закону.

Приписами статті 487МК України установлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм статті 280КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення повинно бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту постанови у справі про порушення митних правил №№ 0114/401000/23 від 07.03.2023 року вбачається, що позивач вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 471 МК України.

Разом з цим, положеннямистатті 471МК України (в редакції чинній на момент перетину кордону) визначено, що відповідальність настає за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Тобто, об`єктивна сторона правопорушення за статтею 471МК України полягає в недекларуванні валюти (національної, іноземної), що перевищує еквівалент 10000 євро, при проходженні митного контролю в зеленому коридорі, тобто в зоні спрощеного митного контролю.

Відповідно до положень статті 366МК України (в редакції чинній на момент перетину кордону) громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" бо "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що підставою для обрання позивачем зони спрощеного митного контролю ("зеленого коридору") є те, що ОСОБА_1 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на прикордонному переході «Оtaci» код 1120, митниці «Nord» перетинали кордон.

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів, де маються штампи з відміткою, та копією свідоцтва про народження, а також відповідю Державного прикордонної служби України від 23.06.2023 року №91-29475/18/23-Вих, згідно із якою 19.03.2022 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на автомобілі державний номер НОМЕР_1 , перетнула кордон з одним із батьків за погодженням.

Крім того, представником позивача зазначено, що позивачем не заперечується того, що остання ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_2 мали у наявності на двох 13200 доларів США та 1100 євро, що не перевищує визначений чинним законодавством ліміт у 20 000 євро на двох осіб.

Крім того, як зазначає представник позивача ОСОБА_1 повідомила працівників відповідача про суму валюти, яку має із собою та отримала чітку відповідь, що така сума для двох осіб не підлягає декларуванню.

Неповнолітні особи мають право на транскордонне переміщення валютних цінностей у сумі/вартістю, встановлених валютним законодавством. При цьому письмове декларування від імені особи, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється її законним представником. Вказана інформація мається на офіційному сайті Державної митної служби України у розділі "Інформація для громадян" (https://customs.gov.ua/informatsiia-dlia-gromadian), а також вказана інформація підтверджена на офіційному сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyani-mayut-nadavati-pidtverdni-dokumenti-pri-peremischenni-valyutnih-tsinnostey-za-kordon-u-sumi-scho-perevischuye-10-tis-yevro), де роз`яснено, що неповнолітні особи мають право на транскордонне переміщення валютних цінностей у сумі/вартістю, встановлених валютним законодавством. Тобто так само потрібно декларувати валютні цінності, якщо їх вартість перевищує 10 000 євро. Письмове декларування від імені особи, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється її законним представником у випадку перевищення суми.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що в процесі розгляду справи судом було оглянуто матеріали адміністративної справи № 0114/401000/23, які надані представником відповідача, і в яких наявний сертифікат Forma TV28 за №00378331 від 19.03.2022 року, в якому є відмітка про те, що з позивачем перетинає кордон неповнолітня дитина, а тому твердження представника відповідача про те, що на час розгляду адміністративної справи № 0114/401000/23 та винесення постанови відносно ОСОБА_1 не було підтверджуючих документів, що вона перетинала кордон разом зі своєю дитиною та переміщувала кошти в сумі, яку можна вивозити за межі митної території України без письмового декларування, є безпідставними та такими, що вказують на поверхневе вивчення доказів по справі при прийнятті рішення посадовою особою митниці.

Також судом було з`ясовано, що під час перетину кордону України позивачем разом із дитиною слугувала ситуація, яка трапилась в країні, а саме, 19.03.2023 року (день перетину кордону позивачем) тривав третій тиждень повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, та велика кількість осіб перетинали митний кордон, тому на митницях країни застосовувались ненормовані правила перетину кордону.

Частиною третьоюстатті 197 МК Українипередбачено, переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимогЗакону України "Про валюту і валютні операції".

Частиною 1 статті 8 ЗУ "Про валюту і валютні операції"(в редакції чинній на момент перетину кордону) визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 8 ЗУ "Про валюту і валютні операції"(в редакції чинній на момент перетину кордону) визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 5 "Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей" затвердженогопостановою Правління НБУ від 02.01.2019 №3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро без письмового декларування митному органу.

Згідно пункту 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно перевищують еквівалент 10000 євро.

В свою чергу, зазначені вимоги закону позивач виконала належним чином, що також знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи судом

Відповідно достатті 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першоюстатті 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.

Відповідно достатті 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається:

"Згідно з п. 18 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей" від 01.02.2019 р. № 5 визначено, щофізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують:

1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро;

2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках".

Тобто, відповідач переконаний, що під час перетину митного кордону позивач була зобов`язана подати до митного контролю документи, передбачені п.18 вищевказаної постанови Правління НБУ від 01.02.2019 року № 5.

Разом із цим, слід зазначити, що станом на 19.03.2022 року діялаПостанова Правління Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18, відповідно до п. 21 якої: «Протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові».

Відповідно до п. 142 цієї ж Постанови ПравлінняНБУ від24.02.2022№ 18 (у редакції діючій на дату 19.03.2022 року - дату перетину митного кордону позивачем) було визначено, що: «Фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей без урахування вимог пункту 18 розділу I Положення № 5 у частині подання підтвердних документів.».

Таким чином, висновок відповідача у постанові 0114/401000/23 від 07.03.2023 року про обов`язок позивача надати підтверджуючі документи походження валютних цінностей, під час перетину 19.03.2022 року митного контролю, є помилковим, оскільки, на момент перетину кордону позивачем вимоги п. 18 Положення № 5 не застосовувалися в частині подання підтверджуючих документів.

Крім того, відповідачем при винесенні постанови неналежним чином було перевірено достовірну інформацію щодо перетину кордону позивачкою ОСОБА_1 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на прикордонному переході «Оtaci» код 1120, митниці «Nord» перетинали кордон, що в свою чергу також потягло прийняття неправомірного рішення при складанні протоколу від 06.02.2023 головним державним інспектором ОВУ боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці та в подальшому прийняття постанови №0114/401000/23 від 07.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідальності за частиною першою статті 471 МК України.

Відповідно до статті 486Митного кодексуУкраїни завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно зі статтею 531 Митного кодексу Українипідставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази, які б спростовували позицію позивача і підтверджували правомірність винесеної постанови відповідачем суду не надані.

Відповідно до ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно дост.9КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні порушення митних правил.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.

У відповідності до положеньст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду із вказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 було сплачено 536,80 грн. судового збору.

У відповідності до ч. 1ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь позивача підлягають відшкодуванню 536,80 грн. в рахунок повернення судового збору.

Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Також, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу через відсутність документального підтвердження фактично понесених витрат та в звязку з неспівмірністю.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., під час розгляду справи позивачем надані наступні докази: договір про надання правової допомоги від 22.06.2023 року; акт виконаних робіт від 23.06.2023 року та квитанція до прибуткового касового ордера № б/н від 23.06.2023 та ордер серії АХ № 1112489 від 22.06.2023 року.

Разом з тим, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката є завищеними, а тому підлягають стягненню у меншому розмірі, а саме у розмірі 4000, 00 грн., що буде співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), значенням справи для сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,9,77,241-246,257-262,295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Вінницької митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0114/401000/23 від 07.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідальності за частиною першою статті 471 МК України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Вінницької митниці Державної митної служби України (м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок та 4000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Вінницька митниця Державної митної служби України, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544.

Суддя