ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9143/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Кологойди О.В.,

від відповідача: Михалевича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Босого В.П.

від 06.03.2023,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Босого В.П.

від 20.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Коротун О.М., суддів - Майданевича А.Г., Суліма В.В.

від 14.06.2023

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "КІНТО"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 2 574 498,26 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 574 498,26 грн.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідач усупереч нормам законодавства не виконав належним чином зобов`язання з виплати Позивачу частини чистого прибутку за 2020 рік.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/9143/22 позовні вимоги Позивача задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 2 574 498,26 грн, а саме: 111 950,11 грн - на рахунок в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО: 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський"; 93 527,94 грн - на рахунок в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО: 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті"; 1 076 988,40 грн - на рахунок в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО: 300658, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі"; 127 538,10 грн - на рахунок в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО: 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Достаток"; 145 960,27 грн - на рахунок в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО: 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Народний"; 1 018 533,44 грн - на рахунок в АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО: 300658, Непідприємницького товариства "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт" (ідентифікаційний код: 33058272).

4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 з Відповідача на користь Позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9143/22 залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

6. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема, обґрунтовані тим, що обов`язок Відповідача щодо сплати акціонерам заявленої суми прямо виникає з акта законодавства - частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

7. Північним апеляційним господарським судом додатково зазначено, що на Відповідача поширюється дія Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», які є спеціальними щодо норм Закону України «Про акціонерні товариства».

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

8. 04 липня 2023 року Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 910/9143/22, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

9. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Скаржник переконаний, що вказана стаття не містить порядку та строків відповідних виплат, як і не містить чіткого порядку дій акціонерного товариства та його органів управління, необхідних для реалізації таких виплат.

10. Позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

11. Разом із тим Позивач подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі з підстав наявності сформованої усталеної судової практики у спірних правовідносинах.

12. За результатами розгляду справи Позивач просив стягнути зі Скаржника на свою користь 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» було засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93.

14. Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» стало правонаступником Державного підприємства Виробничого об`єднання «Укрнафта». Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта». Організаційно-правовою формою товариства є акціонерне товариство. Товариство за типом є публічним акціонерним товариством.

15. Акціонерами Скаржника є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень Статуту та вимог чинного законодавства України.

16. Статутний капітал Скаржника становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 простих іменних акцій.

17. Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується Скаржником, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100 %) належить 27 114 256 акцій Скаржника, тобто 50 % плюс 1 акція.

18. Отже, Скаржник належить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %.

19. Пунктом 6.18 Статуту Скаржника визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

20. 18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів Скаржника, скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.

21. Прийняті загальними зборами акціонерів рішення були оформлені протоколом № 31, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

22. За результатами загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства».

23. З питання № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: «Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

24. 26 травня 2021 року на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол № 31 від 18.05.2021) та рішення правління Скаржника від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021) на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків поштовим повідомленням направлено розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в статутному капіталі Скаржника.

25. Скаржник визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до державного бюджету, з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений частиною другою статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).

26. Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в статутному капіталі Скаржника).

27. Суд апеляційної інстанції погодився зі встановленими місцевим господарським судом обставинами, що Скаржник є компанією з управління активами та на підставі частини першої статті 41, частини шостої статті 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», статей 6, 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» діє від власного імені в інтересах учасників пайових інвестиційних фондів, які не є юридичними особами, а саме: Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський», Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті», Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний» та Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт».

28. Як убачається з матеріалів справи, вказані особи є власниками простих іменних акцій Скаржника, а саме:

- Відкритому диверсифікованому пайовому інвестиційному фонду «КІНТО-Казначейський» належить 1 580 акцій;

- Відкритому спеціалізованому пайовому інвестиційному фонду акцій «КІНТО-Еквіті» належить 1 320 акцій;

- Закритому недиверсифікованому пайовому інвестиційному фонду «Індекс Української Біржі» належить 15 200 акцій;

- Інтервальному диверсифікованому пайовому інвестиційному фонду «Достаток» належить 1 800 акцій;

- Інтервальному диверсифікованому пайовому інвестиційному фонду «КІНТО-Народний» належить 2 060 акцій;

- Непідприємницькому товариству «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» належить 14 375 акцій.

29. Позивач надав суду виписки про стан рахунків в цінних паперах акціонерів, в інтересах яких було подано позов, як станом на 18 травня 2021 року (дата прийняття рішення загальними зборами Скаржника), так і станом на 01 липня 2021 року (кінцева дата виконання вказаного рішення).

30. У зв`язку з викладеним Позивачем нараховано до стягнення зі Скаржника частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій на загальну суму 2 574 498,26 грн.

31. Доказів виплати акціонерам, в інтересах яких діє Позивач, частини чистого прибутку до 01 липня 2021 року матеріали справи не містять.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, дійшов наступних висновків.

33. За змістом статті 152 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства".

34. Статтею 158 ЦК України визначено, що акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу. Порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства.

35. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

36. Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру (стаття 20 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI).

37. Відповідно до статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

38. За змістом статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

39. Статтею 32 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори.

Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори).

Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 11 (затвердження річного звіту товариства), 12 (розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом) і 24 (прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) частини другої статті 33 цього Закону.

40. Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

41. Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.

Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18 та від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21.

42. Разом із тим відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

43. За змістом статті 172 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

44. Згідно з абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

45. Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3 313/2019 цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

У рішенні вказано, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки, визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

46. Водночас статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який набрав чинності 01 січня 2021 року, визначено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

47. Суди попередніх інстанцій встановили, що 18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів Скаржника, скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.

48. Прийняті загальними зборами акціонерів рішення оформлені протоколом № 31. За результатами загальних зборів, зокрема, прийнято рішення з питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства". Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, вирішено дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

49. Отже, саме загальні збори Скаржника в межах наданих їм повноважень прийняли рішення про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

50. Як вже було зазначено, підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Скаржник переконаний, що вказана стаття не містить порядку та строків відповідних виплат, як і не містить чіткого порядку дій акціонерного товариства та його органів управління, необхідних для реалізації таких виплат.

51. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

52. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України встановленню підлягають: 1) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; 2) потреба застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

53. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

54. З огляду на це Суд звертає увагу на постанову Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22, де зроблено висновок, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлюється статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (у сукупності з рішенням загальних зборів).

55. Отже, Верховний Суд вже надав висновок щодо застосування частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у аналогічних правовідносинах. Більш того, висновок зроблено на підставі фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі (№ 910/9143/22): відповідачем також був Скаржник; спір стосувався невиплати частини чистого прибутку за 2020 рік; спірні правовідносини ґрунтувалися на рішенні загальних зборів, оформленому протоколом від 18.05.2021 № 31.

56. Колегія суддів не вбачає підстав відступати від висновку Верховного Суду, про який йдеться в пункті 54 цієї постанови, та зазначає, що судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій, узгоджуються з цим висновком.

57. Щодо строків здійснення виплат, вони визначені безпосередньо в частині другій статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". У наведеній нормі вказано, що частина чистого прибутку сплачується (за умови неприйняття рішення про виплату дивідендів до 01 травня 2021 року) до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства до 01 липня року, що настає за звітним.

58. Підсумовуючи, Суд вважає, що доводи Скаржника у цій справі (№ 910/9143/22), визначені як підстава касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження.

59. Крім того, Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у справі № 910/9326/22 зауважив, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується іншим учасникам товариства.

60. Суд погоджується з наведеними висновками та вважає їх слушними. Більш того, частину другу статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" постфактум викладено в редакції, що є відмінною від абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Чинною нормою (в редакції Закону України " Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX) передбачено сплату частини чистого прибутку не лише до державного бюджету, а й іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі.

Вказане додатково підтверджує, що абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визнано неконституційним саме з огляду на встановлення обов`язку виплати прибутку акціонерного товариства державі при невиплаті прибутку іншим учасникам товариства.

61. Прийнявши рішення про розподіл прибутку відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Скаржник не міг встановити різні умови для власників акцій одного типу та класу, обмежити окремих акціонерів у праві на отримання дивідендів.

62. Верховний Суд зазначає, що право на суд, втілене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також передбачають обґрунтовану пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010, заява № 24402/02).

63. У пункті 56 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" від 02.03.1987 (заяви №№ 9562/81, № 9818/82) зазначається, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

64. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

65. Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження у справі № 910/9143/22 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

66. Стосовно оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, яким зі Скаржника на користь Позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 грн, Суд зазначає наступне.

67. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

68. Згідно зі статтею 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

69. Статтею 300 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

70. За змістом статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторони несуть ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

71. Оскільки в касаційній скарзі Скаржник не обґрунтував, у чому полягає незаконність та/або необґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення, неправильність застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при його ухваленні, неспівмірність розміру присуджених до стягнення витрат, їх надмірність для Скаржника, Верховний Суд залишає касаційну скаргу в цій частині без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

72. Інші доводи касаційної скарги не спростовують наведені у цій постанові висновки та не впливають на них.

Судові витрати

73. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на Скаржника.

74. Позивач стверджує, що на стадії касаційного перегляду справи він поніс судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, у розмірі 6 000 грн, з них: 4 000 грн - складання відзиву на касаційну скаргу та клопотання про закриття касаційного провадження, 2000 грн - участь у судовому засіданні. На підтвердження факту надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості Позивачем надано копії розрахунків від 03.10.2023 та від 19.10.2023.

75. У судовому засіданні Скаржник заперечував проти стягнення з нього на користь Позивача заявлених судових витрат та зазначив, що витрати є завищеними на суму складання клопотання про закриття касаційного провадження.

76. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зроблено висновок, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

77. Вивчивши надані Позивачем в обґрунтування витрат на правничу допомогу документи, Верховний Суд дійшов висновку, що їх розмір, заявлений до стягнення, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості та не становить надмірний тягар для Скаржника, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та стягнення зі Скаржника на користь Позивача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 910/9143/22.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 910/9143/22 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9143/22 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25-Б; ідентифікаційний код 16461855) 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

4. Доручити видачу відповідного наказу в справі № 910/9143/22 Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова