РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року справа № 580/498/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Мельникової О.М.,

представника позивача Прудивуса М.А. (за ордером у режимі відеоконференції),

представника відповідача Некоз А.В. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- наказ від 06.10.2022 №1536-п про проведення документальної позапланової перевірки позивача;

- податкові повідомлення-рішення від 29.12.2022 №7715/23-00-24-04-01 на суму 5170,25 грн., №7716/23-00-24-04-01 на суму 56276,47 грн., №7722/23-00-24-04-01 на суму 76149,44 грн., №7717/23-00-24-04-01 на суму 936793,22 грн., №7719/23-00-24-04-01 на суму 1040764,55 грн.;

- вимогу про сплату бору від 29.12.2022 №7718/23-00-24-04-01 на суму 481610,36 грн.

Позов мотивований тим, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями на письмовий запит контролюючого органу. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально непідтверджені, а відповідно, якщо їх взагалі не надано, перевірка може бути призначена. За таких обставин Наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 6 жовтня 2022 року№1536-п про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, до з березня 2021 року ОСОБА_2 не проживає за зазначеною адресою як реєстрація його ФОП та не отримував і навіть листів від 6 жовтня 2022 року, допущене податковим органом порушення початку проведення перевірки та порушення його прав в наданні пояснень та документів призвело до складення необ`єктивного та одностороннього акту перевірки, нарахування невиправданих податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

При цьому, недотримання податковим органом вимог щодо підстав та процедури проведення перевірки свідчить про її незаконність та нівелює правові наслідки такої перевірки.

Щодо спірних рішень, позивач зазначає, що з огляду на встановлене актом перевірки перевищення ОСОБА_1 граничного обсягу доходу в 2017 році на 348893 грн. та в 2018 році 624406,7 грн. граничним строком подання декларації для ОСОБА_2 за 2017 рік - перший квартал 2018 року, а строк 1095 днів сплив в першому кварталі 2021 році та за 2018 рік - перший квартал 2019 року, а строк 1095 днів сплив в першому кварталі 2022 році, в податкового органу були відсутні правові підстави до донарахування йому податкових зобов`язань.

Крім того, оскільки в 2019 - 2021 роках в ФОП ОСОБА_2 не було перевищено обсяг доходу в 1500000 грн. в рік для платника єдиного податку 2-ї групи, що визнається податковим органом в останнього були відсутні правові підстави до автоматичного переведення ОСОБА_2 на загальну систему оподаткування обліку та звітності, в тому числі визначення ОСОБА_2 як платника ПДВ.

Позивач зауважує, що податкового повідомлення - рішення на суму ЄСВ позивач від відповідача не отримував та таке повідомлення, виходячи з матеріалів акту перевірки відсутнє. Таким чином відповідачем передчасно визначено донараховану суму податкового зобов`язання з ЄСВ як податковий борг та протиправно сформовано на вимогу.

Ухвалою від 03.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

30.03.2023 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, Зазначив, що копія наказу від 07.10.2022 про проведення перевірки позивача вручена йому 11.10.2022, а тому його доводи про проведення перевірки без повідомлення є необґрунтованими. Крім того, всупереч вимогам ПК України позивач не повідомляв податковий орган про зміну адреси.

За наслідками перевірки встановлено, що позивач неправомірно здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування 2 групи. Відповідно до податкової інформації обсяг доходу позивача за 2017 рік становив 1841069,50 грн., що перевищує дозволений обсяг 1500000,00 грн. на 341069,50 грн., що призвело до несплати до бюджету єдиного податку за 2017 рік на суму 51160,43 грн.

Відповідно до п.293.8.2. ПК України позивач вважається таким, що відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2018. При цьому, за період з 01.01.2018 до 31.03.2021 встановлено неподання позивачем декларацій про майновий стан і доходи, первинних документів, пов`язаних з отриманням доходу, заниження загального та чистого оподаткованого доходу на загальну суму 4730747,94 грн., що призвело до несплати податкового зобов`язання з ПДФО на 851534,63 грн., військового збору на суму 70961,22 грн.

На підставі п.181.1 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Під час перевірки встановлено, що позивач вперше досяг обсягів 1 млн. грн. у 4 кварталі 2017 року, але заяви до податкового органу не подавав, та з 11.01.2018 ПДВ не сплачував, в результаті чого занижено зобов`язання з ПДВ на 946149,59 грн.

Таким чином, причиною заниження позивачем вищевказаних податкових зобов`язань стало ненадання до перевірки первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів, що свідчать про достовірність декларування показників доходів, недотримання перебування платником податків 2 групи у 2017 році та неподання податкових декларацій та заниження оподаткованого доходу.

Усною ухвалою від 30.05.2023, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 11.02.2003 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 31.03.2021 внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача.

Суд встановив, що 06.10.2022 ГУ ДПС у Черкаській області видано наказ №1536-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 » відповідно до якого на підставі п.п.20.1.2, 20.1.4, 20.1.5, 20.1.8 п.20.1 ст.20 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування доручено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2011 до 31.03.2021 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання трудового та валютного законодавства, правильності обчислення і сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 до 31.03.2021.

На підставі наказу від 06.11.2022 №1536-п службова особа відповідача здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання трудового та валютного законодавства, правильності обчислення і сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 до 31.03.2021.

За наслідками перевірки складений акт від 21.11.2021 №6886/23-00-24-04-01/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки).

В акті зафіксовано допущення порушення позивачем вимог:

- п.293.4.1) п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, в результаті донараховано єдиного податку, сумі 51160,43 грн.;

- п.49.1 ст.49, пп.49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України, не подані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018р., 2019р., 2020р., 2021р.;

- п.177.2, ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності в сумі 851534,63 грн., в т.ч. за 2018 р., в сумі 364114,35 грн.; за 2019 р. в сумі 258 471,52 грн.; за 2020р. в сумі 1 80 315,46 грн.; за 2021р. в сумі 48633,30 грн.

- п.1.2. п.1.4. п. 16-1 підроз.10 Перехідних положень Податкового кодексу України, у результаті донараховано 70961,22 грн. військового збору, в тому числі: за 2018 р. в сумі 30342,86 грн.; 2019 р. в сумі 21539,29 грн., 2020 р. в сумі 15026,29 грн., 2021 р. в сумі 4 052,78 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у результаті чого донараховано єдиного внеску в сумі 481610,36 грн., в тому числі: за 2018 р. в сумі 137602,08 грн., за 2019 р. в сумі 154234,08 грн., за 2020р. в сумі 134 334,20 грн., за 2021р. в сумі 55440,00 грн.;

- п.76.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено 4989,42 грн. заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 14.11.2022 та нараховано пені за несвоєчасну сплату податку 27,49 грн.;

- п.п.1.2. п.16-1 перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті встановлено: 383,12 грн. заборгованості по військовому збору станом 14.11.2022, та нараховано пені 2,90 грн. за несвоєчасне перерахування військового збору;

- п.181.1, п.183.4, п.187,1.а) п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у результаті донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість сумі 946149,59 грн., в тому числі: за 2018 рік в сумі 404571,50 грн., за 2019 рік в сумі 287190,58 грн., за 2020 рік в сумі 200350,51 грн., за 2021 рік 54037,00 грн.

- п.44.3 статті 44 Податкового кодексу України, у результаті незабезпечення зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся.

На підставі зазначеного акту перевірки податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 29.12.2022 №7715/23-00-24-04-01 на суму 5170,25 грн. зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб;

- від 29.12.2022 №7716/23-00-24-04-01 на суму 56276,47 грн. зобов`язання з єдиного внеску;

- від 29.12.2022 №7722/23-00-24-04-01 на суму 76149,44 грн. зобов`язання з військового збору;

- від 29.12.2022 №7717/23-00-24-04-01 на суму 936793,22 грн. зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб;

- від 29.12.2022 №7719/23-00-24-04-01 на суму 1040764,55 грн. зобов`язання з ПДВ;

- вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 29.12.2022 №7718/23-00-24-04-01 на суму 481610,36 грн.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності наказу від 06.10.2022 №1536-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 », суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до вимог підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

П.75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.7. п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

За приписами п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з системного аналізу викладених вище законодавчих норм вбачається, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки.

Суд встановив, що наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача направлений позивачу рекомендованим листом та вручений позивачу 11.10.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправляння (том 1 а.с.139).

Отже, відповідачем дотримано вимог ст. 79 ПК України щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Стосовно доводів позивача, що ним змінено адресу проживання, і відповідно, не отримував спірний наказ, суд зазначає таке.

На підставі підп. 70.2.4. п.70.2. ст.70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до п. 70.7. ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, позивач мав повідомити податковий орган про зміну його податкової адреси протягом місяця з дня такої зміни.

Однак, доказів такого повідомлення суду не надано.

Згідно з п. 42.2. ст.40 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Суд встановив, що спірний наказ направлений позивачу за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення: АДРЕСА_1 , - а тому вважається врученим належним чином.

Крім того, що у заяві про доповнення підстав позову від 06.06.2023 представник позивача посилається на встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України мораторій на проведення податкових перевірок.

З цього приводу суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин з подальшим його продовженням.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Суд встановив, що спірний наказ відповідача від 06.10.2022 №1536-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 » прийнятий на підставі, зокрема підп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, а тому на цей вид перевірок не розповсюджується встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України мораторій, а протилежні доводи позивача є необґрунтованими.

Отже, перевірка позивача, за наслідками якої прийняті спірні рішення проведена відповідачем з дотриманням вказаних вище норм ПУ України, а спірний наказ від 06.10.2022 №1536-п є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Приписами підп.2 п.291.4 ст.291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи платників єдиного податку: 2) друга група фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до підп.2 п.293.8. ст.298 ПК України ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

За наслідками перевірки позивача встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, обсяг доходу позивача за 2017 рік становив 1841069,50 грн., що перевищує дозволений обсяг 1500000,00 грн. на 341069,50 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно нарахував позивачу зобов`язання з єдиного податку у розмірі 15 відсотків суми перевищеного доходу (341069,50 грн.), що становить 51160,43 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2022 №7716/23-00-24-04-01 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд врахував, що перебуваючи платником податку 2 групи, у 2017 році, та перевищивши обсяг доходу 1500000 гривень, позивачем до контролюючого органу не надано заяву про перехід на застосування ставки єдиного податку 3 групи, або відмови від спрощеної системи оподаткування, у зв`язку з перевищенням дозволеного обсягу доходу, отриманого платником єдиного податку 2-ої групи.

На підставі підп.1 п.298.2.3. ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.291.4 ст.291, пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298, п.293.8 ст.293 ПК України, а отже, починаючи з 1 кварталу 2018 року, позивач повинен був здійснювати діяльність на загальних умовах згідно зі статтею 177 ПК України.

Таким чином, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності протягом перевіряємого періоду підлягає оподаткуванню на загальних умовах у відповідності до статті 177 ПК України.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі №520/11879/18.

Відповідно до п.п.177.1., 177.2. ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Згідно з п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

В результаті перевірки за даними податкових декларацій позивача з єдиного податку та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, встановлено отримання позивачем доходу за 2018-2021 роки на загальну суму 4730747,94 грн., у т.ч. за 2018 рік 2022857,50 грн., 2019 рік 1435952,89 грн., 2020 рік 1001752,55 грн., 2021 рік 270185,00 грн.

При цьому, за період з 01.01.2018 до 31.03.2021 встановлено неподання позивачем декларацій про майновий стан і доходи, первинних документів, пов`язаних з отриманням доходу, заниження загального та чистого оподаткованого доходу на загальну суму 4730747,94 грн., що призвело до несплати податкового зобов`язання з ПДФО на 851534,63 грн. (4730747,94 грн. * 18%).

Крім того, відповідно до ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Податковий агент щодо ПДФО юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підп.14.1.180.п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.176.2 а ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Даними перевірки встановлено наявність у позивача заборгованості з ПДФО, нарахованого на підставі п.176.2 а ст.176 ПК України, на суму 4989,42 грн.

Вказаного порушення позивачем не спростовано.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 29.12.2022 №7717/23-00-24-04-01 та від 29.12.2022 №7715/23-00-24-04-01 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що нарахування єдиного внеску і військового збору є похідним від встановленого факту заниження доходу.

Так, основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

На підставі п.4 Розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі Інструкція №449), для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Як зазначено судом вище, в результаті перевірки за даними податкових декларацій позивача з єдиного податку та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, встановлено отримання позивачем доходу за 2018-2021 роки на загальну суму 4730747,94 грн., у т.ч. за 2018 рік 2022857,50 грн., 2019 рік 1435952,89 грн., 2020 рік 1001752,55 грн., 2021 рік 270185,00 грн.

Таким чином, середньомісячний оподаткований дохід позивача становить у 2018 році 168571,46 грн., у 2019 році 119662,74 грн., у 2020 році 83479,38 грн., у 2021 році 90061,67 грн.

При цьому, мінімальна заробітна плата у 2018 році становить 3723 грн., у 2019 році 4173 грн., у 2020 році 4723 грн., а з 01.09.2020 5000 грн., у 2021 році 6500 грн.

Отже, щомісячна максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у 2018 році становить 55845,00 грн., у 2019 році 62595,00 грн., у 2020 році 70845,00 грн., а з 01.09.2020 75000,00 грн., з 2021 90000,00 грн.

Таким чином, з огляду на часткову сплату позивачем єдиного внеску за перевіряємий період, недоїмка становить 481610,36 грн.

Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6, абз.1 і 2 ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Враховуючи наявну у позивача недоїмку щодо сплати ЄВ, що виникла за період, в якому він був платником цього внеску, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано на підставі ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI винесено спірну вимогу про сплату боргу.

З огляду на вказане вище, застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом № 2464-VI, шляхом прийняття спірної вимоги, відповідач діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, у порядку передбаченому законодавством України. Доводи, наведені позивачем у тексті позовної заяви, нормативно та документально не спростовують правомірність спірної вимоги.

Отже, вимога про сплату боргу з єдиного внеску від 29.12.2022 №7718/23-00-24-04-01 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Військовий збір введено в дію з набранням 03 серпня 2014 року чинності Законом України від 31 липня 2014 року №1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів".

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Враховуючи отримання позивачем доходу за 2018-2021 роки на загальну суму 4730747,94 грн., нарахування йому військового збору на суму 70 961,21 грн., суд вважає правомірним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2022 №7722/23-00-24-04-01 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно нарахування ПДВ, суд зазначає таке відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС про суми виплачених доходів позивач у періоді з 01.01.2017 по 31.03.2021 отримав кошти від суб`єктів господарювання на загальну суму 6571817,44 грн., в тому числі: 2017 рік в сумі 1 841 069,50 грн., 2018 рік в сумі 2 022 857,50 грн., 2019 рік в сумі 1 435 952,89 грн., 2020 рік в сумі 1 001 752,55 грн., 2021 рік в сумі 270 185,00 грн.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

На підставі п.183.2. ст.183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.4. ст.183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Згідно з вимогами п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (послуг) понад 1 млн. гривень.

Під час перевірки встановлено, що позивачем вперше досягнуто обсягів понад 1 млн. грн, у 4 кварталі 2017 року (обсяги склали за 2017 рік 1841069,50 грн.).

У зв`язку з тим, що позивач не подав реєстраційної заяви до контролюючого органу, він зобов`язаний з 11 січня 2018 року самостійно нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.

Відповідно до п. 187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі підп. «а» п.193.1. ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Враховуючи отримання позивачем доходу за 2018-2021 роки на загальну суму 4730747,94 грн., на переконання суду позивачу правомірно нараховано ПДВ на суму 979149,59 грн. (4730747,94 грн. * 20%).

Отже, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2022 №7719/23-00-24-04-01 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно доводів представника позивача про порушення відповідачем вимог ст.102 ПК України щодо граничного строку 1095 днів для нарахування спірних податкових зобов`язань, суд зазначає, що відповідно до абз.10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Зважаючи, що станом на час перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на території України діяв карантин, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, доводи представника позивача про порушення податковим органом визначених ст.102 ПК України строків, суд вважає необґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано порушення вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим йому правомірно нараховані спірні податкові зобов`язання, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663).

Повне судове рішення виготовлено 20.10.2023.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ