Справа № 195/989/23

Провадження 2/195/250/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

24.10.2023 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Колодіної Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Левкович І.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Цьот Ю.І.,

представника відповідача - Довженко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «Томаківський професійний аграрний ліцей» про стягнення грошової компенсації за всі невикористанні додаткові відпустки та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «Томаківський професійний аграрний ліцей» про стягнення грошової компенсації за всі невикористанні додаткові відпустки та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Позовні вимоги позивач обґрунтувує тим, що 22 вересня 2008 року він був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання в ДЕРЖАВНОМУ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ "ТОМАКІВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ" на підставі Наказу № 69-К від 22.09.2008 року.

Відповідно до наказу відповідача від 05.04.2023 року № 44 к/тр (розпорядження) про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням 30 квітня 2023 року (ст. 38 КЗпП України).

Також в позовній заяві позивач вказує, що виховує без матері трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується: витягом з Протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при Томаківській районній державній адміністрації від 07.11.2013 року № 8, яким визначено місце проживання дітей з їх батьком за адресою: АДРЕСА_1 , т.я. ОСОБА_5 веде бродячий спосіб життя, вихованням та розвитком дітей не займається, матеріально не утримує, має негативний вплив на дітей; Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року у справі № 195/1275/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_5 , уродженки с. Лебединське, Нікопольського району Дніпропетровської області, місце роботи невідоме, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини усіх видів її доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 12.08.2014 року, і до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_5 вказане судове Рішення не виконує, аліменти не сплачує; Свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , видане ВДРАЦС Томаківського управління юстиції у Дніпропетровській області 04 вересня 2012 року, актовий запис 24; довідкою виконавчого комітету Мирівської сільської ради № 836 від 02.05.2023 року про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, з якої вбачається, що діти проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач також вказує, що Закон України "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Частиною 1 статті 19 Закону України "Про відпустки" встановлено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). Вказана норма діє з 01.01.2010 року, тобто з часу набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" від 19.05.2009 №1343-V та до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII. Така саме норма передбачена статтею 182-1 КЗпП України. Умовою надання відпустки батьку дитини, який виховує їх без матері, є доведення належними доказами того, що мати дитини не бере участь у її вихованні (Висновки Верховного суду у Постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 818/1551/17).

Позивач неодноразово повідомляв адміністрації ТПАЛ про право на додаткову соціальну відпустку, надавав зазначені вище документи, але щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів ОСОБА_1 не надавалася. Вже при звільнені, листом ТПАЛ від 02.05.2023 року № 170 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстави для надання додаткової відпустки (компенсації) на дітей за період роботи в навчальному закладі.

Листом відповідача від 27.06.2023 року № 233 надано інформацію на запит адвоката Цьот Ю.І. № 2106/2023/1 від 21.06.2023 року разом із Розрахунком середньої заробітної плати за відпустку та Відомістю нарахування заробітної плати.

Посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 182-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) він має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, як батько, який виховує дітей без матері, просив зобов`язати відповідача нарахувати та стягнути грошову компенсацію при звільненні за всі невикористані дні додаткової відпустки, а саме: грошову суму в розмірі 44 381,88 грн., з яких: 31 059,48 грн. грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки; середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01 травня 2023 по день постановлення судом рішення (за період з 01 травня 2023 року по 30 червня 2023 року включно становить 13 322,40 грн.).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Крім того, позивач суду пояснив, що, починаючи з 2012 року ( з часу розірвання шлюбу), виховує дітей самостійно без матері та має статус одинокого батька. На підтвердження цього факту надавав відповідачу витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дітей про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з ним. З питанням про позбавлення батьківських прав до суду не звертався, т.я. не бажає, щоб мати його дітей була позбавлена батьківських прав.

Представник позивача також вважає, що доказом, який підтверджує виховання неповнолітніх дітей одиноким батьком, є саме витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дітей про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з ним, який був наданий відповідачу. З письмовою заявою про нарахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки позивач не звертався, а звертався з усною заявою.

Представник відповідача позов не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, т.я. при звільненні з позивачем проведено розрахунок відповідно до вимог КЗпП України. У відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку під час звільнення позивача.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухав пояснення сторін, вивчивши, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до положень ст.4 ч. 1, ст.5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення передбачено й статтею 24 Закону України «Про відпустки».

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України "Про відпустки". Відповідно до ст.1 цього Закону державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Положенням ст.4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів

Для визначення того, чи має позивач право на додаткову відпустку, а у разі її не використання - компенсації за таку відпустку, необхідно встановити чи має позивач статус одинокого батька.

Верховний Суд у Постанові від 13 червня 2018 року по справі № 822/2446/17 зазначив: "Правовий статус поняття "одинокого батька" не врегульований законодавством, вбачається можливим застосування аналогії поняття "одинокої матері".

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері. Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо, необхідно також підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (частина перша статті 116 КЗпП України).

Тобто, право працівника на отримання усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, і не були виплачені до дня звільнення, виникає у день звільнення, але реалізації цього права передує обов`язок працівника подати власнику або уповноваженому ним органу усі необхідні документи, які підтверджують наявність підстав для виплати таких сум.

Для отримання додаткової відпустки та, відповідно, компенсації у разі її невикористання роботодавцю має бути наданий офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ про наявність статусу батька, який виховує неповнолітню дитину без матері. Таким чином, обов`язок надання такого документу лягає на працівника, а не на роботодавця (такий самий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 520/2226/19). Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що обов`язок оформлення таких документів лягає на саме працівника, а не на роботодавця.

Судом встановлено наступні обставини.

Наказом директора ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» № 69-К від 22.09.2008 року громадянин ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 22.09.2008 року на посаду майстра виробничого навчання.

Наказом ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» № 44 к/тр від 05.04.2023 року громадянина ОСОБА_1 звільнено з посади майстра виробничого навчання згідно ст.38 КЗпП з 28.04.2023 року.

Наказом ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» № 05 к/тм від 13.04.2023 року зобов`язано бухгалтерію провести відповідні нарахування громадянину ОСОБА_1 та виплатити грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної тарифної відпустки (2022-2023 рр).

Згідно інформації директора ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» Валерія Філь громадянин ОСОБА_1 , який працював в навчальному закладі на посаді майстра виробничого навчання з 22.09.2008 року по 28.04.2023 року, щороку користувався щорічною тарифною відпусткою, тривалістю 42 календарних дні на навчальний рік. За період роботи з 22.09.2008 року по 30.04.2023 року передбачено за період роботи - 621 календарних днів, використано за період роботи - 598 календарних днів, різниця невикористаних днів відпустки - 23 календарних днів. Наявність неправомірної виплати, проведено перерахунок днів. Інших відпусток не надавалось за відсутності підстав. Згідно Наказу № 104 -к/тм громадянину ОСОБА_1 на підставі заяви від 04.12.2020 року надана додаткова відпустка на дітей з 14.12.2020 року по 28.12.2020 року (включно) за період роботи з 22.09.2018 року по 21.09.2019 року (на 10 робочих днів).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Топила Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 14 від 20 червня 2002 року, батьками є наступні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Нікополь Дніпропетровської області, актовий запис № 11 від 16 березня 2004 року, батьками є наступні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Топила Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 15 від 22 липня 2008 року, батьками є наступні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між чоловіком ОСОБА_1 і дружиною ОСОБА_5 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 24 від 04 вересня 2012 року.

Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Лебединське, Нікопольського району Дніпропетровської області, місце роботи не відоме, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в розмірі 1/2 частини усіх видів її доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 12.08.2014 року, і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно Витягу з протоколу № 8 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Томаківській районній державній адміністрації від 07.11.2013 року прийнято рішення: визначити місце проживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії виконавчого листа, виданого за рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Лебединське, Нікопольського району Дніпропетровської області, місце роботи не відоме, на користь стягувача ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, відмітки про виконання містять наступну інформацію: 27.10.14 відмовлено п. 4 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно довідки № 38 Директора Настасівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сови Н.О. від 02.10.2012 року громадянка ОСОБА_5 , мати трьох дітей: ОСОБА_6 (10 років, 5 клас), ОСОБА_3 (8 років, 3 клас), і ОСОБА_4 (4 роки, дошкільня) - протягом 6 (шести) місяців не займається вихованням дітей і турботою про них, не відвідує батьківські збори в школі, не цікавиться їх навчанням і рівнем знань. Вихованням дітей і піклуванням про них займається батько, ОСОБА_1 , і бабуся ОСОБА_7 .

Згідно довідки № 836 ВК Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 02.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Згідно Довідки № 151 ВК Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 04.07.2023 року громадянин ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з колишньою дружиною ОСОБА_5 , на його повному утриманні залишилося його троє неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких він виховує самостійно. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Томаківській районній державній адміністрації від 07.11.2013 року визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком. Станом на 04.07.2027 року громадянином ОСОБА_1 проживає неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та старші повнолітні діти:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей - ОСОБА_5 з 2012 року жодної участі у вихованні дітей не приймає, матеріально не забезпечує.

Згідно заяви № 383 від 28.04.2023 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до Директора ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» Філю Валерію Анатолійовичу наступного змісту: «Прошу надати довідку про надання мені додаткових відпусток, як батькові, який має двох або більше дітей віком до 15 років (згідно статті 19 Закону України «Про відпустки»), за період роботи з 2008 року по 28.04.2023 року. До довідки прошу додати належним чином завірені копії наказів про надання зазначених вище додаткових відпусток».

Згідно відповіді № 170 Директора ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» Валерія Філь від 02.05.2023 року на заяву громадянина ОСОБА_1 підстави для надання додаткової відпустки (компенсація) на дітей за період роботи в навчальному закладі Він не має, т.я. не надано підтверджуючих документів зі статусом одинокого батька, який виховує дітей без матері. Крім того, за період роботи за 2021-2023 рік право на користування додатвковою відпустковю належить ОДНОМУ з батьків. Крім того, станом на 2021 рік тільки одна дитина, 2008 року народження, має вік до 15 років.

Згідно довідки № 132 Директора Настасівського ліцею Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області Олени Гринь від 17.08.2023 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , дійсно сам протягом одинадцяти років виховує та піклується про своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Громадянин ОСОБА_1 , під час навчання дітей, сам відвідував батьківські збори, телефонував класним керівникам, цікавився навчанням, здавав висновки медоглядів та гроші на харчування. Мати дітей громадянка ОСОБА_5 зв`язок зі школою не підтримувала з 2012 року.

Згідно копії журналів реєстрації вхідної кореспонденції ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей», за період часу з 28.08.2012 року та по 25.08.2023 року позивачем ОСОБА_1 17 квітня 2023 року надано копію свідоцтва про розірвання шлюбу, що підтверджується записом № 397 від 17.04.2023 року та Витяг з протоколу № 8 комісії з питань захисту дітей, що підтверджується записом № 398 від 17.04.2023 року. Інших документів не надавалося. Крім того, позивачем ОСОБА_1 28 квітня 2023 року надана заява про прохання надати довідку про надання додаткової відпустки, що підтверджується записом № 383 від 28.04.2023 року.

Суд критично відноситься до довідки № 38 Директора Настасівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сови Н.О. від 02.10.2012 року про те, що громадянка ОСОБА_5 , мати трьох дітей, - протягом 6 (шести) місяців не займається вихованням дітей, вихованням дітей і піклуванням про них займається батько, ОСОБА_1 , і бабуся ОСОБА_7 , оскільки цей доказ містить інформацію станом на 02.10.2012 року, а період часу, за який позивач просить суд стягнути грошову компенсацію за всі невикористанні додаткові відпустки, є 2013 -2023 роки.

Суд також критично відноситься до довідки № 836 ВК Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 02.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки цей доказ підтверджує факт проживання дітей разом із батьком станом на 02.05.2023 року, та не може підтверджувати факт сумісного проживання неповнолітніх осіб з позивачем та знаходження їх на утриманні позивача за період часу з 2013 року та по 2023 роки.

Суд також критично відноситься до довідки № 151 ВК Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 04.07.2023 року, згідно якої на повному утриманні позивача залишилися троє неповнолітніх дітей, яких він виховує самостійно, мати участі у вихованні дітей не приймає, т.я. цей доказ не містить посилання на підставі яких документів (акт обстеження умов проживання, тощо) начальник служби у справах дітей Оксана Дяченко прийшла висновку про виховання неповнолітніх дітей батьком самостійно. Крім того, у суду виникає сумнів відносно обєктивності даного доказу, т.я. зі змісту цієї довідки громадянин ОСОБА_1 виховує дітей самостійно після розірвання шлюбу, тобто починаючи з 2012 року. Період часу, за який міститься інформація в довідці, складає 11 років.

Крім того, суд звертає увагу на зміст заяви позивача від 28.04.2023 року на адресу ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» з проханням надати йому довідку про надання йому додаткових відпусток, як батькові, який має двох або більше дітей віком до 15 років (згідно статті 19 Закону України «Про відпустки»), за період роботи з 2008 року по 28.04.2023 року. До довідки позивач просить додати належним чином завірені копії наказів про надання зазначених додаткових відпусток. Тобто, дана заява не містить вимоги до работодавця про нарахування заявнику грошової компенсації за всі невикористанні додаткові відпустки.

Згідно ЛИСТА МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13 «Щодо надання роз?яснення щодо застосування статті 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпутки працівникам, які мають дітей)» у разі ухилення батька від виконання своїх обов`язків з виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав. З урахуванням зазначеного для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути пред`явлені, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо. Пред`явлення лише довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з матір`ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у її вихованні. Для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), має подати такі документи: копію свідоцтва про народження дитини; для підтвердження того, що жінка є розлученою, - копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини. Якщо працівницею не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може

відмовити їй у наданні такої відпустки. Зазначені умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько). Одиноким батьком слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько, вдівця, розлученого чоловіка, що виховує дитину без матері.

Згідно ЛИСТА МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ від 25.02.2015 № 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей»

чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Відтак, для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Аналогічним чином до категорії "батько, який виховує дитину без матері" (одинокий батько), відносяться: чоловік, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівець чи розлучений чоловік, який виховує дитину без матері.

Згідно п.2 ПОРЯДКУ про надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 07 липня 2021 року № 693, визначені терміни «одинока мати» та «одинокий батько». Одинока мати - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком. Одинокий батько - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.

Рішення про надання соціальної відпустки приймає роботодавець з урахуванням наданих документів.

Таким чином, суд приходить висновку, що документів, для підтвердження статусу батька, який виховує неповнолітню дитину без матері, позивачем під час роботи у ДПТНЗ «Томаківський професійний аграрний ліцей» надано не було. Суд вважає, що думка позивача та його представника, відносно того, що саме цим доказом є Витяг з протоколу № 8 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Томаківській районній державній адміністрації від 07.11.2013 року про прийняття рішення про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом із батьком - є хибною, оскільки цей доказ підтверджує тільки факт визначення уповноваженим на то державним органом місця проживання неповнолітніх дітей з одним із батьків і не може беззаперечно підтверджувати наявність статусу батька, який виховує неповнолітню дитину без матері. А отже, розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджує наявність у позивача статусу «одинокий батько».

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити чоловіку, котрий виховує дитину без матері, для отримання додаткової соціальної відпустки. Тому для підтвердження права на зазначену відпустку в даному випадку роботодавцю має бути пред`явлено копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу для підтвердження того, що чоловік є розлученим, та документи, які б підтверджували ту обставину, що мати не бере участі саме у вихованні дитини.

Роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік, т.я. статус одинокого батька може змінитися.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що відповідач був обізнаний про факт виховування позивачем дітей без матері, та відповідач мав обов`язок здійснити нарахування за невикористані додаткові відпустки за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за невикористані додаткові соціальні відпустки при звільненні має похідний характер від попередньої вимоги, то суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні цієї вимоги.

Судові витрати суд вважає необхідним залишити за позивачем, т.я. в задоволені позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «Томаківський професійний аграрний ліцей» про стягнення грошової компенсації за всі невикористанні додаткові відпустки та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 27 жовтня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ..РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Томаківський професійний аграрний ліцей», ЄДРПОУ 02541852, юридична адреса: 53500, Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Шосейна, буд.10.

Суддя: Л. В. Колодіна