ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №200/4674/21-а

адміністративне провадження № К/990/13244/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/4674/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання бездіяльності непрямою дискримінацією та протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Геращенко І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР у м. Краматорську, відповідач), у якому просив:

- визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Краматорську у вигляді неоформлення усіх необхідних документів та подання, неознайомлення з ним позивача, ненаправлення необхідних документів до органу, що призначає пенсії відповідно до Постанови № 3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за вислугою років у календарному обчисленні із зарахування часу проходження служби на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську та зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - непрямою дискримінацією.

- визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Краматорську, ЄДРПОУ 42331094, вулиця Героїв України, 21, м. Краматорськ, Донецька область, у вигляді неоформлення усіх необхідних документів та подання, неознайомлення з ним позивача, ненаправлення необхідних документів до органу, що призначає пенсії відповідно до Постанови №3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України, про призначення пенсії ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вислугою років із зарахуванням часу проходження служби на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську та зарахування на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони - протиправною;

- зобов`язати ТУ ДБР у м. Краматорську, ЄДРПОУ 42331094, вулиця Героїв України, 21, м. Краматорськ, Донецька область, оформити всі необхідні документи та подання, ознайомити з ним позивача, та направити необхідні документи до органу, що призначає пенсії відповідно до Постанови №3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України, про призначення пенсії ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вислугою років із зарахуванням часу проходження служби на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську та зарахування на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 працював у ТУ ДБР у м. Краматорську на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) і був звільнений у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі також - Закон № 889-VIII). Після звільнення позивач звернувся до керівника ТУ ДБР у м. Краматорську із заявою про підготування та подання до органів ПФУ документів для призначення пенсії за вислугою років, однак відповіді не отримав. Бездіяльність відповідача ОСОБА_1 вважає непрямою дискримінацією та протиправною, а тому просить суд зобов`язати останнього вчинити дії щодо призначення пенсії, а саме, підготувати та направити до органів ПФУ необхідні документи.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021р. позов задоволено частково.

Визнано бездіяльність ТУ ДБР у м. Краматорську у вигляді неоформлення всіх необхідних документів та подання, неознайомлення з ним ОСОБА_1 , ненаправлення необхідних документів до органу, що призначає пенсії відповідно до Постанови №3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України, про призначення пенсії ОСОБА_3 за вислугою років із зарахуванням часу проходження служби на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську та зарахування на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони - протиправною.

Зобов`язано ТУ ДБР у м. Краматорську оформити всі необхідні документи та подання, ознайомити з ним ОСОБА_1 та направити необхідні документи до органу, що призначає пенсії відповідно до Постанови №3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України, про призначення пенсії ОСОБА_3 за вислугою років із зарахуванням часу проходження служби на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську та зарахування на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

У позовній вимозі про визнання бездіяльності ТУ ДБР у м. Краматорську непрямою дискримінацією відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДБР у м. Краматорську на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 30 серпня 2019 року (з часу опублікування наказу ДБР від 19 серпня 2019 року № 194) посада, яку займав позивач у ТУ ДБР у м. Краматорську була офіційно віднесена до посад, які заміщуються особами рядового та начальницького складу і, відповідно, з цієї дати така посада до категорії посад державної служби не належить.

Окружний суд відхилив твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 не присвоювалися спеціальні звання ДБР, оскільки в наказі ДБР від 03 травня 2020 року № 107-ос про присвоєння позивачу 6 (шостий) рангу державного службовця чітко визначено, що останній має спеціальне звання майора поліції, тобто звання, яке мають особи рядового та начальницького складу. На думку суду, таке формулювання у вказаному наказі ДБР підтверджує встановлені судом обставини про те, що з 30 серпня 2019 року - дня набрання чинності наказом ДБР від 19 серпня 2019 року № 194 посада, яку займав позивач у ТУ ДБР у м. Краматорську автоматично належала до посад, які заміщуються особами рядового та начальницького складу, що не потребувало прийняття відповідачем щодо позивача окремого наказу.

За наведених мотивів суд першої інстанції дійшов висновку, що на позивача, який займав посаду рядового та начальницького складу, поширюються положення частини третьої статті 19 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (по тексту - Закон № 794-VIII) - його пенсійне забезпечення проводиться в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Закон № 2262-XII).

У свою чергу, Перший апеляційний адміністративний суд не погодився з вищенаведеною позицією місцевого суду та постановою від 25 січня 2022 року скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову.

У прийнятій постанові суд апеляційної інстанції виснував, що позивач займав посаду державного службовця та не був переведений на посаду рядового і начальницького складу, а чинним законодавством не передбачено автоматичне переведення державного службовця на посаду іншої категорії. При цьому, з комплексного аналізу положень Закону № 794-VІІІ вбачається чітке розмежування категорій посад в системі ДБР, оскільки такі посади: мають різні кваліфікаційні вимоги; до таких посад застосовуються різні умови проходження конкурсу (зокрема, конкурс для посад рядового та начальницького складу передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку); посада державного службовця та посада начальницького складу є різними категоріями посад і мають різний правовий статус, який врегульований для державних службовців Законами № 889-VІІІ та № 794-VІІІ, а для осіб рядового та начальницького складу Законом № 794-VІІІ та Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції резюмував, що оскільки позивач під час проходження служби мав статус державного службовця, то на нього не розповсюджуються положення частини третьої статті 19 Закону № 794-VІІІ, а відтак, у відповідача відсутні зобов`язання щодо направлення необхідних документів до органу, що призначає пенсії відповідно до Постанови №3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України, для призначення позивачеві пенсії за вислугою років.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

31 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.

Рішення апеляційного суду оскаржується позивачем з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889-VІІІ, частини третьої статті 19 Закону № 794-VІІІ, пунктів «а», «б» частини першої статті 12, пункту «б» -«д», «ж» статті 1-2, пункту «і» статті 17 Закону № 2262-XII, підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей»; підпункту 1 пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1. Водночас висновок Верховного Суду щодо застосування норм права щодо пенсійного забезпечення працівників ДБР, оскільки наразі на законодавчому рівні не врегульовано питання щодо стажу служби в ДБР на посадах, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу відсутній. Таким чином, судом апеляційної інстанції за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах неправильно відносно позивача застосовано Закон № 889-VІІІ, як до звичайного державного службовця, хоча він проходив державну мілітаризовану службу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги № К/990/13244/22 у складі: головуючий суддя - Данилевич Н.А., судді: Мацедонська В.Е., Шевцова Н.В.

Ухвалою від 13 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

22 липня 2022 року до суду касаційної інстанції від ТУ ДБР у м. Краматорську надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 мав ранг державного службовця і не був особою рядового або начальницького складу, а тому у відповідача був відсутній обов`язок щодо оформлення документів про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 2262-XII і направлення їх до пенсійного органу, із зарахуванням періоду роботи ОСОБА_3 з 05 листопада 2018 року по 01 березня 2021 року на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську - до вислуги років для призначення пенсії згідно із Законом № 2262-XII. Також відсутні підстави для зарахування до вислуги років для призначення пенсії позивачу за Законом № 2262-XII часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, та часу проходження служби з 25 травня 2020 року по 01 березня 2021 року, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, оскільки, як уже зазначалося вище, позивач не належав до категорії осіб начальницького та рядового складу, а мав статус державного службовця.

У подальшому, відповідач подав до Суду додаткові пояснення, у яких підтвердив викладену у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 позицію ТУ ДБР у м. Краматорську та просив врахувати позицію Верховного Суду, сформовану у справі за аналогічних обставин.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10 серпня 2023 року № 815/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та згідно з наказом Голови Верховного Суду від 10 серпня 2023 року № 2512-К «Про відрахування судді ОСОБА_4 зі штату Верховного Суду», протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 14 серпня 2023 року № 1354/0/78-23, визначено новий склад суду для розгляду касаційної скарги № К/990/13244/22: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Білак М.В., Єресько Л.О.

Ухвалою від 25 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_2 , виданого 20 січня 2016 року.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач 15 серпня 2001 року був зарахований курсантом Донецького інституту внутрішніх справ МВС України; 03 серпня 2005 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ; 06 листопада 2015 року звільнений зі служби в органах внутрішніх справ; 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції; 02 листопада 2018 року звільнений зі служби в Національній поліції; 05 листопада 2018 року призначений на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську, як такий, що успішно пройшов за конкурсом, з 05 листопада 2018 року, з випробувальним строком шість місяців; 05 листопада 2018 року прийнята Присяга державного службовця; 07 травня 2019 року присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця; 07 травня 2019 року переведений на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу (відділ розслідування військових злочинів) слідчого управління.

Наказом в.о. Директора ДБР №107-ос від 03 травня 2019 року позивачу присвоєно з 07 травня 2019 року 6 (шостий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання «майор поліції».

Посадова інструкція заступника начальника Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську, тобто за посадою, яку займав позивач, затверджена директором Територіального управління 05 листопада 2018 року.

19 січня 2021 року позивач був попереджений про наступне вивільнення.

Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 26 лютого 2021 року №44-ос позивач з 01 березня 2021 року звільнений із займаної посади у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

12 березня 2021 року позивач звернувся до керівника ТУ ДБР у м. Краматорську із заявою про підготування та подання до органів ПФУ документів для призначення пенсії.

Листом № 3118-2688/Є-03/8-0500/21 від 06 квітня 2021року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивача про те, що органами Пенсійного фонду призначається пенсія за вислугу років після надходження від уповноважених структурних підрозділів відповідного Міністерства, де проходив службу заявник, документів для призначення пенсії. Станом на 01 квітня 2021 року заява та документи для призначення пенсії ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду не надходили.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до статті 1 Закону № 794-VІІІ (у редакції чинній на час призначення позивача на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську) Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Згідно з частинами першою - шостою статті 14 Закону № 794-VІІІ до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці, працівники, які уклали трудовий договір із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок присвоєння спеціальних звань начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Працівники Державного бюро розслідувань регулярно, але не рідше одного разу на два роки, проходять обов`язкове підвищення кваліфікації.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулює Закон № 889-VIII.

Статтею 39 цього Закону визначено, що державному службовцю присвоюються ранги, які є видом спеціальних звань.

На виконання частини другої статті 39 Закону № 889-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями».

Законом України від 16 травня 2019 року № 2720-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» третє речення частини третьої статті 14 Закону № 794-VІІІ замінено двома реченнями такого змісту: «Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться конкурсною комісією з проведення конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, положення про яку затверджує Директор Державного бюро розслідувань. Конкурс проводиться у порядку, затвердженому Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України».

Також Закон № 794-VІІІ доповнено статтями 14- 1 «Присяга осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань» та 14- 2 «Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань».

У подальшому, 27 грудня 2019 року, набрав чинності Закон України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон № 305-ІХ), на підстав якого правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

Згідно зі статтею 1 Закону № 794-VIII (тут і далі - у редакції Закону № 305-ІХ) ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону № 794-VIII організаційна структура системи ДБР визначається Президентом України.

За приписами частини третьої статті 14 Закону № 794-VIII на службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до ДБР без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах ДБР затверджуються Директором ДБР. Призначення на посади у ДБР, крім посад Директора ДБР, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату ДБР та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь ДБР, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників ДБР.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону № 794-VIII трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону № 889-VIII. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Також Законом № 305-ІХ доповнено Закон № 794-VIII ДБР статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої:

- державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом № 889-VІІІ (частина перша статті 14-3);

- особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3);

- переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII Директор Державного бюро розслідувань затверджує структуру та штатну чисельність територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

На виконання частини шостої статті 14 Закону № 794-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Положення № 743), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки.

Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення № 743 встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором Державного бюро розслідувань.

Пунктом 10 Положення № 743 визначено, що особи, які вперше призначаються на посади рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, складають присягу відповідно до статті 14-1 Закону № 794-VІІІ.

Згідно пункту 54 Положення № 743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).

Механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР визначає Порядок присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 564 (далі - Порядок № 564).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 564, спеціальні звання рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань присвоюються особам, прийнятим на службу в Державне бюро розслідувань, з урахуванням їх особистих, ділових та моральних якостей, освітнього і професійного рівня, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Порядком.

Пунктом 14 частини першої статті 12 Закону № 794-VІІІ установлено, що Директор ДБР присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам ДБР та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу.

Пунктом 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ визначено, що директор ТУ ДБР вносить Директору ДБР подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління.

VІ. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.

Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Спірним у розглядуваному випадку є питання зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, періоду проходження державної службу в територіальному органі ДБР на посаді, яка підлягала заміщенню посадою рядового і начальницького складу.

Отже, в аспекті порушеного у касаційній скарзі питання колегії суддів у цій постанові необхідно надати відповідь чи має право особа, що працювала на посаді державної служби в територіальному органі ДБР і мала статус державного службовця, на зарахування такого періоду до вислуги років, що надає право на пенсію за вислугою років згідно з нормами Закону № 2262-XII.

Як уже зазначалося, позивач ОСОБА_1 за результатами конкурсу був призначений на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську, яка на той час належала до посади державної служби категорії «Б».

Отже, позивач був прийнятий на роботу до ТУ ДБР у м. Краматорську за процедурою, передбаченою для вступу на державну службу в порядку Закону № 889-VІІІ.

Водночас, із набранням чинності Законом № 305-IX змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення його організаційної структури. Метою таких законодавчих змін було удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування вказаного органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов`язаних із діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР, притягненням працівників ДБР до дисциплінарної відповідальності тощо.

Зокрема, регулюючи питання трудових відносин працівників ДБР, законодавець встановив чіткі відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.

При цьому, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, Закон № 794-VIII у редакції Закону №305-ІХ не передбачав можливості переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.

Це знайшло відображення у наказі ДБР від 28 грудня 2019 року № 343, яким затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 343). Так, відповідно до пункту 6 цього Порядку зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, оголошується конкурс.

Також Законом № 794-VІІІ у редакції Закону № 305-ІХ було чітко розмежовано, що особам, які є державними службовцями, Директор ДБР за поданням директора відповідного ТУ ДБР присвоює ранг державного службовця, а особам рядового та начальницького складу, які в установленому порядку прийняті на службу та склали Присягу осіб рядового і начальницького складу ДБР - спеціальні звання ДБР.

Стосовно останніх слід зазначити, що ОСОБА_1 має спеціальне звання «майор поліції», присвоєне йому під час проходження служби у Національній поліції України, що не є тотожним спеціальному званню особи рядового і начальницького складу ДБР, яке присвоюється Директором ДБР.

Затвердження наказом ДБР від 20 липня 2020 року № 323 Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами з урахуванням змін, що внесені наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року №583, є одним із етапів, який передує подальшій процедурі зміни категорії посад працівників ДБР і не змінює правовий статус державного службовця, який раніше зайняв посаду у порядку Закону № 889-VІІІ. При цьому, віднесення до зазначеного Переліку посади, яку обіймав позивач, не тягне автоматичного переведення чи призначення його на посаду іншої категорії, оскільки це не передбачено Законами № 794-VIII та № 889-VІІІ.

За змістом частини третьої статті 19 Закону № 794-VІІІ, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Поряд з цим, відповідно до частини четвертої цієї статті пенсійне забезпечення працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення інших працівників Державного бюро розслідувань здійснюється на підставах та в порядку, встановлених законодавством.

Тож ураховуючи, що ОСОБА_1 , як на момент призначення на посаду в ТУ ДБР у м. Краматорську, так і на час звільнення мав статус державного службовця і після запровадженого Законом № 305-IX реформування не проходив процедуру зайняття посади особою рядового і начальницького складу у порядку, визначеному Законом № 794-VIII (у редакції Закону № 305-IX) та не приймав присягу відповідно до норм статті 14-1Закону № 794-VIII і пункту 10 Положення № 743, то підстави для зарахування періоду його роботи на посаді державної служби - заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) до стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 2262-XII, відсутні. З аналогічних причин відсутні підстави для зарахування до вислуги років позивача для призначення пенсії за Законом № 2262-XII часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, та часу проходження служби, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

За такого правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що у ТУ ДБР у м. Краматорську відсутній обов`язок щодо оформлення та направлення до пенсійного органу документів про призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років згідно з нормами Закону № 2262-XII, із зарахуванням часу проходження служби на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську та зарахування на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції та часу проходження служби, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Колегія суддів підтримує позицію суду апеляційної інстанції щодо відсутності з боку відповідача проявів непрямої дискримінації у відношенні ОСОБА_1 , адже під час проходження конкурсу на відповідну посаду та займаючи її за наслідками такого конкурсу позивач мав розумно прогнозувати переваги та недоліки (за наявності) займання відповідної посади, а також усвідомлювати різницю між державними службовцями та іншими передбаченими законом працівниками ДБР (зокрема особами рядового та начальницького складу ДБР) щодо правового статусу, умов проходження конкурсу та кваліфікаційних вимог, процедури призначення на посаду та проходження служби, відмінності спеціальних звань, умов припинення служби, тощо.

У контексті вищенаведених висновків колегія суддів звертає увагу, що після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТУ ДБР у м. Краматорську Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 200/4041/21) сформував правову позицію щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. У названій постанові Верховного Суду було розглянуто спір, який є подібним до спору, що наразі розглядається, за суб`єктним складом, предметом та нормативно-правовим регулюванням. Зокрема, у ній позивачем був державний службовець ТУ ДБР у м. Краматорську, який також, як і ОСОБА_1 , звернувся до суду з аналогічними вимогами. У зв`язку із цим колегія суддів уважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 200/4041/21) підлягають урахуванню при розгляді даної справи.

Також принагідно відзначити, що 07 вересня 2023 року Верховний Суд розглянув справу №200/11082/20-а за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Краматорську про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприсвоєння позивачу спеціального звання «майор ДБР» та зобов`язання вчинити певні дії. Наведені у цій постанові міркування та висновки Верховного Суду узгоджуються з позицією, сформованою у постанові від 31 серпня 2022 року (справа №200/4041/21) та тією, що міститься у цій постанові.

Підсумовуючи зазначене вище колегія суддів резюмує, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли підтвердження у ході касаційного розгляду, а тому підстави для скасування постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України відсутні.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка. Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, якою скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, - залишити без змін.

VІІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №200/4674/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько