ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №420/2986/19

адміністративне провадження № К/9901/6242/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №420/2986/19

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал», про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (далі - третя особа, КП «БДВК»), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VII скликання від 29.03.2019 № 109 «Про коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)».

2. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП «БДВК». Вказувала, на порушення процедури доведення до відома споживачів інформації про зміну тарифів, передбаченої Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 № 390 (далі - Порядок № 390), а також механізму формування тарифів, встановленого Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок № 869), а саме без використання економічних показників, що повинні застосовуватися для розрахунку тарифу на даний вид послуг.

2.1. Серед іншого наголошувала, що КП «БДВК» не доведено до відома споживачів та не оприлюднено ані інформації про складові майбутніх тарифів, ані обґрунтування зміни тарифів, що позбавило можливості мешканців міста - споживачів комунальних послуг подати свої зауваження та пропозиції. Позивачка указувала на відсутність обґрунтованих та документально підтверджених розрахунків щодо зміни тарифу (зокрема, підтверджена документами бухгалтерського обліку інформація про планування власних витрат КП «БДВК», розрахунки кількості електроенергії, виходячи зі звіту про фактичну кількість спожитої електроенергії за попередні періоди та період, у якому планується підвищення тарифу тощо), що дозволяє дійти висновку, що витрати, пов`язані з використанням електроенергії, враховані виконавчим комітетом при коригуванні тарифу на централізоване постачання холодної води, не є економічно обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

2.2. Одночасно звертала увагу на порушення виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради під час прийняття оскаржуваного рішення регламенту роботи виконавчих органів цієї ради як в частині повідомлення про скликання засідання виконкому та завчасної підготовки і затвердження порядку денного відповідного засідання, так і в частині підготовки питання щодо прийняття рішення про коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивачка є мешканкою міста Білгород-Дністровський та згідно наданих доказів є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП «БДВК».

4. КП «БДВК» створено для забезпечення населення, установ та підприємств міста Білгорода-Дністровського послугами з централізованого водопостачання та водовідведення. Підприємство діє на підставі статуту та ліцензії на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення АГ № 594966.

5. На офіційному сайті Білгород-Дністровської міської ради у розділі «Актуально» 08.01.2019 розміщено інформацію про наміри підняти тарифи на 2019 рік на централізоване водопостачання, водовідведення та на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж), що надаються КП «БДВК».

6. Оскільки будь-яких пропозицій та зауважень щодо намірів підняти тарифи на 2019 рік, у встановлений 15-дений строк до КП «БДВК» не надходило, на виконання власних (самоврядних) повноважень підготовлено та винесено на розгляд виконавчого комітету проект рішення про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)» відповідно до розрахованих та доведених до споживачів тарифів.

7. Проект цього рішення виконавчим комітетом у первинній редакції підтриманий не був, направлений на доопрацювання.

8. Після доопрацювання з урахуванням зауважень членів виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради КП «БДВК» перераховано тариф у сторону зменшення та надіслано до виконавчого комітету пропозицію від 22.03.2019 №151 про розгляд питання підвищення тарифу (коригування деяких статей витрат) по КП «БДВК» на послуги з водопостачання та водовідведення та послуги водопостачання та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем з урахуванням рентабельності для наступних категорій споживачів, а саме: 15% для бюджетних установ і 20% для інших категорій споживачів.

9. За наслідками розгляду цієї пропозиції управлінням економічного розвитку виконавчого комітету підготовлено проект рішення «Про коригування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)», який оприлюднено 25.03.2019 шляхом розміщення на офіційному сайті Білгород-Дністровської міської ради та до нього прикріплено додатки, а саме - «Пояснювальна записка», «Аналіз та структура тарифу».

10. 29.03.2019 виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», статті 28 та частини шостої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення № 109 «Про коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), яким встановлено скориговані тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що надаються КП «БДВК».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 у позові відмовлено.

11.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що процедура коригування тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на стадії доведення наміру такого коригування до споживачів, здійснена у відповідності до Порядку № 390 та Порядку № 869. Розрахунки сформовано та направлено виконавцями до органу місцевого самоврядування, оголошення про коригування тарифів розміщено у передбачений спосіб. Таким чином рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 29.03.2019 № 109 відповідає вимогам чинного законодавства України та прийняте в межах наданих повноважень.

11.2. Поруч із цим, суд першої інстанції відхилив доводи третьої особи про відсутність у останньої порушених прав, які вона могла б захищати в судовому порядку, оскільки оскаржуване рішення має ознаки нормативно-правового акту та поширює свою дію на будинок, у якому проживає позивачка. Тому, з урахуванням правової позиції, сформованої у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 826/8441/17, відповідно до якої особа, яка довела, що нормативно-правовий акт може бути застосований до неї у певній частині, може оскаржувати його в цілому, суд цієї інстанції уважав, що позивачка довела, що цей акт може бути застосований до неї.

12. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасоване, прийнята нова постанова, якою позовна заява задоволена частково, а саме визнане протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VII скликання від 29.03.2019 № 109 «Про коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)», а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

12.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовну заяву у вказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що допущені виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради порушення положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку № 390, а також процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування тарифів є достатньою підставою для визнання його протиправним та нечинним, а саме:

- не надано доказів, які б свідчили, що КП «БДВК», на виконання пункту 2.3 Порядку № 390, довело інформацію про зміну тарифів до відома споживачів всіма можливими та передбаченими цим Порядком способами. Натомість, у порушення вимог Порядку № 390 КП «БДВК» розміщено інформацію про зміну тарифів на водопостачання та водовідведення лише на веб-сайті Білгород-Дністровської міської ради, що в розумінні Порядку не є достатнім, чим позбавило споживачів можливості висловити свої зауваження і пропозиції щодо зміни тарифів;

- з інформації про намір здійснити коригування тарифів, яка була опублікована на сайті Білгород-Дністровської міської ради слідує, що вона не містить у собі всіх відомостей, які згідно із Порядком № 390 повинні бути доведені до відома споживачів (зокрема, у інформації про структуру тарифу суб`єкт господарювання повинен вказати плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість, при обґрунтуванні причин зміни тарифу - відсоток відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу);

- відповідачем не надано доказів проведення відповідного аналізу структури тарифів, за результатами якого можливе перерахування тарифів. Опублікований разом із проектом рішення аналіз тарифу не відповідає за критеріями аналізу, який повинен бути здійснений уповноваженим на затвердження тарифів органом відповідно до пункту 42 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2911 № 869;

- виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради не було дотримано строків оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, оскільки у порушення частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднено відповідний проект рішення не за 20 робочих днів до дати його прийняття, а лише за 4 календарні дні (оприлюднено 25.03.2019, тоді як відповідне рішення прийнято 29.03.2019).

12.2. Постановляючи нове рішення, суд цієї інстанції урахував, що звертаючись з позовом до суду першої інстанції ОСОБА_1 просила саме визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VII скликання від 29.03.2019 № 109. Однак, враховуючи положення статей 245, 264, 265 КАС України, зважаючи на те, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачки є саме визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

13. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019.

13.1. Ця касаційна скарга, з урахуванням уточнень на виконання ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху, подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права з посиланням у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновку, викладеного Верховним Судом, що відповідає пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

13.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник наполягає на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у позиціях Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 812/1177/18 та від 25.10.2019 у справі № 591/1519/15-а, застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

13.3. Так, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», на думку скаржника призвело до застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 812/1177/18, предметом розгляду якої було рішення виконавчого комітету міської ради щодо встановлення тарифів на послуги перевезення пасажирів міським електротранспортом, що врегульовується Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

13.4. Натомість, наполягає скаржник, правовідносини у справі, що розглядається, не регулюються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», позаяк відповідно до статті 3 цього Закону акти, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги виключені із сфери дії указаного Закону.

13.5. Наведене, на думку скаржника, обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 812/1177/18.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М. від 20.05.2020 відкрито касаційне провадження № К/9901/6242/20 за вищевказаною касаційною скаргою.

15. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 17.10.2023 ухвали №К/9901/6242/20 про відведення судді-доповідача Шарапи В.М. та суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М. від розгляду матеріалів касаційної скарги виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі № 420/2986/19 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.10.2023 прийнято справу до провадження.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.10.2023 закінчено підготовчі дії призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

18. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськводоканал» 02.06.2020, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102929783392 та 0102929783414. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка та тетя особа не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

19. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

21. Спір у цій справі виник у зв`язку із прийняттям виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради VII скликання від 29.03.2019 № 109 «Про коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)».

22. Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1875-IV), до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону, затвердження норм споживання комунальних послуг, інформування населення відповідно до законодавства про стан виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також про відповідність якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам.

23. Статтями 30 та 31 цього ж Закону визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:

1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладних інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

23.1. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

24. На підставі частини шостої статті 32 Закону № 1875-IV, у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

25. Отже, сукупність вищенаведених приписів Закону № 1875-IV містив чіткий механізм забезпечення збалансованості цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та повідомлення споживачів про зміну вартості житлово-комунальних послуг. Державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на принципі відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

26. За змістом статті 31 Закону № 1875-IV, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

27. Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» від 10.12.2015 № 887-VIII (далі - Закон № 887-VIII), споживачам у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення гарантується безперешкодний та безоплатний доступ до інформації про ціни/тарифи, їхні складові для всіх категорій споживачів, зміну цін/тарифів.

28. Доступ споживачів до інформації забезпечується державними органами, органами місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення. а також суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у зазначених сферах. Порядок забезпечення доступу споживачів до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення визначається законами України.

29. Згідно статті 4 вказаного Закону органи місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, забезпечують доступ споживачів до інформації, зокрема про ціни/тарифи, їхні складові для всіх категорій споживачів, зміну цін/тарифів шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, у засобах масової інформації.

30. Державні органи та органи місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів на товари, послуги суб`єктів природних монополій у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, визначають порядок оприлюднення інформації щодо зміни цін/тарифів, та проведення відкритих слухань щодо цієї інформації за місцем надання споживачам послуг суб`єктами природних монополій та суміжних ринків.

31. Механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.11.2012 № 390 (далі - Порядок № 390).

32. Відповідно до пункту 2.1. цього Порядку, суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим встановлювати тарифи.

33. Пунктом 2.2. Порядку № 390 передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків (в тому числі здійснених за результатами коригування встановлених тарифів) до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.

34. Згідно пункту 2.3. Порядку, суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до відома споживачів доводиться така інформація, зокрема обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо).

35. Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах суб`єктів господарювання, за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

36. Суб`єкт господарювання може обрати один із вище перелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах суб`єктів господарювання та інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. При цьому за допомогою інших способів, передбачених в абзаці п`ятому цього пункту, суб`єкт господарювання повідомляє споживачів про намір зміни тарифів на відповідні комунальні послуги та обов`язково вказує на джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

37. За змістом пункту 2.11. Порядку, у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання після закінчення встановленого строку приймання пропозицій/зауважень (наступного робочого дня після останнього дня приймання пропозицій/зауважень) письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

38. На підставі пункту 2.12 Порядку передбачено, що строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

39. За правилами пункту 2.14 Порядку № 390, контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством, а саме виконавчим комітетом Білгород - Дністровської міської ради.

40. Пунктом 2.15 Порядку № 390 визначено, що процедура доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до суб`єкта господарювання/органу, уповноваженому встановлювати тарифи протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

41. Проаналізувавши зміст означених положень законодавства, суд апеляційної інстанції зазначив, що за обставин цієї справи, виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування тарифів, а саме:

- не надано доказів, які б свідчили, що КП «БДВК», на виконання пункту 2.3 Порядку № 390, довело інформацію про зміну тарифів до відома споживачів всіма можливими та передбаченими цим Порядком способами. Натомість, у порушення вимог Порядку № 390 КП «БДВК» розміщено інформацію про зміну тарифів на водопостачання та водовідведення лише на веб-сайті Білгород-Дністровської міської ради;

- з інформації про намір здійснити коригування тарифів, яка була опублікована на сайті Білгород-Дністровської міської ради слідує, що вона не містить у собі всіх відомостей, які згідно із Порядком № 390 повинні бути доведені до відома споживачів (зокрема, у інформації про структуру тарифу суб`єкт господарювання повинен вказати плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість, при обґрунтуванні причин зміни тарифу - відсоток відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу).

42. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вказані порушення, у цьому випадку, позбавили споживачів можливості висловити свої зауваження і пропозиції щодо зміни тарифів, що свідчить про недотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення.

43. Крім того, оскільки у відповідності до пункту 2.14 Порядку № 390 контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством, саме виконавчим комітетом Білгород - Дністровської міської ради покладено обов`язок щодо контролю за доведенням інформації до споживачів про зміну тарифів.

44. А тому, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що прийняття відповідачем рішення про зміну тарифів з водопостачання та водовідведення, без здійснення контролю та перевірки дотримання третьою особою вимог пункту 2.3. Порядку № 390, є порушенням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку № 390 та достатньою підставою для визнання його протиправним та нечинним.

45. Щодо виконання вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2911 № 869, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не надано доказів проведення відповідного аналізу структури тарифів, за результатами якого можливе перерахування тарифів, а опублікований разом із проектом рішення аналіз тарифу не відповідає за критеріями аналізу, який повинен бути здійснений уповноваженим на затвердження тарифів органом відповідно до пункту 42 вказаного Порядку.

46. Так, згідно із пунктом 42 Порядку № 869 під час перегляду (у тому числі коригування) тарифів уповноважений орган аналізує структуру тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та послуги в частині відповідності/невідповідності фактичних витрат, понесених на надання відповідного обсягу послуг протягом планованого періоду, та витрат, які було враховано у встановлених тарифах, і за результатами такого аналізу здійснює перерахування тарифів (у разі відхилення відповідних показників).

47. Відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідачем порушено положення Порядку № 869 в частині обов`язку здійснити аналіз структури тарифів під час їх перегляду.

48. Що стосується додаткових пояснень відповідача, в яких він посилається на те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради не є регуляторним актом та на нього не розповсюджується дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», як про те зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, колегія суддів зауважує, що скаржником наведеного лише витяг із судового рішення, який стосувався аналізу суті прийнятого відповідачем рішення, де суд апеляційної інстанції порівнявши визначення понять нормативно-правового акту та регуляторного акту, дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення є за своєю суттю нормативно-правовим актом.

49. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в ході розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції рішення відповідача № 109 від 29.03.2019 перевірялося на відповідність положенням Порядку № 390, який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Цей Порядок розроблений на виконання абзацу другого частини другої статті 31 Закону 1875-IV та абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 869.

50. Стосовно доводів скаржника про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 812/1177/18, колегія суддів зазначає про таке.

51. Під відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

52. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

53. У цьому аспекті, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин врахував сформовану Верховним Судом позицію щодо необхідності дотримання органами місцевого самоврядування при прийнятті рішень, якими встановлюються тарифи для населення загального принципу прозорості та врахування громадської думки, що передбачено відповідним законодавством для прийняття таких актів.

54. Ці висновки враховані судом апеляційної інстанції в контексті встановлення ним недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 15 та частини одинадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

55. При цьому, суд апеляційної інстанції не застосовував до спірних правовідносин висновки, сформовані Верховним Судом у справі № 812/1177/18, які стосувалися саме застосування норм матеріального права.

56. Натомість підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, пов`язується саме із наявністю висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, а обґрунтування цієї підстави має містити чітку вказівку на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначення такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

57. Разом із тим, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що у цій справі та у справі № 812/1177/18 правовідносини не є подібними і суд апеляційної інстанції безпідставно застосував висновки Верховного Суду, викладені у вищезначеній постанові.

58. Вказане свідчить, що касатор помилково тлумачить пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, вірне застосування якого передбачає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні правильно застосовує висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, однак особа, яка подає касаційну скаргу вважає, що наявні підстави для відступлення від цього висновку та вмотивовано обґрунтовує необхідність такого відступу.

59. З огляду на вказане підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2019 у справі № 812/1177/18 відсутні.

60. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, а відтак оскаржуване судове рішення не може бути скасованими з підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

61. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

62. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

63. Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався, ухвалюючи оскаржуване судове рішення та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

64. Згідно приписів частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права на момент постановлення ним оскаржуваного судового рішення у цій справі, а тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а постанову П`ятого апеляційного адміністративнго суду від 15.01.2020 залишити без змін.

66. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №420/2986/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов