ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/10490/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Щербина А.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.10.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 (повний текст складено 29.05.2023)

у справі №910/10490/22 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Леонтьєв Гліб Олегович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метакон.» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі, відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ «Метакон.» на користь лізингодавця ТОВ «ОТП Лізинг» автомобіля марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вчиненого 15.07.2022 і зареєстрованого в реєстрі за №356.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що названий виконавчий напис приватного нотаріуса вчинений з порушенням умов укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі, третя особа або приватний нотаріус).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича про вилучення та повернення від лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» автомобіля марки Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , вчинений 15.07.2022 та зареєстрований в реєстрі за №356.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент звернення ТОВ «ОТП Лізинг» до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, заборгованість позивача за договором фінансового лізингу не була безспірна у зв`язку з суперечливою поведінкою відповідача (направлення позивачу повідомлення про розірвання договору та виставлення рахунків на оплату за чинним договором) та ненадання відповідачем приватному нотаріусу всіх документів, які були направлені позивачу, а саме листа вих. №451 від 07.07.2021 про сплату заборгованості у порядку, що встановлений чинним договором та рахунку № 36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у строк до 25.07.2022, а також через неможливість дослідити наявність поданих нотаріусу рахунків з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення позивачу, як того вимагає пункт 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 15.06.2023 (про що поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Метакон.» у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом при прийнятті рішення було застосовано норми матеріального права, а саме Закону України «Про фінансовий лізинг» №1201-ІХ від 04.02.2021, які не поширюються на правовідносини, що виникли на підставі Договору між позивачем та апелянтом, який укладено 13.07.2020;

- заборгованість позивача зі сплати лізингових платежів за Договором перед апелянтом існувала як на момент направлення повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022, так і на момент повернення повідомлення відповідачу через його невручення, а також на момент вчинення виконавчого напису на Договорі;

- відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. З огляду на умови Договору (пункти 7.1.1., 7.2., 7.3., 8.14., 11.4.) відповідач за Договором реалізував його право на відмову (розірвання) від Договору з 27.06.2022 у порядку, передбаченому Договором та законодавством України, а позивач вважається обізнаним про розірвання (відмову) від Договору та був зобов`язаний повернути предмет лізингу за Договором у порядку та в строки, що були встановлені Договором та повідомленням про розірвання від 16.06.2022;

- суд надав неправильну оцінку факту надсилання та змісту листа вих. №451 від 07.07.2021 про наявність у позивача заборгованості за Договором. За твердженнями скаржника такий лист мав виключно інформаційний характер, а його надсилання мало на меті мотивувати позивача погасити прострочену заборгованість зі сплати лізингових та інших передбачених Договором платежів. Водночас, у відповідності до пункту 7.4. Договору у випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу зобов`язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення предмету лізингу, відповідно, сам факт розірвання (відмови) від Договору не зумовлює припинення обов`язку позивача щодо сплати лізингових та інших передбачених Договором платежів і, як наслідок, їх нарахування апелянтом до моменту повернення предмета лізингу. Сам факт здійснення позивачем переказу на користь апелянта згідно з платіжним дорученням №1741 від 25.07.2022 є доказом того, що позивач погоджується та не оспорює як факт наявності заборгованості, так і її розмір, а самим цим переказом позивач здійснив погашення частини заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів за Договором, які були нараховані з урахуванням пункту 7.4. Договору. Лист вих. №451 від 07.07.2022, а також факт його надсилання жодним чином не можуть свідчити про недобросовісність зі сторони апелянта у відносинах із позивачем, що виникли на підставі Договору, у тому числі про суперечливу поведінку апелянта;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на рахунках №65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, №2620 від 25.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, №9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, № 14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, № 21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн відсутня відмітка про їх несплату після вручення повідомлення. Відповідач наголошує, що ним разом із відзивом на позовну заяву було надано копії відповідних рахунків, що були надіслані позивачу разом із повідомленням про розірвання договору, оскільки їх оригінали перебувають у володінні нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, при цьому суд першої інстанції їх не витребував у нотаріуса. Скаржник стверджує, що ним задля вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу усі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача перед апелянтом і строк, протягом якого відповідач має право звертатись із відповідною вимогою, не сплинув.

29.08.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» надійшли додаткові пояснення у справі №910/10490/22, в яких відповідач додатково до доводів, викладених в апеляційній скарзі, зазначив, що позивачу були достеменно відомі всі умови Договору лізингу, у тому числі й умови, що стосуються порядку розірвання Договору лізингу в зв`язку з невиконанням умов договору щодо сплати лізингових платежів як в повному обсязі, так і частково. Тобто, посилання суду на те, що позивачу не було відомо про розірвання договору в зв`язку з неотриманням листа є необґрунтованим та таким, що суперечить суті правовідносин, які склалися між сторонами. Судом, у свою чергу, не надано оцінку поведінці позивача щодо ухилення від отримання кореспонденції, що в свою чергу свідчить про його недобросовісну поведінку у правовідносинах щодо виконання Договору лізингу та дії, спрямовані на уникнення відповідальності за вказаним Договором лізингу. Повернення відповідачу повідомлення з відміткою «Укрпошти» про закінчення строку зберігання є належним способом повідомлення сторони Договору лізингу про наміри відповідача.

Щодо дотримання порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом, то скаржник наголошує на тому, що слід у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг» розрізняти, які саме вимоги були задоволені лізингодавцем у безспірному порядку, чи повернення предмету лізингу чи стягнення простроченої суми лізингових платежів. При цьому, названий закон не ставить в залежність безспірне право на повернення предмету лізингу з оскарженням чи невизнанням лізингодержувачем суми боргу за Договором лізингу. Відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису були додані всі визначені постановою КМУ документи, а саме: оригінал Договору лізингу, рахунки за період заборгованості з відповідною відміткою про несплату та повідомленням про направлення таких рахунків позивачу, тобто, відповідач надав докази, які повністю задовольняють діючі в Господарському процесуальному кодексі України стандарти доказування щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

14.07.2023 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що чинне законодавство та умови договору пов`язують можливість одностороннього розірвання договору фінансового лізингу саме з фактичним повідомленням лізингоодержувача про припинення такого договору, в іншому випадку, лізингоодержувач не обізнаний про необхідність повернення предмета лізингу лізингодавцю та на нього безпідставно покладаються додаткові зобов`язання у зв`язку з простроченням строку повернення предмета лізингу. Однак, позивач не отримував від відповідача листа про розірвання договору вих.№52/06/Ю від 16.06.2022 й не був обізнаний про дії відповідача. У подальшому, відповідач направив позивачу лист вих.№451 від 07.07.2022 про наявність у нього заборгованості та відповідний рахунок на її погашення, які не містили жодних відомостей про розірвання договору. Отже, поведінка відповідача у даному випадку, як вірно наголосив суд першої інстанції, є суперечливою. Позивач на підставі виставленого рахунку сплатив заборгованість.

Щодо дій приватного нотаріуса, то позивач зазначає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999. Однак, позивач не отримував ні повідомлення, ні рахунку відповідача на суму заборгованості позивача за місячними платежами, що вказана у виконавчому написі нотаріуса, а надані відповідачем суду рахунки, на підставі яких нотаріус вчинив виконавчий напис, не містять відмітки про несплату платежів. Зазначене на переконання позивача свідчить про те, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не переконався у тому, чи наявна заборгованість на момент вчинення виконавчого напису, чи відповідають документи, подані відповідачем в обґрунтування наявності заборгованості, вимогам, зазначеним у Переліку.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10490/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.06.2023 матеріали справи №910/10490/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 25.07.2023.

17.07.2023 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів судових витрат позивача, в якому просив суд при прийнятті основного рішення здійснити розподіл судових витрат та судові витрати позивача на професійну правничу допомогу покласти на відповідача у сумі 35 000,00 грн. До клопотання додані копії Договору про надання правничої допомоги №03-6 від 27.07.2022, Договору про співробітництво №1 від 05.12.2022, додаткової угоди №1 від 19.12.2022 до Договору про надання правничої допомоги №03-6 від 27.07.2022, додаткової угоди №3 від 04.07.2023 до Договору про надання правничої допомоги №03-6 від 27.07.2022, акту надання послуг №39 від 13.07.2023, ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Гапоненком Р.І.

У судове засідання, призначене на 25.07.2023, з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».

Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Леонтьєв Гліб Олегович в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, ухвалили перейти до розгляду апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні 25.07.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» надав пояснення щодо апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» виклав заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 оголошено перерву до 29.08.2023.

25.07.2023 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» - Безроди Романа Сергійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 29.08.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31.07.2023 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання, в якому просив суд при прийнятті основного рішення здійснити розподіл судових витрат, а саме усі судові витрати покласти повністю на позивача. Відповідач наголосив на тому, що документи, які додані позивачем до клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів судових витрат позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не відповідають положенням чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами понесення відповідних витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» - Безроди Романа Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

29.08.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» надійшло клопотання про приєднання доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат (копії додаткової угоди №3 від 04.07.2023 до Договору №03-6 від 27.07.2022, акту надання послуг №39 від 13.07.2023, копії свідоцтва адвоката Безроди Р.С.).

Під час проведення 29.08.2023 судом апеляційної інстанції підготовчих дій щодо розгляду справи в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми у залі №13, що унеможливили участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» - Безроди Романа Сергійовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, тому судове засідання відбулось у залі №12, яке не обладнане для проведення відеоконференції.

Водночас, у судове засідання до залу саду, призначене на 29.08.2023, з`явився інший представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон.» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».

Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Леонтьєв Гліб Олегович (або його представник) до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд у судовому засіданні 29.08.2023 продовжив розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 оголошено перерву до 03.10.2023.

У судовому засіданні 03.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 03.10.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Третя особа або її представник у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказу належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

13.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метакон.» (лізингоодрежувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавець, відповідач) укладений Договір фінансового лізингу №7006-AR-FL (далі, Договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язується набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі, предмет лізингу), наведене в специфікації (Додаток №1 до Договору) (далі, Специфікація), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

За змістом пункту 1.2. Договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою лізингодавцем, та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмету лізингу.

У Специфікації, яка є додатком №1 до Договору, сторонами погоджено предмет лізингу - автомобіль марки Реugeot 508 1.6., BlueHDi 120 S&S АКПП-6 STYLE 2017 AT dies 27 233 AA4158PO/ VF38DBHZTHL012212, вживаний, у кількості - 1 шт.; загальною вартістю 405 572,96 грн.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, вартість, послуг за організацію фінансування, яка зазначається в Додатку №2 до договору, який є його невід`ємною частиною, а також періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає:

6.2.1. суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу;

6.2.2. винагороду лізингодавця у зв`язку з передачею у лізинг предмет лізингу.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку згідно з додатком №2 до договору (пункт 6.3. Договору).

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, що є додатком №2 до Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.07.2020, лізингоодержувач зобов`язався сплачувати лізингові платежі до 25.07.2023 у загальному розмірі 491 356,55 грн, за відповідним Графіком.

Згідно акту приймання-передачі від 22.07.2020 до Договору відповідач передав позивачу предмет лізингу відповідно до Договору фінансового лізингу.

До відзиву на позовну заяву ТОВ «ОТП Лізинг» додано копію листа вих. №52/06/ю від 16.06.2022 (том 1, а.с. 25) про розірвання з 27.06.2022 на підставі пунктів 11.1., 11.2.2., 11.4. Договору та частини 2 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997, Договору фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 та повернення предмета лізингу протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) договору, в якому відповідач вказав, що позивач свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів не виконує та станом на 16.06.2022 має прострочену заборгованість перед лізингодавцем за Договором в сумі 67 540,59 грн, неоплачені рахунки відповідно до додатку до листа (рахунки №65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, №2620 від 11.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, №9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, №14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, №21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн).

Вказаний лист 17.06.2022 був направлений на адресу ТОВ «Метакон.» засобами поштового зв`язку (Укрпоштою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ідентифікатор відправки 0813000399605), докази на підтвердження чого містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 82-84).

Також відповідачем до відзиву на позовну заяву додана копія ТТН №016361127-AAWH компанії Welt express worldwide Ltd. про направлення повідомлення про розірвання позивачу.

Вказані листи не були вручені позивачу та повернулися відповідачу, а саме поштове відправлення №0813000399605 згідно даних сайту Укрпошта щодо відстеження його пересилання (роздруківка додана до відзиву на позовну заяву) повернулося за зворотною адресою з відміткою від 04.07.2022 «За закінченням встановленого строку зберігання», а ТТН №016361127-AAWH згідно Акту прийому-передачі повернення відправлень (том 1, а.с. 82) у зв`язку з відсутністю фірми за вказаною адресою.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» листом вих. №451 від 07.07.2022 (том 1, а.с. 21) повідомило ТОВ «Метакон.» про наявність у нього станом на 07.07.2022 заборгованості за Договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 у сумі 94 171,48 грн, у зв`язку з чим відповідач просив позивача у найкоротший термін забезпечити виконання зобов`язань у порядку, що встановлений договором та законодавством.

Також відповідачем було складено та направлено позивачу рахунок №36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у сумі 107 076,32 грн у строк до 25.07.2022.

На підставі рахунку №36953 від 12.07.2022 позивач сплатив на користь відповідача кошти у сумі 94 171,48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1741 від 25.07.2022 (том 1, а.с. 30), з призначенням платежу: «відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно графіку №7006-AR-FL/1 договір фін. лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 15695,25».

14.07.2022 за вих.№81/07/ю (том 1, а.с. 88-89) відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича із заявою про вчинення ним виконавчого напису на Договорі фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 та зобов`язання ТОВ «Метакон.» повернути предмет лізингу.

15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстраційним №356 (том 1, а.с. 24) про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ «Метакон.» на користь лізингодавця ТОВ «ОТП Лізинг» предмета лізингу, що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, за невиплачену в строк (прострочену) заборгованість за місячними платежами, штрафними санкціями, розмір яких станом на 14.07.2022 складав: 67 540,59 грн. Цей виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 15.07.2022.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. від 15.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову від 03.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69555564 (стягувач - ТОВ «ОТП Лізинг», боржник - ТОВ «Метакон.») (том 1, а.с. 25)

За доводами позивача 04.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. складено Акт про вилучення та передачу майна стягувачу у виконавчому провадженні №69555564.

05.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69555564 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення (виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. від 15.07.2022 за реєстраційним №356), про що свідчать відомості з реєстру виконавчих проваджень (роздруківка додана до позову).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що при вчиненні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. від 15.07.2022 за реєстраційним №356 відповідачем порушено вимоги частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки відмова відповідача від договору лізингу має передувати реалізації відповідачем права вимагати повернення предмета лізингу від позивача на підставі виконавчого напису, однак відповідач не попереджав позивача про свій намір розірвати Договір в односторонньому порядку.

У пункті 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в пунктах 7.1.1., 7.1.9. Договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд:

а) розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу;

б) застосувати штрафні санкції, передбачені договором;

в) вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса;

г) застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України;

д) застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.

Відповідно до пункту 7.3. Договору у випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцем або надсилання такого повідомлення службою кур`єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур`єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану лізингоодержувачем в договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 7.5. Договору якщо лізингоодержувач протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмового повідомлення про вилучення предмета лізингу усуне порушення, визначені пунктом 7.1. (з підпунктами) цього договору, то лізингоодержувач має право на:

а) викуп предмета оренди на умовах, погоджених з лізингодавцем,

б) продовження користування предметом лізингу на умовах цього договору за умови сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності).

Позивач у позові вказував, що відповідачем не було дотримано вимог пункту 7.3. Договору та не повідомлено ТОВ «Метакон.» про прийняття рішення щодо вилучення предмета лізингу, в результаті чого позивач не скористався правами, визначеними у пункті 7.5. Договору. Водночас, сам відповідач у подальшому направляв позивачу вимогу про сплату заборгованості за Договором.

Отже, за доводами позивача, звернення відповідача до приватного нотаріуса та видача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем виконавчого напису за реєстраційним №356 про вилучення та повернення предмета лізингу було передчасним, а приватний нотаріус, у свою чергу, вчиняючи виконавчий напис, не переконався у тому, чи розірвано лізингодавцем Договір, чи повідомлено лізингоодержувача про вилучення предмета лізингу та чи закінчився встановлений пунктом 7.5. Договору строк на усунення лізингоодержувачем порушення, чи повідомлено лізингоодержувача про заборгованість, її розмір, в т.ч., чи надано йому лізингодавцем рахунок, і якщо так, то який саме.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву стверджував, що належним чином листом вих. №52/06/ю від 16.06.2022 повідомив позивача про розірвання Договору, відповідно, такий Договір є розірваним з 27.06.2022, а у ТОВ «ОТП Лізинг» було беззаперечне право звернутись до нотаріуса задля вчинення виконавчого напису на Договорі та зобов`язання ТОВ «Метакон.» повернути предмет лізингу згідно Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами спору Договір є договором фінансового лізингу.

Враховуючи, що Договір фінансового лізингу №7006-AR-FL було укладено сторонами 13.07.2020, спірні правовідносини, як вірно наголошує скаржник, регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг» №723/97-ВР від 16.12.1997, тобто Законом у редакції, чинній станом на дату укладення Договору.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення натомість вбачається, що суд першої інстанції послався на норми нового Закону України «Про фінансовий лізинг» №1201-ІХ від 04.02.2021, що є помилковим, адже згідно пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Зазначене, втім, не призвело до прийняття судом неправильного по своїй суті судового рішення, про що свідчать наступні встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Так, статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення Договору) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно пункту 6.3. Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку згідно з додатком №2 до договору.

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, що є додатком №2 до Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.07.2020, лізингоодержувач зобов`язався сплачувати лізингові платежі до 25.07.2023 у загальному розмірі 491 356,55 грн, за відповідним Графіком.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Отже, відмова лізингодавця від договору лізингу у часі повинна передувати реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У відповідності до пункту 7.1.1. Договору істотним порушенням умов Договору лізингоодержувачем є несплата ним лізингового платежу або інших платежів (частково або в повному обсязі) за Договором у разі якщо прострочення сплати становить більше 30-ти календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором.

Згідно підпункту «а» пункту 7.2. Договору у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в пунктах 7.1.1., 7.1.9. Договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд, зокрема, розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу.

Відповідно до пункту 11.2.2. Договору цей договiр може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом відповідного письмового повідомлення лізингоодержувача у випадках коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

Згідно пункту 11.4. Договору у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення цього договору з причин, зазначених у цьому договорі та/або законодавстві України), раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати зазначеної в такому листі (повідомленні) лізингодавця або розписка уповноваженої особи лізингоодержувача на примірнику листа лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити несплачені платежі за договором до дня розірвання договору (включно) або до дня фактичного вилучення або повернення предмета лізингу протягом 3 робочих днів з дня такого розірвання договору або вилучення (повернення) предмета лізингу.

У пункті 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцем або надсилання такого повідомлення службою кур`єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур`єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану лізингоодержувачем в договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 8.14. Договору необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою сторони, якій надсилалось повідомлення, про отримання або відміткою поштової служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу, зазначену в цьому Договорі, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження. Рахунки, передбачені умовами цього Договору, можуть бути надіслані лізингодавцем лізингоодержувачу за допомогою факсимільного повідомлення або направлення їх факсокопій електронною поштою з наступним надісланням оригіналу рахунку поштою.

Із системного аналізу вищеперелічених умов Договору та норми статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» вбачається, що відмова лізингодавця від договору лізингу за наведених обставин пов`язана з дотриманням ним процедури належного надсилання лізингоодержувачу повідомлення про таку відмову.

Матеріалами справи дійсно підтверджується, що ТОВ «ОТП Лізинг» 17.06.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено на адресу ТОВ «Метакон.» засобами поштового зв`язку (Укрпоштою) (ідентифікатор відправки 0813000399605) лист вих. №52/06/ю від 16.06.2022 (том 1, а.с. 25) про розірвання з 27.06.2022 на підставі пунктів 11.1., 11.2.2., 11.4. Договору та частини 2 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997, Договору фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 та повернення предмета лізингу протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) договору, в якому відповідач вказав, що позивач свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів не виконує та станом на 16.06.2023 має прострочену заборгованість перед лізингодавцем за Договором в сумі 67 540,59 грн, неоплачені рахунки відповідно до додатку до листа (рахунки №65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, №2620 від 11.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, №9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, №14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, №21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн).

Тобто, відповідачем було дотримано погоджену Договором процедуру надсилання лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи (витягом із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення з трек-номером 0813000399605, том 1, а.с. 81), назване повідомлення про розірвання Договору та повернення предмета лізингу не було вручене адресату (ТОВ «Метакон.») та було повернуто 06.07.2022 відправнику (ТОВ «ОТП Лізинг») з відміткою «за закінченням терміну зберігання» від 04.07.2022.

Судом встановлено, що у подальшому, попри направлення відповідачем позивачу повідомлення про розірвання Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» листом вих. №451 від 07.07.2022 (том 1, а.с. 21) повідомило ТОВ «Метакон.» про наявність у нього станом на 07.07.2022 заборгованості за Договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 у сумі 94 171,48 грн, у зв`язку з чим відповідач просив позивача у найкоротший термін забезпечити виконання зобов`язань у порядку, що встановлений договором та законодавством.

Також відповідачем було складено та направлено позивачу електронною поштою рахунок №36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у сумі 107 076,32 грн з включенням до суми лізингових платежів за липень 2022 року та в якому відповідач вказав строк оплати - до 25.07.2022.

На підставі рахунку №36953 від 12.07.2022 позивач сплатив на користь відповідача кошти у сумі 94 171,48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1741 від 25.07.2022.

Таким чином, станом на 25.07.2022, тобто у строк встановлений самим відповідачем у рахунку № 36953 від 12.07.2022, заборгованість у сумі 94 171,48 грн, що включала лізингові платежі за червень 2022 року, була сплачена лізингоодержувачем.

Натомість 14.07.2022 за вих.№81/07/ю відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича із заявою про вчинення ним виконавчого напису на Договорі фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 та зобов`язання ТОВ «Метакон.» повернути предмет лізингу. При цьому, як вбачається зі змісту направленої приватному виконавцю заяви (том 1, а.с. 88-89), у ній ТОВ «ОТП Лізинг» вказало, що ТОВ «Метакон.» не виконувало свої зобов`язання зі сплати лізингових платежів та станом на 14.07.2022 не погасило прострочену заборгованість, яка становить 67 540,59 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення, зазначив, що така поведінка відповідача у правовідносинах з позивачем є суперечливою та свідчить про зловживання відповідачем своїми правами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками Господарського суду міста Києва, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).

Так, у спірному випадку дії відповідача не відповідають принципу добросовісності, оскільки відповідач спочатку (17.06.2022) направляє позивачу повідомлення про розірвання договору, проте після повернення такого листа з відміткою про неотримання його позивачем («за закінченням терміну зберігання»), звертається до позивача з листом вих. №451 від 07.07.2022, яким повідомляє про наявну заборгованість за чинним Договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 та необхідність сплати заборгованості у найкоротший термін, виставляє відповідний рахунок на оплату, а потім звертається до приватного нотаріуса, вказуючи про розірвання договору.

При цьому, суд критично оцінює доводи апеляційної скарги відповідача з приводу того, що такий лист мав виключно інформаційний характер, а його надсилання мало на меті мотивувати позивача погасити прострочену заборгованість зі сплати лізингових та інших передбачених Договором платежів на підставі пункту 7.4. Договору (за фактичне користування предметом лізингу після розірвання договору та до моменту повернення його позивачу).

Так, проаналізувавши зміст листа відповідача вих. №451 від 07.07.2022, колегія суддів встановила, що останній не містить жодних посилань на те, що такий Договір є розірваним з 27.06.2022 та що позивач має здійснити сплату лізингових платежів саме відповідно до пункту 7.4. Договору.

Натомість, лист містить посилання на норми зобов`язального права щодо обов`язковості виконання взятих на себе сторонами зобов`язань за договором, нагадування, що «у відповідності до положень Договору, на його чинність не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування об`єктом лізингу…», повідомлення про невиконання лізингоодержувачем саме зобов`язань щодо сплати лізингових платежів за Договором, а не несплату платежів за фактичне користування предметом лізингу після розірвання Договору, а також наголошує на настання можливих наслідків у вигляді права лізингодавця достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору у разі невиконання лізингоодержувачем взятих зобов`язань.

Більш того, у рахунку на оплату №36953 від 12.07.2022 та платіжному дорученні №1741 від 25.07.2022 про його оплату вказано саме про «відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно графіку №7006-AR-FL/1 в т.ч. ПДВ».

Відповідно, зміст листа відповідача вих. №451 від 07.07.2022 та дії останнього щодо виставлення рахунку саме із посиланням на графік лізингових платежів згідно Договору №7006-AR-FL/1 та прийняття відповідачем оплати від позивача саме в рахунок сплати лізингових платежів згідно графіку, свідчать фактично про визнання ним самим чинності Договору станом на 07.07.2022 та подальшу суперечливу поведінку, що проявилася у поданні до приватного нотаріуса заяви про вчинення виконавчого напису.

Таким чином позивач, сплачуючи лізингові платежі, обґрунтовано розраховував на те, що такий Договір є чинним.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частини 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).

Згідно з п.п.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Умови вчинення виконавчих написів визначені статтею 88 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до пункту 3.5. глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік).

Так, пунктом 8 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за договором лізингу, який передбачає у безспірному порядку повернення об`єкта лізингу, подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леонтьєв Г.О. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №356, про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ «Метакон.» на користь лізингодавця ТОВ «ОТП Лізинг» автомобіля марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, за невиплачену в строк (прострочену) заборгованість за місячними платежами, штрафними санкціями, розмір яких станом на 14.07.2022 складав: 67 540,59 грн. Цей виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 15.07.2022.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за встановленими обставинами справи спірний виконавчий напис нотаріуса був вчинений ним з огляду на наявність заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року у розмірі 67 540,59 грн.

Так, заборгованість позивача виникла внаслідок несвоєчасної сплати рахунків №65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, №2620 від 25.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, №9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, №14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, №21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн, які були направлені на адресу позивача як додатки до повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022 про розірвання договору та вилучення предмету лізингу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, звертаючись 14.07.2022 до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, додав до останньої в якості додатків оригінал договору фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, оригінал повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022 про розірвання договору, докази направлення повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022, рахунки №65903 від 25.12.2021, №2620 від 25.01.2022, №9844 від 10.02.2022, №14403 від 11.03.2022, №21303 від 12.04.2022, довіреність на підписанта №716 від 04.05.2020.

Отже, відповідач, звертаючись 14.07.2022 до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, не надав приватному нотаріусу листа вих. №451 від 07.07.2021 та рахунку №36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у сумі 107 076,32 грн у строк до 25.07.2022, які направлялися ним позивачу.

Також, як вказано вище, для одержання у даному випадку виконавчого напису ТОВ «ОТП Лізинг» мав подати нотаріусу засвідчену лізингодавцем копію рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Однак, відповідачем до матеріалів справи не долучено копій рахунків з відмітками про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, які б подавалися ним приватному нотаріусу в якості додатків до заяви про вчинення виконавчого напису, відповідно, така обставина є недоведеною.

При цьому на відповідача, який на противагу доводам позивача заперечує проти задоволення позовних вимог, враховуючи предмет та підстави позову, покладено обов`язок у відповідності до статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України довести факт подання ним приватному нотаріусу всіх документів, перелічених у пункті 8 Переліку, необхідних для вчинення в даному випадку виконавчого напису.

Посилання скаржника на те, що рахунки з відмітками про несплату платежів були подані ним приватному нотаріусу та, відповідно, їх оригінали знаходяться у нього, а в матеріали справи долучені лише копії, що направлялися позивачу разом із листом про розірвання договору, судом до уваги не приймаються, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так відповідач, представництво інтересів якого в даній справі здійснюється адвокатом, будучи обізнаним з нормами права, що регулюють спірні правовідносини, змістом судового рішення, враховуючи, що згідно норм Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та саме за його заявою було вчинено спірний виконавчий напис, не був позбавлений права звернутися до приватного нотаріуса задля отримання копій з оригіналів відповідних рахунків із відмітками (якщо такі дійсно подавалися до приватного нотаріуса), а у випадку неможливості отримати такі докази самостійно, заявити відповідне клопотання про їх витребування разом із апеляційною скаргою або окремо від неї в установлений судом строк.

Однак, відповідачем такі дії вчинені не були.

За відсутності доказів протилежного, суд доходить висновку, що відповідачем не було надано приватному нотаріусу всіх документів, які б підтверджували наявність безспірної заборгованості.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що вчиняючи спірний виконавчий напис, приватний нотаріус, в порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 3.5. глави 16 розділу ІІ Порядку, не переконався у тому, чи наявна заборгованість на момент вчинення нотаріального напису, чи відповідають документи, подані відповідачем в обґрунтування наявності заборгованості, вимогам, зазначеним у Переліку.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі №207/1587/16 виклав правову позицію, відповідно до якої безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Неподання відповідачем зазначених вище документів у даному випадку, на переконання колегії суддів, виключало можливість підтвердження нотаріусом безспірності заборгованості позивача.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до приписів частини 2 статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

З урахуванням положень статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Отже, боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Близький за змістом правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 25.10. 2022 у cправі № 910/7013/20.

Враховуючи викладені обставини, суперечливу поведінку відповідача щодо намірів розірвати Договір, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент звернення ТОВ «ОТП Лізинг» до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість позивача за Договором фінансового лізингу не була безспірною та відповідачем не було надано приватному нотаріусу всіх документів, необхідних для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, оскільки відповідачем не було виконано, а нотаріусом не дотримано вимог пункту 8 Переліку щодо подання всіх документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, наявні підстави для визнання виконавчого напису, вчиненого 15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем, зареєстрованого в реєстрі за №356, таким, що не підлягає виконанню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Усі інші доводи скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд у даній справі дійшов вірного висновку про задоволення позову, підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/10490/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».

Матеріали справи №910/10490/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко