Справа № 201/10700/23

Провадження № 2/201/3376/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на території Маріупольської міської територіальної громади внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією РФ проти України Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 11 вересня 2023 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Маріупольської міської громади, третя особа Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на території Маріупольської міської територіальної громади внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією РФ проти України Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив суд:

?Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв. метрів, житловою площею 41,3 кв. метрів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у ході воєнної агресії російської федерації та окупації у березні 2022 року міста Маріуполь, належна йому на праві приватної власності квартира номер АДРЕСА_1 зазнала суттєвих пошкоджень, що призвело до її повно руйнування та знищення. Разом з квартирою було знищено й оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом ММНО Бодягіною І.Б. 18 квітня 2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 1249. Наразі у позивача залишились лише фотокопія вказаного свідоцтва, яку він отримав після звернення до нотаріального органу. З метою отримання дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом, Позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акішиної Р.С.. Відповідно до листа роз`яснення приватного нотаріуса КМНО Акішиної Р.С. від 02 серпня 2023 № 45/01-16 у видачі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено - у зв`язку із відсутністю у нотаріуса доступу до всіх документів нотаріального архіву - через проведення воєнних дій на території м. Маріуполь.

Необхідність визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 - обумовлена виникнення у нього права на отримання компенсації за знищене внаслідок військової агресії РФ нерухомого майна, згідно із вимогами Закону № 2923 «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України». Тому просив позовні вимоги задовольнити (а.с. 1-6).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 вересня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. ( а.с. 34-35).

13 вересня 2023 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення виявлених недоліків (а.с. 36-3740-41).

20 вересня 2023 рорку після усунення позивачем виявлених судом недоліків ухвалою судду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на території Маріупольської міської територіальної громади внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією РФ проти України Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (а.с. 54-55).

У відповідності до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з вимог частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Третя особа надали письмові поясненні в яких зазначили, що оригінал документа, який підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна пред`являється за наявності і не є обов`язковим у випадку, коли право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна.

Фактичні обставини встановленні судом

Судом встановлено, що у ході воєнної агресії російської федерації та окупації у березні 2022 року міста Маріуполь, належна позивачу ОСОБА_1 , на праві приватної власності квартира номер АДРЕСА_1 , зазнала суттєвих пошкоджень, що призвело до її повного руйнування та знищення, документи на квартиру також знищено.

Квартира належить Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом ММНО Бодягіною І.Б. 18 квітня 2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 1249 (а.с. 13-14).

З метою отримання дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом , Позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акішиної Р.С.. Відповідно до листа роз`яснення приватного нотаріуса КМНО Акішиної Р.С. від 02 серпня 2023 № 45/01-16 у видачі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено - у зв`язку із відсутністю у нотаріуса доступу до всіх документів нотаріального архіву - через проведення воєнних дій на території м. Маріуполь.

Необхідність визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 - обумовлена виникнення у нього права на отримання компенсації за знищене внаслідок військової агресії РФ нерухомого майна, згідно із вимогами Закону № 2923 «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Позивач у відповідності до законодавства України набув право власності на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_2 , загальною площею 61,7 кв.м., житловою площею 41,3 кв..м., однак не має можливості реалізувати своє право власності у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа.

Отже, ОСОБА_1 є власником вказаної квартири, право власності було у свій час зареєстровано належним чином згідно законодавства та ніким не оспорювалось, але на даний час склалася така ситуація, що через російську агресію проти України позивач не може скористатись своїм правом розпоряджатись своїм майном, оскільки не може отримати юридичний документ щодо своєї квартири, а значить не може оформити відповідні документи належним чином.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, право власності це право особи на майно, яке він здійснює відповідно до закону, по своїй волі і незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складаються із володіння, користування і розпорядження. Володіння майном має на увазі юридично закріплену можливість фактично володіти майном, впливати на нього у будь-який момент, здійснювати відносно такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, отримувати з цього користь, вигоду. Розпорядження майном це можливість власника встановлювати, змінювати, припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом з`ясовано, що органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Маріупольська міська рада, відповідно до ст. і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантується судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною і статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Маріупольська міська рада вирішує в межах закону зазначені питання.

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, позивачем доведено та надано докази того, що її права порушуються та/або оспорюються, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що при здійсненні правосудця у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 318, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Право власності насувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правовиків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.». Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Згідно ч.1,3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на території Маріупольської міської територіальної громади внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією РФ проти України Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити в повномуобсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв. метрів, житловою площею 41,3 кв. метрів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

Відповідач: Маріупольська міська, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, фактичне місцезнаходження, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги , 11

Третя особа Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на території Маріупольської міської територіальної громади внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією РФ проти України Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, фактичне місцезнаходження, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги , 11

Суддя С.О. Демидова