Справа № 461/1407/23 Головуючий у1інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/1690/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Суди В.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її адвоката Горбай Р.С., представника відповідача адвоката Тицької О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорт Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

в березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця», в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» №2 від 06.01.2023 про оголошення інструктору з фізкультури (лікувальної) ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що з 2002 року працює на посаді інструктора з ЛФК у Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця». 06.01.2023 року генеральним директором Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» Гузаром П.О. винесено наказ №1 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення норм ст.2 пр.2 ст.139 КЗпП, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог Кодексу етики AT «Укрзалізниця», вимог посадової інструкції, правил етики та деонтології. Позивач стверджувала, що вона не вчиняла будь-яких порушень трудової дисципліни, а посилання в оскаржуваному наказі про порушення нею вимог Кодексу етики AT «Укрзалізниця», правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця», вимог посадової інструкції Інструктора з фізкультури (лікувальної) та правил етики є загальними, що не відповідає вимогам закону, оскільки не містить посилань на конкретні положення названих актів, які вона порушила. Окрім того, позивач стверджувала, що наказ не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила, в якому місці і в який час. Позивач зазначила, що наказ підлягає скасуванню, оскільки є безпідставним та незаконним. Просила позов задоволити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності- відмовлено.

Рішення судув апеляційномупорядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Покликається на те, що з аналізу звернення працівників фізіотерапевтичного відділення вбачається, що заяви працівників є голослівними. В зверненні не зафіксовано хоча б однієї події вчинення нею дисциплінарного проступку із зазначенням часу, місця та конкретної неналежної поведінки. Жоден конкретний факт не розбирався на засіданні постійно діючої комісії для проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоровя» АТ «Укрзалізниця», що підтверджується протоколом від 4-5січня.

Суд не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутні протокол про вчинення адміністративного правопорушення та постанова суду про притягнення її до відповідальності за ст. 173-5 КУпАП, а отже відсутні належні та допустимі докази вчення мною зазначеного правопорушення.

Просить скасувати рішення суду, та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її адвоката Горбай Р.С. на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача адвоката Тицької О.Б. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи взадоволенні позовупровизнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача роботодавцем належним чином встановлені ознаки дисциплінарного проступку, роботодавцем при накладенні стягнення додержана процедура, передбачена нормамиКЗпП України.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції знаступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 10.12.2002 прийнята на посаду інструктора з ЛФК у Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця», згідно наказу №2020 від 09.12.2002 року.

06 січня 2023 року генеральним директором Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» Гузаром П.О. винесено наказ №1, згідно якого ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності за порушення норм ст.2 пр.2 ст.139 КЗпП, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог Кодексу етики AT «Укрзалізниця», вимог посадової інструкції, правил етики та деонтології.

Підставою для винесення наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували: доповідна записка заступника медичного директора з терапевтичної допомоги ОСОБА_2 від 12.12.2022 року; звернення трудового колективу фізіотерапевтичного відділення від 27.12.2022 року; звернення працівників фізіотерапевтичного відділення від 08.12.2022 року.

Відповідно до звернення працівників фізіотерапевтичного відділення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 08.12.2022 року, яке подано завідувачу відділення ОСОБА_6 , в якому вказані працівники повідомили про те, ОСОБА_1 створювала напружену атмосферу, яка перешкоджала проведенню лікувального процесу у відділенні. ОСОБА_3 зазначила те, що неодноразово відчувала на собі з боку ОСОБА_1 зневажливе ставлення навіть в присутності пацієнтів. ОСОБА_7 повідомив, що потерпав від неодноразових насмішок щодо своєї професійної придатності без врахування його інвалідності по зору, псування особистих речей. ОСОБА_8 повідомив про зухвалу поведінку та недоречні висловлювання в спілкуванні з ним ОСОБА_1 , що перешкоджало виконання ним відпущення процедур.

Як вбачається із звернення працівників фізіотерапевтичного відділення від 27.12.2022, яке подано генеральному директору Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» Гузару П.О., працівники зазначили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протягом останніх двох місяців своєю некоректною поведінкою дестабілізують роботу відділення в цілому, порушують корпоративну культуру у відділенні, створюють конфліктні ситуації між колегами, намагаються перевіряти діяльність лікарів, систематично принижують честь і гідність колег. Такими своїми діями ОСОБА_1 знижує ефективність і продуктивність праці всього трудового колективу.

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу фізіотерапевтичного відділення від 14.11.2022 року ОСОБА_1 виявлено недовіру як до профгрупорга відділення, що підтверджується копією протоколу.

Відповідно до протоколу постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань з питань порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ЛКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» AT «Укрзалізниця» 4-5 січня 2023 року, на якому були присутні: генеральний директорЛьвівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» ОСОБА_11 ; заступник медичного директора з терапевтичної допомоги ОСОБА_2 ; заступник медичного директора з медсестринства ОСОБА_12 ; начальник відділу кадрового адміністрування та соціальної політики ОСОБА_13 ; юрисконсульт ОСОБА_14 ; голова профкому ОСОБА_15 , а також були запрошені: завідувач відділення фізіотерапії ОСОБА_6 , старша сестра медична ОСОБА_16 , працівники фізіотерапевтичного відділення: ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_10 ,ухвалено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

За змістом положеньстатті 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статей3,4 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно зст.139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці.

Відповідно до ч.1ст. 142 КЗпП Українитрудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до вимогст.147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.

Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни.

Наказ про застосування до працівника стягнення не може містити стягнень, не передбаченихст. 147 КЗпП.

Таким чином, законодавець визначив, що підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинні бути відображені у відповідному наказі. Такі підстави повинні бути чіткими та обґрунтовані для того, щоб працівнику було зрозуміло за що його притягнуто до відповідальності.

Частиною 1ст.147-1 КЗпП Українипередбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно зст.148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП Українивизначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, з огляду на вищевикладене, перш ніж винести працівникові догану роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»передбачається, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, у чому конкретно проявилося порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали причиною для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Чинне трудове законодавство передбачає, що право накладення дисциплінарного стягнення належить роботодавцю, а відтак саме роботодавець, повинен встановити наявність дисциплінарного проступку, витребувати від працівника пояснення з приводу дисциплінарного проступку, самостійно дати оцінку діям працівника, в разі необхідності створити комісію, визначитися, чи свідчать дії працівника про вчинення ним дисциплінарного проступку, а відтак, в подальшому самостійно вирішити питання про необхідність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із оспорюваного наказу №1 від 06.01.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в такому не зазначено, які професійні обов`язки неналежно виконувала ОСОБА_1 , в чому саме проявилося порушення позивачкою трудової дисципліни та Етичного кодексу та які норми нею було порушено.

Відповідач в наказі обмежився загальними фразами без зазначення, в чому саме конкретно полягає невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Також відповідачем не роз`яснено ступінь тяжкості вчинених на їх думку проступків, які стали підставою для винесення наказу про оголошення догани.

Комісією встановлено порушення ОСОБА_1 норм: ??ст.2 пр.2 ст. 139 K3пП; порушення вимог Кодексу етики АТ «Укрзалізниця»; порушення правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця»; порушення вимог посадової інструкції Інструктора з фізкультури (лікувальної); порушення правил етики та деонтології.

Стаття 2-2 КЗпП визначає поняття мобінгу (цькування) - як систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Статтею 173-5 КУпАП України мобінг (цькування) визнається адміністративним правопорушенням за яке передбачена адміністративна відповідальність. Факт мобінгу встановлюється протоколом компетентного органу, а відповідальність - судом.

В матеріалах справи відсутні протокол про вчинення та постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення відповідальності за ст. 173-5 КУпАП. А відтак відсутні належні та допустимі докази вчення нею зазначеного правопорушення.

Відповідачем перед винесенням догани не було проведено жодних перевірок щодо невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, та не зазначено які саме трудові обов`язки нею невиконуються.

Зазначене формулювання наказу та відсутність інших доказів унеможливлює встановити даних щодо часу вчинення порушення, ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, а також даних щодо додержання Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця», порядку застосування дисциплінарного стягнення. Вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З врахуванням обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства, за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави.

Згідно з ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про під ставність позову ОСОБА_1 , то з відповідача слід стягнути 1073, 60 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1610,40 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року).

Згідно з п.2 ч.1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст.367,368,376,379,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорт Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №2 від 06.01.2023 року генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» «АТ «Укрзалізниця» про оголошення інструктору з фізкультури (лікувальної) ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни.

Стягнути з Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорт Філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» в користь ОСОБА_1 1073, 60 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1610,40 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 25.10.2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.