П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2410/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

25 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування йому періоду служби в Збройних силах СРСР, на посаді фельдшера з 13.04.1981 по 17.05.1983, до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати йому період служби в Збройних силах СРСР, на посаді фельдшера з 13.04.1981 по 17.05.1983, до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року позов задоволено частково:

-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи період служби в Збройних силах СРСР з 13.04.1981 по 17.05.1983 на посаді фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2023 про призначення грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 04.08.2022 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

31.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою та доданими до неї документами, в якій просив призначити йому грошову допомогу в розмірі 10 пенсій, як працівнику охорони здоров`я, що працював на спеціальних посадах понад 35 років, з урахуванням періоду служби на посаді фельдшера медичного пункту в/ч НОМЕР_1 з 13.04.1981 по 17.05.1983, що підтверджуються довідкою військового комісаріату.

За наслідками розгляду заяви, Управління листом від 13.04.2023 повідомило позивача, що виплата грошової допомоги згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування проводиться, зокрема, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. При призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

При цьому, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 та наказ Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168, відповідач зазначив, що до спеціального стажу не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби з 13.04.1981 по 17.05.1983, оскільки в довідці Першого відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.03.2023 №76 невірно зазначено дату щодо початку проходження дійсної військової служби на посаді фельдшера військової частини НОМЕР_1 , що не відповідає акту про відповідність даних про стаж первинним документам від 20.03.2023 №2400-1103-1/1088. Зокрема: в акті зустрічної перевірки відсутнє підтвердження про безпосередню зайнятість в медичному пункті з « 13.04.1981 по 17.05.1983 фельдшер в/ч НОМЕР_1 ». У зв`язку з виявленими розбіжностями, відділом обслуговування громадян №3 (сервісним центром) направлено службову записку до управління контрольно-перевірочної роботи щодо проведення повторної звірки з первинними документами періоду проходження військової служби в Збройних Силах на посаді фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . З огляду на викладене вище, за наявними документами, спеціальний страховий стаж на посадах, передбачених Постановою № 909, на день досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку складає 34 роки 8 місяців 29 днів.

В доповнення до листа від 13.04.2023, ГУ ПФУ в Чернівецькій області направило на адресу позивача лист від 17.04.2023, в якому вказано, що 20.03.2023 проведено перевірку про відповідність даних про стаж первинним документам, для призначення одноразової грошової допомоги, виданих Першим відділом Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На підставі документів, що надані на перевірку, а саме: архівної особової справи старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 №1167 встановлено наступне: «Згідно п.12 "Проходження дійсної військової служби в Збройних Силах СССР" Послужного списку (ф.№1/ЛД) по гр. ОСОБА_1 значиться: "На військову службу призваний 09.04.1981 Новоселицьким районним комісаріатом Чернівецької області. З 13.04.1981 по 17.05.1983 фельдшер в/ч НОМЕР_1 (наказ №33 від 13.04.1981). Звільнений в запас 17.05.1983 на підставі наказу № 77 от 27.03.1983». Записи завірені штампом, який містить назву посади та підписом посадової особи. Інших документів в архівній особовій справі старшого лейтенанта, які б містили інформацію щодо приналежності позивача як працівника закладу охорони здоров`я не виявлено. Додаткових документів для перевірки не надано.

Зважаючи на відсутність необхідного спеціального страхового стажу 35 років, відповідач повідомив позивачу про відсутність правових підстав для призначення йому грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Чернівецькій області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Згідно з п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В свою чергу, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 20 Порядку №637 закріплено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).

Так, згідно записів, що містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , останнього наказом №30 від 09.03.1981 призначено на посаду медсестри шкільного відділення Чернівецької міської дитячої лікарні. Водночас, згідно запису в трудовій книжці від 03.04.1981 позивача наказом №43 від 31.03.1981 звільнено у зв`язку з призовом в лави радянської армії. З 09.04.1981 по 17.05.1983 позивач проходив військову службу в радянській армії.

При цьому, із диплому серії НОМЕР_3 від 02.03.1981 вбачається, що позивач у 1977 році поступив в Новоселицьке медичне училище Чернівецьке медичне училище Міністерства охорони здоров`я УССР і в 1981 році закінчив повний курс Новоселицького медичного училища по спеціальності фельдшер.

Згідно диплому серії НОМЕР_4 від 30.06.1990, ОСОБА_1 у 1984 році вступив до Чернівецького державного медичного інституту і в 1990 році закінчив повний курс Чернівецького державного медичного інституту за спеціальністю лікувальна справа.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 , позивач у період з 09.04.1981 по 17.05.1983 проходив військову строкову службу на посаді фельдшера військової частини НОМЕР_1 .

Із дослідженої судом довідки Першого відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.03.2023 № 76 встановлено, що згідно архівної особової справи старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 № 1167, проходив військову службу в Збройних Силах з 09.04.1981 по 17.05.1983. На посаді фельдшера пункту військової частини НОМЕР_1 проходив військову службу у період з 13.04.1981 (наказ № 33 від 13.04.1981) по 17.05.1983 (наказ № 77 от 27.03.1983).

Згідно зі ст.2 ч.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

П. 4 Положення "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 визначено, що вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров`я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

До 01.01.1992 питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", ст. 58 якого визначено, що пенсії за вислугу років, установлені Постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання ст.58 вказаного Закону, постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено "Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я" (далі Положення № 1397).

Постановою № 1397, яка діяла на час проходження позивачем військової служби у лавах Радянської армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

Пунктом 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я.

Таким чином, період строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права при вирішенні питання зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР, була викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справі №577/2537/17, від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що спірний період проходження позивачем військової служби з 13.04.1981 по 17.05.1983 підлягає включенню до страхового стажу.

Також суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів, дійшов висновку, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працював у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи останнього на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 35 років.

Відомості, зазначені у наданих позивачем документах, в тому числі в трудовій книжці, відповідачем не спростовано, а та обставина, що в архівній особовій справі ОСОБА_1 інших документів не міститься, не може бути підставою для позбавлення останнього права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.