РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/998/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910114;

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

в інтересах держави в особі

позивача-1: Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області, вул. Л. Українки, 3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16000; код ЄДРПОУ 04412656

позивача-2: Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради, код ЄДРПОУ 02006515

вул. Якова Скидана, 5/3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ",

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; код ЄДРПОУ 39576385

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 145710,76грн

За участю:

від прокуратури: Ходико О.Є., прокурор відділу;

від відповідача: Кулик Н.Д., адвокат.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керівником Корюківської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача-1: Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області, позивача-2: Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ", у якому прокурор просить суд:

-визнати недійсною додаткову угоду №1 від 11.02.2021 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385);

-визнати недійсною додаткову угоду №2 від 12.02.2021 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385);

-визнати недійсною додаткову угоду №3 від 15.02.2021 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385);

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385) на користь Комунального некомерційнго підприємства Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) безпідставно отримані кошти в сумі 145710,76грн;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385) до загального фонду Чернігівської обласної сплачений судовий збір у сумі 9924,00грн.

Свої вимоги керівник Корюківської окружної прокуратури мотивує тим, що додаткові угоди укладені у порушення вимог чинного законодавства про публічні закупівлі, а тому вони підлягають визнанню недійсними. Укладення спірних додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну за природний газ призвело до безпідставної та надмірної сплати відповідачу бюджетних коштів за недопоставлений товар, які підлягають стягненню на підставі ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 15.11.2022 (суддя Федоренко Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/998/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.12.2022; встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Від відповідача надійшов відзив на позов №Ю-3076 від 02.12.2022 в якому просить суд позовну заяву керівника Корюківської окружної прокуратури залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а у разі розгляду справи по суті відмовити у позові у повному обсязі.

13.12.2022 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 22.12.2022.

22.12.2022 суд постановив ухвалу, якою закривив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.01.2023.

12.01.2023 від Чернігівської обласної прокуратури надійшла заява від 11.01.2023 №15/3/2-24вих-23, в якій прокурор просив суд зупинити провадження у справі №927/998/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в подібних правовідносинах у справі №905/1907/21.

Ухвалою суду від 12.01.2023 зупинено провадження у справі №927/998/22 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду; зобов`язано сторони негайно повідомити суд про усунення підстав для зупинення провадження у справі №927/998/22.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/93/23 від 14 червня 2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/998/22 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 13 червня 2023 року про звільнення у відставку судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 14 червня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/998/22.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 14 червня 2023 року для розгляду справи визначено суддю Белова С.В.

04 липня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що раніше зумовили її зупинення, а саме прийняття Великою Палатою Верховного суду постанови ввід 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

11 липня 2023 року ухвалою суду прийнято справу №927/998/22 до розгляду; провадження у справі №927/998/22 поновлено; підготовче засідання призначено на 26 липня 2023 року; ухвалено учасникам справи до початку судового засідання 26 липня 2023 року надати суду свої доводи, міркування, заперечення та докази, з приводу заявленого позову.

У зв`язку з перебуванням судді Белова С.В. у відпустці у період з 17 липня 2023 року по 03 серпня 2023 року, а з 04 серпня 2023 року по 14 серпня 2023 року на лікарняному, судове засідання 26 липня 2023 року не відбулось.

Про отримання сторонами ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11 липня 2023 року свідчать повідомлення про вручення у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року підготовче засідання призначено на 30 серпня 2023 року.

28 серпня 2023 року від прокуратури надійшла заява про зміну предмету спору, у якій прокурор просив суд змінити предмет спору, виклавши п.5 позовних вимог позовної заяви наступним чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" (код ЄДРПОУ 39576385) на користь Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656) безпідставно отримані кошти у сумі 145710,76 грн».

30 серпня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 30 серпня 2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 27 вересня 2023 року.

30 серпня 2023 року від прокуратури надійшли пояснення, у яких прокурор просить вважати п.5 позовних вимог: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" (код ЄДРПОУ 39576385) на користь Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656) в дохід місцевого бюджету безпідставно отримані кошти у сумі 145710,76 грн».

У судовому засіданні 27 вересня 2023 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

20 жовтня 2023 року до суду від прокуратури надійшли пояснення у якому прокурор уточнив пункт 5 позовної заяви, зокрема зазначивши, що просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 145710,76 грн на користь місцевого бюджету Сосницької селищної об`єднаної територіальної громади.

23 жовтня 2023 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та заперечення, у яких відповідач заперечив стосовно пояснень прокурора, які надійшли на адресу суду 20 жовтня 2023 року, зазначивши при цьому, що вважає вказані пояснення зміною предмету позову.

23 жовтня 2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

У судовому засіданні суд залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем-2 та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач-2 сплатив кошти за поставлене газове паливо відповідно до ціни, вказаної у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 145710,76грн сплачених позивачем-2 коштів.

Відповідач щодо позову заперечив та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- прокурором обрано невірний спосіб захисту інтересів держави;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу на підставі договору, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.

У відповіді на відзив прокурор заперечив стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та вважає, що він належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з позовом та належним чином обґрунтував позовні вимоги.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради 05.01.2021 на веб-порталі публічних закупівель «Рrоzоrrо» розміщено оголошення за №UА-2021-01-05-000758-с про намір здійснити закупівлю газового палива обсягом 120000 м.куб за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 22.01.2021 переможцем торгів визнано ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ».

За результатами проведення відкритих торгів між Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради 10.02.2021 та ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021 зі строком виконання з 01.01.2021 до 31.12.2021, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 120000 куб.м.

Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.3. Договору).

Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 7,49 грн, в т.ч. ПДВ 20% та компенсацію вартості послуги доступу до потужності. Загальна сума Договору складає 898800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (п.3.2., 3.6. Договору).

ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ звернулось до позивача-2 з листом №4704-Єл-341/291-0121, в якому зазначило про підвищення вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни (а.с. 42).

На підтвердження зростання ціни відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021 (а.с. 43), в якій зазначено, що середньозважена ціна газу у грудні 2020 року (станом на 31.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; а у січні 2021 року (станом на 13.01.2021) 7924,07 грн/1000 куб.м; зміна ціни +25,19%.

11.02.2021 між ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ та Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до Договору (а.с.40), за умовами якої, сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в наступній редакції:

- ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 складає 8,23825 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

При цьому п.1.2. Договору сторони дійшли згоди викласти у наступній редакції:

-річний плановий обсяг постачання газу - до 109100,84 куб.м.

ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ звернулось до позивача-2 з листом №4704-Єл-341/292-0121, в якому зазначило про підвищення вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни (а.с. 48).

На підтвердження зростання ціни відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021 (а.с. 49), в якій приведена вартість природного газу на європейських хабах (газорозподільчих центрах) до кордону України, згідно яких зміна ціни становить: +31,87%, +28,05%, +30,07%.

12.02.2021 між ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ та Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до Договору (а.с.46), за умовами якої, сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в наступній редакції:

- ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 року складає 9,06125, в т.ч. ПДВ 20%.

При цьому п.1.2. Договору сторони дійшли згоди викласти у наступній редакції:

-річний плановий обсяг постачання газу - до 99191,61 куб.м.

ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ звернулось до позивача-2 з листом №4704-Єл-341/290-0121, в якому зазначило про підвищення вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни (а.с. 53).

На підтвердження зростання ціни відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021 (а.с. 54), в якій зазначено, що середньозважена ціна газу у грудні 2020 року (станом на 29.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; а у січні 2021 року (станом на 29.12.2020) 7558,18 грн/1000 куб.м; зміна ціни +19,41%.

15.02.2021 між ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ та Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до Договору (а.с.51), за умовами якої, сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в наступній редакції:

- ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 складає 9,96647 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

При цьому п.1.2. Договору сторони дійшли згоди викласти у наступній редакції:

-річний плановий обсяг постачання газу - до 90182,38 куб.м.

З наведеного вбачається, що внаслідок укладення зазначених вище Додаткових угод до Договору, фактично ціну за одиницю товару збільшено на 2,47647 грн (з 7,49 грн до 9,96647 грн) або на 33,1%, порівняно з погодженою під час закупівлі. Одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались планові обсяги постачання газу з 120000 куб. м до 100545,959 куб. м (на 19454,041 куб. м) або на 16,2%.

Отже, по збільшеній додатковими угодами ціні постачання природного газу відповідачем позивачу-2 здійснювалося з січня по лютий 2021 року, підтвердженням чого є акти прийому-передачі.

Протягом січня - лютого 2021 року між позивачем-2 та відповідачем підписано акти прийому-передачі на загальний обсяг 100545,959 м3 та згідно платіжних доручень позивачем-2 перераховано відповідачу 898800,00 грн.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладення спірних додаткових угод до Договору, позивачу-2 недопоставлено природній газ в обсязі 19454,041 куб.м. вартістю 145710,76 грн, що підлягають поверненню позивачу-2, як надміру сплачені кошти.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, її подано прокурором в особі Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області та Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради у зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Тобто, Сосницька селищна рада Корюківського району Чернігівської області є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Сосницька селищна рада Корюківського району Чернігівської області.

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Сосницькою селищною радою та поінформовано про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання додаткових угод.

Згідно відповіді Сосницької селищної ради (лист №04-20/684 від 06.10.2022) інформація щодо виконання Договору відсутня, у зв`язку з тим, що договір укладено між КНП "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради та ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ"; заходи щодо стягнення надміру сплачених коштів Сосницькою селищною радою не вживались.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Сосницькою селищною радою захисту власних інтересів, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України з позовом про визнання правочину недійсним може звернутися одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Також, згідно положення вказаної постанови позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин.

Тобто, Сосницька селищна рада, яка забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів має повноваження контролю за використанням виділених бюджетних коштів та звернення до суду - є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з даним позовом в особі Сосницької селищної ради.

Комунальне некомерційне підприємство "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради є стороною договору та отримувало фінансування для закупівлі природного газу за рахунок коштів місцевого бюджету.

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Комунальним некомерційним підприємством "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради та поінформовано про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання додаткових угод.

Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради (лист №397 від 14.09.2022), КНП "Сосницька лікарня" повідомила, що нею не вживались заходи щодо стягнення надміру сплачених коштів за Договором; КНП "Сосницька лікарня" не зверталась з позовом до суду і в подальшому такі заходи нею самостійно вживатись не будуть.

Отже, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а у позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави у суді.

У порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивачів про намір подати до суду цей позов.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності позивачів, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з зазначеним позовом до суду.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що Комунальне некомерційне підприємство "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" уклали договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021 на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за Договором, відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі.

Так, відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 3.2., 3.6. Договору обсяг постачання газу складав 120000 куб.м; ціна газу на момент укладання Договору становила 7,49 грн за 1 м3; загальна сума Договору 898800,00 грн.

Внаслідок укладення спірних додаткових угод до Договору ціну за одиницю товару збільшено на 2,47647 грн (з 7,49 грн до 9,96647 грн) або на 33,1%, порівняно з погодженою під час закупівлі. Одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались планові обсяги постачання газу - з 120000 куб. м до 100545,959 куб. м (на 19454,041 куб. м) або на 16,2%.

При цьому, позивачем-2, внаслідок укладення додаткових угод, фактично отримано 100545,959 м3.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни на ринку та на підтвердження коливання надав позивачу-2 зазначені вище цінові довідки Харківської Торгово-промислової палати України.

Тобто оспорювані додаткові угоди було укладено на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Надані відповідачем цінові довідки за своїм змістом є лише документами фактографічно-інформаційного характеру та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

З цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14 січня 2021 року вбачається, що вона містить інформацію станом на 31.12.2020 та 13.01.2021, тобто ще до укладання договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021.

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20 січня 2021 року приведена вартість природного газу на європейських хабах (газорозподільчих центрах)до кордону України з порівнянням цін станом на 04.01.2021 та 13.01.2021, тобто в порівняння наводяться ціни за періоди, що передували укладенню договору.

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04 січня 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року (період до укладення до договору) та січень 2021 року, (тобто за період до укладення договору).

Зазначені дати та періоди є датами/періодами до укладення договору від 10.02.2021.

З наведеного вбачається, що вказані довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку у період від дати укладення договору (10.02.2021) до дати підписання додаткових угод, а отже при укладенні спірних додаткових угод щодо зміни ціни товару, така зміна була здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди.

Більш того, у цінових довідках Харківської торгово-промислової палати визначення коливання ціни проводилось шляхом порівняння середньозваженої ціни, яка існувала на певні дати місяця, у більшості з інтервалом у декілька днів, що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості газу, оскільки ціна на газ є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на певну дату, а отже таке порівняння не є коректним. Тобто, ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість газу, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних додаткових угод, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні додаткові угоди укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на газ за певні періоди дії Договору.

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Також, не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у зазначений період застосування спірних додаткових угод дійсно змушений був придбавати природній газ для його подальшої переді Споживачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Позивач-2, який мав беззаперечне право на отримання природнього газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна природнього газу збільшилась, а обсяги поставки за Договором зменшилися.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірних додаткових угод недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі, а відтак - про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 145710,76грн.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов`язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу Купівля-продаж.

Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період обсяг постачання склав 100545,959 м3.

Позивач-2 здійснив оплату поставленого у січні - лютому 2021 року природного газу на суму 898800,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Виходячи з первісної ціни у Договорі, без врахування спірних додаткових угод, позивач-2 повинен був сплатити за фактично поставлений природній газ 753089,24 грн.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано позивачем-2 (898800,00 грн) за природній газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за природній газ по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод, становить 145710,76 грн (898800,00 грн - 753089,24 грн).

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, Комунальне некомерційне підприємство "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

При цьому розпорядником коштів місцевого бюджету є Сосницька територіальна громада, яка надала КНП кошти з місцевого бюджету для закупівлі природного газу за Договором.

Таким чином, у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення надлишково сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право Сосницької територіальної громаді в особі позивача-2, який є розпорядником таких коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в дохід місцевого бюджету у розмірі 145710,76 грн підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду визнані недійсними додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як відповідача, так і позивача-2, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на відповідача та позивача-2 у рівних частинах.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсною додаткову угоду від 11.02.2021 щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385).

3.Визнати недійсною додаткову угоду від 12.02.2021 щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385).

4.Визнати недійсною додаткову угоду від 15.02.2021 щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-237-21 від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Сосницька лікарня Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код ЄДРПОУ 39576385).

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь місцевого бюджету Сосницької селищної об`єднаної територіальної громади (розрахунковий рахунок UA848999980314080544000025679, отримувач ГУК у Черніг.обл/тг с-ще Сосн/24060300, код отримувача 37972475, Казначейство України (ел. адм. подат.) 145710,76 грн безпідставно отриманих коштів.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 4962,00 грн судового збору.

7.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 02006515; вул. Якова Скидана, 5/3, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 4962,00 грн судового збору.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 25 жовтня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/