ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2023Справа № 910/12639/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТЕНІСНА АКАДЕМІЯ» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А) про стягнення 89 931,22 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «КИЇВСТАР» (далі - позивач, ПРАТ «КИЇВСТАР») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТЕНІСНА АКАДЕМІЯ» (далі - відповідач, ТОВ «МІЖНАРОДНА ТЕНІСНА АКАДЕМІЯ») про стягнення 89 931,22 грн, з яких: 72 518,75 грн - сума основної заборгованості, 10 151,78 грн - пеня, 1 244,33 грн - 3% річних та 6 016,36 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг рухомого (мобільного зв`язку) в рамках Угоди № 7100451 про надання послуг рухомого (мобільного зв`язку) від 25.09.2015, у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість, на яку було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/12639/23 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також, зокрема, запропоновано позивачу надати докази часткових оплат здійснених відповідачем за надані послуги рухомого (мобільного зв`язку) від 25.09.2015 № 7100451.

05.09.2023 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не вірно визначено суму боргу та не правомірно нараховано штрафні санкції, оскільки через вторгнення російських військ на територію України, введення військового стану та розташування майнового комплексу відповідача у зоні бойових дій, базування підрозділів ВСУ та ТРО на території майнового комплексу, відповідачем було призупинено діяльність та роботу обладнання, а через обстріли 06 та 07 березня 2022 року, якими зруйновано та понівечено майно відповідача, було відкрито кримінальне провадження № 12022100050000456 від 07.03.2022. Отже, для відповідача, настали форс-мажорні обставини, які звільняють останнього від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилався на те, що 23.03.2022 електронним листом від фахівця позивача було одержано підтвердження отриманого прохання ТОВ «МІЖНАРОДНА ТЕНІСНА АКАДЕМІЯ» про тимчасово призупинення надання послуг за номерами в рамках Угоди № 7100451 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку від 25.09.2015 через форс мажорні обставини та 11.04.2022 повідомлено про ненадання надалі послуг без оплати відповідачем рахунків. Також до електронного листа було додано рахунок № 81-6902910 від 31.03.2022 на оплату послуг за березень 2022 року з зазначеною сумою існуючої на той час заборгованості - 21 979,75 грн, яку відповідач визнає, але не сплатив.

Таким чином, на думку відповідача, позивач припинив надання послуг відповідачу заморозивши номери, але нараховувати абонплату за їх обслуговування продовжив та фактично припинив нараховувати плату за послуги відключених номерів телефонів лише у жовтні місяці 2022 року, що прослідковується у рахунку № 200103346910 від 31.10.2022, але сума боргу вже склала 47 359,04 грн. При цьому, попри відсутність клопотань відповідача про розморожування номерів, починає нараховувати абонплату та надсилає рахунки № 200116205245 від 31.03.2023 на суму 8 979,00 грн та № 200118890795 від 30.04.2023 на суму 22 800,00 грн, чим збільшує суму боргу, а у травні 2023 року припиняє нараховувати абонплату, що підтверджується рахунком № 200121565353 від 31.05.2023.

12.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній заперечував проти доводів відповідача, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що вказаний майновий комплекс належить відповідачу та доказів щодо розміру і ступеня руйнувань, відсутності інших джерел отримання доходів тощо. Відповідач мав би звернутися до ТПП України або регіональної ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та отримати документ (сертифікат) який би вказував на неможливість виконання зобов`язань із зазначенням періоду та зв`язку із конкретним зобов`язанням (договором), однак, відповідач не зазначає, що звертався за таким документом, а самого документу не надає. При цьому, лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором. Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, виданий 22.12.2022, на який посилається відповідач, не містить доказової інформації про будь-які обставини у даній справі.

Також позивач зазначав, що відповідно переліку доказів, доданих до відзиву, роздрукування електронного листування, відповідач не звертався до позивача із заявою про тимчасове припинення надання послуг в порядку пп. 9.1.1 п. 9.1 Умов та не надав перелік номерів для тимчасового припинення надання послуг та не здійснив оплату за таке тимчасове припинення, про що повідомлялось у електронному листі від 23.03.2022.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

25.09.2015 між ПРАТ «КИЇВСТАР» (далі - Оператор) та ТОВ «МІЖНАРОДНА ТЕНІСНА АКАДЕМІЯ» (далі - Абонент) було укладено Угоду № 7100451 про надання послуг рухомого (мобільного зв`язку) (далі - Угода), відповідно до преамбули якої, сторони уклали цю угоду керуючись Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 та Умовами надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», затверджених Оператором та опублікованих на офіційному інтернет-сайті Оператора http://kyivstar.ua.

Згідно з п. 2.1. Угоди, за цією Угодою Оператор надає Абоненту послуги рухомого (мобільного) зв`язку (надалі - послуги зв`язку), а Абонент користується вищенаведеними послугами зв`язку та своєчасно оплачує їх вартість Оператору на умовах, викладених в цій Угоді.

Умовами пп. 3.1.3. п. 3.1. Угоди передбачено, що Абонент має право звертатися письмово з будь-якими питаннями щодо послуг зв`язку та розрахунків до Центру обслуговування абонентів.

Відповідно до пп. 3.2.1. п. 3.2. Угоди, Абонент зобов`язується своєчасно оплачувати послуги зв`язку Оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується Абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв`язку призупинено за неоплату наданих Оператором послуг зв`язку. У випадку виникнення заборгованості Абонента щодо наданих Оператором послуг зв`язку, Абонент зобов`язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від Оператора відповідного повідомлення або (б) припинення надання послуг зв`язку внаслідок вичерпання Авансового платежу нижче мінімального рівня.

Оператор має право призупинити надання послуг зв`язку, якщо Абонент своєчасно не сплатив місячну абонентну плату або якщо авансовий платіж на особовому рахунку Абонента вичерпано нижче мінімального рівня. Вищевказане стосується всіх телефонних номерів Абонента, включених до його особового рахунку ( пп. 3.3.1. п. 3.3. Угоди).

Згідно з пп. 3.4.1. п. 3.4. Угоди, після укладення Замовлення Оператор надає абоненту SIM-карту, вказаний у Замовленні телефонний номер в Мережі оператора і послуги зв`язку.

Оператор щомісяця, способом інформування, погодженим сторонами, шо фіксується в Замовленні або в письмовій заяві Абонента, може надавати Абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв`язку, здійснених платежів, а також, за запитом Абонента, інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня, встановленої у чинних Тарифах (пп. 3.4.2. п. 3.4. Угоди).

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Угоди, Абонент здійснює оплату замовлених послуг зв`язку згідно з обраним ним Тарифним планом. Оплата Абонентом послуг зв`язку здійснюється згідно з чинними тарифами.

Абонент має один особових рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв`язку щодо всіх наявних у Абонента телефонних номерів у Мережі Оператора. За згодою сторін Оператор може надавати особові рахунки для кожного телефонного номера або окремих груп телефонних номерів (п. 4.3. Угоди).

Згідно з п. 5.1. Угоди, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання положень цієї Угоди у відповідності із чинним законодавством України та цією Угодою.

Умовим п. 5.2. Угоди передбачено, що у разі затримки оплати наданих Оператором послуг зв`язку Абонент, крім сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України) за весь час прострочення, сплачує Оператору неустойку, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг зв`язку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується неустойка. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 роки на підставі ст. 258 ЦК України. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього часу існування заборгованості Абонента перед Оператором.

Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, спричинене настанням обставин непереборної сили (форс-мажору) (п. 5.3. Угоди).

Ця Угода набуває чинності після підписання уповноваженими представниками сторін і моменту реєстрації у Центрі обслуговування абонентів і діє протягом 4 (чотирьох) років. У випадку, якщо жодна зі сторін за 5 днів до закінчення цієї Угоди не попередить іншу сторону про свій намір припинити дію цієї угоди, ця Угода автоматично пролонгується на кожні наступні 4 роки. У разі наміру однієї зі сторін припинити дію цієї Угоди ця сторона зобов`язана письмово попередити іншу сторону в строк не пізніше як за 5 (п`ять) днів до моменту припинення цієї Угоди (п. 6.1. Угоди).

Згідно з п. 6.3. Угоди, під користуванням послугами зв`язку в цій Угоді розуміється користування Абонентом послугами рухомого (мобільного) зв`язку, що надаються Оператором, на платній основі.

Відповідно до п. 6.6. Угоди, інформацію про Тарифи/Тарифний план можна отримати за номерами 466 (для дзвінків з номерів мережі «Київстар») та 0-800-300-466, у Центрах обслуговування абонентів, а також на сайті www.kyivstar.ua.

Умовами п. 6.7. Угоди передбачено, що сторони дійшли до згоди, що місцем виконанні цієї Угода, зокрема, є: проспект Червонозоряний, 51, місто Київ, якщо Угода укладалась у місті Києві, населених пунктах, зокрема, Київської області.

Пунктом 6.9. Угоди передбачено, що відносини Сторін, крім цієї Угоди, регулюються Умовами, з якими Абонент погоджується, укладаючи цю Угоду.

На виконання умов Угоди між сторонами були укладені замовлення, а саме: Замовлення № __ від 25.09.2015 на 15 номерів мобільного телефону з відповідними SIM картками та за тарифним планом: 3G БИЗНЕС 90/3G БИЗНЕС 25; Замовлення № __ від 10.08.2016 на 4 номери мобільного телефону з відповідними SIM картками та за тарифним планом: 3G БИЗНЕС 60/3G БИЗНЕС 120; Замовлення № 1 від 14.09.2016 на 5 номерів мобільного телефону з відповідними SIM картками та за тарифним планом: 3G БИЗНЕС 120 та Замовлення № __ від 25.09.2015 на 6 номерів мобільного телефону з відповідними SIM картками та за тарифним планом: 3G БИЗНЕС 90/3G БИЗНЕС 25.

ПРАТ «КИЇВСТАР» були виставлені рахунки № 79-1095544 від 31.01.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 80-4462466 від 28.02.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 81-6902910 від 31.03.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 82-7896359 від 30.04.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 83-11529463 від 31.05.2022 на суму 1 096,61 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 84-13025225 від 30.06.2022 на суму 1 549,76 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 85-15963512 від 31.07.2022 на суму 2 167,01 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 86-19083244 від 31.08.2022 на суму 1 253,98 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 87-21872746 від 30.09.2022 на суму 551,93 грн з ПДВ (дата відправлення 02.05.2023), № 200103346910 від 31.10.2022 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн (дата відправлення 01.11.2022), № 200105694476 від 30.11.2022 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн (дата відправлення 01.12.2022), № 200108270469 від 31.12.2022 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн (дата відправлення 01.01.2023), № 200110897857 від 31.01.2023 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн (дата відправлення 01.02.2023), № 200113547549 від 28.02.2023 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн (дата відправлення 01.03.2023), № 200116205245 від 31.03.2023 на суму 8 979,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 56 338,04 грн (дата відправлення 01.04.2023), № 200118890795 від 30.04.2023 на суму 22 800,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 79 138,04 грн (дата відправлення 01.05.2023).

Оскільки надані позивачем послуги рухомого (мобільного) зв`язку відповідачем були оплачені лише частково, що підтверджується платіжною інструкцією № 11019 від 06.01.2022 на суму 15 000,00 грн з ПДВ (за послуги згідно рахунку № 78-25302597 від 31.12.2021) та платіжною інструкцією № 11253 від 10.02.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ (за послуги згідно рахунку № 79-1095544 від 31.01.2022), у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка не була сплачена останнім, що і стало підставою для нарахування пеня, 3% річних та інфляційних втрат та звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга ст. 628 ЦК України).

ЦК Української РСР 1963 року (діяв до 2004 року) містив поняття «угода» (Глава 3, «Угоди»), згідно ст. 41 якого, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Чинний з 2004 року ЦК України ввів новий термін «правочин» (Главу 16 Розділу IV Книги першої ЦК України, «Правочини»). Цей термін перебрав на себе значення, яке раніше мала «угода».

Так, частинами першою та другою ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно Узагальнення практики Верховного Суду України розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008, поява терміна «правочин» не виключає вживання терміна - «угода» у значенні домовленості між щонайменше двома сторонами. Перший із них є більш широким і включає в себе терміни «договір», «угода», «домовленість». Щоб запобігти неоднаковому застосуванню норм про правочини у практиці судів, слід зазначити, що договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.

Як зазначалось, між сторонами було укладено Угоду № 7100451 про надання послуг рухомого (мобільного зв`язку) від 25.09.2015.

Відповідно до п. 58 частини першої ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації», мобільний зв`язок - електронні комунікації із застосуванням радіотехнологій, під час яких кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення електронної комунікаційної мережі.

Електронна комунікаційна послуга це послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (п. 27 частини першої ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації»).

Згідно з п. 8 частини першої ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації», вартість пакета послуг - плата, що встановлюється за користування пакетом послуг протягом часу, визначеного тарифним планом, та може бути незалежна від фактичного обсягу споживання електронних комунікаційних послуг, визначеного пакетом послуг.

Відповідно до п. 124 частини першої ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації», тарифний план - запропонована кінцевому користувачу постачальником електронних комунікаційних послуг пропозиція, щодо вартості, умов та обсягу надання певних електронних комунікаційних послуг.

Умовами п. 1 частини першої ст. 108 Закону України «Про електронні комунікації» передбачено, що кінцеві користувачі електронних комунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, зокрема оплачувати замовлені та отримані електронні комунікаційні послуги, у тому числі абонентську плату та вартість пакетів послуг.

Відповідно до п. 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила) надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.

Відповідно до пп. 6 п. 36 Правил, споживачі зобов`язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 ЦК України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Угоди, Абонент здійснює оплату замовлених послуг зв`язку згідно з обраним ним Тарифним планом. Оплата Абонентом послуг зв`язку здійснюється згідно з чинними тарифами.

Відповідно до пп. 3.2.1. п. 3.2. Угоди, Абонент зобов`язується своєчасно оплачувати послуги зв`язку Оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується Абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв`язку призупинено за неоплату наданих Оператором послуг зв`язку. У випадку виникнення заборгованості Абонента щодо наданих Оператором послуг зв`язку, Абонент зобов`язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від Оператора відповідного повідомлення або (б) припинення надання послуг зв`язку внаслідок вичерпання Авансового платежу нижче мінімального рівня.

Відповідно до п. 7.10., п. 7.12. та п. 7.13. Умов надання електронних комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», розрахунки за Послуги здійснюються з виставленням рахунків за умови замовлення їх отримання Абонентом шляхом надання Оператору відповідної письмової заяви або у порядку, передбаченому в Договорі. Деталізовану інформацію про належну до сплати суму Абонент отримує за допомогою Системи самообслуговування або у Центрі обслуговування. Додатково інформацію про належну до сплати суму Контрактний Абонент та Корпоративний Абонент отримує поштою (у тому числі електронною), якщо таке інформування передбачене у Договорі. У разі, якщо оплата Послуг здійснюється на умовах попередньої оплати, Абонент вносить оплату до моменту закінчення коштів на Особовому рахунку або до моменту досягнення Граничної суми. У разі, якщо оплата Послуг здійснюється після їх надання, Абонент зобов`язаний здійснити оплату нарахованої до сплати суми до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо Абонент, який здійснює оплату Послуг за виставленими Оператором рахунками, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не отримає рахунок, він зобов`язаний звернутися до Оператора для отримання інформації про належну до сплати суму та здійснити оплату до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 72 Правил, у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Як було встановлено, позивачем були виставлені рахунки № 79-1095544 від 31.01.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ, № 80-4462466 від 28.02.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ, № 81-6902910 від 31.03.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ, № 82-7896359 від 30.04.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ, № 83-11529463 від 31.05.2022 на суму 1 096,61 грн з ПДВ, № 84-13025225 від 30.06.2022 на суму 1 549,76 грн з ПДВ, № 85-15963512 від 31.07.2022 на суму 2 167,01 грн з ПДВ, № 86-19083244 від 31.08.2022 на суму 1 253,98 грн з ПДВ, № 87-21872746 від 30.09.2022 на суму 551,93 грн з ПДВ, № 200103346910 від 31.10.2022 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн, № 200105694476 від 30.11.2022 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн, № 200108270469 від 31.12.2022 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн, № 200110897857 від 31.01.2023 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн, № 200113547549 від 28.02.2023 на суму 0,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 47 359,04 грн, № 200116205245 від 31.03.2023 на суму 8 979,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 56 338,04 грн, № 200118890795 від 30.04.2023 на суму 22 800,00 грн з ПДВ / заборгованість на суму 79 138,04 грн для оплати отриманих відповідачем послуг на загальну суму 113 438,29 грн.

Судом враховано відповідність сертифікації Автоматизованих систем розрахунків за телекомунікаційні послуги, які використовуються позивачем для обліку та тарифікації наданих послуг абонентам позивача.

Отримання вказаних рахунків та обізнаність про розмір нарахованих сум за послуги рухомого (мобільного) зв`язку, а також про наявність заборгованості підтверджується відповідачем у відзиві.

Однак, відповідачем було здійснено оплату за послуги рухомого (мобільного) зв`язку лише частково на суму 33 760,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 11019 від 06.01.2022 на суму 15 000,00 грн з ПДВ (за послуги згідно рахунку № 78-25302597 від 31.12.2021) та № 11253 від 10.02.2022 на суму 18 760,00 грн з ПДВ (за послуги згідно рахунку № 79-1095544 від 31.01.2022), а також, враховуючи наявність, станом на 01.01.2022, передплати у розмірі 540,25 грн, заборгованість відповідача з оплати за послуги рухомого (мобільного) зв`язку складає 79 138,04 грн.

Доказів сплати вказаної суми або відсутності у відповідача зобов`язань з її сплати до матеріалів справи сторонами не надано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що електронним листом 23.03.2022 ним було одержано підтвердження його прохання про тимчасово призупинення надання послуг за номерами в рамках Угоди через форс мажорні обставини.

Однак, як вбачається з електронного листа від 23.03.2022, відповідачу було надіслано файл з тарифними планами номерів та вказано, що була розмова про тимчасове призупинення номерів, вартість якого склала 10 грн/номер/місяць, та повідомлено, що для призупинення чи зміни тарифних планів потрібно тільки надіслати їх перелік фахівцю позивача.

При цьому, доказів надсилання позивачу переліку номерів для їх призупинення, як зазанчалось, відповідачем в матеріали справи надано не було.

Також, відповідач зазначав про визнання існуючої станом на 31.03.2022 заборгованості у розмірі 21 979,75 грн.

Крім того, з електронного листа 15.06.2022 вбачається, що позивачем було проінформовано відповідача про знаходження номерів у примусовій заморозці через неоплату послуг з березня місяця та повідомлено про можливість переведення їх у призупинку зі збереженням численності за 10 грн/ місяць, для чого потрібно було погасити борг.

Пунктом 32 Правил передбачено, що замовлення, зміна умов надання, скорочення переліку послуг та припинення їх надання можуть здійснюватися дистанційно за допомогою засобів зв`язку на умовах, визначених договором, з дотриманням вимог цих Правил та інших актів законодавства.

Однак, можливість призупинення послуг відповідачем з 15.06.2022 використано не було, доказів протилежного в матеріали справи не надано.

Приймаючи до уваги викладене, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача за надані позивачем послуги рухомого (мобільного) зв`язку у розмірі 79 138,04 грн.

Проте, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості за послуги рухомого (мобільного) зв`язку у розмірі 72 518,75 грн, у зв`язку з чим, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг рухомого (мобільного) зв`язку підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі заявленому позивачем у сумі 72 518,75 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 151,78 грн за період з 21.05.2022 по 20.05.2023, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною четвертою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 72 Правил, у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Умовим п. 5.2. Угоди передбачено, що у разі затримки оплати наданих Оператором послуг зв`язку Абонент, крім сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України) за весь час прострочення, сплачує Оператору неустойку, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг зв`язку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується неустойка. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 роки на підставі ст. 258 ЦК України. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього часу існування заборгованості Абонента перед Оператором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 ГК України).

При цьому, приписом частини шостої ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини шостої ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

З наведеного п. 5.2. Угоди вбачається, що сторонами погоджено інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою ст. 232 ГК України, а саме: за весь час прострочення/ протягом всього часу існування заборгованості.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у свою чергу неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у постанові від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, нарахування пені за порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг рухомого (мобільного) зв`язку за період з 21.05.2022 по 20.05.2023 є правомірним.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини п`ятої ст. 254 ЦК України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 ЦК України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 ЦК України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати до 20 числа відповідного місяця (не пізніше 20 числа місяця), міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало б виконанню.

Тобто станом на дату укладення Угоди, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання зі сплати платежів на погашення боргу за кожен місяць протягом травня 2022 року - травня 2023 року.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання зі сплати платежу у кожному місяці для його виконання не пізніше 20 числа місяця, то відповідно підстави для застосування частини п`ятої ст. 254 ЦК України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум заборгованості, судом встановлено, що він розрахований вірно та не перевищує облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, однак позивачем при розрахунку помилково було здійснено округлення в сторону зменшення суми пені за період з 21.04.2023 по 20.05.2023, яка за розрахунком суду становить 1 021,62 грн, а не 1 021,61 грн як зазначено позивачем, однак, керуючись положеннями частини другої ст. 237 ГПК України, вимога про стягнення пені у розмірі 10 151,78 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 244,33 грн та 6 016,36 грн інфляційних втрат за період з 21.05.2022 по 20.05.2023, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. та п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Абзацем другим п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум заборгованості, судом встановлено, що розрахунок 3% річних виконано вірно, а при розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем помилково розраховано суму за період з 21.04.2023 по 20.05.2023, оскільки згідно з розрахунку суду інфляційні втрати за вказаний період складають 248,59 грн, а не 0,00 грн, як зазначено позивачем, однак, керуючись положеннями частини другої ст. 237 ГПК України, вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 1 244,33 грн та 6 016,36 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на неправомірність нарахування штрафних санкцій, оскільки для відповідача настали форс-мажорні обставини, які звільняють останнього від відповідальності за порушення зобов`язання, через вторгнення російських військ на територію України, введення військового стану та розташування майнового комплексу відповідача у зоні бойових дій, базування підрозділів ВСУ та ТРО на території майнового комплексу, призупинення діяльності та роботи обладнання, руйнування та понівечення майна відповідача, про що було відкрито кримінальне провадження № 12022100050000456 від 07.03.2022.

Так, відповідно до частин першої та другої ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина перша ст. 617 ЦК України).

Згідно частини другої ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами частини четвертої ст. 219 ГК України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: ворожими атаками, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, введення комендантської години.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Умовами п. 5.3. Угоди передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, спричинене настанням обставин непереборної сили (форс-мажору).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 18.08.2023 строком на 90 діб.

Судом враховано, що листом вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Як зазанчалось, мобільний зв`язок, відповідно до п. 58 частини першої ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації», це електронні комунікації із застосуванням радіотехнологій, під час яких кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення електронної комунікаційної мережі.

Однак, відповідач не надав жодного належного доказу в підтвердження настання форс-мажорних обставин, який містить інформацію щодо неможливості споживання послуг рухомого (мобільного) зв`язку та виконання відповідачем конкретних зобов`язань за Угодою внаслідок дії таких обставин, із зазначенням конкретної обставини, місця, початку виникнення і строку дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причино-наслідкового зв`язку між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю споживання послуг рухомого (мобільного) зв`язку та виконання своїх зобов`язань за Угодою.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12022100050000456, зареєстрованого 07.03.2022, згідно з яким обставинами, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначені, зокрема, виявлено пошкодження унаслідок мінометних обстрілів дитячого закладу Міжнародна тенісна академія (вул. Мінська, 9), не може бути безспірним та достатнім доказом на підтвердження неможливості споживання послуг рухомого (мобільного) зв`язку та виконання своїх зобов`язань з їх оплати.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин для відповідача та неможливості в останнього користуватись послугами рухомого (мобільного) зв`язку.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від відповідальності за неналежне виконання умов Угоди.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Також позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в першій інстанції становить судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 74-79, 86, 129, 232, 236-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТЕНІСНА АКАДЕМІЯ» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 36048213) на користь Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; ідентифікаційний код юридичної особи: 21673832) 89 931 (Вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 22 коп., з яких: 72 518 (Сімдесят дві тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн 75 коп. сума основної заборгованості, 10 151 (Десять тисяч сто п`ятдесят одна) грн 78 коп. пеня, 1 244 (Одна тисяча двісті сорок чотири) грн 33 коп. 3% річних та 6 016 (Шість тисяч шістнадцять) грн 36 коп. інфляційні втрати, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ