ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 622/1153/19 Номер провадження 22-ц/814/3532/23Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Чемерис А.К.

учасники справи:

представник відповідача адвокат Біловус Р.В.

переглянув усудовому засіданнів м.Полтавацивільну справуза апеляційноюскаргою Харківської обласної прокуратури

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2023 року, ухвалене суддею Кириченко О.С., повний текст рішення складено дата не вказана

у справі за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні - листопаді 2019 року, вересні 2021 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та керівник Богодухівської окружної прокуратури, які діють в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Харківської області, які звернулися до суду з позовними заявами до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави, в яких просили суд: - визнати незаконними та скасувати ряд наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області №2855-СГ від 27.10.2014 року, №1687-СГ від 05.06.2015 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 6,0019 га, 50,0000 га, 23,3054 га та 27,0000 га; - визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області №3627-СГ від 24.12.2014року, №3628-СГ від 24.12.2014 року, №217-СГ від 05.02.2015 року, №1678-СГ від 05.06.2015 року, №218-СГ від 05.02.2015 року, №219-СГ від 05.02.2015 року, №4713-СГ від 22.12.2015 року, №2672-СГ від 13.10.2014 року, №1776-СГ від 05.08.2014 року та №3630-СГ від 24.12.2014 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду; - визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельної ділянки від 05.05.2015 року з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га; від 26.12.2014 року з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га; від 14.05.2015 року з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га; від 14.07.2015 року з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га; від 14.05.2015 року з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га; від 14.05.2015 року з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га; від 28.12.2015 року з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га; від 12.11.2014 року з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га; від 12.11.2014 року з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га; від 12.11.2014 року з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га; від 12.11.2014 року з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га та від 05.05.2015 року з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Харківської області (об`єднаної територіальної громади) земельні ділянки з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га, розташовану за межами населених пунктів Одноробівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, загальною площею 10,0602 га, розташовану за межами населених пунктів Лютівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га, розташовану за межами с. Івашки Одноробівської Першої сільської ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної ради Харківської області; з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га та з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області. Позивач просить судові витрати покласти на відповідачів.

Позовна заявамотивована тим,що вході вивчення правомірності передачі в оренду ряду земельних ділянок, розташованих на території Золочівського району Харківської області, Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області було встановлено, що наказами Головного Управління Держземагенства у Харківській області №2855-СГ від 27.10.2014 року та №1687-СГ від 05.06.2015 року надано відповідачу ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 6,0019 га, 50,0000 га, 23,3054 га та 27,0000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства. У подальшому наказами ГУ Держземагенства у Харківський області №3627-СГ від 24.12.2014 року, №3628-СГ від 24.12.2014 року, №217-СГ від 05.02.2015 року, №1678-СГ від 05.06.2015 року, №218-СГ від 05.02.2015 року, №219-СГ від 05.02.2015 року, №4713-СГ від 22.12.2015 року, №2672-СГ від 13.10.2014 року, №1776-СГ від 05.08.2014 року та №3630-СГ від 24.12.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га; з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га; з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га; з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га; з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га; з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га; з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га; з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га та з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. На виконання зазначених наказів між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 12.11.2014 року, 26.12.2014 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 14.07.2015 року, 28.12.2015 року укладено договори оренди вказаних земельних ділянок. За вказаними договорами передаються спірні земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства (п.п. 2,14 зазначених договорів). Встановлено річну орендну плату за користування вказаними земельними ділянками у розмірі 4 відсотки від її нормативної грошової оцінки. 12.05.2016 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до вищевказаних договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати. Крім цього, у подальшому, ОСОБА_1 на підставі договорів від 12.08.2014 року та від 30.12.2014 року передав в суборенду ФГ «Альфа» спірні земельні ділянки з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330 площею 124,5654 га, кадастровим номером 6322683500:01:001:0409 площею 28,5403 га, кадастровим номером 6322683500:01:001:0403 площею 15,7423 га та кадастровим номером 6322683500:01:001:0407, площею 18,6918 га. Разом із цим встановлено, що розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 03.07.1997 року №372 ОСОБА_1 надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства, на підставі якого останній отримав державний акт на право постійного користування землею, серія ХР-13-00-000890. Крім цього, ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності, серія ІІІ-ХР №085228, належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі державного акту, серія ЯГ №075495 від 10.04.2007 року, перебуває у власності земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства. Разом із цим, відповідно до листа Слобожанського управління ГУ ДФС у Харківській області №25983/9/20-40-50-05-10 від 21.08.2019 року та інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/orderdocument), встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є засновником та керівником в наступних підприємствах: ТОВ «Відродження-1881», Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та Фермерське господарство «Альфа», в якому він також є підписантом. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Фермерське господарство «Альфа» засноване та зареєстроване 04.08.1998 року. Крім цього, відповідно до інформації ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за №7.0/9706 від 12.08.2019 року, згідно реєстру реєстрації техніки за відповідачем ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самоходні машини та механізми не обліковуються. Отже, звертаючись до відповідача ГУ Держземагенства у Харківській області із заявами про отримання земельних ділянок, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого Фермерського господарства «Альфа» без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки відповідачу ОСОБА_1 вже надавалися земельні ділянки для ведення і створення фермерського господарства, що підтверджується державними актами. Розглядаючи заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Вказаний факт свідчить про формальний підхід органів державної влади, що й створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. Отже, вказані накази прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116,118,121,123, 134 ЗК України, ст.ст. 7,12 Закону України «Про фермерське господарство». За таких підстав, накази Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства підлягають визнанню незаконними та скасуванню як такі, що видані в порушення ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». Враховуючи, що накази Головного управління Держземагенства визнаються незаконними, тому договори оренди земель, укладені на підставі наказів мають бути визнані недійсними, зі скасуванням їх державної реєстрації. Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів. У даному випадку порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області вищевказаних вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території. Оспорювані накази та підписані договори оренди видані та укладені відповідачем Головним управлінням Держземагенства у Харківській області. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 року №442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України, шляхом перетворення. Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308. Згідно з п.п.13 п.4 Положення вказане управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області. Щодо представництва інтересів держави в особі Золочівської селищної ради зазначено, що відповідно до інформації, розміщеної на Інтернет-сайті Золочівської громади http://zolochivska.gromada.org.ua/news/1549891689/ встановлено, що рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області І сесії VIIІ скликання №19 від 28.11.2017 року на виконання ст.ст. 25,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб - Великорогозянської, Довжицької, Калиновецької, Лютівської, Малорогозянської, Одноробівської, Одноробівської Першої, Олександрівської, Писарівської, Світличенської, Удянської, Фесківської сільських рад Золочівського району, шляхом приєднання до Золочівської селищної ради. Згідно з п.2 вищевказаного рішення Золочівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад Золочівського району, що об`єдналися з дня набуття повноважень Золочівською селищною радою об`єднаної територіальної громади. Відповідно до ч.1 ст. 1 Регламенту Золочівської селищної ради, затвердженого рішенням Золочівської селищної ради №25 від 08.12.2017 року, остання є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Золочівську селищну об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту надання в оренду земельної ділянки, Золочівською селищною радою (об`єднаною територіальною громадою) заходи, спрямовані на повернення зазначених земельних ділянок у власність громади, не вжито, що свідчить про її бездіяльність. До того ж, враховуючи, що держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган місцевого самоврядування, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. З огляду на те, що прокурор звертається з позовною заявою в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області й про вказані правопорушення прокурору стало відомо 21.05.2018 року, тобто після надходження вищевказаного наказу та договору оренди до місцевої прокуратури, а повноваження щодо розпорядженнями земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту перейшли до об`єднаних територіальних громад у 2018 році, то строки позовної давності пропущено з поважних причин. Аналізуючи суб`єктний склад сторін та враховуючи, що з заявами про надання вищезазначених земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся саме як фізична особа, з метою безкоштовного отримання земельних ділянок, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.03.2019 року у справі №619/1680/17-ц (провадження №14-83цс19). Крім цього, враховуючи, що на час пред`явлення позовної заяви щодо такого спору про користування земельною ділянкою, наданою із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 обов`язок щодо створення фермерського господарства на підставі вищевказаних договорів оренди з ГУ Держземагенства у Харківській області не виконав, фермерське господарство не створив та не зареєстрував, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалася земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Диканськогорайонного судуПолтавської областівід 30березня 2023року узадоволенні позову Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст.ст. 124,134 Земельного кодексуУкраїни без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам (в чинній на той час редакції), а тому передача земельних ділянок юридичній особі - фермерському господарству в оренду без проведення земельних торгів є незаконними. Таким чином, оспореними наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області було виділено та передано в оренду на 49 років спірні земельні ділянки ОСОБА_1 , який одночасно вже був засновником і керівником підприємств, зокрема, ТОВ «Відродження-1881» та ФГ «Альфа». ОСОБА_1 вже надавалися та наразі перебувають в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства та створення нового. При цьому, отримавши спірні земельні ділянки в оренду в 2014-2015 роках, без проведення земельних торгів, він не створив нове фермерське господарство. Вказані обставини Головним управлінням Держземагентства у Харківській області не були враховані, що має наслідком прийняття ряду згаданих спірних наказів, які не відповідають вимогам вказаних вище положень Закону, тому такі є незаконними та підлягаю скасуванню. У зв`язку з незаконністю вказаних наказів, договори оренди земельних ділянок від 05.05.2015 року, які є предметом даних позовів, також є такими, що укладені з порушенням вказаних вище положень Закону, що є наслідком визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, тому, позовні вимогипрокурора єобгрунтованими.

Проте,прокурор, починаючи з моменту реєстрації права оренди на спірні договори не був позбавлений законодавчо визначеної та технічної можливості самостійно здійснити перевірку про зареєстровані речові права на вказані спірні земельні ділянки ще у 2015 році (за дати реєстрації права оренди), шляхом безпосереднього доступу до Інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка є відкритою та загальнодоступною. Встановлені судом першої інстанції обставини вказують на суб`єктивне та неправильне визначення прокурором дати, з якої начебто почав перебіг строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог. Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали цивільноїсправи не містять. За таких обставин прокурор мав об`єктивну та законодавчо визначену можливість довідатися про існування спірних наказів та про наявність рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, з моменту видачі таких наказів та проведення державної реєстрації, тобто в 2014-2015 роках. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Прокурор не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, отже, прокурор пред`явив позови в інтересах держави у жовтні, листопаді 2019 року та вересні 2021 року з пропуском строку позовної давності.

В апеляційнійскарзі Харківська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позови задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши обгрунтваність та доведеність позовних вимог, застосував позовну давність за заявами відповідачів, необгрунтовано відхиливши посилання прокурора на обізнаність про обставини порушень з травня 2018 року. Крім того, суд дійшов висновку, що прокурор мав об`єктивну та законодавчо визначену можливість довідатися про існування спірних наказів та про наявність рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, з моменту видачі таких наказів та проведення державної реєстрації, тобто 2014-2015 роках. Судом не досліджено причини поважності такого пропуску та, як наслідок, можливість отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними. При цьому посилається на висновки Верховного Суду України та Рішення Європейського Суду з прав людини у конкретних справах відносно того, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обгрунтовані підстави, а також правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним. Вказує, що для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Вказує, що оскільки вказаний позов пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради, суд мав перевірити, коли про порушення прав або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Золочівська селищна рада. При цьому посилається на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №369/6456/15-ц. Проте, у матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача Золочівської селищної ради про вибуття з володіння спірної земельної ділянки. Вказує, що Закон не наділяє прокурора повноваженнями щодо розпорядження землями державної чи комунальної форми власності, прокурор не є позивачем у спірних правовідносинах. Вказує, що моментом, з якого у Золочівської селищної ради, як зацікавленої особи виникло право на позов, є 30.10.2018 року. Вказує, що перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме зазначений орган, а не прокурор. Норми законодавства, які визначають повноваження прокурора, об`єктивно виключали можливість для прокурора довідатися про порушення інтересів держави у спірних відносинах без опрацювання спірного договору та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мати доступ до оскаржуваного наказу та договору з моменту їх видачі та укладення. Фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту. Суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку позовної давності.

У відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Біловус Р.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирішити питання про закриття провадження у справі у зв`язку з необхідністю розгляду справи у порядку господарського судочинства. При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19, а також на постанови Верховного Суду у справа №622/1363/19 та №622/1370/19 від 18.10.2022 року, які є аналогічними за предметом, підставами позову та складом сторін, до справи №622/1153/19.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, що наказами Головного Управління Держземагенства у Харківській області №2855-СГ від 27.10.2014 року та №1687-СГ від 05.06.2015 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 6,0019 га, 50,0000 га, 23,3054 га та 27,0000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.

У подальшому наказами ГУ Держземагенства у Харківський області №3627-СГ від 24.12.2014, №3628-СГ від 24.12.2014, №217-СГ від 05.02.2015, №1678-СГ від 05.06.2015, №218-СГ від 05.02.2015, №219-СГ від 05.02.2015, №4713-СГ від 22.12.2015, №2672-СГ від 13.10.2014, №1776-СГ від 05.08.2014 та №3630-СГ від 24.12.2014 «Про затвердження документаціїі з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Надано відповідачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га; з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га; з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га; з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га; з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га; з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га; з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, площею 28,5403 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га; з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га; з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, площею 124,5654 га та з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 12.11.2014 року, 26.12.2014 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 14.07.2015 року, 28.12.2015 року укладено договори оренди вказаних земельних ділянок. За вказаними договорами передаються спірні земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства (п.п. 2,14 зазначених договорів). Встановлено річну орендну плату за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 4% відсотки від її нормативної грошової оцінки.

12.05.2016 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до вищевказаних договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати.

Крім цього, у подальшому ОСОБА_1 на підставі договорів від 12.08.14 року та від 30.12.2014 року передав в суборенду ФГ «Альфа» спірні земельні ділянки з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330 площею 124,5654 га, з кадастровим номером 6322683500:01:001:0409 площею 28,5403 га, з кадастровим номером 6322683500:01:001:0403 площею 15,7423 га та з кадастровим номером 6322683500:01:001:0407, площею 18,6918 га.

Вищезазначені спірні договори оренди, суборенди земельних ділянок та додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі про державну реєстрацію іншого речового права. Форма власності спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0333, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322683500:02:004:0330, 6322685000:01:01:0409, 6322685000:01:01:0403, 6322685:01:001:0407 - державна, власник - Головне управління Держземагенства у Харківській області та Держава України в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №340/112-18 від 07.05.2018, наданої на запит заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею, серія ХР-13-00-000890, та Державні акти на право приватної власності на землю, серія ЯГ №075495, серія ІІІ-ХР №085228, серія ХР-13-00-076971 станом на 01.01.2013 року, додано копії відповідних державних актів.

Відповідно до інформації Слобожанського управління Головного управління ДФС у Харківській області №25983/9/20-40-50-05-10 від 21.08.2019 року за наявною в базах даних ДФС України ОСОБА_1 значиться керівником або засновником в наступних підприємствах - ТОВ «Відродження-1881» п.н.39680976, Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств п.н. 23327175, ГО Сільгосптоваровиробників, п.н. НОМЕР_1 , ФГ «Альфа», п.н. НОМЕР_2 .

Згідно інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником, керівником та підписантом ФГ «Альфа», яке засновано та зареєстровано 04.08.1998 року.

Згідно реєстру реєстрації техніки, станом на 12.08.2019 року за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області не обліковуються, що вбачається із відповіді на запит Дергачівської місцевої прокуратури №7.0/9706 від 12.08.2019 року.

Керівником Дергачівської місцевої прокуратури Кравченко А. 17.09.2019 року, 09.10.2019 року та 18.05.2020року голові Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області Канівцю Л.В. надіслано повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про прийняття прокуратурою рішення щодо представництва в суді інтересів держави та щодо звернення до суду з вищезазначеними позовами.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №7018-СГ від 27.09.2018 року Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність передано 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, які розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади на території Золочівського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок. На використання земельних ділянок площею 195,8416 га встановлені обмеження. На земельних ділянках загальною площею 3002,2536 га наявні обтяження речових прав третіх осіб. Вказано, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішенням ХІІ сесії VІІІ скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №1941 від 30.10.2018 року вирішено прийняти 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів на території Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади, загальною площею 8167,6480 га. Відділу земельних ресурсів Золочівської селищної ради приписано провести роботу щодо оформлення права комунальної власності відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельні ділянки», вказані в пункті 1 даного рішення.

При вирішенні спору суд пешої інстанції виходив з наступного.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство». У таких правовідносинах Закон «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону, які повинні відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства. Так, згідно зі ст.5 Закону України «Про фермерськегосподарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім цього, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

При створенні фермерського господарства зазначені вище вимоги висуваються лише до особи, яка виступає засновником фермерського господарства та яка буде набувати права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Засновник фермерського господарства, після його реєстрації, набуває статусу голови фермерського господарства, а інші члени сім`ї, за умови їх згоди, стають членами цього господарства.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Як передбачено ст. 8 Закону України «Про фермерськегосподарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Залучення третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з нездійсненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар.

Відповідачі просили суд застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву по об`єднаній цивільній справі без задоволення (т. а.с. ).

Щодо застосування строку позовної давності суд першої інстанції виходив з наступного.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Прорахунки або помилки державних органів повинні слугувати на користь потерпілих, насамперед у разі, якщо це не впливає на інші приватні інтереси. Іншими словами, тягар ризику будь-якої помилки, зробленої державною владою, має нести держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідної особи.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" від 18.03.2008 року (Dacia S.R.L. v. Moldova,заява N 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). Європейський суд з прав людини констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

Відповідно до ст. 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст. 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права та про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень ст. 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз ст. 256, 261 ЦК України дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу.

Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 56ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 57ЦПК України органи таінші особи, які відповідно до статті 56цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 рокуу справі №359/2012/15-ц, від 20.11.2018 року у справі №907/50/16.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 року у справі № 910/296918, від 15.01.2019 року у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 року у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 року у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 року у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 року у справі № 904/1038/19.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні накази Головного управління Держземагенства у Харківській області №3627-СГ від 24.12.2014 року, №3628-СГ від 24.12.2014 року, №217-СГ від 05.02.2015 року, №1678-СГ від 05.06.2015 року, №218-СГ від 05.02.2015 року, №219-СГ від 05.02.2015 року, №4713-СГ від 22.12.2015 року, №2672-СГ від 13.10.2014 року, №1776-СГ від 05.08.2014 року та №3630-СГ від 24.12.2014 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду прийнято у 2014 -2015 роках.

Прокурор звернувся з даним позовом до суду у жовтні, листопаді 2019 року та вересні 2021 року, тобто майже через 5 і 7 років з моменту прийняття спірних наказів та рішення про державну реєстрацію права власності і оренди.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач просив застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без задоволення.

Прокурор стверджує, що прокуратура про порушення прав держави шляхом прийняття спірних наказів та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку довідалась 21.05.2018 року після надходження до органів прокуратури відповідних наказів, договорів та документів щодо передачі у користування відповідачу ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності, отже, строк перебігу позовної давності не пропущено.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокуратура не позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхідних документів у разі не здійснення органом державної влади своїх повноважень щодо захисту законних інтересів держави.

Крім того, посилання прокурора на те, що інформація щодо незаконної приватизації стала відома лише у 2018 році, не підтверджена належними та допустимими доказами, зокрема, не доведено, що прокурором вчинялися заходи задля отримання інформації (надсилались відповідні запити, призначались перевірки тощо), але ці заходи не дали результатів з незалежних від прокурора причин.

Так, на момент видання спірних наказів діяли накази Генерального прокурора від 07.11.2012 року №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» та від 04.10.2011 року №3/2гн «Про особливості організації земельних відносин», зокрема, відповідно до п. 9.1 наказу Генерального прокурора від 07.11.2012 року №3 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» органи прокуратури зобов`язано активно використовувати право доступу до відповідних інформаційних баз даних державних органів. Опрацьовувати інформацію, яка міститься в автоматизованих, інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-пошукових спеціалізованих системах, банках і базах даних, реєстрах (інформаційні бази даних) державних органів. Крім того, відповідно до п. 9 зобов`язано до початку перевірки витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення.

15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 року №1697-VII) у новій редакції, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирали чинності 15.04.2017 року (п. 1 розділу XII Закону України Про прокуратуру №1697-VII).

На відміну від Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII суттєво звузив повноваження, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 року №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 року №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 року №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України «Про прокуратуру".

Однак, при цьому частиною 4 статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року, встановлено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, з набранням чинності Законом України від 14.10.2014 року №1697-VII, прокуратура не позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхідних документів у разі не здійснення органом державної влади своїх повноважень щодо захисту законних інтересів держави.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень, у даному випадку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, необхідну для подання позову інформацію.

Крім цього, у Інформаційних довідках, які надані прокурором разом з позовними заявами, міститься інформація про реєстрацію у 2015 році за ОСОБА_1 права оренди щодо спірних земельних ділянках на підставі спірних договорів оренди.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент реєстрації за ОСОБА_1 права оренди на спірні земельні ділянки) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою та загальнодоступною.

Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису (ч. 3 ст. 28 Закону).

Умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, адвокатів та нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з цього реєстру, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст.267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Правовий висновок щодо застосування строку позовної давності викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19.

Таким чином, враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Таким чином, прокурор пред`явив позовні вимоги в інтересах держави, в особі Золочівської селищної ради Харківської області, у 2019 та 2021 роках з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позови Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави, необхідно залишити без задоволення за спливом строку позовної давності.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави.

Правильно встановившифактичні обставинисправи,суд першоїінстанції привирішенні спорузалишив позаувагою правовийвисновок,викладений упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від05.10.2022року усправі №922/1830/19,в якому зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства […] з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

Визначення юрисдикції справи є першочерговим питанням, яке вирішується судом незалежно від інстанції за принципом ex officio.

Аналізуючи правильність визначення юрисдикції у справі, не оцінюючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті вирішення спору, апеляційний суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що оскільки у цій справі спір виник щодо користування землями фермерського господарства між державою, в інтересах якої з позовом звернувся прокурор, - з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1 - з другої сторони, цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із закриттямпровадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідлносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішенняпершої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1ст.256ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Отже, закінчивши апеляційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Таким чином,перевіривши застосуваннясудом першоїінстанцій нормматеріального тапроцесуального правана підставівстановлених нимфактичних обставинсправи,виходячи замежі доводівапеляційної скарги,колегія суддівдійшла висновкупро наявністьбезумовних підставдля скасуваннярішення судупершої інстанціїта закриттяцивільного провадженняу справі,оскільки спірпідлягає розглядув порядкугосподарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 377 ч.1,2, ст. 255 ч.1 п.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2023 року - скасувати.

Провадження у справі №622/1153/19 за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави закрити.

Повідомити Харківську обласну прокуратуру, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,касаційна скаргана неїподається протягомтридцяти днівз дняїї проголошеннябезпосередньо досуду касаційноїінстанції,у разіпроголошення лишевступної тарезолютивної частинисудового рішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2023 року.

СУДДІ: Дорош А. І. Лобов О. А. Триголов В. М.