ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/6269/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Кривки Миколи Володимировича (далі представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), якою просить:

1) відкрити провадження в адміністративній справі;

2) позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити;

3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду поданих ОСОБА_1 рапорту від 24.03.2023, поданого у ВЧ НОМЕР_1 21 квітня 2023 року та рапорту від 19.06.2023, поданого у ВЧ НОМЕР_1 19 травня 2023 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років);

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути подані 21 квітня 2023 року та 19 травня 2023 року рапорти військовослужбовця - ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років);

5) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 визнати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Іршавським РВ УМВС України у Закарпатській області 19 червня 2007 року, РНОКПП: НОМЕР_3 ) таким, що підлягає звільненню у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років);

6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Іршавським РВ УМВС України у Закарпатській області 19 червня 2007 року, РНОКПП: НОМЕР_3 ) у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г. п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) (а.с.1-10).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , як головний сержант взвода ПТКР, старший солдат, оскільки призваний на військову службу як доброволець під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року Першим відділом Хустського РТЦК та СП у Закарпатській області, що підтверджується військовим квитком військовослужбовця ОСОБА_1 .

Не виявивши бажання й надалі продовжувати військову службу, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби від 24.03.2023, поданого у військову частину 21 квітня 2023 року та з рапортом про звільнення з військової служби від 19.05.2023, поданого того ж дня 19 травня 2023 року.

Однак, жодного реагування на вказані рапорти військовослужбовця не було і станом на 20.07.2023, відповіді по суті поданих рапорту не надано.

Позивач вважає, що відповідач Військова частина НОМЕР_1 свідомого ігнорує звернення військовослужбовця (рапорти) та своїми діями здійснює протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапортів військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. У зв`язку з вищезазначеним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та встановлено судом строки для подання заяв по суті справі.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги та у задоволенні позову просив суд відмовити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі, і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів

Відповідач зазначає, що жодної протиправної бездіяльності не вчиняв, рапорт позивача про звільнення подано командирові військової частини НОМЕР_1 , тобто командиру окремого батальйону, а не безпосередньому командиру, яким згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є командир взводу. Відтак, виходячи вже з даної обставини у відповідача відсутня протиправна бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , а саме командира військової частини НОМЕР_1 , з огляду на допущення позивачем вищевказаних порушень щодо порядку його подання. Командир окремого батальйону в/ч НОМЕР_1 , як командир окремого батальйону не наділений повноваженнями звільняти позивача, звільнення відбувається командиром, якому підпорядковується командир окремого батальйону в даному випадку, командувач Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Однак, незважаючи на порушення позивачем порядку подання рапорту на звільнення, командир військової частини НОМЕР_1 все одно не вчиняв бездіяльності, оскільки рапорт ОСОБА_1 на звільнення з доданими документами у встановленому законом порядку був поданий до командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується клопотанням від 09.06.2023 № 1/922 та відповідним поданням, копії яких долучені до відзиву.

Представник позивача подав відповідь на відзив позовну заяву, якою просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням доводів, викладених у ній.

Відповідач своїм правом щодо подання заперечень щодо відповіді на відзив не скористався та заперечення до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_1 24.02.2022р. призвано Першим відділом Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на військову службу під час загальної мобілізації до Збройних Сил України, згідно Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 № 69/2022.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , як головний сержант взвода ПТКР, старший солдат, що підтверджується копією військового квитка військовослужбовця, наявного в матеріалах справи (а.с.19-31).

03 квітня 2023 року, на електронну адресу військової частини НОМЕР_4 («Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») адвокатом Кривка М.В. надіслано рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами з доданими до нього документами, а саме: рапортом, копією паспортних даних ОСОБА_1 , копією реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , копією свідоцтва про народження доньки ОСОБА_2 від 25 листопада 2015 року серії НОМЕР_5 , копією витягу з реєстру територіальної громади № 2023/001470589, копією довідки Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих. № 42 від 21.02.2023 року, копією висновку органу опіки та піклування Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих. № 02-15/447 від 16.03.2023, копією рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.03.2023 у цивільній справі № 302/411/23, копією довідки про навчання Іршавського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Іршавської міської ради Закарпатської області від 01.03.2023 № 01-28/32 (а.с.13, 14).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2023 року, ОК «Захід» засобами електронного зв`язку на електронну адресу представника позивача, адвоката Кривки М.В. надало відповідь про те, що рапорт військовослужбовець подає безпосередньо на свого командира у військову частину.

Рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 також відправлено засобами поштового зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та отримано військовою частиною НОМЕР_4 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») 10.04.2023р., що підтверджується трекінгом поштових відправлень № 8801501795110 (а.с.17, 18).

Офіційним листом Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_4 ) від 20 квітня 2023 № 501/3/2/562, ОСОБА_1 повторно повідомлено, що для звільнення з військової служби Вам необхідно подати рапорт на керівника військової частини, в якій ви проходите службу, та нотаріально завірені копії документів, які засвідчують законність підстав для звільнення.

21 квітня 2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження, пункт постійної дислокації: с. Ярок, Ужгородського району, Закарпатської області) з рапортом, в якому просив достроково звільнити ОСОБА_1 у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) (а.с.32, 33).

Вказаний рапорт отримано відповідачем того ж дня 21 квітня 2023 року, що підтверджується відміткою про вхідну кореспонденцію (штамп на копії рапорту про отримання від 21 квітня 2023 року, де вказано: рапорт з пакетом документів отримано) (а.с.32).

19 травня 2023 року позивач повторно звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив достроково звільнити ОСОБА_1 у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) (а.с.50-53).

Даний рапорт отримано відповідачем також того ж дня 19 травня 2023 року, що теж підтверджується відміткою про отримання рапорту 19 травня 2023 року (а.с.50).

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача неодноразово звертався з адвокатськими запитами як до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », так і до Військової частини НОМЕР_1 щодо отримання інформації стосовно розгляду рапортів про звільнення.

А саме, 01 травня 2023 року, адвокатом Кривка М.В., подано адвокатський запит про надання інформації щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби та підтверджуючих документів у разі прийняття рішення (вих. № 01-30/04 від « 30» квітня 2023 року адвокатського запиту).

Адвокатський запит отримано засобами зв`язку на електронну адресу 01.05.2023, а засобами зв`язку «Укрпошта» 08.05.2023.

Відповіді на його адвокатський запит за вих. № 01-30/04 від 30 квітня 2023 року (поданий 01 травня 2023 року), станом на 20.07.2023 року (день подання позову до суду) не надано.

В подальшому, в інтересах ОСОБА_1 , адвокатський запит повторно подано 18.05.2023 та отримано ОК «Захід» засобами зв`язку на електронну адресу того ж дня 18.05.2023, а засобами поштового зв`язку 23.05.2023, що підтверджується трекінгом поштових відправлень № 8801501863116.

Водночас, відповіді на адвокатський запит адвоката Кривки М.В. від 18 травня 2023 року за вих. № 01-18/05 від 18 травня 2023 року також жодної надано не було.

Разом з тим, представник позивача, адвокат Кривка М.В. безпосередньо звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом від 21 червня 2023 року (адвокатський запит отримано військовою частиною 28.06.2023, що підтверджується трекінгом поштових відправлень № 8801501893562) з проханням надати інформацію щодо розгляду рапортів, проте жодної відповіді на його адвокатський запит так надано і не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапортів, поданих у військову частину НОМЕР_1 21 квітня 2023 року та 19 травня 2023 року, позивач ОСОБА_1 звернувся за захистом до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даному публічно-правовому спорі, суд виходить з наступного.

Щодо бездіяльності відповідача.

Згідно з пунктом 2.1.6. Інструкції із діловодства Збройних Сил України (далі - ЗСУ) затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ 07.04.2012 № 124 рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з пунктом 12.1 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

За пунктом 2 Розділу ХII Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців здійснюється: 2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

За пунктом 233 цього Положення № 1153/2008 визначено порядок звільнення, за яким військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що звільнення військовослужбовця з військової служби із підстави зазначеної у рапорті здійснюється, після отримання такого рапорту. Військова частина оформлює документи про звільнення військовослужбовця з військової служби та подає їх посадовій особі, яка видає наказ про звільнення у випадку задоволення рапорту.

Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов`язаний розглянути саме рапорт на звільнення та звільнити військовослужбовця.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів. Для регулювання термінів розгляду рапортів застосовуються норми цивільного законодавства, зокрема Закону України "Про звернення громадян". А відповідно до нього звернення можуть розглядатися та вирішуватися невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня отримання їх у разі, якщо вони не потребують додаткового вивчення. Загальний строк один місяць та за необхідності може бути продовжений до 45 днів.

Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Вищенаведене узгоджується із пунктом 117 Закону України "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України", за яким пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У зв`язку з не бажанням продовжувати військову службу та з метою реалізації права на звільнення, передбаченого пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 «Про військовий обов`язок та військову службу», ОСОБА_1 , 21 квітня 2023 року та 19 травня 2023 року подав на ім`я командира військової частини рапорти з нотаріально посвідченими копіями документів про звільнення з військової служби.

Проте, жодного рішення по розгляду даного рапорту, як і інших рапортів, що стосувалися звільнення позивача, відповідачем ні протягом 30 днів з моменту звернення, ні протягом 45 днів, не було прийнято та до відома військовослужбовця не доведено, офіційної письмової відповіді з посиланням на акти законодавства не надано.

Отже, у даному випадку безумовно мала місце бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 .

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, у даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача, що виразилась у не розгляді двох рапортів від 24 березня 2023 року, поданого у військову частину 21 квітня 2023 року, та пов`язаного із ним рапорту від 19 травня 2023 року (поданого того ж дня) та не наданні позивачу відповіді та вищевказані рапорти.

Щодо законності підстав для звільнення.

Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).

З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Закон України «Про військову службу і військовий обов`язок» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Закон №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком військовослужбовця, який наявний в матеріалах справи.

В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з самостійним вихованням дитину (дітей) віком до 18 років.

Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до абз. 12 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 251 Положення в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов`язані виконують військовий обов`язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

Згідно пункту 260 Положення під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України .

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Подавши рапорт про звільнення з військової служби 21.04.2023, позивач надав:

- копію паспортних даних ОСОБА_1 ;

- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_2 від 25 листопада 2015 року серії НОМЕР_5 ;

- копію витягу з реєстру територіальної громади № 2023/001470589;

- копія довідки Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих. № 42 від 21.02.2023 року;

- копія висновку органу опіки та піклування Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих. № 02-15/447 від 16.03.2023 на 2 арк.;

- копія рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.03.2023 у цивільній справі № 302/411/23;

- копія довідки про навчання Іршавського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Іршавської міської ради Закарпатської області від 01.03.2023 № 01-28/32.

Після цього, подавши рапорт на звільнення з військової служби від 19.05.2023, позивач додатково надав також й копію попередньо поданого рапорту від 21.04.2023 з відміткою про його отримання 21.04.2023, а також копію витягу з реєстру територіальної громади № 2023/001452119 (щодо проживання матері ОСОБА_3 ).

Підставою звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами є саме самостійне виховання дитини (дітей) віком до 18 років.

При цьому законом не передбачено необхідність позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.03.2023 у справі № 302/411/23 (головуючий суддя Пухальський С.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, позові вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який було зареєстровано виконавчим комітетом Імстичівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області 18 жовтня 2014 року, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 .

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) разом з батьком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Іршавським РВ УМВС України у Закарпатській області 19 червня 2007 року).

В мотивувальній частині рішення суду також судом встановлено, що як вбачається із довідки № 42 від 21.02.2023 та висновку органу опіки та піклування Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 16.03.2023, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 і дійсно утримує неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому що її мама ОСОБА_3 , на даний час не працює. З метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 .

Висновком органу опіки та піклування Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 16.03.2023 також встановлено, що ОСОБА_1 здійснює самостійне виховання дитини, оскільки забезпечує її фінансово, купує продукти харчування, одяг, інші речі, необхідні для нормального функціонування та життєдіяльності дитини, а саме возить дитину до школи та забирає її після навчання, а також здійснює інші обов`язки батька по самостійному вихованню дитини.

Тому, з огляду на розірваний шлюб, проживання матері в іншому населеному пункті, відмову матері брати участь у вихованні та утриманні дитини, рішення суду від 20.03.2023 року у справі № 302/411/23 слід дійти однозначного висновку про наявність всіх необхідних підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону N 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.

Окрім того, як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 визнати його таким, що підлягає звільненню з військової служби у запас та звільнити його у запас на підставі положення пп. «г» п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до норм чинного законодавства, прийняття рішення за рапортом належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та вирішувати по суті рапорт. Крім того, прийняттю рішення передує певна процедура, яка включає в себе, зокрема, прийняття та реєстрацію рапорту, доданих до нього документів; перевірку документів та відомостей необхідних для правильного розгляду рапорту.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Системний аналіз положень статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до компетенції такого суб`єкта.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача визнати позивача таким, що підлягає звільненню з військової служби та зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби у запас, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Водночас, згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи положення статей 9, 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути подані позивачем рапорти по суті, з врахуванням висновків суду по даній справі, з належним обґрунтуванням підстав прийняття рішення, про що повідомити військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Таким чином для набуття статусу «одинокий батько», необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

З огляду на розірвання шлюбу, відмову матері брати участь у вихованні та утриманні дитини, що підтверджується висновком органу опіки та піклування, рішення суду від 20.03.2023 року у справі № 302/411/23, а також те, що дитина потребує постійного догляду, наявними є всі підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що єдиним реагуванням на подані позивачем рапорти про звільнення став відзив на позовну заяву в межах даної адміністративної справи, в якому по суті Військова частина НОМЕР_1 визнала позовні вимоги, однак вирішила зняти з себе відповідальність, переклавши її на «Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що є неправомірним, так як ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_4 вказала та роз`яснила позивачу звернутися саме до командира військової частини, в якій проходить військову службу ОСОБА_1 , тобто до командира військової частини НОМЕР_1 .

В той же час, варто наголосити, що датою подання та клопотання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами Військовою частиною НОМЕР_1 вказано 09 червня 2023 року.

Водночас, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, представник позивача звертався у Військову частину НОМЕР_1 з адвокатським запитом від 21 червня 2023 року, яким отримано відповідачем 28.06.2023.

Відтак, станом на момент відкриття провадження у даній адміністративній справі (25.07.2023), Військова частина НОМЕР_1 була в змозі та в праві надати хоч якусь відповідь на рапорти військовослужбовця ОСОБА_1 чи його представника адвоката Кривки М.В. або ж звільнити з військової служби, оскільки станом на момент отримання адвокатського запиту (28.06.2023), Військова частина НОМЕР_1 , виходячи з доказів, які наявні в матеріалах справи, вже підготувала і подання і клопотання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Як вбачається з подання та клопотання про звільнення з військової служби від 09 червня 2023 року, позивача ОСОБА_1 , вказано як старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Однак, для вирішення даного спору вказана обставина чи факт переведення (призначення) на іншу посаду значення не має, оскільки станом на момент подання рапортів про звільнення з військової служби, позивач був саме головним сержантом взводу ПТКР, старшим солдатом військової частини НОМЕР_1 , а відповідач свідомо допускаючи протиправну бездіяльність про факт переведення його на іншу посаду жодним чином не повідомив та з наказом не ознайомив.

Таким чином, вищевказані факти додатково підтверджують протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду поданих позивачем рапортів від 21 квітня 2023 року та 19 травня 2023 та не надання жодної відповіді за результатами їх отримання.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративного позову є частково обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, виходячи з поданих доказів та з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини, зважаючи на те, що позивачу не надано відповідь на рапорти, які ним подавалися для звільнення з військової служби, виходячи з того, що у позивача наявні всі правові підстави для звільнення з військової служби, суд дійшов висновку про частковому задоволенню позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду поданих ОСОБА_1 рапорту від 24 березня 2023 року та рапорту від 19 травня 2023 року, про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років).

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти від 24 березня 2023 року та 19 травня 2023 року, військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років), з врахуванням висновків суду.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець