Справа №:755/12549/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - САВЛУК Т.В.,

при секретарі Бурячек О. В.,

учасники справи:

представник позивача - Патенок А.В.,

представник відповідача - адвокат Якубовська П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за фактично спожиті житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 52 910,10 грн., заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі - 360,56 гривень, а також, 3% річних - 5 234,44 грн., інфляційних витрат - 27 259,01 грн., та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

23 грудня 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 березня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

13 квітня 2023 року (вх.№17470) до суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача - адвокатом Скрипчук Микитою Євгеновичем, з викладення своєї позиції щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

02 травня 2023 року (вх.№20648) до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Гажала Анною Валеріївною, з викладенням своїх контраргументів щодо позиції відповідача висловленої у відзиві на позов, а також належності та допустимості доказів, долучених до позовної заяви.

15 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Скрипчука Микити Євгеновича про залучення ОСОБА_2 у процесуальному статусі співвідповідача у цивільній справі.

15 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Скрипчука Микити Євгеновича про залишення без розгляду відзиву на позов.

02 серпня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів, яке зареєстроване в канцелярії суду 25 липня 2023 року за вх. №36536.

14 вересня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, яка подана до суду представником позивача ОСОБА_3 , зареєстрована в канцелярії суду 08 серпня 2023 року вх.№ 39119.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Патенок Анна Володимирівна в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив, що відповідач власником квартири до якої ПрАТ «АК «Київводоканал» надає житло-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідач не виконує зобов`язання по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 53 270,66 гривень. Під час розгляду справи, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 8 382,52 та плату за абонентське обслуговування в розмірі 360,56 гривень.

Представник відповідача - адвокат Якубовська Поліна Анатоліївна, в судовому засіданні просила в позові відмовити, посилаючись на наступні обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності від 26 грудня 2012 року. Відповідач набула повної дієздатності 23 червня 2022 року. За твердженням представника позивача 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510), було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення. Додатково у вказаному повідомленні визначено, що особа, яка користується послугами з централізованого постачання холодної води та відведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. Проте, станом на серпень 2014 року, відповідачу було трохи більше 10 років, а отже була малолітньою особою та не володіла повною цивільною дієздатністю. В такому віці, законом дозволено вчиняти лише дрібні побутові правочини та розпоряджатися результатами інтелектуальної діяльності. Відповідно до ч.1 ст. 177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» нараховано суму заборгованості за період 01 липня 2014 року по 30 вересня 2022 рік за надані послуги, однак до 23 червня 2022 року відповідач була неповнолітньою та не здатна була здійснювати свої права самостійно у повному обсязі, та виконувати свої грошові зобов`язання, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені сторонами обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності від 26 грудня 2012 року. (а.с.17)

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24.06.2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.

Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» до квартири АДРЕСА_2 , надаються послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведенням

Відповідно до п. 1.1. Договору, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послуги з

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно ст. 179 Житлового кодексу України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно положень пунктів 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно ст. 4 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства, серед іншого, є постанови Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), пунктами 17, 18, 20, 21, 23 яких визначено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. За несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.

Згідно пункту 30 Правил споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Висуваючи вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , як споживача житлово-комунальних послуг, заборгованості з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, позивачем долучено розрахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 , відповідно до наданого розрахунку за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2022 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 52 910,10 гривень та заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 360,56 гривень.

На спростування заявлених вимог, представник відповідача - адвокат Якубовська Поліна Анатоліївна посилається на наступне, що в період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, відповідач ОСОБА_1 мала не повну цивільну дієздатність, оскільки не мала повних вісімнадцять років, тому у відповідності до ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України, саме батьки управляють майном та зобов`язані дбати про збереження та використання, належним малолітній дитині майном.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Як передбачено статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

При визначенні цивільної дієздатності дитини, керуються положеннями статей 31, 32 Цивільного кодексу України, згідно яких дитина наділена в залежності від віку частковою цивільною дієздатністю (особа, яка не досягла чотирнадцяти років - малолітня особа) або неповною цивільною дієздатністю (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - неповнолітня особа).

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України, неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років . Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Слід зазначити, що малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їх побутові потреби, відповідають їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.

Згідно з пунктом 99.2 статті 99 Податкового Кодексу України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупність, судом встановлено, що в період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, під час надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла повноліття, тому її грошові зобов`язання за період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року повинні були виконуватися батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття цивільної дієздатності в повному обсязі, тому в розрізі даного спору позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги за період 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, є необґрунтовані та такими, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 24 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року, та заборгованості за оплату за абонентське обслуговування в розмірі 360,56 гривень, суд приходить до наступного.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, о/р НОМЕР_1 , по квартирі АДРЕСА_2 , міститься інформація: червень 2022 року - борг за місяць складає 708,71 гривень; за липень 2022 - 583,70 гривень; серпень 2022 року - 470,03 гривень; вересень 2022 року - 743,49 гривень.

На спростування заявлених вимог щодо відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення які надаються позивачем Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», представник відповідача - адвокат Якубовська Поліна Анатоліївна посилається як на доказ, копію Квитанції №НВМС-76А-МТ2Л-СХ44 від 18 червня 2023 року в розмірі 538,00 гривень, копію Квитанції №ХЕ50-СС02-1ТМ-АС46 від 18 червня 2023 року в розмірі 500,00 гривень, копію Квитанції №0К73-РЕ73-3ВЕК-ХМ6Р від 19 червня 2023 року в розмірі 3000,00 гривень, копію Квитанції №ЕТЕ4-Е3М6-Е1К-С59А від 19 червня 2023 в розмірі 1000,00 гривень, копію Квитанції №РВРС-С8АВ-Р25Н-5479 від 20 червня 2023 року в розмірі 1000,00 гривень, копію Квитанції №М45М-К9ЕХ-ТА6А-ВС88 від 20 серпня 2023 року в розмірі 1000,00 гривень.

Необхідно враховувати, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

За правилами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Аналогічний тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Пред`являючи позов до відповідача ОСОБА_1 , щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 24 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року, факт наявності заборгованості по оплаті за спожиті послуги спростовуються наданими представником відповідача - адвокатом Якубовською Поліною Анатоліївною платіжних документів, а саме: Квитанція №НВМС-76А-МТ2Л-СХ44 від 18 червня 2023 року в розмірі 538,00 гривень, Квитанція №ХЕ50-СС02-1ТМ-АС46 від 18 червня 2023 року в розмірі 500,00 гривень, Квитанція №0К73-РЕ73-3ВЕК-ХМ6Р від 19 червня 2023 року в розмірі 3000,00 гривень, Квитанція №ЕТЕ4-Е3М6-Е1К-С59А від 19 червня 2023 в розмірі 1000,00 гривень, Квитанція №РВРС-С8АВ-Р25Н-5479 від 20 червня 2023 року в розмірі 1000,00 гривень, Квитанція №М45М-К9ЕХ-ТА6А-ВС88 від 20 серпня 2023 року в розмірі 1000,00гривень, що в загальному розмірі становить 7 038,00 гривень.

При вирішенні спору в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з червня по вересень 2022 року в загальному розмірі 2 866,49 гривень, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки під час розгляду справи відповідачем сплачено борг, який виник за це період, про що надано платіжні документи.

Стосовно нарахування позивачем індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 27 259,01 грн., та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 5 234,44 грн., то суд зазначає наступне.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для застосування до склавшися відносин санкцій цивільно-правового характеру, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено факту виникнення у відповідача зобов`язання щодо сплати боргу за фактично спожиті житлово-комунальні послуги за вказаний позивачем період, тому відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27 259,01 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 5 234,44 грн.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За загальним правилом (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року, по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

«Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року, по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

«Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18); № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18); № 522/2202/15-ц (14-132цс18); № 372/1036/15-ц (14-252цс18); № 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18); № 911/1437/17 (12-226гс18)

При вирішенні даного спору суд не вбачає підстав для застосування до склавшися відносин строку позовної давності, з урахуванням поданої заяви відповідача ОСОБА_1 , оскільки, ухвалюючи рішення дійшов до висновку про безпідставність пред`явленого позову до відповідача ОСОБА_1 , яка в силу свого віку, будучи неповнолітньою, на момент виникнення заборгованості, не могла нести зобов`язання по оплаті за житлово-комунальні послуги, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 23,00 гривень не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідача.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 610, 714 Цивільного кодексу України, статтями 66, 67, 162 Житлового кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, статтями 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я