Справа № 219/8146/21

Провадження № 2/229/1245/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Худіної О.О.,

при секретарі Ситник С.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Божко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі судових засідань Дружківського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ - Фінанс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення та визнання припиненою іпотеку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому було уточнено та просив визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення та визнати припиненою іпотеку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Іпотечного договору № НД-188 від 08.08.2008 року, укладеного між ЗАТ «Донгорбанк» (Іпотекодержатель) з однієї сторони та позивачем (Іпотекодавець) з іншого боку, Іпотекодавець передав Іпотекодержателеві в іпотеку базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить:

-їдальня загальною площею 451,80 кв.м;

-склад вторсировини загальною площею 333,90 кв.м,

що належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності (п. 1.1, 1.2 Іпотечного договору).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору за рахунок Предмета іпотеки задовольняються вимоги Іпотекодержателя до ОСОБА_5 за Кредитним договором № НД-188 від 08.08.2008р. (Основне зобов`язання).

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що Іпотекодержатель має право, серед іншого, у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на Предмет іпотеки та за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Основним зобов`язанням.

Згідно з п. 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за Основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до п.4.5 Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

За змістом п.4.7 Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадку, настання обставин, передбачених п.п.4.1, 4.2 договору, може бути здійснене шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому п.4.9, в тому числі підпунктами 4.9.1 - 4.9.3 договору, або з порядку, передбаченому п 4.10 та 4.11 Договору.

Сторони дійшли згоди, що за наявності підстав, передбачених договором, для звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право на продаж від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. В цьому разі Іпотекодержатель в зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця про свій намір укласти такий договір (п.4.9 договору), що відповідає ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п.4.9.1-4.9.3 договору ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки Предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, яка здійснюється коштом Іпотекодавця, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Оплата оцінки Предмета іпотеки меже бути здійснена Іпотекодержателем з наступним відшкодуванням такої суми за рахунок виручки від продажу Предмета іпотеки.

Виручка від продажу Предмета іпотеки направляється на погашення заборгованості Позичальника за Основним зобов`язанням. У разі, коли виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених вимог Іпотекодержателя, решта виручки повертається Іпотекодавцю Іпотекодержатель після реалізації Предмета іпотеки надсилає Іпотекодавцю звіт про розподіл коштів від продажу Предмета іпотеки.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України ПАТ «Донгорбанк» припинено як юридична особа з 08.11.2011 р. на підставі рішення щодо реорганізації. Юридична особа-правонаступник - ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час припинення Іпотекодержателя - 8.11.2011р.) передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону іпотека підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Ч.5 ст. 15 Закону передбачено, що державна реєстрація іпотек, надання відмови в ній проводиться в строк, що не перевищує одного робочого дня.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2021р. у справі № 813/3676/16 зробив правовий висновок про те, що які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками відступлення прав за іпотечним договором, відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (п.70).

Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.04.2021 р. та від 6.07.2021 р. позивач зазначений власником нежитлового приміщення - бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (спірне майно) та є майновим поручителем.

Іпотекодержателе зазначено ЗАТ «Донгорбанк».

Отже, з моменту припинення ЗАТ «Донгорбанк» перехід прав за Іпотечним договором від ЗАТ «Донгорбанк» до його правонаступника - ПАТ «ПУМБ» не було зареєстровано, тому ПАТ «ПУМБ» не набувало статусу іпотекодержателя відносно спірного майна, оскільки, як вказано вище, права іпотекодержателя виникають лише після відповідної державної реєстрації.

Разом з тим, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.07.2021 р. власниками спірного майна зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (право власності зареєстровано 22.07.2021р. на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С.

При цьому іпотекодержателем зазначено відповідача, а підставою для державної реєстрації іпотеки вказано як Іпотечний договір від 08.08.2008р. (де іпотекодержателем є ЗАТ «Донгорбанк») так і договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 22.07.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відтак, відчуження спірного майна порушує права позивача на вказане майно, яке підлягає судовому захисту, адже позивач позбавлений права власності на вищевказане майно незаконно з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права ці обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст.203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В порушення ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» позивач як Іпотекодавець не був повідомлений за 30 днів до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу про намір укладення цього договору, що вказує на порушення встановленої Законом процедури продажу Предмета іпотеки, а також переважне право позивача-іпотекодавця на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Водночас відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про іпотеку» якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Тобто у разі, якщо не буде доведено інше, відчужувачем спірного майна за договором купівлі-продажу слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс».

Як зазначено вище, спірне майно було відчужене на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2021р.

Можливість встановлення в іпотечному договорі іпотечного застереження щодо права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачена ст.38 Закону України «Про іпотеку».

За змістом указаної норми якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Таким чином, іпотекодержатель мав право продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд лише в тому випадку, якщо іпотекодавець та інші особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати (4.4 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки позивач не був за 30 днів повідомлений про продаж Предмету іпотеки, то за умови нез?ясування позиції позивача як іпотекодавця про його намір щодо придбання Предмету іпотеки відчуження Предмету іпотеки суперечить положенням ст.38 Закону України «Про іпотеку»

Разом з тим, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 указаного Закону протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, шо належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб?єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку»

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

02.09.2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII).

Положеннями ст.1 вказаного Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04 2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405/2014.

Згідно з ч.2 ст. 11 Закону № 1669-VII дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Зміст наведених правових положень дає підстави для висновку, що Закон № 1669-VII є спеціальним для суб`єктів, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. за № 1275-р, місто Бахмут Донецької області віднесено до вказаних у переліку територій, тобто предмет іпотеки знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Отже, спірний договір укладено з порушенням вимог ч. 1 ст.9 Закону № 1669-VII. ст. ст.319, 321 ЦК України, ст.38 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним відповідно до приписів ст.ст.203, 215 ЦК України.

При цьому слід звернути увагу на те, що рішення про завершення антитерористичної операції, як це передбачено ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операція, до теперішнього часу не прийнято.

Крім того, відповідно до пп. 8 п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до деяких законодавчих актів, зокрема, ст.3 Закону України «Про боротьба з тероризмом» доповнено абзацом десятим такого змісту: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статусу Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян та/або юридичних осіб на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений ч.1 ст.9 Закону № 1669-VII, щодо збереження майна, переданого в іпотеку, яке розташоване на території проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захист порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить про те, що порушені речові права підлягають захисту у спосіб скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним визнанням недійсним відповідного правочину, на підставі якого було проведено державну реєстрацію речового права, та припинення відповідного права існуючого власника визнання цього права за попереднім власником.

Відповідно до п. 7.2 Іпотечного договору та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки.

Як вказано вище, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.07.2021р. власниками спірного майна зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (право власності зареєстровано 22.07.2021р. на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С.).

Тобто фактично спірне майно було реалізовано як предмет іпотеки, що є підставою для припинення іпотеки.

У зв`язку з цим наявність запису про державну реєстрацію іпотеки щодо спірного майна із зазначенням Іпотекодержателем відповідача є незаконним, оскільки суперечить положенням ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», а тому іпотеку слід визнати припиненою.

При цьому визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу спірного майна автоматично не відновлює іпотеку та похідні від неї обтяження, оскільки Законами України «Про іпотеку» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке не передбачено

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2025 від 22.07.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., за яким відчужено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлове приміщення - базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить: їдальня загальною площею 451,80 кв. м; склад вторсировини загальною площею 333,90 кв. м. та скасувати рішення про державну рестрацію права власності на нежитлове приміщення - базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить: їдальня загальною площею 451,80 кв.м; склад вторсировини загальною площею 333,90 кв. м. за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22.07.2021р., індексний номер 59419206, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С, припинивши право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказане майно та визнавши право власності на вказане майно за ОСОБА_2 та визнати припиненою іпотеку нежитлового приміщення - бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить: їдальня загальною площею 451,80 кв. м; склад вторсировини загальною площею 333,90 кв. м.

15.09.2021 року на адресу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс» надійшов відзив, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Київ Фінанс» не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального та обставинам справи, з огляду на наступне.

Щодо відповідності укладеного правочину чинному законодавству, то відповідно до положень ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом пред`явленого позову є визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності на нерухоме майно визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Зі змісту ст. ст. 203. 204 К України убачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншими актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільну дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо йо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може біт визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Разом з тим, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частин першої статті 3 Кодексу). Водночас, до основних принципів приватноправових відносин слід також віднести принципи свободи підприємницької діяльності та судового захисту цивільного права те інтересу (пункти 4 і 5 частини першої статті 3 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оспорюваний Договір купівлі-продажу укладений Сторонами, які мають певний обсяг повноважень діють на підставі відповідних документів, про що зазначено у преамбулі договорів. Тобто, підписанти мають необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору, що було підтверджено нотаріусом, зокрема, при посвідчені Договору купівлі продажу.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Користуючись ст. ст. 655, 657 Цивільного кодексу України, вищенаведеними принципами цивільного законодавства, Сторони уклали Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначенні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до приписів чинного законодавства недійсність правочину пов`язується з недодержанням сторонами при вчиненні правочину саме вимог закону, а не умов укладених договорів.

Відповідач наголошує, що зазначений вище Договір купівлі продажу повністю кореспондується з вимогами ст. 203 ЦК України:

-Зміст правочину не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-особи, що вчинили правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (повноваження підтвердженні статутними документами, ліцензією на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг та відповідною довіреністю);

-волевиявлення учасників правочину є вільним та відповідає їх внутрішній волі (сторони обрали такий вид цивільного - правового договору як договір купівлі продажу, що відповідає ст. ст.655,657 ЦК України)

-форма укладених правочинів відповідає нормам закону (Договір купівлі продажу складений у письмовій формі та посвідчений нотаріально);

-З укладенням оспорюваного правочину фактично настали реальні правові наслідки - відбувся перехід права власності на нерухоме майно до нових власників, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Щодо не набуття АТ «ПУМБ» статусу Іпотекодержателя, то відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України: Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особо внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов?язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Рішенням № 2/2011 єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження Позачергових Загальних зборів акціонерів ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДОНГОРБАНК» від 15 липня 2011 року (засвідчена належним чином копія Рішення додається) та Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «ПУМБ» від 15-16 липня 2011 року протокол № 59 було затверджено Передавальний акт від 15 липня 2011 року, згідно п. 1 якого правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ПАТ «Донгорбанк» є ПАТ «ПУМБ»

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб. підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в тому числі в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону України «Про акціонерні товариства» приєднання акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства з передачею ним згідно з передавальним актом усіх його прав та обов?язків іншому акціонерному товариству правонаступнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт має містим положення про правонаступництво щодо всіх зобов?язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов?язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно, підписаний та затверджений загальними зборами акціонерів кожного акціонерного товариства, що реорганізовується, передавальний акт є документом, який визначає, які права та обов?язки передаються товариству-правонаступнику.

Таким чином, з дати затвердження передавального акту до юридичної особи правонаступника переходять всі права та обов?язки юридичної особи що реорганізовується шляхом приєднання, тобто відбувається правонаступництво.

Виходячи з вищенаведеного Акціонерне товариство «Перший Українськи Міжнародний банк» набуло статусу Іпотекодержателя в порядку правонаступництва відтак внесення змін до запису про реєстрацію обтяження відповідно до законодавства не вимагається.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Київ Фінанс» статусу Іпотекодаержателя та права на продаж Предмету іпотеки, то 08 серпня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк»(код за ЄДРПОУ 20365318) правонаступником всіх прав та обов?язків якого є Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код за ЄДРПОУ 14282829) (далі- «Банк», AT «ПУМБ») та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі-«Позичальник», Боржник) був укладений Кредитний договір № НД-188 (далі- «Кредитний договір»), згідно з умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 1 525 000,00 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 08 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 , було укладено Іпотечний договір № НД-188/2 посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. за реєстровим номером № 7196 (далі - «Іпотечний договір»). Предметом іпотеки за Іпотечним договором є Нерухоме майно, а саме база, що складається:

-їдальня площею 451,80 кв.м.,

-склад вторсировини площею 333,90 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов?язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов?язань, вимога про виконання порушеного зобов?язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У зв`язку з порушенням умов виконання Кредитного договору на адресу Позичальника та Іпотекодавця неодноразово було направлено вимоги про усунення порушеного зобов`язання, зокрема:

-повідомлення в порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку» вих. № 277 від 27.05.2010 року;

-вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № КНО-61.1.2/390 від 22.02.2021 року;

вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № 61.1.212 від 08.04.2021 року. (копія додається);

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов?язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов?язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов?язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов?язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Зі змісту ст.24 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов?язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов?язанням. Іпотекодержатель зобов?язаний письмово у п?ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов?язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

22 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс» (Новий Кредитор) будо укладено Договір про відступлення права вимоги № НД-188/1 та Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024 та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 1.4. Договору про відступлення права вимоги № НД-188/1 від 22.07.2021:

«Одночасно з відступленням права вимоги за Кредитним договором, Первісний кредитор на підставі окремого договору відступає (передає у власність) Нового кредитора Права Вимоги 39 наступним правочином, що забезпечує виконання Кредитного договору, а саме:

- Договором іпотеки НД - 188/2 укладеним між Первісним кредитором та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та посвідчений 08.08.2008 року приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Барановим М.С. за реєстровим номером 7196

Відповідно до п. 1.6 Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024: «Новий кредитор набуває у повному обсязі права Іпотекодержателя за Іпотечним договором з моменту укладення цього Договору.»

На адресу Відповідача та Позичальника було направлено повідомлення про відступлення права вимоги Вих. № б/н від 27.07.2021 року, яке було отримано Відповідачем 05.08.2021 року. З боку Боржника Повідомлення отримано не було, лист повернувся відправнику у зв?язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, відступлення права вимоги відбулося шляхом укладення відповідних договорі між Первісним кредитором та Новим кредитором. До нового кредитора перейшли права первісно кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. При цьому, у зв?язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб?єктний склад у частині кредитора. огляду на наведені норми закону ТОВ «ФК «Київ Фінанс» замінила АТ «ПУМБ» у вже існуючого зобов?язанні та набула права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме після направлення вимог на адресу Боржника та Іпотекодавця про виконання порушеного зобов?язання в порядку ст. 35-38, відтак набула право на звернення стягнення на Предмет іпотеки в передбачений законом чи Іпотечним договором спосіб. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїй Постанові по справі № 755/7423/17 від 11 вересня 2019 року.

Щодо недотримання Відповідачем процедури реалізації предмету іпотеки визначеної ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», то в своїй позовній заяві ОСОБА_5 посилався на порушення Іпотекодержателем процедури продажу Предмету іпотеки передбаченої умовами Іпотечного договору та ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Пунктом 4.1. Іпотечного договору (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя встановлено, що в разі невиконання позичальником Основного зобов?язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5. Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки може бут здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з Договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом п.4.7 Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадку настання обставин передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, може бути здійснене шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку передбаченому п. 4.9 в тому числі підпунктами 4.9.1 -4.9.3, або в порядку п.4.10 та 4.11 Договору.

п. 4.9 Іпотечного договору встановлює, що сторони дійшли згоди, що за наявності підстав, передбачених договором, для звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель набуває право на продаж від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві. В цьому разі Іпотекодержатель зобов?язаний за 30 до укладення договору купівлі продажу письмово повідомити Іпотекодавця про свій намір укласти такий договір.

Згідно з п. 4.9.1 - 4.9.3 Ціна продажу Предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки Предмета іпотеки Суб`єктом оціночної діяльності, яка здійснюється коштом Іпотекодавця, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Оплата оцінки Предмета іпотеки може бути здійснена Іпотекодержателем з наступним відшкодуванням такої суми за рахунок виручки від продажу Предмета іпотеки.

Виручка від продаж Предмета іпотеки направляється на погашення заборгованості Позичальника за Основним зобов?язанням. У разі коли виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених вимог Іпотекодержателя решта виручки повертається Іпотекодавцю.

Іпотекодержатель після реалізації Предмета іпотеки надсилає Іпотекодавцю звіт про розподіл коштів від продажу Предмета іпотеки.

Аналогічні вимоги до порядку продажу Предмету іпотеки від імені Іпотекодержателя встановлює і ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

За змістом указаної норми якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов?язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Як зазначалось на адресу Відповідача та Позичальника неодноразово направлялись вимоги про усунення порушення виконання зобов`язань.

Зокрема, 12 квітня 2021 року, на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № КНО-61.1.2/2 від 08.04.2021 року, яка містила повідомлення про намір Іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі шляхом його продажу від свого імені третій особі покупцеві та запропоновано власникові майна скористатись своїм правом переважної купівлі.

Вказана вимога була отримана Позивачем 24 квітня 2021 року про що свідчить його особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення/виплату поштового переказу.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Договір купівлі продажу Предмету іпотеки укладено 22 липня 2021 року тобто зі спливом строку передбаченого законом на повідомлення Іпотекодавця про намір придбати Предмет іпотеки.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюють іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ, на предмет іпотеки не подається.

Продаж вчинено від імені Іпотекодержателя - ТОВ «ФК «Київ Фінанс».

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб?єктом оціночної діяльності, на рівні, нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель не відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих праве вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

З метою визначення ринкової вартості Нерухомого майна було отримано звіт про оцінку майна № 14-210716-002 проведений суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «Тоскор» від 16.07.2021 р.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржник якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

02 вересня 2021 року на адресу Позивача та Боржника відправлено звіт про розподіл коштів виручених від реалізації предмету іпотеки.

Таким чином при укладенні оскаржуваного договору купівлі-продажу Іпотекодержателем було дотримано усіх вимог Іпотечного договору та ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Щодо неправильно обраного Позивачем способу захисту, то стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у раз його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об?єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб?єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Цивільним Кодексом та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав, а тому суд під час розгляду і вирішенні цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

Подаючи позов Позивач не врахував, що недодержання Іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір купівлі продажу предмета іпотеки не може бути підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а є лише підставою відповідальності Іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України в своїх постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 320/357/16-ц (провадження № 61-20883св18), та від 12 вересня 2018 року у справі №766/13946/16-ц (провадження N 61-17792в18).

Відтак визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі недотримання Іпотекодержателем процедури реалізації майна передбаченої ст. 38 3У «Про іпотеку» є неналежним способом захисту порушених прав Позивача.

Щодо зупинення дії статті 38 ЗУ «Про іпотеку» на період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об?єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)Закону України «Про іпотеку».

У ч. 4 ст. 4 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-p (B редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №79-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

В даному переліку не значиться м. Бахмут Донецької області, де розташоване нерухоме майно, яке належить Позивачу.

Крім того, 24.02.20 18 року набрав чинності Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який визначає особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 даного Закону, правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також Правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Статтею 1 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме:

1)сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей;

2)внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом і цієї частини;

3)надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями.

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерств оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до змісту цього Указу в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Бахмут Донецької області.

Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.02.2019 № 633/7-1451 антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року та розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

Отже, нежитлове приміщення, база, загальною площею 785,7 кв.м, розміщена за адресою АДРЕСА_1 , не знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому норма ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», щодо зупинення дії статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок звернення стягнення на дане майно.

Щодо відсутності підстав для визнання іпотеки припиненою то однією зі своїх позовних вимог Позивач визначає припинення іпотеки нерухомого майна, а саме бази, що складається: їдальня площею 451,80 кв.м., склад вторсировини площею 333,90 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виключний перелік підстав для припинення іпотеки наведено в ст. 17 3У «Про іпотеку», зокрема це: припинення основного зобов?язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Закон не передбачає такої підстави для визнання іпотеки припиненою як визнання договору купівлі-продажу Нерухомого майна не дійсним.

Окремо слід звернути увагу суду, що Позивачем не було обґрунтовано, яким саме чином наявність в реєстрі запису про обтяження Нерухомого майна, яке йому не належить на праві власності, порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Зазначення в позовній заяві вимоги щодо визнання іпотеки припиненою свідчить лише про бажання Позивача уникнути відповідальності за невиконання умов Кредитного договору у випадку визнання судом договору купівлі-продажу недійсним та відновлення за ним права власності на спірний об?єкт.

Окрім того, слід зауважити, що твердження Позивача стосовно того факту, що визнання недійсним договору купівлі продажу спірного майна автоматично не відновлює іпотеку та похідні від неї обтяження оскільки це не передбачено нормами ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» не відповідає дійсності.

Відповідно до п.3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судових рішень, пов?язаних з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «« пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом »» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)

Аналогічна правова позиція підтверджується Постановою КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Таким чином суд у випадку винесення рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним в своєму рішенні має зазначити про відновлення речових прав, що існували до моменту укладення спірного договору в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку з цим, просить суд відмовити у задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у повному обсязі та відмовити у стягненні судових витрат з Відповідача у зв`язку з безпідставністю позову.

10 грудня 2021 року на адресу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що 08 серпня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк» (код за ЄДРПОУ 20365318) правонаступником всіх прав та обов?язків якого є Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код за ЄДРПОУ 14282829) (далі - «Банк», АТ «ПУМБ») та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - «Позичальник», Боржник) був укладений Кредитний договір № НД-188 (далі - «Кредитний договір»), згідно з умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 1 525 000,00 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 08 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 , було укладено Іпотечний договір № НД-188/2 посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. за реєстровим номером № 7196 (далі - «Іпотечний договір»).

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є, нерухоме майно, а саме база, що складається:

-їдальня площею 451,80 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1

-склад вторсировини площею 333,90 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з порушенням умов виконання Кредитного договору на адресу Позичальника та Іпотекодавця неодноразово було направлено вимоги про усунення порушеного зобов`язання, зокрема:

- повідомлення в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» вих. № 277 від 27.05.2010 року;

- вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору вих. № KHO-61.1.2/390 від 22.02.2021 року;

- вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № 61.1.2/2 від 08.04.2021 року;

22 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс» (Новий Кредитор) будо укладено Договір про відступлення права вимоги № НД-188/1 та Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024 та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни Іпотекодержателя.

22.07.2021 року було укладено Договір купівлі-продажу №2025, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., за яким відчужено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 іпотечного майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає наступні доводи:

1) на думку Позивача, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» не набув статусу Іпотекодержателя відносно спірного майна - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом - спірне майно, або Предмет іпотеки), оскільки не проведено державну реєстрацію предмету іпотеки;

2) Позивач посилається на не отримання ним повідомлення про продаж Предмету іпотеки та не з?ясування позиції Позивача як Іпотекодавця про його намір щодо придбання Предмету іпотеки в порушення вимог ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»;

3) Позивач стверджує, що Договір купівлі-продажу укладений з порушенням ч. 1 ст. 9 3У «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, ст. ст. 319, 321 ЦК України, ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», оскільки спірне майно підпадає під мораторій Закону №1669-VII, ч. 1 ст. 9 якого зупинено дію статті 38 ЗУ «Про іпотеку» на період проведення антитерористичної операції;

4) Іпотека має бути припиненою у зв?язку з реалізацією предмета іпотеки навіть якщо буде визнано недійсним Договір купівлі-продажу.

ОСОБА_3 не визнає позовні вимоги Позивача в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, в задоволенні яких слід відмовити з огляду на наступне:

1)Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» набуло статусу Іпотекодержателя в порядку правонаступництва відтак внесення змін до запису про реєстрацію обтяження відповідно до законодавства не вимагається, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи АТ «Донгорбанк» - 20365318. 22.07.2021 року право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшло до ТОВ «ФК «Київ Фінанс» від АТ «ПУМБ» на підставі Договору про відступлення права вимоги №НД-188/1 та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Тому, ТОВ ФК «Київ Фінанс» правомірно набула статусу іпотекодержателя.

2)При зверненні стягнення на предмет іпотеки було дотримано вимоги ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» щодо надіслання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання з наданням можливості скористатися своїм переважним правом на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя, що підтверджується неодноразово надісланими Повідомленнями-вимогами про усунення порушення основного зобов`язання та/або Іпотечного договору від 08.04.2021 року (направлено ТОВ «Фінансова компанія «Київ-Фінанс» 12.04.2021 року, отримано Позивачем 24.04.2021 року)

3) Договір купівлі-продажу укладений без порушенням вимог ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, ст. ст. 319, 321 ЦК України, ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», оскільки спірне майно не підпадає під мораторій, а АТО завершено Указом Президента України № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року». ОСОБА_3 в свою чергу є добросовісним набувачем, що унеможливлює витребування у нього спірного майна.

4) Закон не передбачає такої підстави для визнання іпотеки припиненою як визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним. Окремо слід звернути увагу суду, що Позивачем не було обґрунтовано, яким саме чином наявність в реєстрі запису про обтяження нерухомого майна, яке йому не належить на праві власності, порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Щодо правонаступництва за кредитним та іпотечним договорами: ОСОБА_3 вважає помилковими є міркування Позивача відносно того, що право вимоги від ЗАТ «Донгорбанк» до ПАТ «ПУМБ» перейшло на підставі договору про відступлення прав вимоги, тоді як право вимоги насправді перейшло на підставі правонаступництва, яке не передбачає необхідність внесення змін до запису про реєстрацію обтяження.

Проте, Позивачем не перевірено обставини переходу права вимоги від ЗАТ «Донгорбанк» до ПАТ «ПУМБ» незважаючи на те, що відповідна інформація наявні у вільному доступі.

Так, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, наявний запис щодо ПАТ «Донгорбанк (ідентифікаційний код юридичної особи: 20365318) в графі «Дані про юридичних осіб - правонаступників: повне найменування, ідентифікаційний код» зазначено: ПАТ «ПУМБ» Код ЄДРПОУ:14282829.

Рішенням № 2/2011 єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження Позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Донгорбанк» від 15 липня 2011 року та Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «ПУМБ» від 15-16 липня 2011 року протокол № 59 було затверджено Передавальний акт від 15 липня 2011 року, згідно п. 1 якого правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ПАТ «Донгорбанк є ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України: Кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов?язку боржника боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку третьою особою.

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в тому числі в результаті передання всього свого майна, прав та обов?язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону України «Про акціонерні товариства» приєднанням акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства з передачею ним згідно з передавальним актом усіх його прав та обов`язків іншому акціонерному товариству - правонаступнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов?язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно, підписаний та затверджений загальними зборами акціонерів кожного акціонерного товариства, що реорганізовується, передавальний акт є документом, який визначає, які права та обов`язки передаються товариству-правонаступнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов?язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов?язаний письмово у п?ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, законодавство не передбачає необхідності проведення державної реєстрації переходу права вимоги у зв?язку з правонаступництвом, а з дати затвердження передавального акту до юридичної особи - правонаступника переходять всі права та обов?язки юридичної особи, що реорганізовується шляхом приєднання, тобто відбувається правонаступництво.

Виходячи з вищенаведеного Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» набуло статусу Іпотекодержателя в порядку правонаступництва, відтак посилання Позивача на необхідність внесення змін до запису про реєстрацію обтяження є необґрунтованим, так як відповідно до законодавства не вимагається.

22 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс» (Новий Кредитор) будо укладено Договір про відступлення права вимоги № НД-188/1 та Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024 та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 1.4. Договору про відступлення права вимоги № НД-188/1 від 22.07.2021: «Одночасно з відступленням права вимоги за Кредитним договором, Первісний кредитор на підставі окремого договору відступає (передає у власність) Нового кредитора Права Вимоги за наступним правочином, що забезпечує виконання Кредитного договору, а саме:

-Договором іпотеки НД - 188/2 укладеним між Первісним кредитором та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та посвідчений 08.08.2008 року приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Барановим М.С. за реєстровим номером 7196.

Відповідно до п. 1.6 Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024: «Новий кредитор набуває у повному обсязі права Іпотекодержателя за Іпотечним договором з моменту укладення цього Договору.»

На адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги Вих. № б/н від 27.07.2021 року, яке було отримано ОСОБА_5 та ОСОБА_2 05.08.2021 року, що підтверджується матеріалами справи (трекінг номер відстеження поштового відправлення: 0407035285189 та 0407035285191).

Таким чином, відступлення права вимоги відбулося шляхом укладення відповідних договорів між Первісним кредитором та Новим кредитором. До нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. При цьому звертаємо увагу суду, що у зв?язку із заміною кредитора в зобов?язанні, саме зобов?язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб?єктний склад у частині кредитора.

3 огляду на наведені норми закону ТОВ «ФК «Київ Фінанс» замінила АТ «ПУМБ» у вже існуючому зобов?язанні та набула права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме після направлення вимог на адресу Боржника та Іпотекодавця про виконання порушеного зобов?язання в порядку ст. 35-38, відтак набула право на звернення стягнення на Предмет іпотеки в передбачений законом чи Іпотечним договором спосіб.

Аналогічна позиція зазначена Постанові Верховного Суду по справі № 755/7423/17 від 11 вересня 2019 року.

Щодо дотримання вимог ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» відносно надіслання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, то відповідач ОСОБА_3 зазначає, що твердження Позивача про не отримання ним повідомлення про продаж Предмету іпотеки та нез?ясування позиції Позивача як Іпотекодавця про його намір щодо придбання Предмету іпотеки в порушення вимог ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» не знайшли свого підтвердження та спростовується наступними доказами.

Як зазначено, у зв`язку з порушенням умов виконання Кредитного договору на адресу Позичальника та Іпотекодавця неодноразово було направлено вимоги про усунення порушеного зобов`язання, зокрема:

-повідомлення в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» вих. № 277 від 27.05.2010 року;

-вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № КНО-61.1.2/390 від 22.02.2021 року;

-вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих.№61.1.2/2 від 08.04.2021 року

Зокрема, 12 квітня 2021 року, на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № КНО-61.1.2/2 від 08.04.2021 року, яка містила повідомлення про намір Іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі шляхом його продажу від свого імені третій особі покупцеві та запропоновано власникові майна скористатись своїм правом переважної купівлі.

Вказана вимога була отримана Позивачем 24 квітня 2021 року про що свідчить його особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення/виплату поштового переказу.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) встановлено, що в разі невиконання позичальником Основного зобов?язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5. Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з Договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом п. 4.7 Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадку настання обставин передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, може бути здійснене шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку передбаченому п. 4.9 в тому числі підпунктами 4.9.1 - 4.9.3, або в порядку передбаченому п. 4.10 та 4.11 Договору.

Згідно п. 4.9 Іпотечного договору встановлює, що сторони дійшли згоди, що за наявності підстав, передбачених цим договором, для звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель набуває право на продаж від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві. В цьому разі Іпотекодержатель зобов?язаний за 30 днів до укладення договору купівлі продажу письмово повідомити Іпотекодавця про свій намір укласти такий договір.

Згідно з п. 4.9.1 - 4.9.3 Іпотечного договору, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки Предмета іпотеки Суб?єктом оціночної діяльності, яка здійснюється коштом Іпотекодавця, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Оплата оцінки Предмета іпотеки може бути здійснена Іпотекодержателем з наступним відшкодуванням такої суми за рахунок виручки від продажу Предмета іпотеки.

Виручка від продажу Предмета іпотеки направляється на погашення заборгованості Позичальника за Основним зобов?язанням. У разі коли виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених вимог Іпотекодержателя решта виручки повертається Іпотекодавцю.

Іпотекодержатель після реалізації Предмета іпотеки надсилає Іпотекодавцю звіт про розподіл коштів від продажу Предмета іпотеки.

Аналогічні вимоги до порядку продажу Предмету іпотеки від імені Іпотекодержателя встановлює і ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». За змістом цієї статі якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов?язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

12 квітня 2021 року, на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов?язання та/або іпотечного договору вих. № КНО-61.1.2/2 від 08.04.2021 року, яка містила повідомлення про намір Іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі шляхом його продажу від свого імені третій особі покупцеві та запропоновано власникові майна скористатись своїм правом переважної купівлі.

Вказана вимога була отримана Позивачем 24 квітня 2021 року про що свідчить його особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення/виплату поштового переказу.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. 3 дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Договір купівлі-продажу Предмету іпотеки укладено 22 липня 2021 року тобто зі спливом строку передбаченого законом на повідомлення Іпотекодавця про намір придбати Предмет іпотеки.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі -продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Продаж вчинено від імені Іпотекодержателя - ТОВ «ФК «Київ Фінанс». Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб?єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх я заресстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

З метою визначення ринкової вартості Нерухомого майна було отримано звіт про оцінку майна № 14-210716-002 проведений суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «Тоскор» від 16.07.2021.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

02 вересня 2021 року на адресу Позивача та Боржника відправлено звіт про розподіл коштів виручених від реалізації предмету іпотеки.

Таким чином при укладенні оскаржуваного договору купівлі -продажу Іпотекодержателем було дотримано всі вимоги Іпотечного договору та ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» щодо надіслання вимоги про усунення порушення основного зобов?язання з наданням можливості скористатися своїм переважним правом на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Щодо не поширення на спірну нерухомість мораторію та відсутності підстав для зупинення дії статті 38 ЗУ «Про іпотеку» на період проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_3 вважає, що Договір купівлі-продажу укладений без порушенням вимог ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, ст. ст. 319, 321 ЦК України, ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», оскільки спірне майно не підпадає під мораторій, а АТО завершено Указом Президента України №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року».

Слід відмітити, що нежитлове приміщення, база, загальною площею 785,7 кв.м, розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому норма ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», щодо зупинення дії статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок звернення стягнення на дане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичний особам - підприємцям або юридичним особам - суб?єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 ( частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 ( частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 / частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку»

У ч. 4 ст. 4 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що перелік населених пунктів. на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-p (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на ліні зіткнення.

В даному переліку не значиться м. Бахмут Донецької області, де розташоване нерухоме майно, яке належить Позивачу.

Крім того, 24.02.2018 року набрав чинності Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який визначає особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 даного Закону, правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радо України, принципами та нормами міжнародного права.

Статтею 1 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме:

1)сухопутна територія та і внутрішні води у межах окремих районів, міст, селиц і сіл Донецької та Луганської областей;

2)внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної територїі, визначеної пунктом 1 цієї частини;

3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями.

Межі та перелік районів, міст, сели і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до змісту цього Указу в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Бахмут Донецької області.

Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.02.2019 №33/7-1451 антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року та розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

Крім того, згідно з Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», відповідно до якого припинена антитерористична операція, яка була розпочата у 2014 році.

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30 квітня 2018 року.

Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22 травня 2018 року № 33/1-45-79, антитерористичну операцію на території Донецької області припинено 30 квітня 2018 року.

Згідно з пунктом 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Отже, нежитлове приміщення, база, загальною площею 785,7 кв.м, розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому норма ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, щодо зупинення дії статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок звернення стягнення на дане майно.

Крім того, відповідач вважає, що Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не поширюється на нежитлові приміщення (комерційну нерухомість), а стосується виключно житлової нерухомості.

При цьому, істотне значення має й те, що при укладенні кредитного договору та іпотечного договору, договір страхування Позичальником не укладався, що означає, що останній взяв на себе всі ризики щодо неможливості виконання грошових зобов?язань з кредитним договором. Станом на дату розгляду справи заборгованість Позичальником не виплачена. До того ж, виникнення заборгованості за кредитним договором взагалі не пов?язано з проведенням антитерористичної операції в м. Бахмут, яка тривала всього один день. Заборгованість обліковувалася ще станом на 2010 рік. Тобто, заборгованість виникла ще до проведення АТО, яке було нетривалим саме в м. Бахмут, а тому, підстави для застосування вказаного закону відсутні. Саме АТО жодним чином не відображалось на платоспроможності боржника.

ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної нежитлової нерухомості, так як прибав майно за відплатним договором, а також не знав та не міг знати про придбання майна у особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки Договір іпотеки мав відповідне іпотечне застереження (п. п. 4.6 - 4.11 Іпотечного договору), були наявні докази направлення повідомлення про необхідність виконання основного зобов?язання.

Так, згідно п. 4.7. Іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадку настання обставин, передбачених п. п. 4.1., 4.2., може бути здійснено шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основаного зобов`язання у порядку, передбаченому пунктом 4.8., в тому числі підпунктами 4.8.1. - 4.8.2., або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому п. 4.9., в тому числі підпунктами 4.9.1.-4.9.3., або в порядку передбаченому пунктами 4.10. та 4.11. Він користується та розпоряджається придбаним ним майном як законний власник.

Він зробив ремонт та вже поніс витрати, що пов?язані з утриманням спірного майна. При цьому, Позивач не довів обставини та підстави для задоволення позову. Оскільки майно фактично було передано ОСОБА_3 , то Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав. Факт добросовісності набуття права власності відповідачем ОСОБА_3 ніким не оспорений та є беззаперечним.

ОСОБА_3 погоджується з доводами, що викладені ТОВ «Фінансова компанія «Київ-фінанс» з приводу того, що відсутні підстави для відмови в задоволенні і цієї вимоги.

Однією зі своїх позовних вимог Позивач визначає припинення іпотеки нерухомого майна, а саме бази, що складається з:

-їдальні площею 451,80 кв.м.,

-склад вторсировини площею 333,90 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Подаючи позов Позивач не врахував, що недодержання Іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір купівлі продажу предмета іпотеки не може бути підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, a лише підставою відповідальності Іпотекодержателя перед Іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України в своїх постановах від 25 вересня 2019 року у справі №320/357/16-и (провадження № 61-20883c818), та від 12 вересня 2018 року у справі №766/13946/16-и (провадження № 61-17792c818).

Відтак визнання договору купівлі продажу недійсним на підставі недотримання

Іпотекодержателе процедури реалізації майна передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» не може бути задоволено.

Слід зазначити, що виключний перелік підстав для припинення іпотеки наведено в ст.17 3У «Про іпотеку», зокрема це:

-припинення основного зобов?язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

-реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним;

-знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

-з інших підстав, передбачених цим Законом.

Закон не передбачає такої підстави для визнання іпотеки припиненою як визнання договору купівлі-продажу Нерухомого майна не дійсним.

Окремо слід звернути увагу суду, що Позивачем не було обґрунтовано, яким саме чином наявність в реєстрі запису про обтяження Нерухомого майна, яке йому не належить на праві власності, порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Зазначення в позовній заяві вимоги щодо визнання іпотеки припиненою свідчить лише про бажання Позивача уникнути відповідальності за невиконання умов Кредитного договору у випадку визнання судом договору купівлі-продажу недійсним та відновлення за ним права власності на спірний об?єкт.

Окрім того, слід зауважити, що твердження Позивача стосовно того факту, що визнання недійсним договору купівлі продажу спірного майна автоматично не відновлює іпотеку та похідні від неї обтяження оскільки це не передбачено нормами ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» шо зазначений вище Договір купівлі продажу повністю не відповідає дійсності.

Наголошуємо, кореспондується з вимогами ст. 203 ЦК України:

-Зміст правочину не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-особи, що вчинили правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (повноваження підтвердженні статутними документами, ліцензією на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг та відповідною довіреністю):

-волевиявлення учасників правочину є вільним та відповідає їх внутрішній волі (сторони обрали такий вид цивільного - правового договору як договір купівлі продажу, що відповідає ст. ст. 655, 657 ЦК України)

-форма укладених правочинів відповідає нормам закону (Договір купівлі-продажу складений у письмовій формі та посвідчений нотаріально);

-З укладенням оспорюваного правочину фактично настали реальні правові наслідки - відбувся перехід права власності на нерухоме майно до нових власників, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

А тому, просить суд відмовити ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Київ Фінанс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі продажу нежитлового приміщення у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі продажу нежитлового приміщення у повному обсязі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 серпня 2021 року відкрито провадження по цивільній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 21.10.2022 № 61 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області визначено Дружківському міському суду Донецької області.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2023 року ОСОБА_7 справу було передано для подальшого розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гуревич М.Г. повністю підтримав уточнену позовну заяву на підставі доводів викладених останнім.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Божко Дар`я Олександрівна заперечувала проти позову на підставі доводів викладених у відзиві.

Інші учасники до суду не з`явились, заяв та клопотань не надходило.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Так судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк»(код за ЄДРПОУ 20365318) правонаступником всіх прав та обов?язків якого є Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код за ЄДРПОУ 14282829) (далі- «Банк», AT «ПУМБ») та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі-«Позичальник», Боржник) був укладений Кредитний договір № НД-188 (далі- «Кредитний договір»), згідно з умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 1 525 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № НД-188 08 серпня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк» (код за ЄДРПОУ 20365318) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено Договір іпотеки № НД-188/2, який був посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. за реєстровим номером № 7196, предметом іпотеки за Іпотечним договором є нерухоме майно, а саме база, що складається з їдальні площею 451,80 кв.м. та з складу вторсировини площею 333,90 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-14).

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу ст. 1054 ч. 1, 2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1055 ч. 1, 2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст. 1049 ч. 1, 3 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ч. 1 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 625 ч. 1, 2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що рішенням №2/2021 єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Донгорбанк» від 15 липня 2011 року (засвідчена належним чином копія Рішення додається) та Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «ПУМБ» від 15-16 липня 2011 року протокол № 59 було затверджено Передавальний акт від 15 липня 2011 року, згідно п. 1 якого правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ПАТ «Донгорбанк», ПАТ «ПУМБ».(а.с.117-130)

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1079 ЦК України фактором у договорі факторингу може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України, положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

22 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс» (Новий Кредитор) будо укладено Договір про відступлення права вимоги № НД-188/1 та Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024 та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 1.4. Договору про відступлення права вимоги № НД-188/1 від 22.07.2021:

«Одночасно з відступленням права вимоги за Кредитним договором, Первісний кредитор на підставі окремого договору відступає (передає у власність) Нового кредитора Права Вимоги 39 наступним правочином, що забезпечує виконання Кредитного договору, а саме:

- Договором іпотеки НД - 188/2 укладеним між Первісним кредитором та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та посвідчений 08.08.2008 року приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Барановим М.С. за реєстровим номером 7196

Відповідно до п. 1.6 Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024: «Новий кредитор набуває у повному обсязі права Іпотекодержателя за Іпотечним договором з моменту укладення цього Договору».(а.с.75-87)

27 липня 2021 року АТ «ПУМБ» на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 рекомендованим листом було направлено повідомлення про те, що 22 липня 2021 року частина прав вимоги у розмірі 340 000 грн. до ОСОБА_5 за Кредитним договором №НД-188 від 8 серпня 2008 року (з усіма додатками до нього) були відступлені ТОВ « Фінансова компанія «Київ Фінанс». Також, Банком були відступлені та перейшли до нового кредитора права за Договором іпотеки НД-188/2 укладеним між Первісним кредитором та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Барановим М.С. за реєстрвим номером 7196.(а.с.93-98)

Щодо передачі прав за іпотечним договором суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що 22 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс» (Новий Кредитор) будо укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим номером 2024.(а.с.79-82)

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частиною першою ст. 33 Закону України «Про іпотеку», визначено, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодрежатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону.

У відповідності до частини третьої статті 33 цього ж Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (ст.37 Закону).

Також, відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що АТ «ПУМБ» 8 квітня 2021 року вих. № КНО-61.1.2/390 на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 рекомендованим листом було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору.(а.с.104-116)

22.07.2021 року було укладено Договір купівлі-продажу №2025, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., за яким відчужено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іпотечного майна.(а.с.75-78)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17 вказано, що умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «ПУМБ» до укладання договору про відступлення права вимоги з ТОВ «Фінансова компанія «Київ Фінанс» повідомляло ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення зобов`язання та/або іпотечного договору Іпотекодержатель (АТ «ПУМБ») зверне стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Однак, суд звертає увагу на те, що після укладання договору про відступлення права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Київ Фінанс» відійшли як права так і обов`язки, які визначені в договорі та в ЗУ «Про іпотеку». Пунктом 4.9. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель (ТОВ «Фінансова компанія «Київ Фінанс») зобов`язаний за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти такий договір, що відповідає ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Однак, іпотекодержатель (ТОВ «Фінансова компанія «Київ Фінанс») порушуючи умови договору та ЗУ «Про іпотеку» 22 липня 2021 року реалізує предмет іпотеки, шляхом укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто в цей же день коли відбулось відступлення права вимоги, а повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про те що відбулося відступлення права вимоги датується від 27 липня 2021 року, але фактично подано до поштового відділення 29 липня 2021 року та було отримано ОСОБА_2 5 серпня 2021 року.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст.203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В порушення ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» позивач як Іпотекодавець не був повідомлений за 30 днів до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу про намір укладення цього договору, що вказує на порушення встановленої Законом процедури продажу Предмета іпотеки, а також переважне право позивача-іпотекодавця на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Щодо позовних вимог у частині визнання припиненою іпотеку нежитлового приміщення - бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить: їдальня загальною площею 451,80 кв. м; склад вторсировини загальною площею 333,90 кв.м., суд зазначає, що виключний перелік підстав для припинення іпотеки наведено в ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», такої підстави для визнання іпотеки припиненою як визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна не дійсним - не передбачено.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

З приводу поширення Закону № 1669-VII на відносини, які скалися з продажу спірного майна, судом до уваги не береться у зв`язку з невідповідністю нормам чинного законодавства.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.203, 215, 525, 536, 611, 626, 1046, 1049, 1054, 1055, ЦК України, ст.ст.3, 24. 33, 35, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 223, 259, 263, 264, 265 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення та визнання припиненою іпотеку- задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу № 2025 від 22.07.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., за яким відчужено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлове приміщення - базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить: їдальня загальною площею 451,80 кв.м; склад вторсировини загальною площею 333,90 кв.м.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить: їдальня загальною площею 451,80 кв.м; склад вторсировини загальною площею 333,90 кв.м за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22.07.2021 року, індексний номер 59419206, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С., припинивши право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказане майно та визнавши право власності на вказане майно за ОСОБА_2 .

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київ Фінанс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 жовтня 2023 року.

Суддя Худіна О.О.