КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2023 року № 320/3332/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі за текстом Відповідач 1) про визнання протиправним та скасування наказу №55 від 08.03.2022 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

визнання протиправним та скасувати наказ від 10.03.2022 №46 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 , поліцейського СРПП Бучанського районного управління поліції;

поновлення на службі ОСОБА_1 на посаді поліцейського СРПП Бучанського районного управління поліції;

стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач наголосив, що його звільнення є незаконним, оскільки службове розслідування, результати якого покладені в основу звільнення, проведено Відповідачем упереджено, без повного та всебічного встановлення дійсних обставин, чим порушено право Позивача на працю.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 справу №320/3332/22 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2022 вказану справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, залучено у якості другого відповідача Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (Відповідач 2).

На виконання приписів п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом 07.07.2023.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено для розгляду суддю Лисенко В.І.

Відповідно до ухвали від 14.07.2023 дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник Відповідача 1 подав до суду письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що звільнення Позивача є законним, оскільки, як встановлено в ході службового розслідування, він безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, чим самоусунувся від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану, що є підставою для звільнення.

Представник Позивача подав відповідь на відзив, у якій наголосив, що матеріали службового розслідування містять ряд суперечностей щодо періоду відсутності Позивача на службі, нібито без поважних причин, що свідчить про нез`ясування дійсних обставин під час службового розслідування. Також представником позивача були уточнені позовні вимоги в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збільшено вимогу до 47743,98 грн., надані додаткові пояснення по суті позивних вимог та надані додаткові докази.

Представник Відповідача 2 правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Позивач у період з 17.03.2008 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 07.11.2015 по 12.09.2016 проходив службу в поліції. У подальшому, з 05.03.2021 по 10.03.2022 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.

Актом про відсутність на службі №354/109/1400/22від 08.03.2022 зафіксовано відсутність Позивача на службі без поважних причин.

Згідно з доповідною запискою начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Андрія Ткача на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Київській області (без дати), згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України уведено воєнний стан.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

Також відповідно до вказаної вище доповідної записки у порушення статті 64 Закону України «Національну поліцію» за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених не прибув, окрім інших працівників, ОСОБА_1 ..

Відповідно до доповідної записки тимчасово виконуючим обов`язки заступника начальника управління - начальника відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 , складеної на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Київській області Андрія Нєбитова тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП у Київській області майором поліції Бойком С.С. 08.03.2022 у телефонному режимі повідомлено про необхідність та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ (м.Боярка, вул.Хрещатик, 88) працівникам поліції, у тому числі Позивачу.

Актом від 08.03.2022 зафіксовано відмову позивача від надання письмових пояснень щодо невиходу на роботу, про необхідність прибути до Бучанського РУП ГУ (м.Боярка, вул.Хрещатик, 88) для надання пояснень ОСОБА_1 неодноразово повідомлено у телефонному режимі.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Київській від 08.03.2022 № 288 призначене службове розслідування стосовно окремих працівників поліції, у тому числі, стосовно ОСОБА_1 .

За результатом проведеного службового розслідування, начальником ГУ НП у Київській області від 08.03.2022 затверджено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУПН у Київській області, які полягали у порушенні приписів статті 64 Закону України «Про національну поліцію». (далі - Висновок).

Зі змісту Висновку вбачається, що окремі працівники поліції, і, зокрема, поліцейский відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_1 перебували за межами дислокації, та були відсутні на роботі без поважних причин у період з 24.02.2022 по 08.03.2022, про що був складений акт про невихід на службу від 08.03.2022 №354/109/1400/22.

У ході службового розслідування відповідні пояснення про факт безпідставної відсутності на службі окремих працівників, та, зокрема, поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , надали начальник Бучанського РУП ГУНП у Київській області полковник поліції ОСОБА_3 , заступник начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_4 , начальник відділення №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Лобас Віталій Сергійович та інші.

Також під час проведення службового розслідування встановлено, що поліцейський відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_1 безпідставно у період з 24.02.2022 по 08.03.2022 не вийшов на службу для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та нездачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї.

Разом з тим, матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача стосовно причин та обставин, за яких він був відсутній на службі з 24.02.2022 по 08.03.2022.

Як зазначалось вище, Актом від 08.03.2022 зафіксовано відмову позивача від надання письмових пояснень щодо невиходу на роботу, про необхідність прибути до Бучанського РУП ГУ (м.Боярка, вул.Хрещатик, 88) для надання пояснень, про що останнього неодноразово повідомлено у телефонному режимі.

У взаємозв`язку з наведеним, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що Позивач своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим на себе обов`язкам, присягнувши на вірність Українському народові.

Таким чином, комісія вважала відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування такими, що знайшли своє об`єктивне підтвердження. У зв`язку з чим, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 та 8 частини третьої статті 1, статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, Правил етичної поведінки поліцейських , затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції з заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які полягали у недотриманні Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, безпідставному невиході на службу з поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному невиході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поданні неналежного прикладу підлеглим та нездачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, та дійшла висновку, що поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 слід звільнити зі служби у поліції.

Проте матеріалами справи підтверджено, що Позивач 24.02.2022 перебував на робочому місці, що стверджується стройовими записками від 24.02.2022, затвердженими заступником начальника ВГ УГІ ОСОБА_5 . Відповідно до згаданих стройових записок ОСОБА_1 знаходився на робочому місці та був розподілений на конкретний сектор для несення служби. Також матеріали справи містять докази того, що позивач не лише був на робочому місці, але і виконував функціональні обов`язки. Зокрема, скрін щодо здійснення ОСОБА_1 у складі патруля ГРПП виїзду на місце ймовірного вчинення правопорушення (за ознаками розбою) за зареєстрованими зверненнями на лінію 102 за номерами 86397650 (ЄО 1941) 24.02.2022 з відслідковуванням відстані наряду за номером пристрою. Зазначена обставина також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , наявними у матеріалах справи.

Зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що надавали пояснення під час службового розслідування, проте фактично підписали уже заздалегідь підготовлені письмові пояснення, які не відповідали дійсним обставинам.

Відповідно до додаткових пояснень позивача, 24.02.2023 він перебував на службі, а 25.02.2023 виїхав з м.Київ (місця проживання) у напрямку місця несення служби, у відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. На в`їзді до смт. Гостомель, безпосередньо перед мостом, який проходить через річку Ірпінь, він був зупинений військовими ЗСУ та проінформований, що міст зруйновано, проїзду у місто ОСОБА_8 немає. Позивач зателефонував до начальника відділення №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 та повідомив про зазначені обставини, які унеможливлюють прибуття його на службу. Останній наказав ОСОБА_1 їхати додому та чекати подальших вказівок. Також, про зазначені обставини позивач повідомив у телефонному режимі заступника начальника відділення №1, підполковника поліції ОСОБА_10 , який також наказав бути вдома і чекати вказівок. Позивач спробував потрапити до міста Буча через м.Ірпінь, проте і там був зупинений військовими і проінформований про те, що в даному напрямку проїзд закритий. Після чого попрямував до місця проживання.

Також позивач пояснив, що з 25.02.2022 до 08.03.2022 намагався зв`язатись з керівником, ОСОБА_11 , доводив до відома інформацію про своє місцезнаходження заступника керівника ОСОБА_12 . Попри те, що вказівок, як діяти не надходило, та, враховуючи ситуацію з посиленням активних бойових дій, розширенням зон окупації, в цей час, без укладення відповідного контракту, був залучений до сил територіальної оборони та вчиняв дії, спрямовані на захист територіальної цілісності України, збереження життя та здоров`я громадян. Про проведення службового розслідування позивачу відомо не було, оскільки про проведення такого розслідування його повідомлено не було.

Згідно з поясненнями військовослужбовців територіальної оборони м. Києва, які містяться у матеріалах справи, під час несення служби з метою не наражання на небезпеку громадян, проїзд у напрямку м. Буча, м. Ірпінь, м. Гостомель було заблоковано, а після того як зазнала руйнувань транспортна інфраструктура проїзд для всіх осіб, які намагалися проїхати до цих міст був заборонений.

Обставини щодо неможливості проїзду до м. Буча, м. Ірпінь, м. Гостомель також підтверджені Листом Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації Київської обласної військової адміністрації №01.01- 18/1669 від 22.09.2022 року та Листом №204/07-00/07-01/13-1516/10-22 від 04.10.2022 року Державного агентства автомобільних доріг України про пошкодження транспортної інфраструктури та умов проїзду за напрямками руху до/з Київської області, на підтвердження того, що з 25.02.2022 року рух був утруднений, а подекуди неможливий, не лише через загрозу життю та здоров`ю, внаслідок обстрілів та наступу, не лише через відсутність транспортної доступності та руху транспорту загального користування, а й через неможливість проїзду внаслідок пошкодження, в окремих місцях руйнування транспортної інфраструктури та розв`язки, а саме, за інформацією Служби автомобільних доріг у Київській області з 24.02.2022 року по 30.02.2022.

Також матеріали службового розслідування не спростовують твердження позивача про те, що він дійсно звертався у телефонному режимі до безпосереднього керівника начальника відділення №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Лобаса В.С. щодо подальших дій, у зв`язку з неможливістю прибути до місця дислокації 25.02.2022, а також 26.02.2022, та отримав вказівку щодо очікування подальших розпоряджень, які у подальші дні керівництвом надані не були.

Крім того, як вказав у додаткових поясненнях Позивач, він добровільно вступив до сил територіальної оборони без укладення відповідного контракту, оскільки не був звільненим зі служби, з метою оборони громади, допомоги постраждалим від російської військової агресії. Реагував та вживав необхідних заходів для оборони території та захисту цивільного населення, брав участь у захисті населення та територій, залучався до забезпечення умов для безпечного функціонування органів місцевого самоврядування та органів військового управління, брав участь в охороні та обороні важливих об`єктів і комунікацій, забезпечував заходи громадської безпеки і порядку.

Натомість, наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 № 55, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 та 8 частини третьої статті 1, статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції з заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які полягали у недотриманні Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, безпідставному невиході на службу з поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному невиході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поданні неналежного прикладу підлеглим та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Цей вид стягнення реалізований наказом ГУ НП в Київській області від 10.03.2022 №46 о/с, яким позивача за порушення Присяги на вірність Українському народові та Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), без виплати грошового забезпечення.

Вважаючи накази Відповідача 1 від 08.03.2022 № 55 та наказ Відповідача 2 від 10.03.2022 №46 о/с протиправними, а своє звільнення незаконним, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування та застосування наслідків такого скасування (поновлення на посаді, стягнення суми заробітку за вимушений прогул).

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми основного закону означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У свою чергу, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Окрім того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Враховуючи наведені норми та обставини справи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі також Закон), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1 Закону).

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону).

За приписами частин першої, четвертої статті 8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою, другою, четвертою статті 18 Закону, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до статті 64 Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

У свою чергу, за приписами пунктів 24, 24-1, 34 частини першої статті 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості; здійснює у визначеному законом порядку протидію злочинним посяганням на об`єкти критичної інфраструктури, які загрожують безпеці громадян і порушують функціонування систем життєзабезпечення; захист об`єктів критичної інфраструктури, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у кіберпросторі, здійснює заходи із запобігання, виявлення, припинення та розкриття кіберзлочинів проти об`єктів критичної інфраструктури; здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями.

Частиною другою статті 24 Закону встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У свою чергу Указом Президента України «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України» від 23.02.2022 № 63/2022, затвердженим Законом України від 23.02.2022 № 2101-IX, введено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Головам обласних, Київської міської державних адміністрацій доручено утворити оперативні штаби на чолі з головами обласних, Київської міської державних адміністрацій для координації дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій із запровадження і здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, до складу яких включити представників Служби безпеки України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері захисту та охорони державного кордону, громадського порядку та цивільного захисту, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Державного агентства України з управління зоною відчуження та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

Одночасно, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній гвардії України, Національній поліції України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній прикордонній службі України, Збройним Силам України, Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України, центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є утворені відповідно до законів України військові формування, згідно з повноваженнями, доручено забезпечити сприяння у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану.

Таким чином, сам Закон, як і зазначені нормативно-правові акти, визначили можливість органів та підрозділів поліції (відповідно поліцейських) брати участь у виконанні завдань територіальної оборони.

Водночас, відповідно до статті 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає (далі - Статут), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої, другої статті 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з частиною третьою статті 1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Аналіз наведених положень чинного законодавства є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 1 Статуту, під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, окрім іншого: на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання.

Згідно зі статтею 2 Статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.

Керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, зокрема, створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського (пункт 1 частини першої статті 3 Статуту).

Відповідно до частини першої, третьої статті 4 Статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну під час воєнного стану на території України.

Таким чином, на думку суду, першочергово, під час розгляду цієї справи, підлягають встановленню, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що несумісні з вимогами, які пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, та принижують авторитет Національної поліції.

Водночас сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.

Як убачається з матеріалів справи, позивач зазначив, що відсутність його на службі 25.02.2023 була зумовлена окупацією його місця його роботи (м. Буча Київської області) у зв`язку з повномасштабними військовим вторгненням російської федерації в Україну.

Так, 24 лютого близько 5:00 ранку розпочалося широкомасштабне вторгнення військових російської федерації на територію України (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_(2022)#cite_note-130).

Місто Буча знаходиться в кількох кілометрах від смт. Гостомель, який у перші часи широкомасштабного наступу зазнав нападу військових російської федерації (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%B0%D1%8D%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2).

25 лютого 2022 року у Романівці житловому кварталі Ірпеня, що в 20 кілометрах від Києва зруйнували міст, аби не пропустити російську армію. Виїзд до Києва через Новоірпінську трасу наразі недоступний (https://zaborona.com/vijna-rosiyi-proty-ukrayiny-shho-vidbulosya-v-nich-na-25-lyutogo/).

26 лютого 2022 року біля Стоянки підірвано міст, проїхати з Києва до Житомира неможливо (https://www.unian.ua/war/bilya-stoyanki-pidirvano-mist-projihati-z-kiyeva-do-zhitomira-nemozhlivo-nardep-video-novini-donbasu-11719033.html).

27 лютого 2022 року танки окупантів проїхали Макарів і рухаються в бік Києва (https://lb.ua/society/2022/02/27/507155_tanki_okupantiv_proihali_makariv_i.html).

Вказана інформації взята з відкритих джерел, а тому визнана судом загальновідомою в порядку статті 78 КАС України та не потребує документального доказування.

Також позивач стверджує, що 24.02.2022 перебував на службі, виконував службові обов`язки, що стверджується стройовими записками від 24.02.2022 та 25.02.2022, затвердженими заступником начальника ВГ УГІ Лобаса В.С., відповідно до яких ОСОБА_1 знаходився на робочому місці та був розподілений на конкретний сектор для несення служби. Також матеріали справи місять докази того, що позивач не лише був на робочому місці, але і виконував функціональні обов`язки. Зокрема, скрін щодо здійснення ОСОБА_1 у складі патруля ГРПП виїзду на місце ймовірного вчинення правопорушення (за ознаками розбою) за зареєстрованими звернення на лінію 102 за номерами 86397650 (ЄО 1941) 24.02.2022 з відслідковуванням відстані наряду за номером пристрою.

Також матеріали службового розслідування не спростовують твердження позивача про те, що він дійсно звертався у телефонному режимі до безпосереднього керівника начальника відділення №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Лобаса В. С. щодо подальших дій, у зв`язку з неможливістю прибути до місця дислокації 25.02.2022, а також 26.02.2022, та отримав вказівку щодо очікування подальших розпоряджень.

Крім того, згідно з матеріалами справи Позивач добровільно вступив до сил територіальної оборони без укладення відповідного контракту, оскільки не був звільненим зі служби, займався створенням, організацією Добровольчого формування, входив до його членства з метою організації оборони громади та створенням штабу допомоги постраждалим від російської військової агресії. Реагував та вживав необхідних заходів для оборони території та захисту цивільного населення, брав участь у захисті населення та територій, залучався до забезпечення умов для безпечного функціонування органів місцевого самоврядування та органів військового управління, брав участь в охороні та обороні важливих об`єктів і комунікацій, забезпечував заходи громадської безпеки і порядку, приймав участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора, співпрацював з органами місцевого самоврядування та іншими державними органами і органами військового управління. Має принципову патріотичну життєву позицію та користується авторитетом.

Суд звертає увагу, що відповідачами не спростованізазначені твердження позивача.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський зобов`язаний вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника. Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 передбачає обов`язок інших органів виконавчої влади (серед яких і Національна поліція) здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Як встановлено судом, позивачем було поінформовано безпосереднього керівника про причини та умови, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського.

До того ж, суд констатує відсутність на теперішній час підзаконного нормативного акту якій затверджує внутрішню процедуру МВС у разі окупації, які б вимагали від працівників поліції дотримання певного алгоритму дій у разі окупації зони відповідальності поліцейського ворожими військами, у тому числі прибуття поліцейського у певну точку, з певними засобами захисту та самозабезпечення тощо.

Відповідно до статті 64 Закону №580-VIII встановлює, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати поведінки, яка ганьбить звання працівника поліції або підриває авторитет поліції, інших відносин, які носять протиправний характер.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/2305/19 (адміністративне провадження №К/9901/2816/20).

Втім, провина поліцейського у вчиненні дисциплінарного проступку, в даному випадку, не була доведена відповідачами, не наведено фактів свідомого настання несприятливих наслідків після вчинення ним відповідних дій, навпаки, позивач вчиняв дії направлені на захист територіальної цілісності держави.

На думку суду, така поведінка позивача, як працівника поліції відповідає загальним принципам, встановленим для останніх.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази віддання Позивачу його безпосереднім керівництвом наказів про конкретний та чіткий порядок виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану. Натомість, неспростовані докази, які підтверджують вказівку керівника від 25.02.2022 знаходиться за місцем проживання та чекати додаткових розпоряджень. Також, в матеріалах справи містяться докази, що безпосереднє керівництво було обізнано про виконання Позивачем обов`язків на робочому місці 24.02.2022 та його намір прибути на службу 25.02.2022.

Статтею 11 Статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша).

Відповідно до статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За правилами статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Статуту).

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша статті 16 Статуту).

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина друга статті 16 Статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 16 Статуту).

Відповідно до статті 19 Статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Статтею 19 Статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Разом з тим, вивчивши та проаналізувавши зміст Висновку, у взаємозв`язку з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що дисциплінарна комісія, по-перше, не враховувала відсутність обтяжуючих обставин щодо Позивача; по-друге, не звернула увагу на те, що дані про відсутність Позивача на службі різняться між собою (наявні розбіжності в датах відсутності на службі), в результаті чого сам Висновок дисциплінарної комісії містить суперечливі висновки щодо відсутності Позивача у період часу з 24.02.2022 по 08.03.2022.Водночас, Висновок містить інформацію про те, що Позивач без поважних причин був відсутній на службі з 24.02.2022 по 08.03.2022, всупереч неспростованих доказів про його перебування на чергуванні, які містяться у матеріалах справи.

Окрім того, не надано належних доказів, які б підтверджували обставини відсутності перебування позивача на службі, оскільки Висновок ґрунтується на поясненнях інших працівників, які у цих поясненнях висловлюють лише припущення стосовно відсутності позивача на службі. Також безпосереднім керівником не спростовано твердження позивача щодо одержання ним у телефонному режимі вказівки чекати додаткових розпоряджень. По-третє, не з`ясовувалось питання поважності/неповажності причин відсутності Позивача на службі за для встановлення дійсних обставин справи.

Разом з тим, за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Отже, суд вважає, що внаслідок проведеного службового розслідування Відповідачем не встановлено дійсних обставин поважності/неповажності причин відсутності Позивача на службі та точний період такої відсутності, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, що фактично було метою відповідного службового розслідування, тобто не доведено вчинення Позивачем дисциплінарного проступку у розумінні статті 12 Статуту.

Натомість результати такого службового розслідування стали підставою для прийняття відносно Позивача оспорюваних наказів, що у взаємозв`язку з наведеним, є недопустимим.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

За приписами КЗпП України та численної судової практики, прогулом без поважної причини вважається, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору, а також невиконання працівником обов`язку письмового попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням і залишення роботи до закінчення двотижневого строку з моменту подання відповідної заяви.

Водночас, вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в законодавстві України не існує. І у кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 821/246/17, від 11.03.2020 у справі № 459/2618/17).

Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу (лист Мінпраці від 20.11.2006 № 270/06/187-06).

Окрім того, постановою Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 812/452/17 визначено, що частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» установлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Відповідно до статті 13Дисциплінарногостатуту, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (в редакції, чинній на момент дії спріних правовідносин) дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Водночас, як встановлено судом за результатами розгляду справи по суті, Відповідачем 1 фактично не встановлено дійсних обставин відсутності Позивача на службі та точного періоду відсутності, тобто не встановлено обставин вчинення ним дисциплінарного проступку у розумінні Статуту, що також унеможливило застосування особливостей дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, чим додатково порушено права Позивача, що є недопустимим в силу положень Конституції України та Статуту.

Натомість, не з`ясувавши дійсних обставин, Відповідач 1 вдався до звинувачень Позивача про самоусунення від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану, що суперечить наявним у справі доказам щодо його особистості.

Верховний Суд уже наголошував на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського (постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2023 за результатом перегляду адміністративної справи № 320/4136/22.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Разом з цим, відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, Позивач має право на поновлення на посаді та отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.03.2022 по день ухвалення судового рішення.

При цьому, середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до довідки про доходи, виданої ГУ НП у Київській області від 22.06.2022 № 235, середньоденна заробітна плата Позивача становить 404,61 грн.; середньомісячна заробітна плата 11935,92 грн. Кількість днів вимушеного прогулу з 08.03.2022 по день ухвалення судового рішення (20.10.2023) становить 424 дні. Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку Позивача, за час вимушеного прогулу за період з 08.03.2022 по 20.10.2020, який склав 171554,64 грн. та підлягає стягненню з Відповідача 1.

При цьому, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у правовідносинах публічної служби.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 08березня 2022 року №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Київській області» в частині звільнення поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ від 10.03.2022 №46 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 , поліцейського СРПП Бучанського районного управління поліції.

4. Поновити поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Лівшинова Дмитра Ігоровича, на службі в поліції та на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області з 08березня 2022 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області (ЄДРПОУ 40108616, вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.03.2022 року по 20.10.2023 в сумі 171554 (сто сімдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

6. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11935 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Головне управління Національної поліції у Київській області - ЄДРПОУ 40108616, вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.