КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року Київ справа №320/1063/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в допуску до складення кваліфікаційного іспиту;

- скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 09.12.2022;

- зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області прийняти заяву ОСОБА_1 від 21.10.2022 про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всі документи, які вимагає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі-Закон 5076-VI) та Рішення Ради адвокатів України № 270 від 17 грудня 2013 року (далі-Порядок №270) для допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю позивачем було надано до Кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Однак, Кваліфікаційна палата Кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури Київської області рішенням 09.12.2022 відмовила позивачу в допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, на підставі ст. 6, 8 Закону №5076- VI, підпункту 6.4.2 пункту 6.4 ст. 6 Положення про Кваліфікаційно дисциплінарну комісію адвокатури Київської області, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 08.04.2017 №101, пунктом 2 розділу 2, пунктами 3, 5, 6 розділу 3 Порядку допуску до складання до кваліфікаційного іспиту порядку проведення складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні.

Вказане рішення було обґрунтоване тим, що позивач, згідно наданих ним посадових інструкцій відповідної посади від 15.07.2021 та посадової інструкції від 10.06.2021, 01.09.2022 та положення від 17.04.2020, не має необхідного стажу роботи в галузі права, оскільки, на думку відповідача, вимога до займаної посади передбачає здобуття ступеню вищої юридичної освіти бакалавра або молодшого бакалавра, тобто не вимагається наявність вищої юридичної освіти не нижче ніж спеціаліст або магістр, відповідно стаж роботи не може зараховуватись як стаж роботи в галузі права.

Позивач вважає таке рішення протиправним з огляду на наступне.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «робота у галузі права». Кваліфікаційно дисциплінарна комісія адвокатури Київської області в своєму рішенні, визначаюче дане поняття, послалося на Рішення № 270 яке не встановлює норм права, а носить інформаційний характер, оскільки згідно п.1 ст.8 Закону 5076-VI вказане рішення лише встановлює порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, а ні як не визначає поняття «робота у галузі права».

У постанові по справі 800/540/17 від 21.08.2018 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, в якій за аналогічних обставин, але щодо визнання стажу роботи в галузі права, особи, висловлена правова позиція, що незважаючи на те, що на спірну посаду призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «правознавство» за освітньо кваліфікаційним рівнем» молодшого спеціаліста, робота на такій посаді з моменту здобуття особою вищої юридичної освіти за освітньо кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра підлягає зарахуванню до стажу роботи в галузі права. Визначальним є характер виконуваних посадових обов`язків, а не те, що на цю посаду можливе призначення осіб, з освітою нижчою за освітньо кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра».

Ухвалою суду від 24.01.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, відзив до суду не подав, на виконання вимог ухвали суду надіслав витребувані документи.

Згідно з вимогами ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляд судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.10.2022 позивач подав до КДКА Київської області заяву про допуск до складання кваліфікаційних іспитів для отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю з додатками: копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав 2017 від 18.05.2020; копією довідки про реєстрацію місця проживання особи від 22.05.2020 №12300599; копією картки платника податків № НОМЕР_2 від 07.03.2012; нотаріально посвідченою копією диплому магістра від 14.01.2020 НОМЕР_3 з додатком; нотаріально посвідченою копією трудової книжки від 21.10.2022 серії НОМЕР_4 ; оригіналом медичної довідки форми №122-2/о ААН №473705; оригіналом довідки про відсутність судимості станом на 22.10.2022; заявою про згоду на обробку персональних даних; заявою про згоду на проведення перевірки повноти та достовірності повідомлених відомостей; зобов`язанням про надання необхідних для перевірки документів на запит КДКА Київської області; довідкою про підтвердження того, що за останні два роки, які передували зверненню, він не складав кваліфікаційний іспит; копією посадової інструкції головного спеціаліста юридичного відділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, затвердженої в.о начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 17.04.2020; копією посадової інструкції головного спеціаліста сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), затвердженої начальником регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) від 10.06.2021; копією посадової інструкції провідного спеціаліста сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), затвердженої начальником регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) від 24.06.2022 .

Листом КДКА Київської області від 12.12.2022 за вих. №739 позивачу було надіслано рішення Кваліфікаційної палати КДКА Київської області від 09.12.2022, відповідно до якого, керуючись статтями 6, 8 Закону № 5076- VI, підпункту 6.4.2 пункту 6.4 ст. 6 Положення про Кваліфікаційно дисциплінарну комісію адвокатури Київської області, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 08.04.2017 №101, пунктом 2 розділу 2, пунктами 3, 5, 6 розділу 3 Порядку допуску до складання до кваліфікаційного іспиту порядку проведення складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, позивачу відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Позивач будучи незгодним із зазначеним рішенням, вважаючи, що ним подані всі необхідні документи відповідно до Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 №270, таким, що має загальний трудовий стаж не менше 2 років на посадах, які здійснюють представництво інтересів держави в судах, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Статтею 6 Закону № 5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 3 зазначеної статті Закону № 5076-VI визначено, що для цілей цієї статті:

1) повна вища юридична освіта - повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стаж роботи в галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Відповідно до ст. 8 Закону № 5076-VI особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов`язковому порядку зазначаються причини такої відмови (ч. 3 ст. 8 Закону № 5076-VI).

Частиною 4 статті 8 Закону № 5076-VI визначено, що рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у допуску до складення кваліфікаційного іспиту стала невідповідність його вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 6 Закону № 5076-VI, а саме, відсутність у позивача стажу роботи в галузі права не менше двох років, оскільки посади, на яких працював позивач після отримання повної вищої освіти не вимагала наявності виключно повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність/міжнародне право, тоді як п. 6 Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту передбачено, що до стажу роботи в галузі права слід зараховувати роботу на посадах, які відповідно до закону вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність.

Пунктом 6 Порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набутті права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затверджених рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року № 270 встановлено, що до стажу роботи в галузі права слід зараховувати роботу на посадах: 1) судді, прокурора, слідчого, нотаріуса; 2) помічника адвоката, помічника судді або нотаріуса; 3) юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу; 4) роботу на посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організацій всіх форм власності, якщо такі посади за кваліфікаційними вимогами потребують наявності виключно повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність; 5) науково-педагогічних або наукових працівників, що здійснюють навчання, виховання та професійну підготовку в професійно-технічних, вищих, або післядипломних навчальних закладах, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність; 6) працівників науково-дослідних установ, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність; 7) на інших посадах, які відповідно до закону вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність.

При виникненні складнощів з віднесенням посади особи до роботи в галузі права слід виходити з кваліфікаційних вимог посадової інструкції Заявника, а також загальних відомостей Класифікатору професій ДК 003:2010.

З матеріалів справи, зокрема, трудової книжки позивача встановлено, що він з 16.0007.2020-19.0044.2021 працював на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву; з 10.06.2021 по 23.06.2022 працював на посаді спеціаліста сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС).

Також, у період з 01.09.2022 по час звернення до суду з позовною заявою позивач працював на посаді головного спеціаліста сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС).

Згадані вище періоди роботи не є спірними та підтверджуються відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 .

Функції з представництва Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) включали, зокрема, складання і направлення до суду процесуальних документів, зокрема, такі як позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, клопотання, заяви та ін.; представлення інтересів державного органу в судах всіх юрисдикцій і всіх інстанцій.

Пункт 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає стаж роботи в галузі прав, як стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти. Тобто зазначена норма містить вимогу лише щодо 1) роботи саме за юридичною спеціальністю 2) після здобуття юридичної освіти та 3) юридична освіта повинна бути повна вища, тобто у сучасному розумінні не нижче другого (магістерського) рівня.

З огляду на що, позивач відповідає вказаним вимогам.

Статтею 30 Закону України «Про освіту» в редакції Закону № 1556-VII від 01.07.2014 року встановлено, що в Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук. При цьому, згідно розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 року встановлено, що освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

В ході розгляду справи підтверджено, що стаж на вказаних посадах позивач набув після отримання диплому про повну вищу освіту. Вказані посади, за характером виконуваної роботи, відносяться до посад юридичної спеціальності.

Згідно п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та діяльності адвокатури.

Статтею 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надано право Раді адвокатів України затверджувати Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви. Однак, вказане право не передбачає можливість висувати додаткові вимоги до кандидатів, які не передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 800/540/17, суд вважає, що незважаючи на те, що на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву, посаду спеціаліста сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), посаду головного спеціаліста сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» або вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, робота позивача на цих посадах з моменту здобуття ним вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста підлягає зарахуванню до стажу роботи в галузі права.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивач на час подання заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні мав необхідний дворічний стаж роботи у галузі права, а тому висновки відповідача про невідповідність його вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 1073,60 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 2-9, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в допуску до складення кваліфікаційного іспиту.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 09.12.2022 щодо відмови ОСОБА_1 в допуску до складення кваліфікаційного іспиту.

Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області (код ЄРДПОУ 23243231; адреса: вул. Кирилівська, буд. 15, м. Київ, 04080) прийняти заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 21.10.2022 про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (код ЄРДПОУ 23243231; адреса: вул. Кирилівська, буд. 15, м. Київ, 04080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.