СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 913/103/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

без виклику учасників справи

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (вх. №1479Л)

на рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 року у справі №913/103/23 (суддя Яресько Б.В., повний текст рішення складено та підписано 30.06.2023)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22)

до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації (92706, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, 36)

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 17 188,04 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо здійснення компенсації підтверджених обліковими формами недоотриманих позивачем коштів за перевезення пільгових категорій населення на території Старобільського району Луганської області.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 у справі №913/103/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 17 188,04 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 147,20 грн.

За висновком місцевого господарського суду, факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 17188,04 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 року у справі №913/103/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно з вимогами частин 4,5,7 статті 6 ГПК України обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференцїі здійснюється за допомогою єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Але, в порушення пункту 5 статті 6 ГПК України, копію позовної заяви з доданими до неї документами, ні в електронному, ні в поштовому вигляді Управління не отримало. Копія позовної заяви з доданими до неї документами була направлена на електронну адресу uszn934@ukr.net, яка була активною до оголошення воєнного стану, але на даний час не використовується у зв`язку із тим, що прив`язана до електронних носіїв, що залишилися на окупованій території. Управління соціального захисту населення Старобільської РДА було вимушено змінити електронну адресу, і зараз користується е-mail: holodnyakelena@ukr.net. В паперовому вигляді через засоби поштового зв`язку документи на надходили. Отже, на думку апелянта, Управління соціального захисту населення Старобільської РДА було позбавлено права надати заперечення на позовну заяву та викласти свої доводи, міркування щодо питань, які виникли під час судового розгляду справи №913/103/23, тобто апелянт вважає свої права, передбачені статтею 42 ГПК України, порушеними.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 затверджено Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі - Постанова № 117).

Відповідно до пункту 1 Постанови №117, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Тобто, відповідно до пункту 3 Постанови № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації, забезпечують її автоматизоване використання та ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга» тільки на відповідній адміністративно-територіальній одиниці (в даному випадку Старобільський район). Доступу до баз інших даних, що знаходяться в ЄДАРП відповідач не має.

Предметом договору №ДОН/НРП-20027/НЮ-І від 28.01.2020 між Старобільською районною державної адміністрації Луганської області та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" є відносини Сторін щодо надання та фінансування пільг населенню згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», від 16.08.1994 № 555 «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 № 354», Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», відомості про яких внесено до «Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги» (ЄДАРП) по Старобільському району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних територіальних громад), пов`язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пільгових категорій громадян за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно із пунктом 1.2. договору, Замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг згідно з п. 1.1 Договору, на підставі поданих Виконавцем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а Виконавець здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги. Як зазначає апелянт, під час укладання вказаного договору, позивач не надавав жодних заперечень та погодився співпрацювати на визначених договірних умовах.

Протягом 2020 року регіональною філією «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» щомісячно направлялися реєстри осіб, які належать до пільгової категорії громадян, а Управлінням проводилася перевірка належності вказаних осіб у реєстрі до пільговиків Старобільського району, після чого між УСЗН Старобільської РДА, за погодженням управління фінансів Старобільської РДА та регіональною філією, кожного місяця складалися акти звіряння відповідно до законодавства України, розрахунок та компенсація за пільговий перевезення певних категорій громадян здійснювалася на підставі пункту 1.1 договору тільки відносно громадян, внесених до ЄДАРП по Старобільському району.

Тобто, УСЗН Старобільської РДА повністю виконані зобов`язання АТ «Укрзалізниця» за Договором від 14.01.2020 у 2020 році та на 100% відшкодовано витрати регіональної філії за перевезення осіб, належність до пільгових категорій яких, підтверджена ЄДАРП по Старобільському району. УСЗН Старобільської РДА не бере на себе зобов`язання за відшкодування витрат за перевезення пільговиків мешканців інших громад.

Також скаржник зазначає, що ст. 91 Бюджетного кодексу України визначений перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Відповідно до змін, внесених Законом України №1789-VIII від 20.12.2016 до Бюджетного кодексу України, статтю 91 Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 20-4, в якому вказано, що до видатків з місцевих бюджетів враховано також і інші передбачені законодавством пільги, до яких віднесено проїзд у міжміському та приміському транспорті. За таких обставин, постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359, на думку скаржника, не може застосовуватися, оскільки суперечить Бюджетному кодексу України.

Крім того, звертає увагу суду, що в актах звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (проїзд у приміському напрямку) та підписані сторонами, станом на 01.02.2020, 01.05.2020, 01.09.2020, 01.10.2020, 01.11.2020, 01.12.2020, 01.01.2021 між АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця», розбіжності між сумами наданих послуг та сумами отриманих послуг особами, які мають право на отримання пільг, позивачем не усунуті, а судом не з`ясовані. АТ «Українська залізниця» не надала відповідачу документального підтвердження або спростування причин розбіжностей в сумах відшкодування за надані послуги з перевезення осіб саме Старобільського району, які мають право на пільги.

Також повідомляє, що про наявність розбіжностей та незгодою з сумою відшкодування витрат за надання послуг було вказано у відповіді на претензію АТ «Українська залізниця» №2021/2460 від 20.05.2021, яка була направлена на ім`я начальника структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» від 01.06.2021 за вих. № 03-18/2730. Обґрунтованої відповіді на дане заперечення до УСЗН Старобільської РДА не надходило.

Апелянт зазначає, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Але разом з тим передбачено, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пунктом 6 «Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252 встановлено, що суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Згідно з абзацом 3 статті 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 та в постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 вбачається наступне:

-пільгове перевезення громадян здійснюється в ході застосування державних соціальних стандартів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій;

-безумовному обов`язку залізничника здійснювати пільгове перевезення кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати ці пільги за рахунок державного або місцевого бюджетів, у залежності від того, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг (частина шоста статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт");

-відповідні пільги були введені не Радою, остання не закладала у своєму бюджеті кошти на зазначену компенсацію витрат та не укладала відповідного договору з Укрзалізницею; з чинного нормативного регулювання спірних правовідносин не вбачається, що відповідач є головним розпорядником чи розпорядником нижчого рівня щодо бюджетних коштів на здійснення державних програм соціального захисту населення.

Як вважає апелянт, з наведеного вбачається висновок Верховного Суду про те, що визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв`язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги. Тобто збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватися за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником, та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету. При цьому цей висновок стосується правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України" від 20.12.2016 № 1789- VIII.

Також скаржник повідомляє, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та захопленням частини території України, УСЗН Старобільської РДА у частковому складі виїхало на підконтрольну Україні територію та змінило фактичну адресу, засоби поштового, електронного та телефонного зв`язку, внаслідок чого не мало можливості надати заперечення та відповідні документи на підтвердження своєї позиції та спростування позиції позивача перед прийняттям рішення Господарським судом Луганської області.

Посилаючись на викладене, вважає про наявність підстав для скасування рішення Господарського суд Луганської області від 26 червня 2023 року у справі № 913/103/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 задоволено клопотання Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області та поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 року у справі №913/103/23. Постановлено здійснювати розгляд справи №917/103/23 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

30.08.2023 позивачем через підсистему «Електронний суд» надано відзиві на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

З приводу доводів апелянта про неотримання позовної заяви та неможливості скористатися правами сторони відповідно до ст. 42 ГПК України, зазначає, що станом на 30.08.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: Україна, 92703, Луганська обл., Старобільський р-н, місто Старобільськ, вулиця Центральна, будинок 36, офіційна електронна пошта відсутня.

В зв`язку з відсутністю змін юридичної адреси відповідача, а також відсутністю офіційної електронної пошти, з метою встановлення інших контактів позивачем на офіційному сайті Старобільської РДА http: /stb.loga.gov.ua/ було встановлено електронну пошту начальника Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації - uszn934@ukr.net. Зазначені вище обставини та тимчасова окупація міста Старобільська унеможливили направлення судом першої інстанції відповідачу документів як в паперовому так і в електронному вигляді. Таким чином, на думку позивача, відповідач не зміг скористатися правами сторони відповідно до ст. 42 ГПК України не з вини суду, а з власної бездіяльності, зокрема, не внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає нову актуальну електронну пошту: holodnyakelena@ukr.net, яка також не є офіційною.

Щодо доводів апелянта про те, що відшкодування компенсаційних виплат залізниці відбувається лише за перевезення осіб, відомості по яких внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги по Старобільському району Луганської області, зазначає, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі - Порядок № 1359).

Пунктом 5 Порядку №1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до п.7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено п.п.9 - 11 Порядку №1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність. На підставі станційної звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки. В облікових формах зазначено фактичну кількість оформлених пільгових проїзних квитків та відповідну недоотриману суму коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків.

Посилаючись на положення зазначеного Порядку №1359, позивач вважає, що залізниця як перевізник громадян пільгових категорій здійснив їх перевезення та вчинив визначені законодавством дії для отримання відповідних коштів. Додані до позовної заяви облікові форми підтверджують, що протягом 2020 року по станції Старобільськ були оформлені квитки на перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні на суму 24568,96 грн. Зазначені форми були направлені для проведення розрахунків на адресу відповідача і фактичне відшкодування відбулося частково в сумі 7380,92 грн.

Як вважає позивач, чинним законодавством не встановлено обов`язку залізниці з встановлення місця реєстрації пільговика та внесення його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Відповідно до Порядку № 1359 облікові форми оформлюються на підставі станційної звітності за місцем оформлення пільгового квитка, а не за місцем реєстрації особи. А зазначений порядок, вважає позивач, є обов`язковим до виконання не тільки залізницею, але і відповідними органами з питань соціального захисту населення.

Тому, відповідно до Порядку № 1359 позивач здійснював перевезення осіб пільгових категорій, оформлював реєстри та облікові форми і надавав їх відповідачу для відшкодування. Таким чином, вважає позивач, залізницею були вчинені всі необхідні дії, встановлені законодавством та договором №ДОН/НРП-20027/НЮ-І від 28.01.2020. Але відповідач, всупереч вимогам Порядку № 1359, незважаючи на те, що в межах Старобільського району Управління соціального захисту населення Старобільської РДА є єдиним уповноваженим органом до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення на території району, здійснив свої повноваження лише стосовно осіб, які мають право на пільги по Старобільському району.

Щодо твердження відповідача про неусунення позивачем розбіжностей в актах звіряння розрахунків зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (із змінами) «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» не передбачено доступ до даного реєстру з боку АТ «Укрзалізниця». Тому, в своїй діяльності при відшкодуванні втрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян та обчисленні компенсації позивач діє відповідно до Постанови КМУ від 16.12.2009 № 1359. У зв`язку з цим, усунути розбіжності в актах звіряння розрахунків неможливо, так як при визначенні сум сторони використовують різні нормативно-правові акти. Умовами договору не передбачено обов`язок позивача з усунення подібних розбіжностей. А для вирішення всіх спірних питань, в тому числі і щодо розбіжностей в актах звіряння розрахунків, позивачем було подано до суду відповідну позовну заяву.

Позивач зазначає, що в постанові від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зробив висновок про те, що:

- органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально- економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (частина перша статті 20 цього Закону). Наведене свідчить, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

- належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Як вважає позивач, зазначений висновок суду не є дієвим способом захисту прав позивача, в тому числі і у справі №913/103/23, та не може бути фактично реалізований через низку обставин, а саме:

-відповідно до умов Порядку №1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці;

-зазначені вимоги Порядку № 1359 не були виконані позивачем, так як облікові форми та рахунки не подавалися до Кабінету Міністрів України;

-відповідно до Статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу товариства, здійснює товариство. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України;

- подання позову акціонерним товариством "Українська залізниця", засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, до держави в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування збитків за пільгові перевезення громадян є нелогічним та очевидно не матиме судової перспективи.

Як вважає позивач, викладені заперечення та матеріали справи підтверджують обґрунтованість рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 у справі №913/103/23.

04.09.2023 відповідачем через підсистему «Електронний суд» надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому апелянт вважає, що позивач повністю ігнорує умови п.1.2 договору № 1 від 14.01.2020, укладеного між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» та УСЗН Старобільскої РДА про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні.

Згідно з пунктом 1.2 цього Договору відповідач здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг, відповідно до пункту.1.1 Договору на підставі поданих позивачем, як виконавцем, реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а позивач здійснює постачання цих послуг населенню, яке має відповідні пільги.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації, забезпечують її автоматизоване використання та ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга» тільки на відповідній адміністративно-територіальній одиниці (в даному випадку Старобільський район). Доступу до баз інших даних, що знаходяться в ЄДАРП - відповідач не має.

За підсумками 2020 року, замовником було виплачено компенсацію в загальній сумі 7380,92 грн. Протягом 2020 року Регіональною філією «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» щомісячно направлялися реєстри осіб, які належать до пільгової категорії громадян, а Управлінням відповідно проводилася перевірка належності вказаних осіб у реєстрі до пільговиків Старобільського району. Після цього, між УСЗН Старобільської РДА за погодженням управління фінансів Старобільської РДА та Регіональною філією кожного місяця складалися акти звіряння відповідно до законодавства України, розрахунок та компенсація за пільгове перевезення певних категорій громадян здійснювалися на підставі пункту 1.1 договору тільки відносно громадян, внесених до ЄДАРП по Старобільському району (за виключенням мешканців об`єднаних територіальних громад).

Як вважає відповідач, саме Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» несе відповідальність за надання даних реєстру осіб, які належать до пільгової категорії громадян, а УСЗН Старобільської РДА здійснює перевірку наданих даних, після чого здійснює розрахунок та компенсацію за пільгове перевезення громадян, що мають право на вказані пільги.

УСЗН Старобільської РДА за 2020 рік повністю виконало зобов`язання перед АТ «Укрзалізниця» за Договором від 14.01.2020 та на 100% відшкодувало витрати Регіональної філії за перевезення осіб, належність до пільгових категорій яких, підтверджена ЄДАРП по Старобільському району (окрім мешканців ОТГ).

Також відповідач зазначає, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 зробив правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально- економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (частина перша статті 20 цього Закону).

Наведене свідчить, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Відповідач вважає, що висновки, викладені в постановах Верховного суду України у справах №904/138/21, №904/141/20, №904/7875/21 та №916/3938/21, не можуть трактуватися в залежності від думки Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», а мають прийматися до відома та використовуватися у діяльності та вирішенні спірних питань.

Щодо доводів апелянта про неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів на засобами електронного, ні поштового зв`язку, що позбавило апелянта скористатись правами, наданими ст. 42 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно із частиною сьомою, абзацами першим та другим частини восьмої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частинами п`ятою-сьомою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням ЄСІТС в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси.

За умови реєстрації іншим учасником справи Електронного кабінету функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету, що не виключає можливість надіслання таких документів засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду (близький за змістом висновок відображено в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 2340/4648/18, від 22.08.2019 у справі № 520/20958/18, від 10.09.2019 у справі № 640/1374/19, від 21.12.2019 у справі № 910/12245/19, від 17.06.2020 у справі № 910/8423/19, від 20.07.2020 у справі № 910/1386/20, від 12.08.2022 № 910/19043/21).

Колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи квитанцію №115466 про доставку 10.04.2023 до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області) документів згідно відповідного опису, яка є відповідним доказом виконання процесуального обов`язку позивача визначеного частиною першою статті 172 ГПК України щодо надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів іншому учаснику справи (а.с. 61).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка Господарського суду Луганської області про доставку електронного листа - ухвали про відкриття провадження у справі від 11.04.2023 у справі №913/103/23 (суддя Яризько Б.В.) одержувачу «Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації» в його електронний кабінет 11.04.2023 о 13:26 (а.с. 71).

Отже, доводи апелянта про неотримання позовної заяви та доданих документів спростовуються матеріалами справи. Докази належного повідомлення відповідача про порушення провадження у справі №913/103/23 наявні в матеріалах справи.

Доводи апелянта про зміну електронної адреси не можуть бути підставою для висновку про порушення його процесуальних прав як сторони, оскільки внесення відповідних відомостей до ЄСІТС, в разі зміни електронної адреси, залежало від власних дій Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області як зареєстрованого користувача ЄСІТС. При цьому, як вже зазначалось, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України реєстрація офіційних електронних адрес в ЄСІТС адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, арбітражними керуючими, судовими експертами, державними органами, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки здійснюється в обов`язковому порядку.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 14.01.2020 (зареєстрований 28.01.2020) між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" (виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації (замовник) укладено договір №ДОН/НРП-20027/НЮ-І про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні.

Згідно п. 1.2 цього договору відповідач здійснює фінансування пільг пов`язаних із споживанням послуг згідно з п.1.1 Договору на підставі поданих позивачем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а позивач здійснює постачання цих послуг населення, що має відповідні пільги.

За умовами п. 3.1. договору, виконавець щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевих бюджетів, реєстри перевезених пільговиків , розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звірки за надані послуги.

Згідно п. 3.2 договору, замовник після надходження коштів на власні рахунки проводить фінансування видатків на покриття затрат виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо надання пільг.

Розрахунки проводяться згідно пунктів 7, 9-11 постанови КМУ №1359 від 16.12.2009 та постанови КМУ від 29.01.2003 №117 (п. 3.3. договору).

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що за підсумками 2020 року сума наданих перевізником послуг по пільговому перевезенню пасажирів склала 24568,96 грн (відповідно до облікових форм). Замовником було виплачено компенсацію в загальній сумі 7380,92 грн. Залишок невиплаченої відповідачем компенсації складає 17188,04 грн.

З метою погашення заборгованості та досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію №2021/2460 від 20.05.2021 на оплату суми заборгованості. Проте, залишок заборгованості в сумі 17188,04 грн залишається неоплаченим.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснив залізниці відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки за пільгові перевезення окремих категорій громадян 17188,04 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Судом першої інстанції враховано, що відповідно до ч. 6 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пунктом 6 "Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, встановлено, що суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Норми вищевказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Судом також було враховано, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком №1359, пунктом 2 якого визначене, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункти 3, 4, 5, 7,9,10 Порядку №1359).

За висновком суду, матеріалами справи підтверджується складання позивачем та надання відповідачу відповідних станційних звітів щомісячно, а саме загальної зведеної відомості по типам пільг та квитків у приміському сполученні. Судом встановлено, що позивачем виконані вимоги законодавства щодо подання звітності належним чином. Крім того, суд виходив з того, що перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Крім того, зазначав суд, у відносинах щодо розрахунку із залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах.

Отже, посилаючись на наведені приписи законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 17188,04 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з компенсаційних виплат, порядок здійснення яких визначений сторонами у договорі №ДОН/НРП-20027/НЮ-І про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні від 28.01.2020.

Тобто, предметом апеляційного перегляду є матеріально-правові вимоги залізниці до управління соціального захисту населення органу місцевого самоврядування щодо стягнення збитків за перевезення пільгової категорії пасажирів.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України "Про залізничний транспорт".

Відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Отже рішення з питання щодо компенсаційних виплат залізничного транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян може бути прийнятим (1) державою у межах реалізації державних програм соціального захисту та (2) органами місцевого самоврядування. Відповідно, визначення бюджету (державного або місцевого), за рахунок якого відбуватиметься компенсація вказаних витрат, залежить напряму від рівня державного органу, яким прийнято рішення щодо пільг та компенсацій.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, зокрема, зазначено, що: "Відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт", відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. Разом з тим, частина шоста статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Суди попередніх інстанцій, не врахували внесені зміни до законодавства, не встановили, на підставі якої саме бюджетної програми та за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - позивачу (Залізниці) має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян; суди не встановили, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, тоді як це має вирішальне значення для вирішення питання, за рахунок державного чи місцевого бюджету відшкодовуються збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання".

Отже, визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв`язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги. Тобто збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватися за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником, та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету.

В спорі що розглядається, судом встановлено, що позивач просить стягнути збитки за пільгові перевезення громадян у період з січня по грудень 2020 року.

Відповідно до п. 1.1. договору, сторони дійшли згоди про те, що предметом цього договору є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг населенню згідно з постановами КМУ від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», від 16.08.1994 №555 «Про поширення чинності постанови КМУ від 17.05.1993 №354», Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україна», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», відомості про яких внесено до «Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги» (ЄДАРП) по Старобільському району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), пов`язаних із споживанням населенням таких послуг: приміське залізничне перевезення пільгових категорій громадян за рахунок коштів місцевого бюджету.

Також, з умов п. 1.2. договору №ДОН/НРП 20027/НЮ-і від 28.01.2020, вбачається, що замовник (Управління соціального захисту населення Старобільської РДА) здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг згідно з п.1.1 договору на підставі поданих виконавцем (залізницею) реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець (залізниця) здійснює постачання цих послуг населення, що має відповідні пільги.

Таким чином, виходячи з умов договору №ДОН/НРП 20027/НЮ-і від 28.01.2020, відповідач здійснює фінансування пільг за пільговий проїзд лише окремих категорій громадян по Старобільському району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги» (ЄДАРП) по Старобільському району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), тобто мають право на пільги. Також, виходячи з умов договору, зобов`язання щодо компенсації виплат за пільговий проїзд здійснюється відповідачем на підставі поданих виконавцем (залізницею) реєстрів перевезених пільговиків, але ж у межах бюджетних призначень.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані такі документи:

- договір №ДОН/НРП-20027/НЮ-І про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні;

- облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, зокрема, приміське сполучення (область Луганська/регіон Старобільського), сума недоотриманих коштів (з урахуванням ПДВ) за якими визначена позивачем у наступному розмірі: за січень 2020 - 3651,86 грн; за лютий 2020 - 3 406,16 грн, за березень 2020 - 1 941,29 грн, липень 2020 - 813,88 грн, серпень 2020 - 4 256,97 грн, вересень 2020- 3673,79 грн, жовтень 2020 - 2 882,65 грн, листопад 2020 - 2002,92 грн, грудень 2020 - 1939,44 грн;

- зведені відомості по типам пільг та квитків у міському сполученні за січень 2020 року із зазначення вартості перевезень у розмірі 3 651,86 грн, за лютий 2020 року - вартість перевезень 3 406, 16 грн, березень 220 року - вартість перевезень - 1 941,29 грн, червень 2020 - вартість перевезень - 0,00 грн, за липень 2020 - вартість перевезень 813,88 грн, серпень 2020 - вартість перевезень 4 256,97 грн, вересень 2020- вартість перевезень 3673,79 грн, жовтень 2020 - 2 882,65 грн, листопад 2020 - 2002,92 грн, грудень 2020 - 1939,44 грн;

- акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (проїзд у приміському напрямку) між АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» та Управлінням соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації станом з 01.02.2020 по 01.01.2021.

- претензію регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниці», в якій позивач посилаючись на умови договору №ДОН/НРП 20027/НЮ-і від 28.01.2021, зазначав, що Законом україни «Про залізничний транспорт» визначено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян для пасажирських перевезень, у тому числі приміських, можуть передбачатись пільгові тарифи.

Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

З 01.01.2016 відповідно до вимог ст. 91 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесені до видатків місцевих бюджетів. Також позивач повідомляв, що сума наданих послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2020 рік склала 24 568,96 грн, з яких отримано компенсаційних виплат 7 380,92 грн. Тобто, загальна сума претензії становить 17 188,04 грн, яку вимагав сплатити на користь перевізника.

При цьому, колегія суддів враховує, що у вказаній претензії позивач не заперечує та зазначає, що низький відсоток компенсації обумовлений тим, що Управління соціального захисту населення Старобільської РДА відшкодовує суми перевезень лише за своїх пільговиків, які зареєстровані в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), незважаючи на п. 7 постанови КМУ №1359 від 16.12.2009, в якому зазначено, що сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання ) пасажира. Таке рішення, як зазначає у претензії позивач, мотивується затвердженими на сесіях районних рад порядком відшкодування витрат за пільговий проїзд громадян на 2020 рік.

Колегія суддів звертає увагу, що з наданих позивачем документів не вбачається, що всі пільговики, які отримали послуги за проїзд залізничним транспортом (оформили пільгові проїзні документи (квитки) м. Старобільськ) є громадянами - мешканцями Старобільського району Луганської області. В той же час, виходячи з умов договору, заявлена в позові сума є компенсацією за пільгові перевезення лише таких осіб, які, за умовами договору, включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги у Старобільському районі Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), як то обумовлено сторонами в укладеному договорі.

Крім того, суд враховує заперечення Управління соціального захисту населення Старобільської РДА, що містяться у наданих позивачем актах звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (проїзд у приміському напрямку) станом з 01.02.2020 по 01.01.2021. Вказані акти хоча і підписані між АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» та Управлінням соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації, але ж у вказаних актах відповідач підтверджує надання послуг на які надаються пільги лише у розрізі даних Управління соціального захисту населення Старобільської РДА, які використовуються останнім на підставі Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги у Старобільському районі Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), як то зазначено в договорі, укладеному з позивачем.

При цьому рішень щодо відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення по мешканцям інших міст, тобто усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою, Старобільською РДА не приймалося.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 236 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд, вважаючи, що наявні підстави для відступу від висновків суду касаційної інстанції, викладених, зокрема, у постанові від 20.01.2022 у справі №904/138/21, передав справу №916/3938/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Метою передачі справи на розгляд об`єднаної палати було з`ясування питання за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - позивачу (Залізниці) має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду за наслідками розгляду справи №916/3938/21 дійшов, зокрема таких висновків, що викладені у постанові від 09.06.2023.

За ч.6 ст.9 Закону "Про залізничні перевезення" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Враховуючи приписи статей 11, 167, 170, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 3, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) в Укрзалізниці виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Колегія суддів Об`єднаної палати, аналізуючи норми права, передбачені підпунктом "б" п.4 ч.1 ст.89, ст.102 Бюджетного кодексу України (виключені на підставі Закону від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України ", який набрав чинності 01.01.2017) та підпунктом "ґ" п.3 ч.1 ст.91 БК, дійшла висновку, що законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.

Водночас колегія суддів Об`єднаної палати заначила, що не означає автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом "ґ" п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України на видатки, які здійснювалися за нормами, які виключено.

За підпунктом "є" п.9 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п.5 ч.2 ст.67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України такий перелік на 2020 рік (спірний період у цій справі) не затверджувався, однак, це не змінює фактичне існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон "Про державні соціальні гарантії") відповідно до ст.1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму

Статтею 17 Закону "Про державні соціальні гарантії" унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (ст.18 Закону "Про державні соціальні гарантії").

Відповідно до ст.19 Закону "Про державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (ч. 1 ст. 20 Закону "Про державні соціальні гарантії").

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що боржником у спірних правовідносинах, пов`язаних із компенсацією витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який витрати Укрзалізниці за пільгові перевезення окремих категорій громадян підлягають компенсації.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду за наслідками дослідження зазначеного питання дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, адже пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади. Верховний Суд також виснував, що саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.

Отже, стороною зобов`язання з компенсації витрат Укрзалізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян є держава, а тому відповідач не може бути боржником за таким зобов`язанням.

Враховуючи, що Управління соціального захисту населення Старобільської РДА відповідно до укладеного з позивачем договору прийняла на себе зобов`язання щодо відшкодування компенсаційних виплат лише за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій населення Старобільського району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), інформація по яким внесена до ЄДАРП по Старобільському району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад) та у межах бюджетних призначень, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом інших громадян.

Крім того, сторонами не заперечується, що відповідач здійснив компенсаційні виплати у сумі 7380,92 грн по пільговиках, які включені до ЄДАРП в Старобільському району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), що також вбачається з претензії позивача.

Водночас, наданими позивачем доказами не доведено, що ним здійснювалися пільгові перевезення саме громадян - мешканців Старобільського району Луганської області (за виключенням мешканців об`єднаних громад), що було обумовлено сторонами в укладеному договорі.

До того ж, АТ «Українська залізниця» не надала відповідачу документального підтвердження або спростування причин розбіжностей в сумах відшкодування за надані послуги з перевезення осіб саме Старобільського району, які мають право на пільги.

Колегія суддів також враховує, що у постанові від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 Верховний Суд, зазначив, що задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а оскільки суди не встановили наявність відповідної державної програми, як і не встановили, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально- економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (частина перша статті 20 цього Закону). Наведене свідчить, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Як зазначив Суд, належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Як вважає позивач, зазначений висновок суду не є дієвим способом захисту прав позивача, в тому числі і у справі №913/103/23, оскільки засновником позивача є саме Кабінет Міністрів України.

В той же час, колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача не можуть бути підставою для покладення на відповідача витрат, компенсацію яких запроваджено державою.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору не було визначено суми компенсації витрат на перевезення пільгової категорії населення у межах заявлених позовних вимог, а задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також враховуючи те, що судом не встановлено наявність відповідної державної програми, як і не встановлено, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про виконання відповідачем зобов`язань за договором знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.

Враховуючи, що місцевим господарським судом не було з`ясовано в повному обсязі обставини, що мають значення для справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 року у справі №913/103/23 слід скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відповідача покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 року у справі №913/103/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2023 року у справі №913/103/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (92703, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, 36, код ЄДРПОУ 03197055) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.10.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко