СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 913/174/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. № 1876 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 14.08.2023 у справі №913/174/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Косенко Т.В., повний текст складено 21.08.2023,

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія України", смт Біловодськ Біловодського району Луганської області,

про стягнення 221603,52 грн та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія України" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1 за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу в сумі 143055,22 грн, заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 78548,30 грн та витребування у відповідача транспортних засобів: трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021 і трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.08.2023 у справі №913/174/23 позов задоволено частково.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія України" (ідентифікаційний код 41021205) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570) транспортні засоби: трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021 і трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія України" (ідентифікаційний код 41021205) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 78548,30 грн та судовий збір у розмірі 15878,22 грн, ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовлено у решті позову.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 14.08.2023 у справі №913/174/23 в частині відмови у задоволенні вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; вирішити питання судових витрат. Також просить розгляд апеляційної скарги провести із викликом та за участі сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. № 1876 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 14.08.2023 у справі №913/174/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "17" жовтня 2023 р. о 15:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

28.09.2023 від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про долучення до матеріалів справи роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №905/1065/22, оскільки вказана справа в частині умов п. 7.2.8 договору є аналогійною по відношенню справи №910/174/23 (вх.№13448ел.11775).

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 17.10.2023 розпочалось за участю представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, судове рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Представник відповідача в судове засідання 17.10.2023 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить довідка Східного апеляційного господарського суду про доставку 27.09.2023 ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 25.09.2023 на офіційну електронну адресу відповідача (rsk.ua2017@gmail.com), яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на електрону адресу, зазначену в п.11.1 договору фінансового лізингу (BEL114VA@gmail.com) (а.с. 126).

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент прийняття постанови в межах даної справи) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: вул. Центральна, буд. 163 Б, смт Біловодськ Луганської області, 92800.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Біловодської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Оскільки тимчасово відсутній обмін з відділенням потового зв`язку №92801 в умовах воєнного стану, Східним апеляційним господарським судом складено відповідний акт від 02.10.2023 щодо відсутності можливості відправлення ухвали Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 на поштову адресу відповідача.

Також відповідне повідомлення щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою та призначення її до розгляду було розміщено на вебсайті Східного апеляційного господарського суду вебпорталу "Судова влада України".

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено умови для реалізації учасниками справи прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу, однак відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статті 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2021 між АТ "ПриватБанк" (далі - лізингодавець, банк, позивач, апелянт) та ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія України" (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №LGW0FLOWWVX0G-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" предмет(ти) лізингу (далі - Майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі - Додаток №1), та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в договорі, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.

Строк Лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п.1.2 Договору).

Загальна вартість майна за цим договором становить 816 666 грн 67 коп., ПДВ 163 333 грн 33 коп., усього до сплати 980 000 грн 00 коп. (п.2.1 Договору).

Загальна вартість майна за цим договором складається з: авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 196 000 грн 00 коп (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочого дня з моменту підписання цього договору; загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 784 000 грн 00 коп. (з ПДВ), згідно з додатком № 2 до цього договору (пп.2.1.1. п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком №2 до нього та включають:

- винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору: винагорода за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 50 грн 00 коп.; винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 0,5% від суми, зазначеної в п.2.1.1.2 цього договору, що становить суму 3 920 грн 00 коп.;

- винагорода за користування майном у розмірі 11% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно додатку №2;

- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору;

- платежі у рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього.

Майно повинне бути передане лізингоодержувачу згідно акту прийому-передачі майна протягом 10 календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі майна (п.3.3 договору).

Протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п.4.1 договору).

Банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору (пп.6.1.3 п.6.1 договору).

Банк має право достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору (пп.6.1.7 п.6.1 договору).

Лізингоодержувач зобов`язується повернути майно банку у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (пп.7.2.8 п.7.2 договору).

Лізингоодержувач зобов`язується здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо такі зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (пп.7.2.13 п.7.2 договору).

Цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів (пп.10.1.2 п.10.1 договору).

У випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно п.7.1.4 цього договору, майно повинно бути повернуто протягом 3 (трьох) робочих днів по акту прийому-передачі майна в такому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадків коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлено (п.10.4 договору).

Сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов`язуються за 3 (три) робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають (п.10.5 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань по ним (п.11.1 договору).

Додаток №1 (специфікація майна), додаток №2 (графік лізингових платежів), додаток №3 (тарифи за оформлення документів), додаток №4 (акт прийому-передачі майна), додаток №5 (акт прийому майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього договору (п.11.3 договору).

Цей договір підписано із використання кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (п.11.5 договору).

Специфікацією майна, яка є додатком №1 до договору фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1, визначена характеристика предмету лізингу, а саме: трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_3, номер двигуна 119043, рік виробництва - 2021, вартістю 490 000 грн 00 коп. і трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021, вартістю 490 000 грн 00 коп.

Згідно з графіком лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1, загальна сума лізингових платежів, яка включає суму кредиту та суму % до погашення, складає 1 006 519 грн 11 коп. та підлягає сплаті в період з 14.08.2021 по 13.07.2026.

Відповідно до акту прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 15.07.2021, який є додатком №5 до договору фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1, банк передав, а лізингоодержувач прийняв у відповідальне зберігання Майно: трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021, вартістю 490 000 грн 00 коп. і трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021, вартістю 490 000 грн 00 коп.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 16.07.2021, який є додатком №4 до договору фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1, банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_3, номер двигуна 119043, рік виробництва - 2021, вартістю 490 000 грн 00 коп. і трактор Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021, вартістю 490 000 грн 00 коп.

Вказані акти підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

АТ "ПриватБанк" звернулось до ТОВ "РБК України" з листом від 19.12.2022 №Е.65.0.0.0/3-221219/24249, у якому повідомило про розірвання договору фінансового лізингу з 23.01.2023 у зв`язку з простроченням лізингоодержувачем платежів більше ніж на 60 днів та вимагало у термін до 27.01.2023 повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.

Лист від 19.12.2022 №Е.65.0.0.0/3-221219/24249 підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженою особою позивача та направлено 20.01.2023 на електронну адресу відповідача BEL114VA@GMAIL.COM, що вказана у п.11.1 договору.

Відповіді від відповідача на зазначений лист позивачем не отримано, предмет лізингу не повернуто.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1 в частині сплати лізингових платежів та невиконання вимог щодо повернення майна, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу в сумі 143055,22 грн, заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 78548,30 грн та витребування у відповідача транспортних засобів: трактору Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021 і трактору Беларус - 82.1 серійний номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021.

14.08.2023 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог в частині витребування у відповідача транспортних засобів, стягнення заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 78548,30 грн та відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу в сумі 143055,22 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач (лізингоодержувач) не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на розірвання договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства. Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 14.07.2021 №LGW0FLOWWVX0G-1 розірвано з 23.01.2023, відповідачем вимогу про повернення предмету лізингу не виконано, у зв`язку з чим суд зазначив, що спірний предмет є таким, що перебуває у відповідача безпідставно та задовольнив позовні вимоги щодо витребування у відповідача відповідних транспортних засобів. При цьому посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, суд першої інстанції зазначив, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 16 Закону, ч. 7 ст.17 України «Про фінансовий лізинг», ст.655 ЦК України, проаналізувавши умови договору та структуру лізингових платежів, суд першої інстанції дійшов висновків, що нарахування платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з спірним договором та додатком №2 до нього в сумі 143055 грн 22 коп. є безпідставним, при цьому інші складові лізингових платежів підлягають стягненню. Перевіривши розрахунок лізингових платежів позивача в частині заборгованості з винагороди за користування предметом лізингу, судом встановлено, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині стягнення лізингових платежів на суму 78 548,30 грн. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу та повернення предмету лізингу суду не подав.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції під час застосування висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 не було враховано те, що розглядаючи зазначену справу Велика Палата Верховного Суду керувалась Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. №723/97-ВР, який втратив чинність 13.06.2021р. Зазначений Закон України "Про фінансовий лізинг"№723/97-ВР не містив положення, які б надавали можливість лізингодавцю одночасно повернути предмет лізингу та стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі в рахунок його викупу. Проте, новий Законом України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021р. № 1201-IX наділяє лізингодавця таким правом, а саме пункт 3 частини 1 статті 20 вказаного Закону. Апелянт зазначив, що законодавець в новому Законі України "Про фінансовий лізинг" № 1201-IX не тільки не наводить умов, за яких право лізингодавця на отримання тієї чи іншої складової частини лізингового платежу може бути обмежено, а навпаки прямо встановлює, що у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови та вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу. Також апелянт дослідивши п. 8 ч. 1 ст. 20 вказаного Закону, зазначив, що законодавцем передбачений певний порядок захисту прав лізингодавця, спочатку лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови та вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, і в разі неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право додатково вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів. Крім того, сторони в п. 7.2.8 Договору також передбачили аналогічну до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX умову, згідно якої лізингові платежі в разі розірвання договору підлягають поверненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Луганської області від 14.08.2023 у справі №913/174/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у стягненні 143055,22 грн. лізингових платежів за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Так правовідносини сторін у цій справі виникли у зв`язку із невиконанням договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами 2-3 ст.806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Колегія суддів зазначає, що 13.06.2021 набрав чинності Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фінансового лізингу між позивачем та відповідачем був укладений 14.07.2021 року, отже під час дії Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021 року, норми якого підлягають застосуванню до правовідносин в межах даної справи.

Абзацом 5 ч. 1 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX від 04.02.2021 (в редакції чинній станом на дату укладання договору) передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст.14 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити, зокрема, порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX передбачно, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX до складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, зокрема, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.

Частиною 7 ст. ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, коли одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у тому числі понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до п. 3 ч.1. ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу.

Матеріалами справи підтверджено, що лізингоодержувач (відповідач) в межах даної справи не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином з березня 2022 року (а.с. 33), що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на розірвання договору та заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором і повернення предмету лізингу відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 143 055,22 грн. лізингових платежів у вигляді заборгованості з відшкодування частини вартості предмету лізингу, місцевий господарський суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, а саме, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів. Так, за змістом позиції Верховного суду, з якої погодився суд першої інстанції, виходячи зі змісту правовідносин, які складаються між сторонами в умовах дії договору фінансового лізингу, на ці правовідносини розповсюджуються загальні положення договору купівлі-продажу у певній частині. При цьому враховуючи особливість регулювання правовідносин лізингу договором та законом, право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем до повної сплати його вартості лізінгоодержувачем. Наслідком припинення договору лізингу у зв`язку з його розірванням за ініціативою лізингодавця є залишення за ним права власності на об`єкт лізингу та відсутність обов`язку передати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

Суд першої інстанції вказав, що лізингові платежі в межах договору складаються з: винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; винагороди за користування майном у розмірі 11% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізинговою платежу згідно додатку №2; у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору; платежі у рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем заявлено вимогу про повернення предмету лізингу, нарахування платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з спірним договором та додатком №2 до нього в сумі 143 055 грн 22 коп. є безпідставним. При цьому інші складові лізингових платежів за висновками суду підлягають стягненню.

Проте, як вірно зазначив апелянт, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 на які посилався суд першої інстанції, зроблені відносно умов договору фінансового лізингу, який було укладено на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг» №723/97-ВР від 16.12.1997, який втратив чинність 13.06.2021.

Натомість, як зазначалось судом вище, відповідно до п. 3 ч.1. ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX, чинного на момент укладання між сторонами в межах даного спору договору фінансового лізингу №LGW0FLOWWVX0G-1 від 14.07.2021, лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу.

Також суд першої інстанції не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду у зазначеній постанові у справі №904/5726/19, що для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Аналізуючи умови договору фінансового лізингу в межах даної справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктом п.п 2.2.4 п. 2.2 договору фінансового лізингу структура лізингових платежів, яка встановлюються цим договором включає, зокрема, платежі у рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього.

Відповідно пп.10.1.2 п.10.1 договору цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

Згідно умов пп.7.2.8 п.7.2 договору лізингоодержувач зобов`язується повернути майно банку у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Таким чином, сторони в договорі фінансового лізингу узгодили, що в разі дострокового розірвання договору, з одночасним поверненням майна банку, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингові платежі на поточну дату, а отже, в тому числі, й платежі у рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього.

При цьому умови вказаного пункту п.п. 7.2.8 п. 7.2 договору кореспондуються із змістом зазначеного вище п. 3 ч.1. ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX.

Колегія суддів звертає увагу, що ані норма п. 3 ч.1. ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг", ані умови договору №LGW0FLOWWVX0G-1 від 14.07.2021 не містять винятків в частині структури лізингових платежів, а саме щодо платежів які не можуть бути стягненні одночасно з вимогами про повернення майна.

Проте ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначену норму п. 3 ч.1. ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX не врахував, а наведеним умовам п.п. 7.2.8 п. 7.2 договору, у взаємозв`язку із встановленою п. 2.2 договору структурою лізингових платежів, взагалі оцінки не надав та лише констатував неможливість одночасно вимагати повернути об`єкт лізингу та вимагати відшкодування вартості об`єкта лізингу.

На підставі викладеного вище, враховуючи умови пункті 7.2.8 договору та встановленої п. 2.2. договору структури лізингових платежів, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачем платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно із спірним договором та додатком №2 до нього.

Крім того, колегія судів також звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 19 вересня 2023 року розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" по справі №905/1065/22, в межах якої банк оскаржував рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за платежами в рахунок викупу майна, прийняв постанову, якою касаційну скаргу задовольнив частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі №905/1065/22 в оскаржуваній частині скасував, направивши справу в оскаржуваній частині на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Верховний Суд приймаючи зазначену постанову у справі №905/1065/22, зокрема, зазначив, що вважає слушними доводи скаржника про те, що з урахуванням наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, при вирішенні питання відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів. Скаржник з посиланням на закріплений у статті 629 ЦК України принцип обов`язковості договору наголошує на тому, що сторони у пункті 7.2.8 договору передбачили у разі розірвання договору повернення лізингових платежів в цілому, що з урахуванням структури лізингових платежів, передбачених пунктом 2.2 договору та додатком №2 до договору, складається не тільки з винагороди, але і включає вартість майна. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши положення пункту 7.2.8 договору, не звернув уваги на інші умови договору, в тому числі ті, які встановлюють структуру лізингових платежів та дійшов передчасного висновку (належним чином не обґрунтувавши його) про те, що відповідний пункт передбачає обов`язок лізингоодержувача щодо повернення виключно винагороди за користування предметом лізингу.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу є цілком обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представником позивача в судовому засіданні, заборгованість за лізинговими платежами на суму 143055,22 грн. нарахована відповідачу до моменту розірвання договору - 23.01.2023.

Перевіривши розрахунок заборгованості за лізинговими платежами (а.с.34,40), судом встановлено, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим лізингові платежі в рахунок викупу майна за період з березня 2022 року по 23.01.2023 підлягають стягненню з відповідача в сумі 143055,22 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги АТ Комерційний банк "Приватбанк" знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення у відповідній частині.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 14.08.2023 у справі №913/174/23 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 143055,22 грн заборгованості за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування (п.4 резолютивної частини рішення) скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія України" (вул. Центральна, буд. 163 Б, смт Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 41021205) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування у розмірі 143055,22 грн., 2145,83 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3220,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.10.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель