Справа № 761/9736/23

Провадження № 2/761/8464/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Матвєєвої Ю.О.

за участі секретаря: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВКФ Фарби Україна» про стягнення пені за договором, в якому просила стягнути з відповідача 708349,91 грн. пені та судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 28.01.2015 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав №40/2/ШК, за яким об`єкт нерухомості, майнові права на який передається, розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , 18 поверх , 2 секція , загальною площею 64,15 кв.м. Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 2 квартал 2016 р., загальна вартість майнових прав складає 578953,75 в тому числі ПДВ 20% - 96492,29 грн.

Позивач було сплачено повністю вартість майнових прав, а саме 578953,75 грн.

Відповідач порушив умови договору, не завершив будівництво житлового будинку, не ввів його в експлуатацію.

За договором, у разі не введення в експлуатацію секції в запланований термін продавець перераховує покупцю щомісячно 5 % неустойки від фактично сплаченої суми на протязі 60 днів від запланованої дати введення в експлуатацію, якщо строк порушено більш ніж на 30 днів, що стало підставою для нарахування пені на підставі ст. 10 ч.5 Закону України «Про прав споживачів» в розмірі 3 % вартості робіт за кожен день прострочення, а саме за період з 01.07.2016 р. по 13.03.2023 р. нараховано 708349,91 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.07.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

13.09.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому позовні вимоги не визнають в повному обсязі, зазначає, що в умовах договору не передбачено кінцевий строк виконання зобов`язання, оскільки йдеться про запланований, орієнтовний термін завершення будівництва. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про прав споживачів», в тому числі ст. 10 ч.5 в частині нарахування пені. Крім цього, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки період нарахування неустойки обмежений 60 днями, починаючи з 01.07.2016 р, а тому завершився 01.07.2017 р.. Також надав заяву про застосування строку позовної давності, зазначивши, що загальний трирічний строк позовної давності сплив 01.07.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

28.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби Україна» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір № 40/2/ШК купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначається загальні положення про купівлю-продаж майнових прав. Сторони домовилися, що Об`єкт нерухомості, Майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в Об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартиру №291 , 18 поверх , 2 секція , загальною площею 64,15 кв.м.

Згідно із п. 2.4. запланований термін будівництва та введення в експлуатацію та введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва -2 квартал 2016 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору, майнові права на Об`єкт нерухомості за цим Договором передаються Продавцем Покупцеві шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі Об`єкта нерухомості, що визначена у п. 2.2 цього договору, введення Об`єкта капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до п. 4.3. даного Договору.

Згідно із 3.3. Договору сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості зазначеної площі Об`єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав.

Відповідно до п. 4.2. Договору загальна вартість майнових прав на Об`єкт нерухомості у день укладення цього договору складає 578953,75 грн., в тому числі ПДВ 20% - 96492,29 грн.

Згідно п.п. 4.3.1. сторонами визначено порядок розрахунків за Договором.

Відповідно до п. 5.4.1. Покупець зобов`язується здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до довідки від 03.02.2015 р. про 100 % фінансування згідно договору № 40/2/ШК від 28.01.2015 р. ОСОБА_1 сплатив продавцю 578953,75 грн., в тому числі ПДВ, що складає 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , 18 поверх , 2 секція , загальною площею 64,15 кв.м.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадках невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором, винна Сторона відшкодовує потерпілій Стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю) згідно чинного законодавства.

Згідно зі статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення виконання зобов`язання з 01.07.2016 по 13.03.2023 у розмірі 708349,91 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (частина п`ята статті 10 Закону № 1023-XII).

Тлумачення абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII свідчить, що ця норма не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та в постанові від 15.06.2022 р. у справі № 711/1032/21.

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону № 1023-XII до спірних правовідносин.

Крім цього, за схожих обставин Верховний Суд в постанові від 17.05.2023 р. у справі № 591/19/20 відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки укладений між сторонами договір про інвестування у будівництво житла не передбачає розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі. А позивачем неустойка обчислена від вартості об`єкта інвестування. При цьому у відповідача не існувало грошового зобов`язання, а лише зобов`язання зарезервувати квартиру й передати її після введення будинку в експлуатацію.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 2.4. Договору сторони погодили запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва - 2 квартал 2016 року.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, а в пункті 2.4 Договору зазначена не конкретна, а планова календарна дата прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.

В постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) зазначено, що встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартири конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Отже, термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру у даній справі конкретною датою не визначено, а вказана планова дата, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (штрафу).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, згідно з якою на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Варто зазначити, що умовами підписаного договору №40/2/ШК від 28.01.2015 р. передбачено, що у разі не введення в експлуатацію секції в за плановий термін, зазначений у п. 2.4 цього договору, продавець перераховує на користь покупця щомісячно 5 % неустойки від фактично сплаченої суми покупцем на користь продавця на протязі 60 днів від запланованої дати введення в експлуатації, якщо строк порушено більш ніж на 30 календарних днів.

Відтак, відповідальність відповідача обмежена виплатою на користь позивача щомісячно 5 % неустойки від фактично сплаченої суми (578953,75 грн.), але виключно на протязі 60 днів від запланованої дати введення в експлуатації (2 квартал 2016 року), тобто протягом 01.07.2016 -01.09.2016 р.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, питання застосування строків позовної давності судом не вирішувалось.

Керуючись статтями Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 526, 539,549, 599,610, 635,651, 653, 655,691 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

19 жовтня 2023 року