ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/24404/20

адміністративне провадження № К/990/20905/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/24404/20

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Головань О. В.) від 13 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сорочко Є. О., Федотов І. В., Коротких А. Ю.) від 07 червня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від (форми «Ш») від 05 травня 2020 року № 0001064503 та № 0001074503.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ПАТ «Укрнафта» своєчасно, з дотриманням строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, а також своєчасно, з дотриманням порядку, встановленого статтею 50 ПК України сплачено недоплати на підставі уточнюючих розрахунків. Позивач зазначає, що станом на дати проведення розрахунку по вказаних податкових зобов`язаннях у нього був відсутній податковий борг, тому підстави зараховувати кошти в рахунок погашення податкової заборгованості минулого періоду згідно з черговістю виникнення такої заборгованості, були відсутні.

З огляду на це позивач вважає, що контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України.

Позивач також зазначає про складення оскаржуваних рішень на порушення вимог статті 58 ПК України, оскільки до них не додано розрахунки штрафних санкцій, тоді як до них додано розрахунки до іншого акта перевірки.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби України від 05 травня 2020 року № 0001064503 та № 0001074503.

Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ПАТ «Укрнафта» 21 020 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 08 серпня 2022 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Укрнафта» в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 09 вересня 2022 року до Верховного Суду від ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Укрнафта» зареєстровано в якості юридичної особи 31 березня 1994 року, перебуває на обліку в якості платника податків у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

9. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України Офісом великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за липень 2019 року (від 20 серпня 2019 року № 9186716667), за серпень 2019 року (від 20 вересня 2019 року № 9216061692), за вересень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9245069290), за жовтень 2019 року (від 20 листопада 2019 року № 9276146731), за листопад 2019 року (від 20 грудня 2019 року № 9307053977), за грудень 2019 року (від 20 січня 2020 року № 9331988507) та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань за липень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9244975167), за серпень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9244975338), за листопад 2019 року (від 20 лютого 2019 року № 9030298984), за грудень 2019 року (від 13 лютого 2019 року № 9023752558).

10. За результатами перевірки складено акт № 590/28-10-45-03/00135390 від 26 березня 2020 року, згідно висновків якого ПАТ «Укрнафта» порушено:

- пункт 203.2 статті 203 ПК України та несвоєчасно сплачено визначені податкові зобов`язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за липень 2019 року (від 20 серпня 2019 року № 9186716667), за серпень 2019 року (від 20 вересня 2019 року № 9216061692), за вересень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9245069290), за жовтень 2019 року (від 20 листопада 2019 року № 9276146731), за листопад 2019 року (від 20 грудня 2019 року № 9307053977), за грудень 2019 року (від 20 січня 2020 року № 9331988507) та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань за липень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9244975167), за серпень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9244975338), за листопад 2019 року (від 20 лютого 2019 року № 9030298984), за грудень 2019 року (від 13 лютого 2019 року № 9023752558).

- пункт 57.1 статті 57 ПК України та несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за липень 2019 року (від 20 серпня 2019 року № 9186716667), за серпень 2019 року (від 20 вересня 2019 року № 9216061692), за вересень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9245069290), за жовтень 2019 року (від 20 листопада 2019 року № 9276146731), за листопад 2019 року (від 20 грудня 2019 року № 9307053977), за грудень 2019 року (від 20 січня 2020 року № 9331988507) та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань за липень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9244975167), за серпень 2019 року (від 21 жовтня 2019 року № 9244975338), за листопад 2019 року (від 20 лютого 2019 року № 9030298984), за грудень 2019 року (від 13 лютого 2019 року № 9023752558).

11. Зокрема, у акті перевірки зазначено, що станом на 26 березня 2020 року за ПАТ «Укрнафта» обліковувався податковий борг перед Державним бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 1 586 274 699,32 грн.

12. За даними інформаційної системи «Податковий блок», підсистем «Податковий аудит» - «Перевірки» - «Несвоєчасної сплати» ПАТ «Укрнафта» несвоєчасно сплачено узгоджені грошові зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій згідно з наведеного переліку декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків.

13. За наслідками вказаної камеральної перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 05 травня 2020 року:

- № 0001064503, згідно з яким на підставі статті 126 ПК України на ПАТ «Укрнафта» за несвоєчасну сплату зобов`язання з ПДВ у сумі 389 578 688 грн (4, 11, 25 календарних днів) накладено штраф у розмірі 38 957 868,8 грн (10%);

- № 0001074503, згідно з яким на підставі статті 126 ПК України на ПАТ «Укрнафта» за несвоєчасну сплату зобов`язання з ПДВ у сумі 1 775 888 405,9 грн (151, 115, 115, 113, 105, 137, 136, 134, 120, 116, 116, 117, 114, 111, 86, 56 календарних днів) накладено штраф у розмірі 355 177 681,18 грн (20%).

14. За результатами розгляду скарги на вказані податкові повідомлення-рішення, поданої в порядку адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 07 вересня 2020 року № 27157/6/99-00-06-02-05-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про відсутність у ПАТ «Укрнафта» податкового боргу перед Державним бюджетом з податку на додану вартість і, відповідно, про відсутність підстав для зараховування сплачених позивачем коштів за переліченими вище податковими деклараціями в рахунок погашення податкової заборгованості минулого періоду згідно з черговістю виникнення такої заборгованості.

17. Такі висновки судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що будь-яких інших доказів наявності у позивача станом на 26 березня 2020 року податкової заборгованості, що могло би бути підставою для застосування положень пункту 87.9 статті 87 ПК України, відповідачем не надано.

18. Водночас судами попередніх інстанцій враховано, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено відсутність підстав для наявності у електронному кабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системам контролюючого органу інформації про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401, що є скасованим.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях підпунктів 14.1.152, 14.1.175, 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, статті 32, статті 56, пункту 57.1 статті 57, статті 60, пункту 87.9 статті 87, статті 126 ПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 листопада 2020 року по справі № 804/1548/16, від 05 червня 2018 року по справі № 821/1750/17, від 21 жовтня 2019 року по справі № 826/7343/18, від13 лютого 2018 року по справі №808/2290/17, від 17 квітня 2018 року по справі №2а/0570/4025/12.

21. Скаржник наголошує, що згідно даних ІКП станом на 30 серпня 2019 року у ПАТ «Укрнафта» з податку на додану вартість обліковувався податковий борг у сумі 1 336 918 482,5 грн (станом на дату нарахування податкового зобов`язання за липень 2019 року). В подальшому податковий борг ПАТ «Укрнафта» не погашався в повному обсязі, лише змінювався його розмір.

22. При цьому, поточні кошти, спрямовані позивачем на сплату податку на додану вартість за вказані періоди 2019 року, направлено у рахунок погашення податкового боргу та нараховано штрафні санкції за затримку сплати податкового зобов`язання.

23. Скаржник вважає, що оскільки факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи (витяг з ІКП з ПДВ наявний в матеріалах справи), проведення зарахувань контролюючим органом у рахунок минулих платежів здійснено правомірно, а застосування передбачених статтею 16 ПК України санкцій здійснюється незалежно від способу сплати податкового боргу, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

24. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 04 липня 2018 року № 0007641401 не було скасовано ні в судовому порядку, ні Державною фіскальною службою України. Таким чином висновок судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом не було відображено факт і результати оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення є помилковим.

25. Крім того скаржник вказує, що протягом періоду сплати грошового зобов`язання ПАТ «Укрнафта» за липень-серпень 2019 року, не було в наявності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/8980/19 (прийнята лише 21 жовтня 2019 року)

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

28. Згідно з визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

29. За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірі, встановлених цим Кодексом.

30. Порядок узгодження податкового зобов`язання визначений статтею 54 ПК України.

31. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

32. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. Правила пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачають, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

34. Верховний Суд неодноразово вирішував справи із застосуванням наведених норм права та у постановах зокрема, від 02 жовтня 2018 року (справа №820/1824/17), від 23 травня 2019 року (справа №806/2699/16), від 17 квітня 2020 року (справа №806/124/17), від 13 лютого 2020 року (справа №806/129/17), від 13 серпня 2021 року (справи №806/46/17, №806/126/17, №806/43/17), від 10 березня 2023 року (справа №520/7293/19), від 11 грудня 2018 року (справа №804/2573/16), від 11 листопада 2019 року (справа №2а-2235/12/0970) вказав, що пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено приписами наведеної норми.

35. Пункт 126.1 статті 126 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Тобто, специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів ст. 126 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання.

36. У постанові від 18 серпня 2021 року (справа № 819/718/17) Верховний Суд вказував, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

37. При цьому передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року (справа № 825/770/18).

38. За змістом спірних правовідносин, за результатом проведеної 26 березня 2020 року камеральної перевірки з питань порушення ПАТ «Укрнафта» граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за липень - грудень 2019 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань за вказаний період, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 05 травня 2020 року № 0001064503 та № 0001074503 про застосування штрафу у розмірі 10 та 20 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

39. Позиція позивача у цій справі щодо неправомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень ґрунтується фактично лише на тому, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 ПК України, оскільки ПАТ «Укрнафта» в межах строків, встановлених ПК України, сплатило самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень - грудень 2019 року, визначені платником самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, водночас, зазначені кошти були спрямовані контролюючим органом в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу та застосовано штрафні санкції за порушення платником строків сплати податку на додану вартість.

40. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ключовими питаннями, які належало вирішити судам та які підлягають касаційному перегляду в межах підстав касаційного оскарження, є обґрунтованість застосування податковим органом норми пункту 87.9 статті 87 ПК України при зарахуванні коштів, сплачених позивачем по поточним податковим зобов`язанням, на погашення податкового боргу, що утворився в минулих звітних (податкових) періодах, в порядку черговості у випадку, коли платник податків заперечує наявність такого боргу, з огляду на скасування в процедурі судового оскарження податкового повідомлення-рішення, яке визначало такий борг. Від вирішення цього питання залежить правомірність розміру нарахування податковим органом штрафних санкцій відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України за порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання з ПДВ за липень - грудень 2019 року.

41. Роблячи висновки про обґрунтованість заявлених позовних вимог суди першої та інстанції інстанцій виходили з того, що податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за податковими деклараціями за періоди за періоди липень - грудень 2019 року та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за вказаний період сплачені позивачем своєчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При цьому суди врахували, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року, по справі № 640/8980/19:

- визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких здійснюється Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України, інформації про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.07.2018р. № 0007641401, що є скасованим;

- зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, внесення податкової інформації до яких здійснюється Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України, інформацію про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401, що є скасованим, та інформацію про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401.

42. Дійсно, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень (судова справа № 640/8980/19), 04 липня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення рішення № 0007641401 відносно ПАТ «Укрнафта», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 721 140 195 грн.

43. Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся зі скаргою до ДФС України. Листом ДФС України «Про розгляд скарги» від 31 серпня 2018 року № 28329/6/99.99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику з огляду на те, що питання порушені у скарзі платника податків вже були розглянуті ДФС України по суті.

44. У подальшому з ІТС «Електронний кабінет» позивачу стало відомо, що з 27 березня 2019 року за ПАТ «Укрнафта» обліковується грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 998 447 287, 84 грн.

45. За висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 640/8980/19 лист ДФС від 31 серпня 2018 року «Про розгляд скарги» у розумінні положень чинного податкового законодавства не є рішенням, прийнятим за результатом розгляду скарги платника податків, з огляду на що, скарга позивача на податкове-повідомлення рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401 є задоволеною на його користь.

46. З огляду на вказане, у справі яка розглядається, суди попередніх інстанцій вважали, що в силу висновків рішень судів у справі № 640/8980/19, які набрали законної сили, податкове-повідомлення рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401 є скасованим, а відповідач зобов`язаний виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, внесення податкової інформації до яких здійснюється Офісом великих платників податків ДФС, інформацію про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401, що є скасованим, та інформацію про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401.

47. Відомостей щодо виконання рішень судів у справі № 640/8980/19 та приведення інформаційних систем податкового органу у відповідність обставинам скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401 шляхом виключення відповідного грошового зобов`язання, пені та штрафів, пов`язаних із таким зобов`язанням, відповідачем надано не було.

48. У зв`язку з наведеним суди виснували, що саме протиправний облік податкового зобов`язання, пені та штрафів, пов`язаних із таким зобов`язанням, згідно податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401, призвів до нарахування позивачу штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

49. Враховуючи доводи позивача у цій справі та приведені вище норми податкового законодавства, колегія суддів вважає, що, до предмета доказування входили наступні обставини: 1) чи дійсно податковий орган здійснював зарахування поточних платежів з ПДВ за липень - грудень 2019 року в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України; 2) якщо так, який розмір податкового боргу, на погашення якого спрямовувались відповідні кошти і як його розмір співвідносився із сумою грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401; 3) чи підтверджуються доводи позивача про неузгодженість такого податкового боргу з огляду на адміністративне та судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401 на момент винесення оспорюваних у цій справі податкових повідомлень-рішень. Такі обставини підлягали встановленню на підставі аналізу відомостей інтегрованої картки платника податків з моменту виникнення відповідної недоїмки у платника податків.

50. Водночас задовольняючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій обмежились лише загальним висновком про відсутність у ПАТ «Укрнафта» податкового боргу перед Державним бюджетом з податку на додану вартість і, відповідно, про відсутність підстав для зараховування сплачених позивачем коштів за переліченими вище податковими деклараціями в рахунок погашення податкової заборгованості минулого періоду згідно з черговістю виникнення такої заборгованості. І такий висновок мотивований виключно тим, що згідно обставин встановлених судовими рішеннями у справі № 640/8980/19 податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року № 0007641401 вважається скасованим.

51. Такий висновок судів Верховний Суд вважає передчасним та таким, що сформований в порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи (частина четверта статті 9 КАС України) та правил оцінки доказів, передбачених статтею 90 КАС України.

52. Так, податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог та було враховано судами попередніх інстанцій, ПАТ «Укрнафта» було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 721 140 195 грн.

53. Натомість, відповідно до ІКП, які містяться в матеріалах справи, станом на 30 серпня 2019 року у ПАТ «Укрнафта» з податку на додану вартість обліковувався податковий борг у сумі 1 336 918 482,5 грн; станом на 26 березня 2020 року за ПАТ «Укрнафта» обліковувався податковий борг перед Державним бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 1 586 274 699,32 грн.

54. Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у позивача протягом 2019-2020 років рахувалась недоїмка із сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яка, зокрема, станом на 30 серпня 2019 року значно перевищувала розмір грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року № 0007641401.

55. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає про відсутність в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року № 000764140, яке покладено в основу оскаржуваних судових рішень.

56. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки таким обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи та входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень.

57. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

60. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 640/24404/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов