РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2023 р. Справа № 120/8566/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про: визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні дострокової пенсії за віком.

Ухвалою від 21.06.2023 позовну заяву залишено без руху.

13.07.2023 на адресу суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків з позовною заявою, у якій позивачем визначено двох відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є матір`ю дитини з інвалідністю, що підтверджується відповідними доказами. Позивач здійснювала догляд за своїм сином, була його опікуном та отримувала державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом.

Позивач звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.11.2022 позивачу відмовлено в призначені дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства у зв`язку з відсутністю підтвердження інвалідності дитини до 6-річного віку.

Позивач відмову вважає безпідставною, що і стало підставою для її звернення до суду з даним позовом з вимогами про:

- визнання протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.11.2022 року та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні позивачці дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1V;

- зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити призначення позивачці пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.

Ухвалою від 07.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Установлено строк для подання відзиву.

21.08.2023 на адресу суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показників для встановлення інвалідності у дитини.

У разі визнання особидитиною - інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, то заявник повинен надати висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності).

Проте, висновок ЛКК від 06.09.2022 року №143 не містить інформації, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Висновок МСЕК про час настання інвалідності Позивачкою надано не було, тому відсутні підстави для призначення дострокової пенсії.

11.10.2023 до суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у якому останній заперечує проти вимог ОСОБА_1 . По суті позовних вимог відповідач вказав, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги.

Однак позивачка при зверненні за призначенням пенсії не надала висновку лікарсько - консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку, медичного висновку закладів охорони здоров`я, що засвідчує час настання інвалідності та перебування її сина на інвалідності.

Дата ухвалення судового рішення обумовлена перебуванням головуючого судді у відпустці.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, встановив наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданим 27 січня 1998 року Видричанською сільською радою Рахівського району Закарпатської області (а.с. 8).

Син позивачки 02 січня 1999 року був визнаний дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 19.08.2010 року УПСЗН Томашпільської РДА, висновком ЛКК №143 КНП «Рахівська районна лікарня», медичним висновком №5 від 02 січня 1999 року (а.с. 9, 12, 13).

Позивачка була опікуном ОСОБА_3 та отримувала державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту Тульчинської РВА №202 від 15.03.2023 року, довідкою №303 від 20.09.2022 року Богданівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, довідкою №1597 від 27 вересня 2005 року Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області (а.с. 14-15, 17 зворотній бік).

Позивачка 24.10.2022 року звернулася до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю.

За принципом екстериторіальності документи позивачки, подані 24.10.2022, щодо призначення пенсії розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення №025250004115 від 01.11.2022 про відмову у призначенні пенсії.

У рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивачки складає 31 рік 07 місяців 24 дні.

До страхового стажу позивачки не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 20.03.2000 по 13.03.2001 згідно із записами у трудовій книжці, оскільки номер наказу про початок виплати допомоги по безробіттю не завірено належним чином. Для зарахування вказаного періоду слід надати уточнюючу довідку з центу зайнятості про період отримання допомоги по безробіттю.

За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України №1058 відсутнє, оскільки висновком ЛКК №143 від 06.09.2022 не підтверджено визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку і не зазначено в якому віці дитина була визнана інвалідом з дитинства відповідно до п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивачка вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та такими, що суперечать нормам чинного пенсійного законодавства, тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ).

Статтею 1 Закону №1058-ІУ передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно з якою жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Отже, аналіз пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII свідчить про те, що право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства (осіб з інвалідністю з дитинства) до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, право на дострокову пенсію за віком мали матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2249-VIII від 19 грудня 2017 року, зокрема у тексті Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21 березня 1991 року, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III від 16 листопада 2000 року, Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV від 06 жовтня 2005 року, слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі.

Визначення терміну "інвалід з дитинства" (особа з інвалідністю з дитинства) не міститься ні в Законі № 875-ХІІ, № 2249-VIII, а ні в Законі № 2109-III.

Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.

Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» Кабінет Міністрів України постановою №917 від 21.11.2013, затвердив Положення про лікарсько-консультативну комісії (далі Положення №917).

Відповідно до пункту 3 Положення №917, лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно з п. 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (даліПорядок №22-1), при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.

У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Матеріалами справи підтверджується, що син позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був визнаний дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що підтверджується рішенням ОСОБА_4 комісією при ВОДКЛ №2 від 07.05.2014 (а.с. 17), висновком ЛКК №143 КНП «Рахівська районна лікарня» (а.с. 12), медичним висновком №5 від 02 січня 1999 року, згідно з яким ОСОБА_3 визнаний в установленому порядку інвалідом з дитинства з діагнозом: муковісцедоз, змішана форма атрофії ІІ-ІІІ ст. (а.с. 13).

Зазначена обставина підтверджується також посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 19.08.2010 року УПСЗН Томашпільської РДА ОСОБА_3 у якому вказано, що ОСОБА_3 дитина-інвалід з 02.01.1999 року (а.с. 9).

Отже, наведені вище докази відповідають переліку, що визначений пункту 2.18 Порядку №22-1.

До того ж, позивачка отримувала державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту Тульчинської РВА №202 від 15.03.2023 року, довідкою №303 від 20.09.2022 року Богданівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, довідкою №1597 від 27 вересня 2005 року Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 визнаний дитиною-інвалідом (дитина з інвалідністю) до досягнення шестирічного віку, що підтверджується рішенням Лікарсько-консультативної комісії при ВОДКЛ №2 від 07.05.2014 (а.с. 17), медичним висновком №5 від 02 січня 1999 року, що дає право позивачці на призначення дострокової пенсії за віком на підставі ст. 115 Закону №1058.

Аналізуючи вказані норми законодавства, враховуючи, що позивачкою було надано висновок, яким підтверджується, що інвалідність її сина настала до виповнення 6 років, та з рахуванням достатнього страхового стажу позивачки для призначення дострокової пенсії, суд визнає, що рішення про відмову в призначені дострокової пенсії є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 330/2181/16-а, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

І в тому разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

На підставі ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновок, викладений у зазначеній постанові.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про ненадання позивачкою усіх документів, необхідних для призначення пенсії, зокрема виписка з акта огляду в МСЕК, оскільки такий акт, але не виключно, надається у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, або ж надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку (п. 2.18 Порядку №22-1).

Натомість у спірному випадку, дитина позивачки визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, тому в такому разі підтверджується іншими доказами, а саме медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги, що було надано заявницею про призначення їй пенсії.

Таким чином, позивачкою було надано до органу Пенсійного фонду всі передбачені чинним законодавством, зокрема, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", документи, необхідні для призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, а саме документи, які підтверджують інвалідність її дитини до досягнення шестирічного віку.

З огляду на вищевикладене, з метою захисту прав позивача слід зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити позивачці пенсію за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня її звернення до пенсійного органу.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні позивачці дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, то такі не підлягають задоволенню, оскільки їй відмовлено в призначені пенсії спірним рішенням, яке прийняте ГУ ПФУ у Львівській області та визнано судом протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову частково.

Щодо судового збору, то оскільки позов задоволено частково, то витрати у розмірі 2/3 підлягають присудженню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань із відповідачів пропорційно, що передбачено ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.11.2022 №025250004115 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати її звернення 24.10.2022.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 357,87 грн (триста п`ятдесят сім гривень 87 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 357,87 грн (триста п`ятдесят сім гривень 87 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21000);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ - 13814885).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна