П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1441/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

18 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

31.01.2023 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області, в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.01.2023 про відмову у прийнятті від ОСОБА_1 заяви про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання з відповідними документами та відмову у видачі (обміні) ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання (в Україні).

-зобов`язати управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із закінченням строку її дії, та здійснити видачу (обмін) ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання (в Україні).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 09 червня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року з доданими документами.

Зобов`язано управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року з доданими документами у відповідності до вимог Закону №3773-VI з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п. 3 вказівки ДМС України №8/2417-22 від 09.11.2022 якщо строк звернення за обміном посвідки на тимчасове проживання настав у період з 24 лютого 2022 року до 09 листопада 2022 року, такі особи повинні протягом 30 днів (по 8 грудня включно) звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання. Після 8 грудня здійснювати прийом заяв про обмін посвідки на тимчасове проживання, поданих не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії посвідки.

На думку апелянта, вказане свідчить про те, що держава врегулювала вказані правовідносини на період воєнного стану, у зв`язку з чим для обміну посвідки на тимчасове проживання, у разі закінчення строку її дії, іноземець або особа без громадянства не пізніше ніж за п`ятнадцять робочих днів до дати закінчення строку її дії звертається до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання з необхідним пакетом документів.

Апелянт вказує, що строк дії посвідки на тимчасове проживання позивача закінчувався 17.01.2023, проте із заявою про обмін посвідки вона звернулась лише 04.01.2023, тобто пізніше, ніж за 15 робочих днів.

Отже, позивач звернулась із порушенням строків, встановлених пунктами 17-19 Порядку №322 та пункту 3 Постанови №1232, а тому їй було відмовлено в прийнятті документів, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №322, про що письмово повідомлено із зазначенням підстав такої відмови, тобто підпункту 6 пункту 61 Порядку №322.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідач діяв протиправно, оскільки у період воєнного стану держава врегулювала вказані правовідносини по-іншому, а тому дії відповідача не можуть вважатися такими, що суперечать положенням законодавства.

15.09.2023 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також, позивач зазначає, що 04.01.2023 вона звернулась до відповідача із документами для обміну посвідку на тимчасове проживання в Україні, у зв`язку із закінченням 17.01.2023 строку дії посвідки. Тобто, на думку позивача, вона звернулась в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 5-3 Закону №3773-VI. Крім того, позивач вважає, що нею дотримано строку, визначені п. 9 Порядку №322, а саме подано відповідну заяву за 15 робочих днів до закінчення строку дії посвідки.

05.10.2023 (вх. 11040/23) та 12.10.2023 (вх. 11302/23) від Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких апелянтом зазначено, що після 8 грудня прийом заяв про обмін посвідки на тимчасове проживання, поданих не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії посвідки. Вказане положення не дотримано позивачем під час звернення з відповідною заявою.

Також, апелянт зазначає, що Порядком №322 не передбачено продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, оскільки відбувається виготовлення нової посвідки з безконтактним електронним носієм. При цьому, ч. 2 ст. 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніше як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії. Апелянт вважає, що вказана стаття врегульовувала продовження посвідки на тимчасове проживання, що не містить безконтактного електронного носія. Тобто нова посвідка не виготовляється, а здійснювався лише запис до посвідки на тимчасове проживання у формі книжечки.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 .

26.01.2021 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.01.2021

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за №ф-4530 ОСОБА_1 з 10.03.2021 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 07.03.2022, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та її чоловіка, ОСОБА_2 , народився син, ОСОБА_3 .

Згідно рішення УДМС України в Хмельницькій області від 10.08.2022 ОСОБА_3 набув громадянство України на підставі п. 1 ст. 7 ЗУ Про громадянство України, про що видано довідку про реєстрацію особи громадянином України №6833-000010851 від 05.09.2022.

18.01.2022 позивач отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 з терміном дії до 17.01.2023. Підстава видачі 04/14 возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу).

04.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області з заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання (обмін) у зв`язку з закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 .

04.01.2023 управлінням Державної міграційної служби України у Хмельницькій області складено повідомлення №68011100000429 про відмову в прийнятті документів у зв`язку з порушенням строків звернення із заявою про обмін посвідки.

Листом від 10.01.2023 № Ф-3/6/6801-23/6801.4/6-23 управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення. Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 19 Постанови №322 від 25.04.2018, у разі закінчення строку дії посвідки, документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії.

Проінформовано позивача, що з 09.11.2022 набрала чинності постанова №1232 від 01.11.2022 Кабінету Міністрів України, якою визначено особливості надання територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України адміністративних послуг громадянам російської федерації у період воєнного стану а протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування або до набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою агресором.

Абзацом 3 пункту 1 Постанови №1232 встановлено, що у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернулась з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що частиною другою статті 5-3 Закону №3773-VI встановлено строк подачі документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, який становить не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії, тоді як пунктом 19 Порядку № 322 встановлено строк подачі документів для обміну посвідки у разі закінчення строку її дії - не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії.

Поряд з тим, ні Закон №3773-VI, ні Порядок №322 не встановлюють права відповідача - суб`єкта владних повноважень не прийняти документи, які подані до розгляду з підстав порушення строку їх подання.

Суд першої інстанції вказав, що пункти 17 та 19 Порядку № 322, якими визначено, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії, суперечать приписам статті 5-3 Закону №3773-VІ.

Тому у відповідності до принципу верховенства права у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норму закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд прийшов до висновку, що позивачем подано заяву з дотриманням строку, визначеного частиною другою статті 5-3 Закону №3773-VI, у зв`язку з чим, відмовивши позивачці у прийнятті документів, відповідач діяв протиправно.

Отже, з метою захисту прав позивача, суд першої інстанції зобов`язав відповідача прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року з доданими документами у відповідності до вимог Закону №3773-VI з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3, 7, 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що:

возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до ч. 14 ст.4 Закону № 3773-VІіноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених участинах третій - тринадцятійцієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно із частинами 3, 14 статті 5 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Статтею 5-1 Закону України №3773-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено строки дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства, які, згідно із пунктом 5 цієї статті Закону, у випадку позивача становлять один рік.

Частиною 3 статті 5-1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Частиною 2 статті 5-3 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Також, частиною 5-5 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент звернення позивача про обмін посвідки на тимчасове проживання) передбачено, що іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Вказані положення Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI кореспондуються із приписами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 (в редакції Постанови, чинної на момент звернення позивача про обмін посвідки на тимчасове проживання).

Пунктом 1 Порядку №322 встановлено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання.

За правилами пунктів 16, 17, 19 Порядку від 25.04.2018 року №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Пунктом 21 Порядку № 322 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

При цьому, 01.11.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінетом Міністрів України постановлено:

1. Установити, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

2. Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»;

осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

3. Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Зазначений акт Кабінету Міністрів України набрав чинності з 09.11.2022 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.

Так, враховуючи особливості надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам російської федерації, установлених постановою Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232 у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування, а також дати звернення позивача за обміном посвідки, територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби має поінформувати іноземця про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Водночас, враховуючи положення абз. 3 п. 2 Постанови №1232, позивач підпадає під виключення, встановлені вказаним пунктом, оскільки ОСОБА_1 віднесена до осіб, які мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені, зокрема, частиною п`ятнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у зв`язку з чим позивач мала право на звернення до відповідача із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання.

Як встановлено з матеріалів справи, 04.01.2023 позивач звернулась до міграційного органу із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання, строк дії якої закінчувався 17.01.2023.

Згідно повідомлення про відмову в прийнятті документів від 04.01.2023 №68011100000429, позивачу відмовлено у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання із зазначенням підстави такої відмови, а саме підпункту 6 пункту 61 Порядку №322, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли, зокрема, іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.

Пунктом 3 Постанови №1332 визначено, що особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності цією постановою.

Тобто, для осіб які підпадають під виключення щодо звернення до міграційного органу з заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання, строк дії яких закінчився в період з період з 24.02.2022 по дату набрання чинності Постанови №1232, тобто до 09.11.2022, встановлено граничний термін звернення з відповідною заявою до 08.12.2022. Інших встановлених термінів щодо звернення з заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання, строк дії яких закінчився після 09.11.2022, вказана Постанова не містить.

З цих підстав, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо посилання на лист Державної міграційної служби України №8/2417-22 від 09.11.2022 «Для врахування в роботі», яким визначено що після 8 грудня здійснювати прийом заяв про обмін посвідки на тимчасове проживання поданих не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії посвідки, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом.

При цьому, частиною другою статті 5-3 Закону №3773-VI встановлено строк подачі документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, який становить не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії, тоді як пунктом 19 Порядку № 322 встановлено строк подачі документів для обміну посвідки у разі закінчення строку її дії - не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах даної справи застосуванню підлягають положення Закону №3773-VI ( в редакції Закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), враховуючи принцип верховенства права, згідно якого у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норму закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно достатті 7 КАС Українисуд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп(щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняєзаконвід інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.Статтею 92 Конституції Українивизначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України. Зокрема, до таких питань віднесено статус іноземців та осіб без громадянства.

Вища юридична силазаконуполягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основізаконівта за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положенняхКонституції України.

Отже, пункти 17 та 19 Порядку № 322, якими визначено, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії, суперечать приписамстатті 5-3 Закону №3773-VІ.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 у справі №640/103/19 та врахована судами під час розгляду справи даної справи.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача прийняти та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 у відповідності до вимог Закону №3773-VI з урахуванням висновків суду.

Крім того, щодо доводів апелянта, викладених в додаткових письмових поясненнях №2 від 12.10.2023 (вх. 11302) стосовно того, що ч. 2 ст. 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» врегульовувала продовження дії посвідки на тимчасове проживання, що не містить безконтактного електронного носія, у зв`язку з чим для приведення у відповідність нормативних актів було прийнято Закон №2813-ІХ від 01.12.2022, яким статтю 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виключено, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 01.12.2022 прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції» № 2813-IX.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2813-IX цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім абзаців першого - п`ятого підпункту 2 пункту 3 розділу I цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Отже, 28.06.2023 відбулось набрання чинності Закону № 2813-IX, тоді як 29.12.2022 набрали чинності окремі положення, перелік яких визначено Прикінцевими положеннями Закону № 2813-IX.

Тобто, станом на момент звернення позивача до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області із заявою про продовження дії посвідки на тимчасове проживання шляхом її обміну, діяла редакція статті 5-3 Закону №3773-VI, частина 2 якої встановлювала, що іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно застосовано положення вказаної статті в редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.