ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5885/22Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року (головуючий у першій інстанції Сіпака А.В.) в адміністративній справі № 280/5885/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області які полягають у відмові застосувати при обчисленні ОСОБА_1 розміру пенсії за віком при її призначенні вперше з 04.01.2022р. відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.01.2022 року (за 2019, 2020, 2021 роки);

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 04.01.2022р. пенсії за віком відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, з урахуванням проведених виплат;

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, яка оформлена листом за вих. № 366-367/3-02/8-0800/22 від 11.01.2022 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти пенсій, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування станом на 04.01.2022 року, тобто на день призначення пенсії за віком.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2019-2021 роки та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 04.01.2022р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV станом на 04.01.2022р. (день призначення пенсії за віком).

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон № 1058), визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків- 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Так, пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1191 (далі Порядок №1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Вказана норма надає право на отримання грошової допомоги при наявності всіх наступних умов: досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058; обіймання посад, передбачених пунктами "е"-"ж" статті 55 3акону України "Про пенсійне забезпечення"; наявність страхового стажу на таких посадах для чоловіків - 35 років, для жінок 30 років; неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.

Однією з головних умов нарахування та виплати грошової допомоги є відсутність призначеного раніше будь-якого виду пенсії, та отримання пенсійних виплат позивачем

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивачу первинно пенсію вислугу років було призначено з 24.11.2010р., виплату пенсії було призупинено у зв`язку з працевлаштуванням. Суд не врахував довідку в якій зазначено, що позивач отримував пенсію за вислугу років 20.03.2011р. через відділення поштового зв`язку в сумі 35 грн, 58 коп.

Отже, враховуючи, що позивачу було призначена, нараховувалась та виплачувалась пенсія за вислугу років, тому положення п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положень» Закону № 1058 на неї не розповсюджуються, оскільки головною умовою отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є саме не призначені (неотримання) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.

Скаржник щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробім плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, зазначає, що відповідно до норм Закону № 1058 Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсій: пенсія за віком (стаття 26); пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) (стаття 30); пенсія у зв`язку з втратою годувальника (стаття 36); пенсія за віком на пільгових умовах (стаття 114); пенсія за вислугу років (стаття 114).

Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 24.11.2010р., тому відповідно до заяви від 04.01.2022р. відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача.

Перерахунок пенсії проведено відповідачем з 04.01.2022р. у відповідності до частини 3 статті 45 Закону № 1058 з дня подання позивачем відповідної заяви.

Вимоги позивача, щодо перерахунку її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020. 2021 роки не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до заяви позивача від 04.01.2022р. їй проведено перерахунок пенсії за нормами ч. 3 статті 45 Закону №1058 а не первинне призначення пенсії. Позивачу було первинно призначено пенсію з 24.11.2010р.

Тобто виходячи з норм чинного законодавства України, оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2010 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії.

Від позивача надійшов відзив на скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, рішення суду без змін.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач помилково стверджує, що нібито, чинне законодавство не передбачає призначення пенсії більше одного разу, та що позивачу вже було призначено пенсію за вислугу років у 2010 років, що виключає правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по України за 2019. 2020, 2021 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки такий показник застосовується лише при первинному призначенні пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший.

Судом першої інстанції було встановлено, що первинно позивачці було призначено пенсію за вислугу років у зв`язку з наявністю підстав, передбачених пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійну забезпечення» який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені І Законом №1058-IV.

Таким чином, вірним є висновок суду про те, що позивач не користувалася жодним із видів пенсій, передбачених Законом № 1058-IV, а тому, звернувшись до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058- IV вперше.

З огляду на вищевказане, судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок про те, що у цій справі має місце призначення пенсії позивачеві за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсі на інший вид в межах одного закону.

Позивач зазначає, що є безпідставним твердження відповідача про те, що сам по собі факт призначення позивачу пенсії за вислугу років з 24.11.2010р. за відсутності доказів про виплату такої пенсії, є підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій.

Позивача стверджує про те, що довідка відповідача не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт отримання грошових коштів. Він не отримував пенсії за вислугу років у сумі 35 грн. 58 коп. через відділення поштового зв`язку, про що безпідставно стверджує відповідач.

Єдиним документом (допустимим доказом), який підтверджує факт отримання пенсії позивачем у відповідності до Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв`язку Затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства праці та соціальної політики України 28.04.2009 № 464/156, Постановою правління Пенсійного фонду України 28.04.2009 № 14-1, може бути виключно відомість за формою В1-М з підписом позивача про отримання такої пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивачу з 24.11.2010р. було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ.

З 25.11.2010р. припинено виплату позивачці пенсії за вислугу років, у зв`язку із працевлаштуванням на роботу за посадою, яка дає право на вислугу років (призначено на посаду вчителя початкових класів до Мелітопольської загальноосвітньої школи I ступеня № 17 з 25.11.2010р.).

З 04.01.2022р. позивач, на підставі особистої заяви отримує пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

На звернення позивач до відповідача із заявою щодо розрахунку розмір її пенсії із застосуванням середньої заробітної (плати) доходу в Україні за три останні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії ( 2019-2021 роки), а також виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, листом від 11.01.2022р. № 366-367/3-02/8-0800/22, відмовило у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2019-2021 роки та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом № 1058-ІV та Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон № 1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За статтею 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та спеціалістом резидента. Дія статті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх100%, де: Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

За пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Таким чином, частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020р. (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року справа №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 28 вересня 2022 року справа № 184/886/17, від 10 листопада 2022 року справа №813/2355/18, від 29 березня 2023 року справа № 240/4170/19.

Позивачці раніше у 2010 році було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше у 2022 році.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчислені пенсії необхідно було застосувати розмір середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина 2 статті 40 Закону №1058-ІV.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV та зобов`язання нарахувати та виплатити таку допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пунктом 7-1 частини 1Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1191.

Пунктом 5 Порядку № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

У постанові від 18 червня 2021 року у справі № 328/1620/17(2-а/328/81/17) Верховний Суд дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року справа №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 22.02.2018р. у справі №310/3774/17, від 27.11.2018р. у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 11.07.2019р. у справі №350/294/16-а.

Водночас, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, за заявою позивачки їй з 24.11.2010р. вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 25.11.2010р. у зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю.

Окрім того, отримання пенсії також підтверджується довідкою в якій зазначено, що позивач отримував пенсію за вислугу років 20.03.2011р. через відділення поштового зв`язку в сумі 35 грн. 58 коп.

Тобто до призначення позивачці пенсії за віком вона один день отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Таким чином, суди першої інстанції, задовольнивши позов в цій частині, дійшли помилкового висновку та допустили неправильне застосування норм матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не вірно дав оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права у даних правовідносинах, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині, з відмовою у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року в адміністративній справі № 280/5885/22 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV станом на 04.01.2022 року (день призначення пенсії за віком).

Ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року в адміністративній справі № 280/5885/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко