ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4737/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Епель О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської міської ради, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської міської ради №30/VIII-9 від 30.03.2023 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами та доповненнями (код бюджету 2555900000).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Указом Президента України від 02 лютого 2023 року №69/2023 утворено Чернігівську міську військову адміністрацію Чернігівського району Чернігівської області. Начальником цієї адміністрації відповідно до розпорядження Президента України від 17 лютого 2023 року №19/2023-рп призначено Брижинського Дмитра Володимировича . Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Зі змісту вказаного Закону вбачається, що останній є спеціальним по відношенню до інших нормативно-правових актів, а нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 28 Закону). Так, зважаючи на введений на всій території країни воєнний стан, а також утворення військової адміністрації населеного пункту, начальником якої призначений Брижинський Д.В., з цього моменту відповідач повинен керуватись Законом України «Про місцеве самоврядування» лише в тій його частині, що не суперечить Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Своєю чергою, позивач звертає увагу, що частина 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» містить перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів, зокрема пункт 5 якої чітко встановлює повноваження військової адміністрації із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету, а пункт 4 частини 6 цієї статті Закону встановлює, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Зважаючи на викладене, позивач наполягає на порушенні відповідачем вимог чинного законодавства, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного рішення, повноваження на прийняття, зміну та забезпечення виконання місцевого бюджету відносилось до компетенції саме позивача. Такі дії відповідача є протиправними і, як наслідок, оскаржуване рішення також є протиправним, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», серед яких і складання, затвердження, внесення змін та управління місцевими бюджетами.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції всупереч нормам статті 12 КАСУ здійснено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, тоді як апелянт у своїх клопотаннях наполягав на проведенні розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Автор скарги повідомляє, що судом першої інстанції помилково витлумачена ієрархія нормативно-правових актів України, що в свою чергу призвело до хибних висновків щодо наявності у військових адміністрацій повноважень щодо складання, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на правомірності рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Указом Президента України від 02 лютого 2023 року №69/2023 утворено Чернігівську міську військову адміністрацію Чернігівського району Чернігівської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ідентифікаційний код юридичної особи 45105079.

Розпорядженням Президента України від 17 лютого 2023 року №19/2023-рп призначено начальником Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Брижинського Дмитра Володимировича.

Від Чернігівської обласної ради відповідачу надійшов лист від 16.03.2023 №01-04/205, яким повідомлено Чернігівську міську раду про те, що Розпорядженням начальника Чернігівської обласної військової адміністрації від 14.03.2023 №112 розподілено іншу субвенцію місцевим бюджетам області та додаткові бюджетні асигнування головним розпорядникам коштів обласного бюджету для фінансування видатків на виконання доручень виборців депутатами обласної ради, згідно з додатком до якого Чернігівській міській територіальній громаді виділено 121 400,00 грн.

Окрім того, на адресу виконавчого комітету Чернігівської міської ради 17.03.2023 надійшло розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 17.03.2023 №117 «Про внесення змін до обласного бюджету на 2023 рік», відповідно до якого бюджету Чернігівської міської територіальної громади виділено 182 000,00 грн іншої субвенції із загального фонду обласного бюджету на виконання доручень виборців депутатами обласної ради.

Зважаючи на вказане, 30.03.2023 Чернігівською міською радою відповідно до пункту 23 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 статті 13, статті 14, 15, 23, 52, 71, 72, пункту 2 статті 57, пункту 7, 8, 9 статті 78 Бюджетного кодексу України прийнято рішення № 30/VIII-9 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік».

Водночас, Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області, враховуючи її утворення та призначення відповідного начальника, вважає, що відповідач не мав компетенції на внесення змін до бюджету Чернігівської міської територіальної громади, оскільки це протирічить вимогам Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яким наділено цими правами виключно військову адміністрацію населеного пункту в разі її створення.

Вчинення відповідачем дій (прийняття спірного рішення) поза межами своєї компетенції в умовах воєнного стану стало підставою для звернення Чернігівської міської військової адміністрації до суду.

Суд першої інстанції виснував, що спірне рішення прийняте відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а саме статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 15, статті 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». За таких обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування рішення Чернігівської міської ради №30/VIII-9 від 30.03.2023 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами та доповненнями (код бюджету 2555900000).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст.21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Втім, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 2915-IX від 07 лютого 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 2915-IX від 07 лютого 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Частиною першою статті 4 Закону України від 12.05.2015 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VII) передбачено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Указом Президента України "Про утворення військової адміністрації" від 7 лютого 2023 року №69/2023 утворено Чернігівську міську військову адміністрацію.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 17 Закону № 389-VII зазначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Пунктом 8 частини четвертої статті 15 зазначеного вище Закону встановлено, що начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).

Відповідно до ч. 6 ст. 4 «Про правовий режим воєнного стану» фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Положеннями пп. 5 п. 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України (далі - БКУ) передбачено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації.

Постановою КМУ від 11 березня 2022 р. № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» встановлено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється виконавчими комітетами відповідних місцевих рад, місцевими державними адміністраціями, військово-цивільними адміністраціями або військовими адміністраціями.

Відповідно до пунктів 5 - 7, 11 частини другої статті 15 Закон № 389-VII до повноважень військових адміністрацій віднесено: складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету (п. 5); встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято (п. 6);надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято (п. 7); встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету (п. 11). Начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до положень пункту 2 Постанови КМУ № 252, зокрема військові адміністрації: приймають рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети; здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою; можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України і забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності відповідно до пункту 22Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України; затверджують місцеві (цільові) програми (вносять до них зміни) з дотриманням вимог статті 91 Бюджетного кодексу України; можуть приймати рішення (кожна із сторін) про передачу коштів у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету без укладення договорів; здійснюють розподіл та перерозподіл обсягів трансфертів з державного та місцевих бюджетів місцевим бюджетам; здійснюють управління коштами місцевих бюджетів без оприлюднення нормативно-правових актів та інших документів, які застосовуються під час бюджетного процесу; затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

На підставі системного аналізу норм законодавства колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом розгляду адміністративного позову по своїй суті є компетенційний спір, який виник між Чернігівською міською військовою адміністрацією Чернігівського району Чернігівської області та Чернігівською міською радою в частині реалізації повноважень по внесенню змін до місцевого бюджету під час дії правового режиму воєнного стану.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, норми закону «Про правовий режим воєнного стану» є спеціальними відносно норм актів такої ж юридичної сили всіх інших актів, що за ієрархією є рівні або нижчі за статусом закону.

Відповідно до ст. 10 Закону 389-VII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Вказаний перелік є вичерпним та не включає в себе органи місцевого самоврядування.

Отже, проаналізувавши наведене вище слід дійти висновку, що на момент винесення спірного рішення Чернігівської міської ради №30/VIII-9 від 30.03.2023 бюджетні повноваження були передані в тому числі військовій адміністрації згідно з нормами Закону № 389-VII.

Нормативного акту, який би обмежував повноваження військової адміністрації щодо складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету судом не встановлено.

Пунктом 8 частини четвертої статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради. Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Чернігівська міська військова адміністрація на момент прийняття оскаржуваного рішення наділена наступними повноваженнями, зокрема: повноваженнями відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та повноваженнями із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Вичерпний перелік заходів правового режиму воєнного стану визначений в статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Частиною другою статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відтак, проаналізувавши зміст наведених вище норм Закону суд дійшов висновку, що складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету відноситься до заходів правового режиму воєнного стану, а отже є сферою повноважень і Чернігівської міської військової адміністрації, і Чернігівської міської ради, як органу чиї повноваження були тимчасово передані військовій адміністрації.

Отже, системний аналіз наведеного вище в сукупності дає підстави дійти висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у спосіб, що суперечить чинному законодавству.

Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення порядку розгляду справи, оскільки суд першої інстанції визначив предмет розгляду як спір про компетенцію суб`єктів владних повноважень та здійснив розгляд в порядку письмового провадження. Окрім того апелянт, як учасник процесу, має право користуватися своїми процесуальними правами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.

У свою чергу суд апеляційної інстанції також визначив письмовий порядок розгляду справи, позаяк остання розглянута судом першої інстанції у такому порядку.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адмінвістративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №620/4737/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т.Р. Вівдиченко

О.В. Епель