Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 757/29209/22-ц

провадження № 61-12579св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання неправомірними дій щодо зобов`язання сплати заборгованості, нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) щодо пред?явлення вимоги сплатити прострочену заборгованість, достроково повернути споживчий кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою, нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 07 лютого 2020 року № МR80GK0040300017, починаючи з 24 лютого 2022 року, зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» списати будь-які нараховані неустойки (штраф, пеня), нараховані включно з 24 лютого 2022 року за невиконання зобов?язання за договором про іпотечний кредит від 07 лютого 2020 року № МR80GK0040300017, та звільнити ОСОБА_1 від обов?язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним до деокупації м. Маріуполя.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 07 лютого 2020 року він уклав з банком договір про іпотечний кредит на придбання квартири АДРЕСА_1 . Загальна сума заборгованості за договором після сплати останнього платежу 07 лютого 2022 року з урахуванням відсотків становила 233 196, 58 грн.

24 лютого 2022 року у зв?язку із військовим вторгненням Російської Федерації був уведений воєнний стан. З 01 березня 2022 року в м. Маріуполі тривають бойові дії, квартира, на придбання якої позивач отримав споживчий кредит та яка є предметом іпотеки, була зруйнована 15 березня 2022 року, про що він подав заяву про кримінальне правопорушення, яка внесена до ЄРДР за № 12022052640000023. З 20 травня 2022 року м. Маріуполь є окупованою російськими військами територією. Через зруйнування квартири внаслідок воєнних дій страхова компанія листом від 15 квітня 2022 року відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Воєнний стан триває, і в тридцятиденний строк після дня припинення або скасування воєнного стану немає відповідальності за прострочення, невиконання зобов?язання за договором про споживчий кредит, до якого відноситься й іпотечний кредит. Разом з тим до 01 червня 2022 року діяли кредитні канікули, і банк нібито не нараховував штрафні санкції за несплату позивачем щомісячного платежу. Проте зараз банк вимагає від позивача сплати щомісячного платежу. Крім того, загальна сума заборгованості за договором станом на серпень 2022 року становить 257 971,77 грн, тобто з лютого 2022 року зросла на 24 775, 19 грн.

Крім того, 07 жовтня 2022 року банк направив позивачу повідомлення-вимоги про усунення порушення неналежного виконання кредитного зобов`язання та про дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, якою вимагає здійснити одну з таких дій: сплатити прострочену заборгованість на умовах та в порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги; достроково повернути споживчий кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.

15 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку заборгованості за договором про іпотечний кредит від 07 лютого 2020 року № MR80GK0040300017 на підставі норми статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з проханням протягом семи днів з моменту отримання вказаного звернення здійснити перерахунок заборгованості щодо нарахованих неустойки (штрафу, пені), суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, інших санкцій майнового характеру.

На заяву позивача банк листом від 26 серпня 2022 року замість здійснення перерахунку заборгованості надав відповідь щодо оформлення реструктуризації. Вважає, що фактично АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовило у здійсненні перерахунку заборгованості за договором про іпотечний кредит, що суперечить нормам статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Також зазначає, що оскільки м. Маріуполь, Донецької області є окупованою територією, позивач має бути звільнений від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним до деокупації м. Маріуполя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 16 березня 2023 року позов задовольнив частково. Зобов?язав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звільнити ОСОБА_1 від обов?язку погашення основної суми іпотечного кредиту від 07 лютого 2020 року № МR80GK0040300017 та нарахованих відсотків за ним до деокупації м. Маріуполя Донецької області. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються апеляційним судом неповажними, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 22 серпня 2023 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку на рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому повинна бути скасована. Копію рішення суду першої інстанції суд надіслав на електронну адресу банку після 17:00 14 квітня 2023 року - п`ятницю, тому датою вручення судового рішення є 17 квітня 2023 року - перший робочий день, понеділок, відповідно останнім днем строку на його апеляційне оскарження є 17 травня 2023 року. Отже, банк дотримав строки передбачені ЦПК України на апеляційне оскарження рішення районного суду від 16 березня 2023 року, звернувшись з апеляційною скаргою 17 травня 2023 року.

26 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвали апеляційного суду. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України датою вручення банку судового рішення є 15 квітня 2023 року, тому останнім днем на його оскарження є 15 травня 2023 року. Проте апеляційну скаргу банк подав 17 травня 2023 року, тобто з пропуском установленого законом строку, жодних поважних та об`єктивних причин, які перешкоджали б йому звернутися до суду з апеляційною скаргою протягом передбаченого законом строку, не надав. Початок перебігу процесуального строку, на відміну від його закінчення, не пов`язаний із тим, чи є такий день вихідним чи святковим, чи іншим неробочим днем.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

17 травня 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК залишено без руху з наданням строку для виконання її вимог, а саме вказати поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням норм статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду банк надіслав заяву, яка мотивована тим, що копію рішення суд першої інстанції надіслав на електронну адресу банку в останній робочий день тижня - п`ятницю, 14 квітня 2023 року о 18:32, документ було заведено у програмні комплекси банку у понеділок 17 квітня 2023 року, тому датою надходження оскаржуваного рішення є саме 17 квітня 2023 року. Ураховуючи наведене, банк просив визнати причини пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними та поновити цей строк.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53).

У рішенні від 28 жовтня 2021 року в справі METYOLKINA AND OTHERS v. UKRAINE (№ 4827/11 та 4 інші заяви) ЄСПЛ повторив свої висновки у справі MUSHTA v. UKRAINE (№ 8863/06) та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку із відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, встановивши, що заявники у своїх клопотаннях просили поновити строк на апеляційне та/або касаційне оскарження у зв`язку із несвоєчасним повідомленням/отриманням копій ухвал суду, що оскаржувалися, однак їм було відмовлено у відкритті апеляційного та/або касаційного провадження через те, що їхні скарги були подані після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого чинним процесуальним законодавством.

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку обставинам, наведеним особою, яка подала апеляційну скаргу, на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи не буде поновлення такого строку втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Із матеріалів справи видно, що 16 березня 2023 року розгляд справи здійснювався на підставі наявних матеріалів, сторони в судове засідання не викликалися, справу розглянуто в порядку спрощеного провадження (протокол судового засідання від 16 березня 2023 року, а. с. 67).

Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Рішення (в складі)» від 16 березня 2023 року у справі № 757/29209/22-ц було надіслано 14 квітня 2023 року 18:30:27 одержувачу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його електронну адресу 14360570@mail.gov.ua. Документ доставлено 14 квітня 2023 року 18:32:11 (а. с. 77).

Відповідно до частин п`ятої, шостої та одинадцятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Оскільки рішення суду першої інстанції надіслано на офіційну електронну адресу банку пізніше 17:00 в останній робочий день тижня, то у цій справі вважається, що рішення суду було вручено 17 квітня 2023 року, тобто у наступний робочий день за днем його відправлення.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги на норми статті 272 ЦПК України, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, дійшовши помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У зв`язку з викладеним обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов