ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/13/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (судді: Марко Р. І. - головуючий, Матущак О. І., Скрипчук О. С.)

та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 (суддя Пригара Л. І.)

за скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" про визнання неправомірними дій приватного виконавця,

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Закарпатгаз"

про стягнення суми 1 836 282,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 у справі №907/13/21 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" (далі - АТ "ОГС "Закарпатгаз", Відповідач) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", Позивач) 1 836 282,71 грн заборгованості, у тому числі 1 494 622,86 грн основного боргу, 168 527,42 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 85 613,46 грн три відсотки річних, 87 518,97 грн інфляційних втрат.

1.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 907/13/21 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

1.3. Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 907/13/21 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 залишено в силі.

1.4. 27.07.2022 господарським судом видано накази на примусове виконання постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 907/13/21.

1.5. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2022 відмовлено в задоволенні заяви АТ "ОГС "Закарпатгаз" від 28.06.2022 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 у справі № 907/13/21.

1.6. У подальшому АТ "ОГС "Закарпатгаз" подало скаргу б/н від 11.08.2022 (вх.№ 02.3.1-02/4194/22 від 16.08.2022) про:

- визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Яни Олександрівни щодо стягнення та перерахування стягувачу коштів у сумі 2 050 609,64 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_1 після добровільного виконання боржником рішення у справі №907/13/21;

- визнання незаконною та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. скасувати постанову від 01.08.2022 про стягнення з боржника основної винагороди в частині стягнення суми у розмірі 186 382,69 грн, постановлену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. щодо стягнення основної винагороди у розмірі 186382,69 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

- зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. повернути на рахунок Відповідача суму стягнутої основної винагороди у розмірі 186 382,69 грн у справі № 907/13/21.

1.7. В обґрунтування поданої скарги Відповідач зазначав, що ним, після отримання 02.08.2022 повного тексту ухвали Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2022 про відмову у відстроченні виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 у справі №907/13/21, було добровільно виконано зазначене судове рішення шляхом сплати на користь АТ "Укртрансгаз" суми заборгованості у розмірі 1 918 915,43 грн, про що відразу ж повідомлено стягувача листом № 880007.2-Сл-6168-0822 від 02.08.2022. Як стверджує скаржник, 02.08.2022 під час проведення періодичних платежів через банківську установу йому стало відомо про накладені на рахунки АТ "ОГС "Закарпатгаз" арешти та про відкриття приватним виконавцем Левченко Я. О. виконавчого провадження № НОМЕР_1. Посилаючись на приписи частини четвертої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", скаржник зазначає, що з метою недопущення подвійного стягнення суми заборгованості він листом від 02.08.2022 №880007.2-Сл-6184-0822, а також у телефонному режимі повідомив приватного виконавця про добровільне виконання рішення суду у справі № 907/13/21, надав докази оплати на користь стягувача суми заборгованості та просив відкликати з банку відповідні платіжні вимоги. Разом з тим, приватним виконавцем після отримання листа від боржника не вчинено жодних дій щодо уникнення повторного стягнення заборгованості, внаслідок чого, як стверджує скаржник, із його рахунків були безпідставно списані грошові кошти в розмірі 2 050 609,64 грн.

У подальшому, 03.08.2022 скаржником було направлено приватному виконавцю вимогу про повернення повторно стягнутої суми заборгованості, у відповідь на яку виконавець повідомив про те, що 02.08.2022 він здійснив розподіл зазначених грошових коштів та перерахував суму заборгованості на рахунок стягувача - АТ "Укртрансгаз". Скаржника з посиланням на частину першу статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" зазначав, що копії постанов від 01.08.2022 про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди були надіслані на адресу АТ "ОГС "Закарпатгаз" рекомендованим листом 02.08.2022 (тобто у той день, коли останнє встигло добровільно виконати рішення суду) та отримані скаржником 05.08.2022. Таким чином, на момент добровільної оплати стягнутої заборгованості у справі №907/13/21 скаржник не знав і не міг знати про відкриття виконавчого провадження та винесення приватним виконавцем відповідних постанов про арешт та стягнення основної винагороди.

При цьому відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 19 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, приватний виконавець, отримавши від боржника повідомлення про виконання судового рішення разом із копіями платіжних доручень, мав підстави та можливість відкласти вчинення виконавчих дій із метою перевірки вищезазначених обставин, або ж за аналогією права винести постанову про скасування заходів примусового виконання рішення, однак такі дії безпідставно не вчинив.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 у справі №907/13/21, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, відмовлено у задоволенні скарги АТ "ОГС "Закарпатгаз" в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. щодо стягнення та перерахування стягувачу коштів у сумі 2 050 609,64 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 після добровільного виконання боржником рішення у справі № 907/13/21.

Вказаними судовими рішеннями також закрито провадження з розгляду скарги АТ "ОГС "Закарпатгаз" в частині вимог про визнання незаконною та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. скасувати постанову від 01.08.2022 про стягнення з боржника основної винагороди в частині стягнення суми у розмірі 186 382,69 грн; визнання неправомірними дій зазначеного приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди у розмірі 186 382,69 грн; зобов`язання приватного виконавця повернути на рахунок Відповідача суму стягнутої основної винагороди у розмірі 186 382,69 грн у справі № 907/13/21.

2.2. Наведені судові рішення обґрунтовано тим, що скаржником не подано необхідних та допустимих доказів, які підтверджували б обізнаність приватного виконавця про добровільне перерахування суми заборгованості на рахунок стягувача у той момент коли виконавець звертався до банківських установ з платіжними вимогами щодо примусового стягнення боргу. Як вбачається із направленого скаржником на електронну адресу приватного виконавця листа щодо відсутності заборгованості у справі № 907/13/21, його було надіслано останньому 02.08.2022 о 17 год 23 хв, що не дає підстав дійти висновку про обізнаність приватного виконавця щодо перерахування боржником в добровільному порядку коштів на рахунок стягувача.

Таким чином, суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах не встановлено порушень чинного законодавства у діях приватного виконавця під час виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі №907/13/21.

При цьому суди зазначили, що Законом України "Про виконавче провадження" установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди та/або витрат виконавчого провадження, за яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати повністю оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким скаргу АТ "ОГС "Закарпатгаз" задовольнити повністю.

3.2. Зазнана скарга обґрунтована тим, що 02.08.2022 Відповідачем було добровільно виконано рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 у справі № 907/13/21 шляхом сплати на користь АТ "Укртрансгаз" суми заборгованості у розмірі 1 918 915,43 грн. Однак, під час проведення періодичних платежів через банківську установу, йому стало відомо про накладені на рахунки АТ "ОГС "Закарпатгаз" арешти та про відкриття приватним виконавцем Левченко Я. О. виконавчого провадження. Скаржник зазначає, що він відразу ж повідомив виконавця листом, а також у телефонному режимі про виконання рішення суду у добровільному порядку. Втім, виконавець, будучи обізнаним про повне виконання рішення суду у цій справі, не вчинив жодних дій щодо уникнення повторного стягнення заборгованості. У зв`язку з бездіяльністю приватного виконавця щодо відкликання платіжних вимог та в порушення принципу розумної обачності з рахунків Відповідача неправомірно стягнуто суму коштів у розмірі 2 050 609,64 грн.

На думку АТ "ОГС "Закарпатгаз", не вчинення приватним виконавцем жодних дій щодо відкликання виконавчих документів чи відкладення виконавчих дій свідчить про його бажання збагатитися, зловживаючи своїм посадовим становищем, та отримати неправомірну вигоду у вигляді основної винагороди.

3.3. Заявник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано та не перевірено той факт, що виконавче провадження було закінчене ще 02.08.2022, у той час як платіжна вимога приватного виконавця проведена банком 03.08.2022, а до моменту проведення такої вимоги банком відповідне виконавче провадження не могло бути закінчене.

3.4. У зв`язку з наведеним Відповідач вважає, що місцевий і апеляційний суди не врахували правову позицію суду касаційної інстанції, викладену в постанові від 22.02.2023 у справі № 203/798/20, щодо необхідності застосування принципу розумної обачності.

3.5. Крім того, заявник зазначає про наявність підстав для уточнення правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 у справі №910/22695/13, від 29.09.2020 у справі №295/6656/14, від 06.06.2018 у справах №127/9870/16-ц та №921/16/14-г/15, від 20.09.2018 у справі №821/872/17, від 17.10.2018 у справі №826/5195/17, від 16.01.2019 у справі №279/3458/17-ц, від 21.08.2019 у справі №1915/1868/2012, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 18.12.2019 у справі №344/21436/18, від 23.06.2020 у справі №705/1804/13-ц, від 29.09.2020 у справі №295/6656/14-ц та у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/8936/17, від 21.07.2020 у справі №910/2542/19, від 16.06.2022 у справі №619/17/15-ц, від 04.08.2022 у справі №910/11419/20, згідно з якими спори щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця про стягнення основної винагороди та/або витрат виконавчого провадження відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Так, на думку АТ "ОГС "Закарпатгаз", оскільки скарга у цій справі стосується не виключно питання правомірності стягнення основної винагороди виконавця (яка є тільки наслідком неправомірності повторного виконання приватним виконавцем рішення) чи визнання неправомірними його дій під час виконання рішення, а вимоги скарги є взаємопов`язаними та взаємозалежними, то розгляд скарги повинен здійснюватися саме у межах господарського судочинства. У тих випадках, коли скаржник звертається до суду зі скаргою на дії виконавця, які вчинені ним під час виконання рішення суду і за наслідками яких у подальшому стягнута основна сума винагороди виконавця, така скарга підлягає розгляду судом, який здійснював розгляд справи по суті.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.7. Приватний виконавець Левченко Я. О. також подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого і постанову апеляційного господарських судів - залишити без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Закарпатгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 у справі № 907/13/21 у письмовому провадженні. Витребувано матеріали зазначеної справи із Господарського суду Закарпатської області/Західного апеляційного господарського суду.

4.2. Матеріали справи № 907/13/21 надійшли до Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду 11.10.2023.

4.3. Ураховуючи вищенаведене та те, що матеріали справи № 907/13/21 надійшли на адресу Верховного Суду лише 11.10.2023, справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

5.3. Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

5.4. За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

5.5. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

5.6. Відповідно до пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

5.7. За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома).

5.8. У частині першій статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

5.9. Згідно зі статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

5.10. Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

5.11. За змістом статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

5.12. Частиною першою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

5.13. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

5.14. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. на підставі заяви АТ "Укртрансгаз" № 1001вих-22-2514 від 01.08.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/13/21 від 27.07.2022 щодо стягнення з АТ "ОГС "Закарпатгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" заборгованості в сумі 1 836 282,71 грн, у тому числі: 1 494 622,86 грн основного боргу, 168 527,42 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 85 613,46 грн трьох відсотків річних, 87 518,97 грн інфляційних втрат, а також 27544,24 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Також, 01.08.2022 приватним виконавцем у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено наступні постанови:

- про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 186 382,69 грн;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено їх розмір в сумі 400 грн;

- про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2 050 609,64 грн;

- про арешт майна боржника, згідно з якою на все рухоме та нерухоме майно, що належить АТ "ОГС "Закарпатгаз", накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, а саме в сумі 2 050 609,64 грн;

які надіслані на адреси учасників виконавчого провадження.

02.08.2022 приватним виконавцем подано до банківських установ (АТ "Універсал Банк", АТ "Ощадбанк", АБ "Укргазбанк", АБ "Кліринговий дім" та АТ "Банк Альянс") платіжні вимоги про примусове списання із рахунків боржника на користь стягувача 2 050 609,64 грн, у тому числі суми заборгованості в розмірі 1 863 826,95 грн, основної винагороди приватного виконавця в сумі 186382,69 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 400 грн.

02.08.2022 АТ "Укртрансгаз" перераховано грошові кошти в сумі 1 918 915,43 грн згідно із платіжними дорученнями №185023, №185024, №185025 та №185026, про що повідомлено стягувача листом № 880007.2-Сл-6168-0822 від 02.08.2022.

Також 02.08.2022 приватним виконавцем здійснено розподіл стягнутих із боржника грошових сум, перераховано кошти в розмірі 1 863 826,95 грн на рахунок АТ "Укртрансгаз" та цього ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і припинено накладені обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.15. Водночас, Відповідач стверджує, що ним, після отримання 02.08.2022 повного тексту ухвали Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2022 про відмову у відстроченні виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 у справі № 907/13/21, було добровільно виконано зазначене судове рішення шляхом сплати на користь АТ "Укртрансгаз" суми заборгованості у розмірі 1 918 915,43 грн, про що відразу ж повідомлено стягувача листом №880007.2-Сл-6168-0822 від 02.08.2022. Також 02.08.2022 під час проведення періодичних платежів через банківську установу йому стало відомо про накладені на рахунки АТ "ОГС "Закарпатгаз" арешти та про відкриття приватним виконавцем Левченко Я. О. виконавчого провадження № НОМЕР_1.

АТ "ОГС "Закарпатгаз" стверджує, що 02.08.2022 воно з метою уникнення повторного стягнення заборгованості за наказом Господарського суду Закарпатської області № 907/13/21 від 27.07.2022 відправило листа на електронну адресу приватного виконавця, у якому зазначило про добровільне виконання судове рішення у цій справі, тому просило виконавця відкликати вимоги щодо платежів у банківських установах. Разом з тим, приватним виконавцем після отримання листа від боржника не вчинено жодних дій щодо уникнення повторного стягнення заборгованості, внаслідок чого, як стверджує скаржник, із його рахунків були безпідставно списані грошові кошти в розмірі 2 050 609,64 грн.

Так, обґрунтовуючи неправомірність дій приватного виконавця, скаржник вказує на факт сплати АТ "ОГС "Закарпатгаз" суми заборгованості за виконавчим документом у справі № 907/13/21, що мав місце раніше (о 14:47 год), ніж примусове стягнення грошових коштів виконавцем.

5.16. Разом з тим, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Відповідач, посилаючись на зазначені обставини, не подав належних і допустимих доказів, з яких можна було б зробити висновок про те, що приватному виконавцю під час подання до банківських установ платіжних вимог про примусове стягнення заборгованості із боржника було відомо про перерахування останнім у добровільному порядку суми заборгованості на рахунок стягувача. Зокрема, як вбачається із направленого скаржником на електронну адресу приватного виконавця листа щодо відсутності заборгованості у справі № 907/13/21, його було надіслано Левченко Я. О. 02.08.2022 о 17 год 23 хв, що не дає підстав дійти висновку про обізнаність приватного виконавця з добровільним перерахуванням АТ "ОГС "Закарпатгаз" грошових коштів на рахунок стягувача.

5.17. З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені судами обставини справи, які стосуються часу вчинення виконавчих дій, колегія суддів погоджується з висновками місцевого і апеляційного господарських судів про те, що у діях приватного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду у справі № 907/13/21 були відсутні порушень вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає задоволенню скарга АТ "ОГС "Закарпатгаз" в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Яни Олександрівни щодо стягнення та перерахунку стягувачу коштів у сумі 2 050 609,64 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 після добровільного виконання боржником рішення у справі № 907/13/21.

5.18. Що стосується скарги АТ "ОГС "Закарпатгаз" на дії приватного виконавця у іншій частині, то колегія суддів зазначає наступне.

5.19. Згідно із статтями 339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

5.20. Натомість правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

5.21. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до частини першої статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

5.22. Водночас, частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

5.23. З наведених правових норм вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.

5.24. Подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду і у постановах від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 30.01.2019 у справі №161/8267/17, від 21.08.2019 у справі № 381/2126/18, від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15, від 13.03.2019 у справі № 545/2246/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 03.04.2019 у справах № 370/1034/15-ц та №370/1288/15, від 12.06.2019 у справі № 370/1547/17, де також викладено висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

5.25. За змістом пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

5.26. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі щодо розгляду скарги Відповідача в частині вимог про визнання незаконною та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. скасувати постанову від 01.08.2022 про стягнення з боржника основної винагороди в частині стягнення суми у розмірі 186 382,69 грн, постановлену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я. О. щодо стягнення основної винагороди у розмірі 186 382,69 грн у вказаному виконавчому провадженні; зобов`язання приватного виконавця повернути на рахунок АТ "ОГС "Закарпатгаз" суму стягнутої основної винагороди у розмірі 186 382,69 грн у справі №907/13/21, оскільки такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

5.27. Доводи заявника про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.02.2023 у справі № 203/798/20, є безпідставними, оскільки предметом позову у вказаній справі були вимоги, зокрема, про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця з повернення позивачу у наведеній справі залишку коштів після задоволення вимог за виконавчими документами, а також про стягнення на його користь з відділу державної виконавчої служби залишку коштів із вартості 22/100 частки у праві спільної власності на домоволодіння, реалізованої на електронних торгах, після погашення за її рахунок боргів. При цьому суд касаційної інстанції, пославшись на принцип "розумної обачності", зазначив, що державний виконавець у наведеній справі, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито позивачем у вказаній справі, про повернення коштів, які залишилися від реалізації на торгах майна, так і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка також нібито підписана позивачем, був зобов`язаний пересвідчитися у тому, що такі заяви подані саме останнім, однак у порушення основних засад здійснення виконавчого провадження, а також у порушення своїх імперативних обов`язків, передбачених пунктом 3 частини другої статті 18, статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" (згідно з яким виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання) зазначених дій не вчинив.

Разом з тим, як зазначалося вище, Відповідачем не подав належних і допустимих доказів, з яких можна було б зробити висновок про те, що у діях приватного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження із метою примусового виконання рішення суду у справі № 907/13/21 були наявні порушення вимог чинного законодавства.

5.28. Що стосується доводів скаржника про наявність підстав для уточнення/відступу від правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 у справі №910/22695/13, від 29.09.2020 у справі №295/6656/14, від 06.06.2018 у справах №127/9870/16-ц та №921/16/14-г/15, від 20.09.2018 у справі №821/872/17, від 17.10.2018 у справі №826/5195/17, від 16.01.2019 у справі №279/3458/17-ц, від 21.08.2019 у справі №1915/1868/2012, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 18.12.2019 у справі №344/21436/18, від 23.06.2020 у справі №705/1804/13-ц, від 29.09.2020 у справі №295/6656/14-ц та у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/8936/17, від 21.07.2020 у справі №910/2542/19, від 16.06.2022 у справі №619/17/15-ц, від 04.08.2022 у справі №910/11419/20, то колегія суддів зазначає наступне.

5.29. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій необхідно мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (пункти 43. - 44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 № 823/2042/16).

Подібні висновки наведені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 та інших.

5.30. Необхідність відступу має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

5.31. Однак, заявник не навів вагомих та достатніх аргументів у розумінні вищевказаних критеріїв, які б свідчили про необхідність відступу від правових позицій, викладених у постановах суду касаційної інстанції, на які він посилається.

5.32. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських суді попередніх інстанцій та зводяться до спонукання Суду переоцінити подані сторонами докази, що, відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.33. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди не припустилися помилок у застосуванні норм чинного законодавства і дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги АТ "ОГС "Закарпатгаз" в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо стягнення та перерахування стягувачу коштів у сумі 2 050 609,64 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та про закриття провадження з розгляду скарги АТ "ОГС "Закарпатгаз" у іншій її частині.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Згідно з частиною третьою статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2022 у справі №907/13/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко