ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 Справа № 914/158/22

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Львів

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс», м. Київ,

до відповідача 2 Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», м. Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1, Львівської міської ради, м. Львів

за участю Львівської обласної прокуратури, м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», м. Київ

до відповідача 1 Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Львів

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс», м. Київ,

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: Думич Н.Б.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи 1: Галушко О.І.;

від третьої особи 2: Гордєєва О.В.;

від прокуратури: Мацюра Я.Р.;

позивач (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору): Пастернак П.І.;

від відповідача 1: Думич Н.Б.;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: Галушко О.І..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс» та Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 21.01.2022 позов залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду відомостей про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви; належним чином засвідчених копій документів, що долучені до позовної заяви, у відповідності до вимог ДСТУ 4163:2020; докази сплати позивачем судового збору у розмірі 211,00 грн за звернення до господарського суду із позовом немайнового характеру; письмових пояснень в частині формулювання змісту позовних вимог щодо відповідача-2 Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів; належну, чітку копію оскаржуваного договору купівлі-продажу від 15.11.1994.

У межах встановленого судом строку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову (вх.№3769/22 від 09.02.2022) із запитуваними судом відомостями та документами.

Ухвалою від 11.02.2022 суд відрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 14.03.2022.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

28.02.2022 наказом Господарського суду Львівської області № 13 з метою належного забезпечення функціонування суду затверджено Інструкцію щодо роботи суду в умовах воєнного стану. Вказаною інструкцією рекомендовано сторонам подавати позовні заяви, клопотання тощо через електронний суд або направляти їх на електронну пошту суду з використанням цифрового підпису, а також брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів з використанням системи «EasyCоn», попередньо заявивши про це клопотання.

Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

28.02.2022 Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову (вх.№733/22 від 28.02.2022р.), у якій просить суд:

-Накласти арешт на нежитлову будівлю прохідної позначеної літ. «А-2» площею 27,8 кв. м, що знаходиться в м. Львові на вул. Ю. Липи, 12 (колишня Торф`яна, 12), яка входить до складу автостоянки № 2 на вул. Торф`яній, 12 в м. Львові.

-Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю прохідної позначеної літ. «А-2» площею 27,8 кв.м, що знаходиться в м. Львові на вул. Ю. Липи, 12 (колишня - Торф`яна, 12).

У зв`язку з перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці, внаслідок повторного автоматизованого розподілу, заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Король М.Р.

Ухвалою від 02.03.2022 (суддя Король М.Р.) у задоволенні заяви Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про забезпечення позову відмовила повністю.

У зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 28.02.2022 по 18.03.2022, з 21.03.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 09.05.2022 та з 10.05.2022 по 26.05.2022 включно, підготовче судове засідання 14.03.2022 не відбулося.

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи.

Ухвалою від 27.05.2022 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 06.06.2022.

30.05.2022 позивачем у справі подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№1541/22).

Ухвалою від 31.05.2022 суд ухвалив у задоволенні заяви Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про забезпечення позову відмовити повністю.

01.06.2022 представник позивача через відділ загального діловодства суду подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (вх. № 1589/22) та додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову (вх. № 11598/22).

У підготовче засідання 06.06.2022 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 06.06.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 06.06.2022, суд ухвалив залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3, ідентифікаційний код 33533079); витребував у Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» (79024, м. Львів вул. Липинського 54) матеріали реєстраційної та інвентаризаційної справ по об`єкту, розташованому за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (раніше - вул. Торф`яна, 12), зобов`язав ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» надати суду вказані матеріали у строк до 30.06.2022 включно; витребував у Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, Львів, вул. Городоцька, 299) матеріали реєстраційної справи Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (79058, м. Львів, вул. Сосюри, 46, ідентифікаційний код 05508737), зобов`язав Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради надати суду вказані матеріали у строк до 30.06.2022 включно та відклав підготовче засідання на 27.07.2022.

06.06.2022 позивачем у справі подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№1650/22).

Ухвалою від 08.06.2022 суд задовольнив заяву Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про забезпечення позову.

29.06.2022 на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2022 від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» разом із супровідним листом надійшли матеріали двох інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи №12.

30.06.2022 на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2022 від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради разом із супровідним листом надійшла реєстраційна справа №141501758329 (вх.№13884/22).

27.07.2022 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі №914/158/22 (вх.№15936/22).

Ухвалою від 27.07.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 27.07.2022, суд ухвалив задовольнити клопотання про витребування доказів, зареєстроване за вх.№ 15936/22 від 27.07.2022; витребував у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дячука Олександра Анатолійовича (79008, м. Львів вул. Валова, 3/4) матеріали справи щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.12.2016 № 11983, уповноважив на отримання відповідних документів представника позивача - адвоката Думич Наталію Богданівну (Ордер серії ВС № 1144894 від 06.06.2022; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1693 від 19.05.2010), продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 15.08.2022.

15.08.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№17051/22). Документів, витребуваних судом ухвалою від 27.07.2022, представник позивача станом на дату проведення підготовчого засідання не подала.

До початку підготовчого засідання, призначеного на 15.08.2022, канцелярією господарського суду зареєстровано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 914/158/22.

Ухвалою від 15.08.2022 суд постановив відкрити провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», об`єднано вказаний позов до спільного розгляду з первісним позовом, а також задоволено клопотання третьої особи із самостійними вимогами про розгляд справи № 914/158/22 спочатку. Підготовче засідання призначено на 19.09.2022.

29.08.2022 на виконання ухвали суду від 27.07.2022 від приватного нотаріуса ЛМНО Дячука О.А. разом із супровідним листом надійшла належним чином завірена копія матеріалів нотаріальної справи (вх.№17898/22).

19.09.2022 на електронну пошту суду від представника Львівської міської ради надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх. № 2986/22).

У зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 19.09.2022 по 30.09.2022 включно, підготовче засідання 19.09.2022 не відбулося.

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу підготовчого засідання.

Ухвалою від 03.10.2022 суд призначив підготовче засідання на 10.10.2022.

Підготовче засідання 10.10.2022 відбулось у раніше визначений судом час о 13:00 год., проте фіксація судового засідання технічними засобами не відбувалася у зв`язку з відсутністю електропостачання, що підтверджується копією Акта про відключення електроенергії від 11.10.2022, виданого Господарським судом Львівської області.

У підготовче судове засідання 10.10.2022 представники сторін не з`явились.

Ухвалою від 10.10.2022 суд постановив залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Львівську міську раду та відклав підготовче засідання на 14.11.2022.

14.10.2022 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.10.2022) від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№21195/22).

01.11.2022 канцелярією суду зареєстровано клопотання від заступника керівника Львівської обласної прокуратури про вступ у справу №914/158/22 (вх.№3557/22).

Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці у зв`язку із сімейними обставинами з 17.10.2022 по 24.11.2022, 25.11.2022; з 28.11.2022 по 30.12.2022; з 02.01.2023 по 17.01.2023 та з 18.01.2023 по 19.01.2023 включно, засідання 14.11.2022 не відбулося.

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою суд від 20.01.2023 суд постановив призначити підготовче засідання на 26.01.2023.

23.01.2023 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№1580/23).

23.01.2023 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№1581/23).

26.01.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.01.2023) від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1947/23).

26.01.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.01.2023) від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали (вх.№ 1961/23).

Ухвалою від 26.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 26.01.2023, суд задовільнив клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про вступ у справу №914/158/22 за вх.№3557/22 від 01.11.2022 та відклав підготовче засідання на 06.03.2023.

26.01.2023 до канцелярії суду від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (позивача) надійшла заява про зміну предмета позову за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору (вх.№332/23).

01.02.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 30.01.2023) від прокурора надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№ 2446/23).

06.03.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.03.2023) від прокурора надійшли письмові пояснення у справі (вх. №5578/23).

Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці у зв`язку із сімейними обставинами з 02.03.2023 по 25.03.2023 включно, підготовче засідання 06.03.2023 не відбулося.

Ухвалою від 27.03.2023 суд постановив призначити підготовче засідання на 06.04.2023.

05.04.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.04.2023) надійшло клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання (вх.№8621/23).

Ухвалою від 06.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 06.04.2023, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 20.04.2023.

13.04.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.04.2023) від прокурора надійшло заперечення на заяву про зміну предмета позову (вх.№9189/23).

20.04.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 20.04.2023) від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9749/23).

Ухвалою від 20.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 20.04.2023, суд ухвалив прийняти до розгляду заяву представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про зміну предмета позову (вх.№332/23 від 26.01.2023), подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви та відклав підготовче засідання на 24.05.2023.

Ухвалою від 24.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 24.05.2023, суд задовольнив усно заявлене клопотання позивача про належне повідомлення учасників справи через оприлюднення на офіційному сайті Господарського суду Львівської області оголошення про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, яке було відкладено судом на 21.06.2023 року.

08.06.2023 Господарський суд Львівської області опублікував оголошення у справі №914/158/22, яким повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс» (01054, Київська область, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.36/21, ідентифікаційний код: 20795326); Львівську обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів (79019, Львівська область, місто Львів, вул. Лобачевського, буд. 23, ідентифікаційний код: 05394297); Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Козельницька, буд. 3, ідентифікаційний код: 33533079) про підготовче засідання, що призначено на 21.06.2023.

Ухвалою від 21.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 21.06.203, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.07.2023.

18.07.2023 від представника третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№17821/23).

Ухвалою від 19.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 19.07.2023, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 06.09.2023.

30.08.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.08.2023) представника третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надійшло клопотання про залучення представника у справу та надання електронного доступу до справи №914/158/22 (вх.№20998/23).

05.09.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстровані письмові пояснення третьої особо щодо позову, подані представником третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (вх.№21514/23).

05.09.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстрований відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору письмові пояснення третьої особо щодо позову, поданий представником третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (вх.№21513/23).

06.09.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.09.2023) від представника третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх.№21580/23).

06.09.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.09.2023) від представника позивача третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№21573/23).

Ухвалою від 06.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 06.09.2023, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 20.09.2023.

18.09.2023 через канцелярію суду представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№22555/23).

20.09.2023 від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, зареєстровані канцеляріє суду письмові заперечення на клопотання третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом (вх.№22840/23 від 20.09.2023).

Ухвалою від 20.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 20.09.2023, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 27.09.2023.

У судове засідання для розгляду справи по суті 27.09.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом (представник відповідача 1 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору). Додаткових заяв, клопотань до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі. Щодо заявленого позову третьої особи із самостійними вимогами не заперечив, зазначивши, що покладається на розсуд суду.

Відповідач 1 та відповідач 2 у судове засідання 27.09.2023 не з`явилися, явку повноважних представників до суду не забезпечили. Клопотання, заяви до суду не скерували. Відзив на позовну заяву до суду не подавали.

У судове засідання 27.09.2023 з`явився представник третьої особи 1, третьої особи 2 та прокурор. Додаткових заяв, клопотань до суду не скерували.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у судове засідання 27.09.2023 з`явився. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судовому засіданні 27.09.2023 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 27.09.2023 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Останній день складання повного тексу рішення припадав на 09.10.2023 рік. Однак, відповідно до наказу Господарського суду Львівської області від 14.09.2023 №05-15/28, суддя Гоменюк З.П. приймала участь у підготовці суддів місцевих господарських судів у період з 09.10.2023 по 13.10.2023.

У перший робочий день після підготовки суддів місцевих господарських судів, суддею підписано повний текст рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача за первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що він є правонаступником Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області, що було зареєстроване 23.06.1992 і на підставі постанови ради спілки автомобілістів Львівської області від 05.03.1993 №3/1 було прийнято на баланс спілки автомобілістів Львівської області основні засоби балансовою вартістю згідно бухгалтерських документів для створення окремих підприємств, зазначених у розподільчому балансі та створити госпрозрахункові підприємства на самостійному балансі з таким розподілом основних засобів: Підприємству гаражно-технічного обслуговування автомобілів м. Львів, вул. Личаківська, 245 передаються, зокрема, автостоянки у м. Львові №№ 2, 7, 9, 12, 14, 10, 24, 31. Автостоянка №2 знаходилась і до тепер на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові.

У подальшому, 15.11.1994 між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області продало ПП «ГВМ» автостоянку у м. Львові по вул. Торф`яній зі всіма спорудами і обладнанням. На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 ПП «ГВМ» зареєструвало право власності в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на будівлю прохідної літ. «А-2» загальною площею 27,8 кв. м на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові.

Позивач за первісним позовом зазначає, що такий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 був укладений всупереч Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, оскільки п.1.1 Статуту зазначеного Підприємства передбачено, що Підприємство здійснює свою діяльність у відповідності, зокрема, з Статутом Спілки автомобілістів області, а згідно з п.5.5 Статуту Спілки автомобілістів Львівської області майно Спілки автомобілістів та підприємств, створених Спілкою може бути продано, передано, здано в оренду, надане в позичку і безплатне тимчасове користування членам Спілки автомобілістів, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам, за рішенням ради Спілки автомобілістів. Оскільки рішення ради Спілки автомобілістів Львівської області на відчуження автостоянки №2 на вул. Торф`яній, 12 не було, позивач вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 був укладений з порушенням наведених вимог Статутів, а відтак не відповідає положенням ст. 25 ЦК УРСР, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Аргументи відповідачів за первісним позовом.

Відповідач 1 та відповідач 2 проти задоволення позову не заперечили, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 11.02.2023 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

Уся поштова кореспонденція у справі направлялась відповідачу 1 на юридичну адресу (вул. Бульварно-Кудрявська, буд.36/21, м. Київ, 01054), однак, така була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Поштова кореспонденція у справі направлялась відповідачу 2 на юридичну адресу (вул. Лобачевського, буд.23, м. Львів, 79019), однак, така була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Аргументи третіх осіб.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» у своїх письмових поясненнях від 05.09.2023 за вх.№21514/23 зазначила, що заявлені позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими у зв`язку з чим не підлягають до задоволення.

Оскільки позивач Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року підлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що не відповідає вимогам закону, оскільки укладення зазначеного договору та відчуження автостоянки №2 у м. Львові здійснено за відсутності рішення ради Спілки автомобілістів Львівської області. На їх думку, таке обґрунтування не відповідає дійсності через те, що радою Спілки автомобілістів Львівської області було надано дозвіл на продаж Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області нерентабельної автостоянки №2 по вул. Торф`яній, 12 у м. Львові.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» вважає, що оспорюваний договір не порушує п. 1.1., 4.2. Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області, п. 5.5. Статуту Спілки автомобілістів Львівської області.

З огляду на зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» вважає недоведеними та необґрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання оспорюваного договору недійсним та відмови у задоволенні позовних вимог Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівська міська рада письмових пояснень на позовну заяву не подала. У судовому засіданні представник зазначеної третьої особи зазначив, що визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 року, за яким було відчужено на користь іншої юридичної особи автостоянку №2, розташовану по вул. Торф`яній, 12 у м. Львові порушує права Львівської міської ради, оскільки, земельна ділянка, на якій перебуває автостоянка №2 по вул. Торф`яній, 12 у м. Львові є комунальною власністю і належить Львівській міській раді.

Аргументи прокурора.

Львівська обласна прокуратура подала до суду письмові пояснення (від 06.03.2023 за вх.№5578/23), в яких висловила свою позицію і щодо первісного позову і щодо позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Зокрема, у своїх поясненнях Львівська обласна прокуратура зазначила, що земельна ділянка по вул. Торф`яній, 12 у м. Львові є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Львова. Спірна автостоянка по вул. Ю. Липи (Торф`яна), 12 у м. Львові не була зареєстрована станом на 1994-1995 роки в БТІ, реєстраційні посвідчення на автостоянки до 1994 не видавались. В оспорюваному договорі від 15.11.1994 не вказано на підставі яких документів належало право власності Підприємству гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області і Львівська обласна прокуратура погодилась, що зазначене підприємство не мало права укладати такий договір купівлі-продажу від 15.11.1994.

Також у своїх поясненнях Львівська обласна прокуратура зазначила, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на будівлі і споруди у продавця, лише наявні дані про перебування майна на балансі, який є звітом про фінансовий стан підприємства і не є документом, який підтверджує право власності. Надані позивачем і третьою особою документи до позовних заяв не є правовстановлюючими документами, а тому зважаючи на відсутність виникнення і реєстрації первинного права власності на автостоянку на вул. Торф`яній у м. Львові, то подальше відчуження цього об`єкту є незаконним.

Разом з тим, Львівська обласна прокуратура зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Аргументи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів було перетворене в Українську республіканську спілку автомобілістів, яка була перереєстрована із зміною назви на Всеукраїнську спілку автомобілістів, а з 22.12.2016 на громадську організацію «Всеукраїнська спілка автомобілістів». На виконання своїх статутних завдань Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів, Української республіканської спілки автомобілістів за власні кошти споруджувало автостоянки, пункти технічного обслуговування автомобілів, інші об`єкти, зокрема, у м. Львові наприкінці 80-х років 20 століття було збудовано автостоянку на вул. Торф`яній на 447 машиномісць.

Так, відповідно до протоколу №-15 технічної ради/висновку експертизи/ Української республіканської ради добровільного товариства автомотолюбителів по розгляду техноробочого проекту будівництва автостоянки по вул. Торф`яній у м. Львові за результатами слухання інформації старшого інженера ОСОБА_1 про проект будівництва автостоянки по вул. Торф`яній у м. Львові, розроблений Інститутом «Укржилремпроект» Львівська філія було затверджено з наступними показниками: кошторисна вартість 125,23 тис. руб., кількість машиномісць 447.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, у своєму позові зазначила, що відповідно до положень її статуту в різних редакціях усі будинки, будівлі, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно є колективною власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів, а обласним організаціям таке майно передавалось на баланс. Відтак, Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області не будучи власником автостоянки на вул. Торф`яній у м. Львові не мало права продавати таку автостоянку на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, а тому такий оспорюваний договір не відповідав вимогам закону - ст. 225 ЦК УРСР, що на переконання третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним і скасування реєстрації права власності за ПП «ГВМ», правонаступник якого - ТзОВ «Автолюбитель-плюс» на будівлю прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12), здійснену на підставі оспорюваного договору.

Також, третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору вважає, що укладений у подальшому між ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» (Продавець) та ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (Покупець) договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, на підставі якого відповідач 2 продав відповідачу 3 (за позовом третьої особи) будівлі і споруди, що входили в склад автостоянки на вулиці Торф`яній, 12 у м. Львові підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідач 2 як Продавець не вправі був продавати зазначені будівлі і споруди автостоянки зважаючи на недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 і такі правові наслідки недійсності зазначеного договору як ненастання передбачених договором правових наслідків, тобто не набуття самим відповідачем 2 - ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» права власності на будівлі і споруди автостоянки на вулиці Торф`яній, 12 у м. Львові.

Щодо позовних вимог третьої особи про визнання права власності на будівлі і споруди автостоянки на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові, третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору зазначає, що такі будівлі і споруди були збудовані наприкінці 80 років 20 століття Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів, правонаступником якого є ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» за власні кошти на виконання своїх статутних завдань. Право власності на автостоянку у м. Львові на вул. Торф`яна, 12 не було оформлене за жодною особою, а лише перебувало на балансі Спілки автомобілістів Львівської області, яким така автостоянка була передана на баланс створеного нею Підприємства гаражно-технічного обслуговування автомобілів (м. Львів, вул. Личаківська, 245), правонаступником якої є Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів.

Відтак, зважаючи на те, що будівлі і споруди автостоянки №2 на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові були споруджені Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів, правонаступником якого є ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» для використання цієї автостоянки у своїй статутній діяльності, згідно положень п.п.7.3, 7.4 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів такі будівлі і споруди були власністю саме ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», а не власністю місцевих осередків даної громадської організації чи створених ними госпрозрахункових підприємств.

Оскільки через зміни в законодавстві щодо оформлення права власності на будівлі, споруджені в 1980 -х роках третя особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору на даний час не має можливості оформити і зареєструвати за собою право власності на будівлі і споруди автостоянки на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові, тому зважаючи на незаконне відчуження відповідачем 1 зазначених будівель і споруд на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 і цим самим невизнання права власності ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на відповідні будівлі останнє вважає, що ефективним способом захисту його законних прав є визнання за ним права власності у судовому порядку на будівлі і споруди автостоянки на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові.

Аргументи відповідачів за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору не подав. Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, не заперечив, зазначивши, що обґрунтування позовної заяви третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору відповідають дійсності, а заявлені позовні вимоги є підставними.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору не подав, жодних інших заяв, клопотань чи інших процесуальних документів у справі №914/158/22 до суду не скерував.

Відповідач 3 подав відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (від 05.09.2023 за вх.№21513/23) та заву про застосування строків позовної давності (від 06.09.2023 за вх.№21580/23) після закриття підготовчого провадження у справі, на стадії розгляду справи по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.03.1993 року на підставі постанови ради спілки автомобілістів Львівської області №3/1 на виконання Закону України «Про об`єднання громадян» та статуту спілки автомобілістів Львівської області, розглянувши пропозиції ради трудового колективу на предмет збільшення обсягів і видів послуг для населення, а також покращення соціально-економічного стану: захисту трудового колективу, Львівська обласна рада спілки автомобілістів постановила:

1. Прийняти на баланс спілки автомобілістів Львівської області основні засоби балансовою вартістю згідно бухгалтерських документів, для створення окремих підприємств, зазначених у розподільчому балансі.

2. Створити госпрозрахункові підприємства на самостійному балансі з таким розподілом основних засобів:..

2.2. Підприємству гаражно-технічного обслуговування автомобілів м. Львів, вул. Личаківська, 245 передаються: пункт технічного обслуговування вул. Личаківська; пункт технічного обслуговування в м. Золочів; пункт технічного обслуговування в м. Червоноград; автостоянки в м. Львові №№ 2, 7, 9, 12, 14, 10, 24, 31.

Відповідно до дубліката свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 28.07.1997. Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області було зареєстроване 23.06.1992, номер запису 02500, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 05508737, місцезнаходження: України, м. Львів, вул. Личаківська, 245.

Листом Львівської міської санітарно-епідеміологічної станції №1431/01 від 09.1994, адресованому Підприємству гаражного і технічного обслуговування автомобілів в особі директора п. Гадзецького В.М., Львівська міська санітарно-епідеміологічна станція, розглянувши представлені матеріали, обстеживши на місці не заперечила проти подальшого розташування автомобільних стоянок за такими адресами: АС №2 вул. Торф`яна, АС №7 вул. Джерельна, АС №9 вул. Любінська, АС №10 вул. Личаківська, АС №12 вул. Пасічна, АС №14 вул. Під Дубом, АС №24 вул. Червоноградська, АС №31 вул. Червоної Калини.

Відповідно до матеріалів справи правонаступником Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів спілки автомобілістів Львівської області (код ЄДРПОУ 05508737) є Підприємство гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (скорочене найменування ПГіТО «Автотехпослуги») (код ЄДРПОУ 05508737).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу - ПГіТО «Автотехпослуги» засновником зазначеного підприємства є Львівська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05394297).

15.11.1994 між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області (Продавець) і Приватним підприємством «ГВМ» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу майна, на підставі якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти автостоянку №2 в м. Львові по вул. Торф`яній зі всіма спорудами і обладнанням, згідно переліку, що додається. Вартість об`єкту купівлі-продажу 90000000 (дев`яносто) мільйонів карбованців.

У зазначеному договорі купівлі-продажу майна від 15.11.1994 вказється, що Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області діяло в особі в.о. директора підприємства Вдовича С.С., діючого на підставі Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування та параграфу 5.5. Статуту спілки автомобілістів, рішення ради загальних зборів трудового колективу.

Жодних даних чи посилання на документацію щодо належності Підприємству гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області права власності на автостоянку №2 у м. Львові, що була предметом договору купівлі-продажу майна від 15.11.1994 такий договір не містить.

Також учасниками справи не подано суду доказів щодо оформлення чи реєстрації права власності на автостоянку №2 на вул. Торф`яній у м. Львові за Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області чи будь-якою іншою особою.

05.04.1995 Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації видало реєстраційне посвідчення №526, яким посвідчило, що в цілому будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в м. Львові по вул. Ю. Липи (кол. Торф`яна) №12 зареєстрований на праві приватної власності за Приватним підприємством «ГВМ».

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрацію господарського формування №07492 від 08.02.1994 вбачається, що Приватне Підприємство «ГВМ», яке виступало покупцем за оспорюваним договором купівлі-продажу майна від 15.11.1994, було створене громадянином України ОСОБА_2 08.02.1994, який був водночас директором Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, яке виступало продавцем за оспорюваним договором купівлі-продажу майна від 15.11.1994.

У подальшому ПП «ГВМ» було реорганізоване в ТОВ «Автолюбитель-плюс» (код ЄДРПОУ 20795326).

18.11.2009 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» був виданий витяг №24487923 заявнику «ГВМ» приватне підприємство на об`єкт: будівля прохідної літ «А-2» загальною площею 27,8 кв. м. (кол. вул. Торф`яна, 12) за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12; підставою виникнення права власності вказаний договір купівлі-продажу від 15.11.1994, акт прийому-передачі основних засобів №6 від 28.11.1994. У витязі №24487923 від 18.11.2009 зазначено, що ПП «ГВМ» реорганізоване і правонаступником всіх його прав і зобов`язань є ТОВ «Автолюбитель-плюс» згідно поданого статуту ТОВ «Автолюбитель-плюс».

В акті №6 приймання-передачі основних засобів від 28.11.1994 зазначено, що автостоянка № 2 на вул. Торф`яній була введена в експлуатацію в 1985 році, джерелом придбання та фінансування були власні кошти, а також наведена наступна коротка характеристика об`єкту: площа об`єкту асфальтно-щебенева, огорожа по периметру 650 м., з них 187 секцій, ворота металеві 3 шт., опори ж/б 29 шт., світильники 31 шт., прожектора 7 шт., приміщення для охорони стаціонарне.

Отже, враховуючи встановлені обставини, автостоянка №2, що була предметом оспорюваного договору купівлі-продажу майна від 15.11.1994 знаходилась за адресою: м. Львів, вул. Торф`яна, 12 (в подальшому вул. Ю. Липи, 12).

Згідно довідки ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/17919 від 05.12.2016, виданої ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» про проведення інвентаризації станом на 05.12.2016 будівель та споруд по вул. Ю. Липи, 12 у м. Львові встановлено, що власнику - ПП «ГВМ» правонаступнику ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» належало 19/25 (згідно договору купівлі-продажу від 15.11.1994 та акту приймання-передачі основних засобів №6 від 28.11.1994), власнику ВАТ «Концерн Галнафтогаз» належало 6/25 (згідно договору купівлі-продажу №2/112001/91 від 20.11.2001 року та акту приймання-передачі від 20.11.2001). ВАТ «Концерн Галнафтогаз» провів реконструкцію належної йому частки та ввів в експлуатацію як самостійний об`єкт нерухомого майна згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №259 від 28.03.2008 та в подальшому згідно розпорядження Шевченківської районної адміністрації за №45 від 28.01.2015 йому присвоєно окрему адресу реконструйованому об`єкту (тимчасовий автозаправний комплекс загальною площею 1122,7 кв. м) та змінено адресу з Ю. Липи, 12 на пр. Чорновола, 14 у м. Львові.

Відповідно до довідки ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/17919 від 05.12.2016 зазначено, що спільна часткова власність ПП «ГВМ», правонаступник ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» (належало 19/25) та ВАТ «Концерн Галнафтогаз» правонаступник ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (належало 6/25) припинилась у зв`язку з формуванням 2 самостійних об`єктів нерухомого майна. Станом на 05.12.2016 будівлі зареєстровані за: ПАТ «Концерн Галнафтогаз» - власник будівель за адресою м. Львів, пр. Чорновола, 14 в цілому (РН 49535946101), ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» - власник будівель за адресою м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 в цілому (РН 1030861246101).

Отже, після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майна від 15.11.1994 покупець - ПП «ГВМ», правонаступником якого було ТзОВ «Автолюбитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 20795326) відчужив 6/25 частки автостоянки на вул. Торфяна, 12 (в подальшому вул. Ю. Липи, 12) та в подальшому своє право власності на 19/25 частки зазначеної автостоянки переоформив у право власності на окремі будівлі і споруди, що входили в склад автостоянки.

На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №75207906 від 08.12.2016, сформованої приватним нотаріусом ЛМНО Дячуком О.А., встановлено, що 14.09.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом ЛМНО Дячуком О.А. було зареєстроване право власності за ТОВ «Автолюбитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 20795326) на будівлі та споруди (кол. вул. Торф`яна, 12): прохідну під літ.«А-2» загальною площею 27,8 кв. м, вулканізацію під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожу « 2», хвіртку « 3», замощення І. Підставою виникнення права власності вказано акт приймання-передачі основних засобів №6 від 28.11.1994, реєстраційне посвідчення №526 від 05.04.1995, передаточний (передавальний) акт від 25.02.2000, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладений між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області і ПП «ГВМ», довідка ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/17919 від 05.12.2016.

08.12.2016 між ТОВ «Автолюбитель-плюс», яке діяло в особі директора Федоровського М.В. (Продавець) та ТОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів», від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 07.12.2016 Дячуком О.А., приватним нотаріусом ЛМНО за р.№11932 діяла Козловська І.М. (Покупець) уклали договір купівлі-продажу будівель та споруд, що був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. і зареєстрований в реєстрі за №11983.

У п.п. 1, 3 договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 р.№ 11983 зазначено, що ТОВ «Автолюбитель-плюс» продає, а ТОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» купує будівлі та споруди за адресою: м. Львів, вул. Липи Ю. (кол. вул. Торф`яна), 12, до яких належать: прохідна під літ. «А-2» загальною площею 27,8 кв. м; вулканізація під літ «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І. Будівлі та споруди, що продаються, належать Продавцеві на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 15.11.1994 між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області і ПП «ГВМ», акту №6 приймання-передачі основних засобів від 28.11.1994., затвердженого Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, зареєстрованих Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 05.04.1995 та записаного в реєстрову книгу №1 за реєстровим №526, про що 05.04.1995 видане реєстраційне посвідчення №526; двох передаточних (передавальних) актів від 25.02.2000р., затверджених власником ПП «ГВМ»; акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 07.03.2000, затвердженого директором ПП «ГВМ». Право власності на будівлі та споруди підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 08.12.2016 Дячуком О.А., приватним нотаріусом ЛМНО. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказані будівлі та споруди, зареєстроване 14.09.2016 Дячуком О.А., приватним нотаріусом ЛМНО, номер запису про право власності 16466152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030861246101.

Відповідно до змісту п. п. 4, 5 договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 р.№11983 продаж вчинено за 36386,00 грн, які Покупець сплатив, а Продавець отримав в повному обсязі до підписання цього Договору і зазначена вартість є балансовою вартістю відповідних будівель та споруд.

У подальшому, після укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 р.№ 11983, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були змінені назва ТзОВ «Автолюбитель-плюс» на ТзОВ «Елайтінг Плюс», адреса зазначеного товариства з м. Львів, вул. Торф`яна, 12 на м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 36/21, а також відбулась зміна керівника товариства з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

На підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 08.12.2016 р.№11983 за ТОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (код ЄДРПОУ 33533079) було зареєстроване право власності на будівлі та споруди (кол. вул. Торф`яна, 12) за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12, складовим частинами якого є: прохідна під літ.«А-2» загальною площею 27,8 кв. м, вулканізація під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І (РН ОНМ 1030861246101).

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Позивач за первісним позовом свій позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, об`єктом продажу за яким була автостоянка №2 на вул. Торф`яній, 12, обґрунтовує тим, що дана автостоянка була передана спілкою автомобілістів Львівської області на баланс Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів Спілки автомобілістів Львівської області, правонаступником якого є позивач, а відчуження автостоянки №2 на вул. Торф`яній, 12 відбулось за відсутності рішення ради Спілки автомобілістів Львівської області, що на думку позивача вказує на порушення вимог п. п. 1.1, 4.2 Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів Спілки автомобілістів Львівської області, п.5.5 Статуту Спілки автомобілістів Львівської області і є підставою, передбаченою ст. ст. 25, 48 ЦК УРСР для визнання такого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 недійсним.

Оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 15.11.1994 і на цей час діяв Цивільний кодекс УРСР, яким регулювались питання, зокрема, щодо укладення договорів, порядку, підстав і правових наслідків визнання недійсними договорів. Відтак до правовідносин, пов`язаних з укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 суд застосовує положення ЦК УРСР та інших нормативно-правових актів, що діяли в цей час.

Статтею 4 ЦК УРСР передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно з ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Як було встановлено судом, на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 позивачу як продавцю не належало на праві власності майно, що було предметом цього договору автостоянка №2 на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові, а також таке право власності на зазначену автостоянку не було оформлене чи зареєстроване за жодною іншою особою.

Також зважаючи на встановлені судом обставини щодо передачі радою спілки автомобілістів Львівської області на підставі постанови №3/1 від 05.03.1993 прийнятих на баланс спілки автомобілістів Львівської області основних засобів для створення госпрозрахункових підприємств на самостійному балансі: Підприємства гаражно-технічного обслуговування автомобілів м. Львів, вул. Личаківська, 245, якому було передано, зокрема, автостоянку у м. Львові №2 (вул. Торф`яна, 12), суд приходить до висновку, що спірна автостоянка лише перебувала на балансі спілки автомобілістів Львівської області, а в подальшому на балансі Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів.

Щодо факту перебування автостоянки у м. Львові №2 (вул. Торф`яна, 12) на балансі спілки автомобілістів Львівської області, та передачі її в подальшому на баланс Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів суд зазначає, що баланс і власність це різні поняття. Баланс підприємства чи організації є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна чи обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав перебування майна у володінні.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №924/1103/19 Судом зазначено, що поняття «переходу права власності» та «передачі майна на баланс» мають різну юридичну природу за своєю суттю; факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства.

Статтею 23 ЦК УРСР передбачалось, що юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Відповідно до ст. 25 ЦК УРСР юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Згідно з п. 1.1 Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів Спілки автомобілістів Львівської області, затвердженого постановою Львівської обласної ради спілки автомобілістів 08.05.1992, протокол №5 та постановою конференції представників ради трудового колективу підприємства гаражного і технічного обслуговування, протокол №1 від 07.05.1992, Підприємство гаражного і технічного обслуговування, дальше «Підприємство», здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією України, діючим Законодавством в Україні, Статутом Спілки автомобілістів області, постановами Уряду України, Указами президента України, Діючим Статутом.

Відповідно до п. 4.2 Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів Спілки автомобілістів Львівської області Підприємство здійснює свою діяльність під керівництвом обласної ради Спілки автомобілістів. Підприємство підконтрольне і підзвітне вищестоящій організації Спілці автомобілістів області. Рішення вищестоящих органів обов`язкові до виконання підприємством.

Відповідно до п. 5.5 Статуту Спілки автомобілістів Львівської області, затвердженого постановою зборів представників підприємств, установ, організацій Спілки автомобілістів Львівської області від 05.10.1992, протокол №2, зборами уповноважених Спілки автомобілістів Львівської області 06.02.1995, протокол №1, майно Спілки автомобілістів та підприємств, створених Спілкою може бути продано, передано, здано в оренду, надане в позичку і безплатне тимчасове користування членам Спілки автомобілістів, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам, за рішенням ради Спілки автомобілістів.

Статтею 224 ЦК УРСР було передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Зважаючи на вищенаведені положення ст. 225 ЦК УРСР щодо належності права продажу майна виключно власнику та з огляду на встановлені судом обставини щодо неналежності позивачу чи Спілці автомобілістів Львівської області на час укладення оспорюваного договору права власності на автостоянку №2 на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові суд приходить до висновку, що Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області (правонаступником якого є позивач) не вправі було укладати оспорюваний договір і продавати спірну автостоянку незалежно від наявності чи відсутності при цьому рішення ради Спілки автомобілістів Львівської області, оскільки як вже судом зазначалось і було встановлено Спілка автомобілістів Львівської області на час укладення оспорюваного договору також не була власником спірної автостоянки.

Відтак беручи до уваги те, що позивач за первісним позовом свої позовні вимоги обґрунтовував обставинами щодо укладення ним оспорюваного договору за відсутності рішення ради Спілки автомобілістів Львівської області і порушення цим вимог п. п. 1.1, 4.2 Статуту Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів, членів Спілки автомобілістів Львівської області, п. 5.5 Статуту Спілки автомобілістів Львівської області, суд вважає, що в позові Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілісті слід відмовити, оскільки саме ті обставини, якими позивач за первісним позовом обґрунтовував свої позовні вимоги (підстава позову) не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду даної справи, а також позивач не довів суду які саме його права та законні інтереси були порушені чи оспорені внаслідок укладення оспорюваного договору.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 Суд відзначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відносно позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», суд зазначає наступне.

З листа Міністерства юстиції України №11-65-44 від 21.02.1994 судом встановлено, що постановою Ради Міністрів УРСР від 16.04.1974 року №193 був затверджений Статут Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, яке було засноване на установчому з`їзді товариства 30.01.1974 року. Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.09.1990 року №290 був зареєстрований статут Української республіканської спілки автомобілістів, цією ж постановою втратила чинність вище згадана постанова №193. До того ж IV з`їзді Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, який відбувся 08.12.1989 року прийняв рішення про перетворення Українського добровільного товариства автомотолюбителів в Українську республіканську спілку автомобілістів. На підставі Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об`єднання громадян» від 16.06.1992 року Українська республіканська спілка автомобілістів перереєструвалася в Мінюсті України 26.11.1992 як всеукраїнська громадська організація із внесенням термінологічних змін у назву, а саме «Українська республіканська спілка» на «Всеукраїнську спілку автомобілістів», при цьому рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймалося. Всі три вищезгадані назви належали одній і тій же організації Всеукраїнській спілці автомобілістів.

Зазначені в листі Міністерства юстиції України №11-65-44 від 21.02.1994 відомості підтверджують факт щодо правонаступництва громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, яке було перетворене в Українську республіканську спілку автомобілістів, яке в свою чергу перереєструвалось у Всеукраїнську спілку автомобілістів (код ЄДРПОУ 00023857).

Згідно положень п. 1 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів, затвердженого з`їздом Української республіканської спілки автомобілістів 08.12.1989 та зареєстрованого постановою Ради Міністрів УРСР від 26.09.1990 №290, Спілка є масовою громадською організацією, яка об`єднує на добровільних засадах власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також громадян, які не мають транспорту, для проведення роботи по забезпеченню безпеки шляхового руху, для проведення роботи по забезпеченню безпеки шляхового руху, створенню необхідної матеріально-технічної бази та фінансових ресурсів з метою задоволення потреб членів Спілки в послугах по підготовці водіїв, організованому зберіганню, технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів, розвитку технічної творчості і автотуризму серед автомотолюбителів.

У відповідності до п. 11 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів зазначено, що Українська республіканська спілка автомобілістів будується за територіально-виробничим принципом. Первинні організації Спілки створюються за місцем роботи і навчання, за місцем проживання і організованого зберігання транспорту. Первинні організації об`єднуються в районні, міські організації за територіальним принципом. Районні і міські організації Спілки входять до обласних організацій, які становлять Українську республіканську спілку автомобілістів.

У розділі 4 Статуту Спілки автомобілістів Львівської області визначено її організаційну структуру і відповідно до 4.5 (абз. 4) Спілка автомобілістів Львівської області є підвідомчою, в порядку підконтрольності, Центральній раді Всеукраїнської спілки автомобілістів.

З листа Державного комітету статистики України №12/1-7/2619 з додатком (дані про місцеві осередки Всеукраїнської спілки автомобілістів) судом встановлено, що Львівська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05394297, керівник ОСОБА_5 ) є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів.

У своєму позові ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» свої позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 обґрунтовувала тим, що продавець за цим договором - Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області не будучи власником автостоянки №2 на вул. Торф`яній у м. Львові не мало права продавати таку автостоянку, яка при цьому була збудована наприкінці 80 р. р. 20 ст. саме Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів, правонаступником якого є ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», а відтак ця автостоянка є її власністю, право на яку не були оформлені і зареєстровані цією громадською організацією.

Положеннями ст. 41 ЦК УРСР було передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Статтею 224 ЦК УРСР передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Таким чином, оскільки судом було встановлено, що Підприємство гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області не було власником автостоянки №2 по вул. Торф`яній у м. Львові, а відтак не мало права відповідно до вимог ст. 225 ЦК УРСР продавати зазначену автостоянку на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 Приватному підприємству «ГВМ». Таке порушення вимог ст. 225 ЦК УРСР на переконання суду вказує на невідповідність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 вимогам чинного на час укладення оспорюваного договору закону (ст. 225 ЦК УРСР), що було згідно положень ст. 48 ЦК УРСР підставою для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 недійсним.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Чинними на даний час ст. 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, а також визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як було встановлено судом, спірна автостоянка №2 на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові не належала на праві власності Спілці автомобілістів Львівської області чи Підприємству гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, а лише знаходилась в різний час на їх балансі.

ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» зазначила, що спірна автостоянка була збудована наприкінці 80 р.р. 20 ст. Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів, в підтвердження чого посилається на протокол №-15 технічної ради/висновку експертизи/ Української республіканської ради добровільного товариства автомотолюбителів від 13.05.1986.

На підставі зазначеного протоколу №-15 технічної ради/висновку експертизи/ Української республіканської ради добровільного товариства автомотолюбителів по розгляду техноробочого проекту будівництва автостоянки по вул. Торф`яній у м. Львові судом встановлено, що за результатами слухання інформації старшого інженера ОСОБА_1 про проект будівництва автостоянки по вул. Торф`яній у м. Львові, розроблений Інститутом «Укржилремпроект» Львівська філія такий проект було затверджено з наступними показниками: кошторисна вартість 125,23 тис. руб., кількість машиномісць 447.

Згідно ст. 23 ЦК УРСР юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 25 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Положеннями п. 6.4 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, затвердженого постановою з`їзду Української республіканської спілки автомобілістів від 08.12.1989 із змінами і доповненнями від 22.02.1995, передбачено, що власністю Спілки є будівлі і споруди, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно, придбане на власні кошти для виконання статутних завдань. Право власності Спілки реалізує її вищий статутний орган з`їзд в порядку, передбаченому законодавством України. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено на організацію АРК, обласні, регіональні, Київську та Севастопольську міські організації Спілки.

Зважаючи на встановлені судом обставини щодо будівництва спірної автостоянки №2 на вул. Торф`яній, 12 у м. Львові Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів, правонаступником якого є ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та подальшим перебуванням такої автостоянки на балансі Спілки автомобілістів Львівської області, яка була місцевим осередком вищезазначеного товариства, та Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 як такого, що був укладений з порушенням ст. 225 ЦК УРСР та скасування проведеної на підставі такого оспорюваного договору реєстрації права власності за ПП «ГВМ», правонаступник якого - ТзОВ «Автолюбитель-плюс», на будівлі спірної автостоянки та перенесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Автолюбитель-плюс» на будівлі спірної автостоянки підлягають задоволенню. Відтак, ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» є заінтересованою особою, яка має законний майновий інтерес щодо спірної автостоянки.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. п. 1, 4 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 року у справі №916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Отже, у розумінні положень норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такі способи судового захисту порушених прав як скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Визнання судом недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 із скасуванням державної реєстрації права власності, вчиненого на підставі такого договору, призводить до визначених ст. ст. 48, 59 ЦК УРСР, ст. 216 ЦК України таких правових наслідків як не створення передбачених договором юридичних наслідків і повернення сторін в попередній стан, яким в даному випадку є не набуття ПП «ГВМ», правонаступник якого - ТзОВ «Автолюбитель-плюс», права власності на будівлі і споруди спірної автостоянки на вул. вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) у м. Львові.

Відтак, суд погоджується з доводами третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору про те, що ТзОВ «Автолюбитель-плюс» (правонаступник ПП «ГВМ») не набувши права власності на будівлі і споруди спірної автостоянки на вул. вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) у м. Львові не мало права укладати з ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» наступний договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, за яким відбулось відчуження шляхом продажу будівель і споруд спірної автостоянки в користь ТзОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів».

Статтею 655 ЦК України (діючою на час укладення договору купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, зважаючи, на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, який визнається судом недійсним, згідно положень ст. 59 ЦК УРСР є недійним з моменту його укладення, тому на час укладення наступного договору купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, предметом якого були будівлі і споруди спірної автостоянки на вул. вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) у м. Львові, то зміст такого договору суперечив ч. 1 ст. 658 ЦК України та порушував законні майнові інтереси ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» щодо будівель і споруд спірної автостоянки.

Зазначене є визначеною ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою для визнання судом недійсним договору купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016.

Застосування такого способу захисту (визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016 із скасуванням проведеної на підставі цього договору державної реєстрації права власності як похідної позовної вимоги) є необхідним в даній справі для ефективного захисту прав та інтересів ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», що є можливим в даному випадку виключно через повернення прав щодо будівель і споруд спірної автостоянки в стан, який існував до укладення 2 оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994 та купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, а саме в стан, згідно якого право власності на будівлі і споруди спірної автостоянки не були оформлені і зареєстровані за жодною особою.

У своєму позові ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» пред`явила крім вищезазначених позовних вимог і позовну вимогу про визнання права власності на будівлі і споруди спірної автостоянки на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові, мотивуючи такі позовні вимоги будівництвом нею такої автостоянки ще в 80 роках 20 століття і подальшим використанням такої автостоянки її місцевим осередком при здійсненні статутних завдань Спілки і її місцевих осередків. Разом з тим, через зміни в законодавстві щодо оформлення права власності на будівлі, споруджені в 1980 -х роках третя особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору зазначає про неможливості оформлення за нею права власності на будівлі і споруди спірної автостоянки у спосіб відмінний від судового.

Як було встановлено судом, спірна автостоянка на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові була споруджена у 80 роках 20 століття і на цей час правовідносини щодо власності регулювались ЦК УРСР, Законом України «Про власність».

Статтею 86 ЦК УРСР передбачалось, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відповідно до ст. 98 ЦК УРСР власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Також ст. 97 ЦК УРСР передбачалось, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про власність» було врегульовано, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колектив орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про власність» об`єктами права власності громадських об`єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України (чинного на даний час, коли спірні правовідносини щодо права власності продовжують існувати) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями п. 6.4 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, затвердженого постановою з`їзду Української республіканської спілки автомобілістів від 08.12.1989 із змінами і доповненнями від 22.02.1995, передбачалось, що власністю Спілки є будівлі і споруди, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно, придбане на власні кошти для виконання статутних завдань. Право власності Спілки реалізує її вищий статутний орган з`їзд в порядку, передбаченому законодавством України. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено на організацію АРК, обласні, регіональні, Київську та Севастопольську міські організації Спілки.

Згідно п. 1.3 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів (в редакції від 25.05.2005) діяльність Спілки поширюється на територію всієї України. Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації є місцевими осередками (надалі організаціями) Спілки і мають статус юридичної особи, в своїй діяльності керуються своїми положеннями, які не суперечать Статуту Спілки і реєструються у встановленому порядку після їх затвердження президією Центральної ради.

Відповідно до п .п. 7.3, 7.4 зазначеного Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів власністю Спілки є кошти, будівлі, споруди, земельні ділянки, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно, придбане на власні кошти на виконання статутних завдань. Кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка в цілому. Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації, створені Спілкою госпрозрахункові установи, навчальні заклади та підприємства використовують майно Спілки на правах оперативного управління, або господарського відання.

Також п. 4.2 Статуту ПГіТО «Автотехпослуги», затвердженого Постановою Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів №11 від 05.05.1999, постановою президії Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів №1 від 12.01.1999, передбачено, що майно підприємства будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі, є колективною власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів, передається йому в оперативне управління і відчуженню та приватизації не підлягає.

Отже, згідно наведених вище положень статутів слідує, що ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» створювалася за територіальним принципом і Львівська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів була місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів, які мали статус юридичної особи, а все майно, в тому числі те, що перебувало на балансі місцевих осередків чи створених госпрозрахункових підприємств було колективною власністю Спілки, місцеві осередки та створені Спілкою госпрозрахункові підприємства мали тільки право оперативного управління чи господарського відання таким майном.

Судом було встановлено, що спірна автостоянка спірна автостоянка на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові була споруджена у 80 роках 20 століття Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів, правонаступником якого є ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», за власні кошти і на виконання своїх статутних завдань, а також перебувала на балансі місцевого осередка Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, а з 1993 року на балансі Підприємства гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області, правонаступником якого є ПГіТО «Автотехпослуги».

При цьому, право власності на таку автостоянку на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові не було оформлене жодною особою, зі сторони органів державної влади чи місцевого самоврядування, контролюючих органів жодних претензій щодо законності будівництва і знаходження спірної автостоянки не було.

Суд зазначає, що відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права) і передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом цієї норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Беручи до уваги встановлені судом обставини щодо будівництва Українським республіканським добровільним товариством автомотолюбителів спірної автостоянки на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові ще у 80 роках 20 століття, перебування такої автостоянки на балансі місцевого осередка зазначеного товариства і створеного ним госпрозрахункового підприємства, використання такої автостоянки для виконання статутних завдань Спілки, а також положень зазначених вище статутів про належність до колективної власності Всеукраїнської спілки автомобілістів майна, набутого для виконання статутних завдань, в тому числі того, яке перебуває на балансі місцевих осередків чи створених госпрозрахункових підприємств суд вважає, що позовні вимоги про визнання за ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» права власності на спірну автостоянку підлягають задоволення з огляду на відсутність в даному випадку іншого, крім судового, способу і шляху відновлення невизнаного і оспорюваного відповідачем 1 і відповідачем 2 права власності ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на спірну автостоянку.

При цьому, суд бере до уваги і той факт, що учасниками справи не подано суду доказів незаконності набуття (спорудження) ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» такої автостоянки.

Ухвалою від 21.06.2023, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.

Відповідач 3 подав відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (від 05.09.2023 за вх.№21513/23) та заву про застосування строків позовної давності (від 06.09.2023 за вх.№21580/23).

Відповідно до ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, відзив відповідача 3 від 05.09.2023 за вх.№21513/23 поданий із пропуском процесуальних строків. Таким чином, суд не бере до уваги відзив відповідача 3, поданий під час розгляду справи по суті.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності (від 06.09.2023 за вх.№21580/23), суд зазначає, що враховуючи приписи ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до наведеного вище, заява (від 06.09.2023 за вх.№21580/23) відповідача 3 про застосування строків позовної давності, подана під час розгляду справи по суті, залишається судом без розгляду.

Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву та заяв, на підставі ст.119 Господарського процесуального кодексу України відповідачем 3 не заявлялось.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази у справі мають відповідати критеріям допустимості, достовірності, вірогідності.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України, викладена у новій редакції Законом від 20.09.2019 (набрав чинності з 17.10.2019). Поняття достатності доказів замінено на стандарт доказування «вірогідність доказів»: - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування;

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки щодо застосування ст.79 ГПК України викладені в постановах КГС від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі№924/233/18).

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити. Водночас із цим, суд встановив наявність порушення прав третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вважає, що заявлені нею позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні первісного позову, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.

Судовий збір, сплачений ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» за подання до господарського суду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, підлягає до стягнення з відповідачів по справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73, 74, 77-79, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задовольнити.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.1994, укладений між Підприємством гаражного і технічного обслуговування автомобілів Спілки автомобілістів Львівської області та Приватним підприємством «ГВМ».

4. Скасувати реєстрацію права власності за ПП «ГВМ», правонаступник якого - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» на будівлю прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (кол. вул. Торф`яна, 12) (реєстраційний номер 25592460) та перенесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-плюс» (ідентифікаційний код 20795326) на будівлі та споруди за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12), до складу яких входять: будівля прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв, будівля вулканізації під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030861246101).

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель і споруд від 08.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолюбитель-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А.

6. Скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (ідентифікаційний код 33533079) на будівлі і споруди за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12), до складу яких входять: будівля прохідної під літ.«А-2» площею 27,8 м. кв, будівля вулканізації під літ. «Б» загальною площею 24,6 кв. м, ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030861246101).

7. Визнати за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (ідентифікаційний код 00023857) право власності на автостоянку на вул. Ю. Липи, 12 (колишня вул. Торф`яна, 12) у м. Львові, до складу якої входять: будівля прохідної позначеної літ.«А-2» площею 27,8 кв. м, вулканізація під літ. «Б» площею 24,6 кв. м., ворота «І», огорожа « 2», хвіртка « 3», замощення «І».

8. Стягнути з Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (79009, м. Львів, вул. Сосюри, буд. 46, ідентифікаційний код 05508737) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м. Київ, вул. Леваневського, буд.6, ідентифікаційний код 00023857) 5165,00 грн судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайтінг Плюс» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 36/21, ідентифікаційний код 20795326) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м. Київ, вул. Леваневського, буд.6, ідентифікаційний код 00023857) 5368,00 грн судового збору.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд.3, ідентифікаційний код 33533079) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м. Київ, вул. Леваневського, буд.6, ідентифікаційний код 00023857) 2684,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023.

Суддя Гоменюк З.П.