печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39788/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної казначейської служби України, третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з рахунків Державної інспекції архітектури та містобудування України за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, в разі відсутності таких коштів стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 33 500, 00 грн, кошти на відшкодування коштів витрачених на подання і розгляд даної позовної заяви в сумі 1 460, 00 грн, зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи щодо відшкодування посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування України які неналежно розглянули звернення позивача від 01 грудня 2020 року заподіяної державному органу під час виконання трудових обов`язків шкоди в сумі 34 960, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що позивач 01 грудня 2020 року звернувся до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, в якому просив повідомити який клас наслідків об`єкта будівництва та його техніко-економічних показники слід вказати, для замовлення проектної документації, для добудови до існуючої будівлі СТО критої стоянки для автомобілів, зокрема чи достатньо для цього ескізного проекту, на яке жодної відповіді не отримав.

Зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 240/1798/21 задоволено його позов до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, визнано протиправною бездіяльність Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року, зобов`язано Державну інспекцію архітектури та містобудування України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року у встановленому законом порядку, але рішення суду залишилось не виконаним. Для отримання роз`яснення про клас наслідків, позивач змушений повторно звертатися до Державної інспекції архітектури та містобудування України, справу про ненадання такого роз`яснення розглядає Житомирський окружний адміністративний суд справа № 240/19232/22.

Дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області щодо неналежного розгляду звернення, про надання роз`яснення, які призвели до того, що ОСОБА_1 був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення, захист свого права вимагав від громадянина додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, призвели до порушення стосунків з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків, виникнення негативного для нього явища, зокрема, необхідності неодноразового повторного звернення для встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, що, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка визначає презумпцію моральної шкоди, зокрема що в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду), підтверджену в рішеннях Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 490/3581/17, п. 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 821/1841/17), а також правовим висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 08 листопада 2017 року у справі № 459/2123/16-ц, щодо застосування частиною другою ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», за яким неправомірні дії з неналежного розгляду звернення громадянина, які призвели до того, що громадянин був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення, захист порушеного права вимагав від громадянина додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, призвели до виникнення у громадянина хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на психоемоційному стані, свідчать про завдання моральної шкоди, які позивач просить суд врахувати при постановленні рішення, тому позивач звертається до суду з позовною заявою щодо її відшкодування.

Спричинена моральна шкода полягає у тому, що належний розгляд звернення позивача не спричинив би необхідності неодноразового повторного звернення на встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, та завдання моральної шкоди.. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості позивач оцінив розмір моральної шкоди в сумі 33 500, 00 грн.

У своєму відзиві представник відповідача Державної казначейської служби позов не визнав, заперечуючи проти задоволення, вказав, що позивач обґрунтовує свої вимоги винятково оціночними судженнями та не надає ані доказів заподіювання йому шкоди, ані фактичного підтвердження цього факту у встановленому законодавством порядку. Наголошує, що рішенням суду у справі № 240/1798/21 не визнавалася протиправною бездіяльність ДІАМ. Суд, визнавши протиправними дії відповідача щодо не розгляду клопотання позивача, зобов`язав відповідача розглянути це клопотання з врахуванням норм законодавства, чим відновив порушені права позивача на розгляд його клопотання відповідно до законодавства. Водночас, будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння моральної шкоди позивачеві, причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача позивач не надав. Позивач не зазначив, у чому конкретно полягали його страждання (фізичні, душевні, психічні) та не зазначено характеру немайнових втрат, що їх нібито зазнав позивач (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а також не надано жодного розрахунку. Лише наявність судового рішення у справі не породжує для позивача абсолютного права на відшкодування морально шкоди, оскільки позивачем не доведено наявності такої шкоди. Сам по собі факт, що визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду запиту позивача е є безумною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України у своєму відзиві не визнав позов, просив відмовити у задоволенні, зазначаючи, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. За результатами розгляду справи № 240/1798/21 судом не було встановлено протиправності дій або бездіяльності посадових осіб Державної інспекції архітектури та містобудування України. Доказів вчинення посадовими особами ДІАМ будь-яких протиправних дій чи бездіяльності відносно позивача, останнім до суду не було надано. У позовній заяві наводяться лише оціночні судження позивача щодо завдання йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що позивачеві заподіяно моральну шкоду через душевні страждання, що негативно відобразилося на його психоемоційному стані. Однак ним не надано належних та допустимих доказів, що з вини відповідача спричинена моральна шкода, відсутній причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

06 вересня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 11 вересня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

12 вересня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

18 вересня 2023 року від відповідача Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив, 29 вересня 2023 року - від відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини у справі.

06 грудня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд постановив рішення у справі № 240/1798/21 про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання бездіяльності, зобов`язання вчинити дії: визнано протиправною бездіяльність Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року і зобов`язано Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року у встановленому законом порядку. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено /а. с. 15-18/.

Вказаним рішенням суду від 06 грудня 2022 року встановлено, що 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області із заявою про надання роз`яснення, яку підписав електронним ключем та надіслав на електронну пошту управління - zhytomyr@dabi.gov.ua. У вказаній заяві ОСОБА_1 просив надати роз`яснення який саме клас наслідків об`єкта будівництва та його техніко-економічні показники слід вказати для замовленні проектної документації для добудови до існуючої будівлі СТО критої стоянки для автомобілів, зокрема, чи достатньо для цього ескізного проекту, проте відповіді на вказану заяву він не отримав.

Ознайомившись зі змістом листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 24 грудня 2020 року № 1006-3-17/1934/20, суд встановив, що з приводу класу наслідків об`єкта будівництва, який необхідно вказати для замовлення проектної документації для добудови до існуючої будівлі СТО по АДРЕСА_1 індивідуального гаража на два автомобілі, відповідач, посилаючись при цьому на норми п. 6 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 11 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45, повідомив позивачу, що віднесення об`єкта до певною класу наслідків (відповідальності) здійснюється самостійно генпроектувальником (проектувальником) і замовником відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством.

Проте, відповідь на питання про те, чи достатньо виготовлення ескізного проекту для добудови до існуючої будівлі СТО (одна стінка спільна) по АДРЕСА_1 критої стоянки для автомобілів Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області в листі від 24 грудня 2020 року № 1006-3-17/1934/20 не надано.

З огляду на вищезазначене, Житомирський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року та по суті усіх заданих ним питань листом від 24 грудня 2020 року № 1006-3-17/1934/20 надано відповідь лише на одне із них, а тому наявні правові підстави для повторного розгляду відповідачем його заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) постановлено: ліквідувати (пункт 3) Державну інспекцію містобудування; Державну сервісну службу містобудування. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 року № 416).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто/ аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Проте, варто зауважити, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач, посилаючись на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі № 240/1798/21, вимагає відшкодування моральної шкоди у сумі 33 500, 00 грн та стягнення коштів, витрачених на подання та розгляд позовної заяви, у сумі 1 460, 00 грн.

За результатами розгляду вказаної справи Житомирський окружний адміністративний суд постановив рішення, яким визнано протиправною бездіяльність Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року і зобов`язано саме цей орган повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року у встановленому законом порядку.

Отже, незважаючи на те, що Державна інспекція архітектури та містобудування України є центральним органом виконавчої влади, для реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, є правонаступником ліквідованої Державної архітектурно-будівельної інспекції, відповідальність за можливо завдану моральну шкоду не несе, оскільки бездіяльність була допущена працівниками ліквідованої установи.

Доказів вчинення посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування України будь-яких протиправних дій чи бездіяльності відносно позивача, останнім до суду надано не було.

При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, визнавши протиправними дії відповідача щодо нерозгляду клопотання позивача, зобов`язав відповідача розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства, чим відновив порушені права позивача на розгляд його клопотання відповідно до законодавства.

У позовній заяві приводиться лише оціночне судження позивача щодо завдання йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивачу заподіяну моральну шкоду через душевні страждання, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Водночас не надано належних та допустимих доказів, що з вини відповідача спричинена моральна шкода, відсутній причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.

Суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції, проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви: протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичної або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситься наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Водночас, будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння моральної шкоди позивачу, причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача позивач не надав.

Сам лише факт порушення прав позивача не може бути виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Крім того, позивачем не зазначено у чому конкретно полягали його страждання (фізичні, душевні або психічні) та не зазначено характеру немайнових втрат, що їх нібито зазнав Позивач (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а також не надано жодного розрахунку.

Разом із тим, лише наявність судових рішень, на які посилається позивач у позовній заяві, не породжує для нього абсолютного права на відшкодування моральної шкоди, оскільки Позивачем не доведено наявності такої шкоди. Сам по собі факт, що визнано протиправною бездіяльність Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області щодо розгляду запиту позивача не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 296/699/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 296/684/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 243/5118/19, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 тощо.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою, другою ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону, судом встановлено відсутність правових підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача, оскільки позивачем не надано доказів відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України факту заподіяння моральної шкоди та вини відповідача у її заподіяні. За таких обставин, у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-23, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної казначейської служби України, третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про компенсацію моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова