Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 363/2060/17

провадження № 61-2823св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Вишгородська РДА Київської області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство»), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів» (далі - ТОВ «Тетерів»), про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування із чужого незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що прокуратурою Київської області на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та передачі їх у власність громадянам для ведення садівництва.

Розпорядженням Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства ТОВ «Тетерів»» затверджено проєкт відведення земельної ділянки ТОВ «Тетерів», вилучено із земель Вищедубечанського держлісгоспу 9,9439 га та надано земельну ділянку товариству в оренду на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі вказаного розпорядження 20 квітня 2004 року між Вишгородською РДА та ТОВ «Тетерів» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 25 травня 2004 року зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 16.

За рахунок відведених у користування земель ТОВ «Тетерів» та суміжної ділянки ПАТ «Іванківський маслозавод» розпорядженням Вишгородської РДА від 01 липня 2004 року № 409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина»» затверджено матеріали технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано у власність 144 його членам земельні ділянки загальною площею 16,9521 га для ведення садівництва, у тому числі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_128 , ОСОБА_80 , ОСОБА_129 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_130 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_95 , ОСОБА_137 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_101 , ОСОБА_140 , ОСОБА_103 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_150 , ОСОБА_115 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 .

Розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року № 198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» затверджено матеріали технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку загального користування. На підставі цього розпорядження громадська організація у квітні 2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №787104, кадастрові номери: 3221888800:33:049:0101, 3221888800:33:041:0101, 3221888800:33:042:0101.

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_133 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2004 року № 6094 відчужили на користь ОСОБА_158 , який об`єднав землі у три земельні ділянки та 03 травня 2007 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 094869 площею 1,4228 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0059, серії ЯЕ № 094868 площею 2,0178 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0040 та серії ЯЕ № 094867 площею 0,72 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0006.

На підставі договорів купівлі-продажу від 31 березня 2010 року № 425, № 436 та № 437 ОСОБА_125 відчужив земельні ділянки ОСОБА_2 , який здійснив поділ придбаних земельних ділянок та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЛ № 595484 площею 0,7229 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0227, ЯЛ № 595493 площею 0,0771 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0226, ЯЛ № 595489 площею 0,1773 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0220, ЯЛ № 595488 площею 0,5797 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0228, ЯЛ № 595492 площею 0,2288 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0219, ЯЛ № 595491 площею 0,2303 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0212, ЯЛ № 595487 площею 0,5834 га кадастровий номер 3221888800:33042:0221, ЯЛ № 595482 площею 0,2447 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0213, ЯЛ № 595481 площею 0,2053 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0206, ЯЛ № 595486 площею 0,5871 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0214, ЯЛ № 595490 площею 0,1838 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0205, ЯЛ № 595485 площею 0,0903 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0207.

У свою чергу ОСОБА_2 частину земельних ділянок відчужив на користь інших осіб. Зокрема, 27 травня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,0903 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0207 ОСОБА_1 , у зв`язку з чим на державному акті серії ЯЛ № 595485 здійснено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 15 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельні ділянки площею 0,5871 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0214, площею 0,2053 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0206 та площею 0,1838 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0205 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по частині кожному.

Крім того, інші члени садівницького товариства «Ягода-малина» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_79 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_159 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2004 року № 6095 відчужили на користь ОСОБА_160 , який об`єднав вказані землі у три земельні ділянки та 26 грудня 2006 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 711828 площею 0,84 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0007, серії ЯБ № 711829 площею 1,9152 га кадастровий номер 322888800:33:042:0042, та серії ЯБ № 713000 площею 1,4335 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0058.

На підставі договорів купівлі-продажу від 31 березня 2010 року № 549, № 543 та № 546 ОСОБА_126 відчужив вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_1 , який в свою чергу здійснив поділ придбаних земель та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 639401 площею 0,0331 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0230, ЯЛ № 639382 площею 0,0479 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0229, ЯЛ № 639381 площею 0,2332 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0222, ЯЛ № 595497 площею 0,5005 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0225, ЯЛ № 639400 площею 0,2309 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0223, ЯЛ № 595496 площею 0,5948 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0218, ЯЛ № 639399 площею 0,2237 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0216, ЯЛ № 595500 площею 0,2348 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0215, ЯЛ № 639398 площею 0,2205 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0209, ЯЛ № 595499 площею 0,2363 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0208, ЯЛ № 595495 площею 0,5988 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0211, ЯЛ № 639397 площею 0,7275 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0202, ЯЛ № 595494 площею 0,2211 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0204, ЯЛ № 595485 площею 0,0877 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0201.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2010 року № 540 ОСОБА_1 придбав у ГО СТ «Ягода-малина» земельну ділянку площею 1,5778 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0101, яку поділив та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 639396 площею 0,2657 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0241, ЯЛ № 639394 площею 0,0737 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0239, ЯЛ № 639395 площею 0,109 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0240, ЯЛ № 639392 площею 0,1068 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0237, ЯЛ № 639393 площею 0,0767 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0238, ЯЛ № 639391 площею 0,0798 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0236, ЯЛ № 639390 площею 0,1044 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0235, ЯЛ № 639388 площею 0,1021 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0233, ЯЛ № 638389 площею 0,0829 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0234, ЯЛ № 639387 площею 0,0861 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0231, ЯЛ № 639386 площею 0,0996 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0224, ЯЛ № 639385 площею 0,0893 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0217, ЯЛ № 639384 площею 0,0972 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0210, ЯЛ № 639383 площею 0,2045 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0203.

На підставі договорів купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_161 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:042:0208, 3221888800:33:042:0209, 3221888800:33:042:0210, 3221888800:33:042:0211, 3221888800:33:042:0215, 3221888800:33:042:0216, 3221888800:33:042:0217, 3221888800:33:042:0218, 3221888800:33:042:0224 та 3221888800:33:042:0231. При цьому, ОСОБА_162 на підставі розпорядження Вишгородської РДА від 21 січня 2014 року змінив цільове призначення земельних ділянок з ведення садівництва на землі для індивідуального дачного будівництва.

Придбані ОСОБА_163 земельні ділянки були об`єднані в одну земельну ділянку площею 2,4811 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0200, яку він 16 лютого 2015 року на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_164 , яка в свою чергу 01 червня 2016 року подарувала земельну ділянку ОСОБА_5 , що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі договорів купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року ОСОБА_1 відчужив земельні ділянки площею 0,0877 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0201, площею 0,7275 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0202, площею 0,2045 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0203, площею 0,2211 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0204 на користь ОСОБА_6 , який на підставі заяви від 17 січня 2017 року об`єднав вказані земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 1,2408 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6001.

10 березня 2017 року ОСОБА_6 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:33:042:6001, внаслідок чого утворилися такі ділянки: площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6002, площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6003, площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6004, площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6005, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6006, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6007, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6008, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6009.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:042:0206, 3221888800:33:042:0229, 3221888800:33:042:0230, 3221888800:33:042:0235 та 3221888800:33:042:0236, які перебували у власності ОСОБА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 15 вересня 2016 року набули у спільну часткову власність по ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор вважав, що вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки для надання такого погодження була необхідна попередня згода органу управління майном.

Лісову ділянку після вилучення її у державного лісогосподарського підприємства було надано в оренду суб`єкту господарювання для розміщення садівницького товариства, а відповідно до вимог чинного законодавства лісову ділянку може бути надано у постійне користування лише спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. При цьому, ТОВ «Тетерів», якому надано в оренду спірну земельну ділянку, не є спеціалізованим лісогосподарським підприємством та не має у своїй структурі спеціалізованого лісогосподарського підрозділу.

Розпорядження Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 суперечить положенням статті 22 ЗК України, у якій визначено, що для ведення садівництва у власність та користування надаються лише землі сільськогосподарського, а не лісогосподарського, призначення. При цьому, згідно зі статтею 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення.

При прийнятті оспорюваних розпоряджень про вилучення лісових земель та їх передачі у власність порушені вимоги статті 42 ЛК України, яка передбачає, що переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Водночас установлено, що Київське обласне та по місто Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення і зміну цільового призначення спірних лісових земель.

Оскільки прокурору стало відомо про порушене право лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави, прокурор також просив визнати причини пропуску строку для подання позову до суду поважними та поновити його.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:

- визнати недійсними розпорядження Вишгородської РДА від 21 січня 2014 року № 12, від 14 травня 2004 року № 302, від 04 квітня 2006 року № 198 та від 01 липня 2004 року № 409 у частині затвердження технічної документації та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_165 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_166 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_167 , ОСОБА_128 , ОСОБА_80 , ОСОБА_129 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_168 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_95 , ОСОБА_137 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_101 , ОСОБА_140 , ОСОБА_103 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_150 , ОСОБА_115 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_156 , ОСОБА_169 ;

- визнати недійсними державні акти на право власності на землю серії: ЯЛ № 595484 на земельну ділянку площею 0,7229 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0227, ЯЛ № 595493 на земельну ділянку площею 0,0771 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0226, ЯЛ № 595489 на земельну ділянку площею 0,1773 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0232, ЯЛ № 595483 на земельну ділянку площею 0,2510 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0220, ЯЛ № 595488 на земельну ділянку площею 0,5797 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0228, ЯЛ № 595492 на земельну ділянку площею 0,2288 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0219, ЯЛ № 595491 на земельну ділянку площею 0,2303 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0212, ЯЛ № 595487 на земельну ділянку площею 0,5834 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0221, ЯЛ № 595482 на земельну ділянку площею 0,2447 га, кадастровий номер 3221883800:33:042:0213, видані управлінням Держкомзему у Вишгородському районі 21 квітня 2011 року ОСОБА_2 ; ЯЛ № 639381 на земельну ділянку площею 0,2332 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0222, ЯЛ № 595497 на земельну ділянку площею 0,5005 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0225, ЯЛ № 639400 на земельну ділянку площею 0,2309 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0223, ЯЛ № 639396 на земельну ділянку площею 0,2657 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0241, ЯЛ № 639394 на земельну ділянку площею 0,0737 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0239, ЯЛ № 639395 на земельну ділянку площею 0,109 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0240, ЯЛ № 639392 на земельну ділянку площею 0,1068 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0237, ЯЛ № 639393 на земельну ділянку площею 0,0767 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0238, ЯЛ № 639388 на земельну ділянку площею 0,1021 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0233, ЯЛ № 638389 на земельну ділянку площею 0,0829 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0234, видані управлінням Держкомзему у Вишгородському районі 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 , а також державний акт на право власності серії ЯЛ № 595485 на земельну ділянку площею 0,0903 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0207, виданий управлінням Держкомзему у Вишгородському районі 21 квітня 2011 року ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1

- на підставі статті 388 ЦК України витребувати у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,7229 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0227, площею 0,0771 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0226, площею 0,1773 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0232, площею 0,2510 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0220, площею 0,5797 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0228, площею 0,2288 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0219, площею 0,2303 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0212, площею 0,5834 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0221, площею 0,2447 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0213; ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2332 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0222, площею 0,5005 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0225, площею 0,2309 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0223, площею 0,2657 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0241, площею 0,0737 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0239, площею 0,109 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0240, площею 0,1068 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0237, площею 0,0767 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0238, площею 0,1021 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0233, площею 0,0829 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0234, площею 0,0903 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0207; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,4811 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0200; ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6002, площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6003, площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6004, площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6005, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221838800:33:042:6006, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6007, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6008, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6009, загальною вартістю 317 907,98 грн, які розташовані в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, у задоволенні позову прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована необґрунтованістю позовних вимог. Суди зазначили, що Вишгородська РДА була повноважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок. Посилання прокурора на те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без згоди Київського обласного та по місті Києву управління лісового та мисливського господарства спростовується тим, що на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородської РДА Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, не існувало, оскільки відповідний орган було створено першочергово лише 01 січня 2005 року. Крім того, після прийняття оспорюваного розпорядження про передання земельної ділянки в оренду від 14 травня 2004 року № 302 воно вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Прокурор вказував, що підставою для звернення до суду слугувала перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, під час якої виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилучені з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам. Відповідачі у справі у встановленому законом порядку зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому вимога про витребування земельних ділянок на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, у даному випадку первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу. Тому вимога прокурора про витребування на підставі статей 387-388 ЦК України на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб - співвідповідачів у справі (зі збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) є необґрунтованою. Додатково суди вказали, що прокурор пропустив позовну давність, однак підставою для відмови у задоволенні позову є саме необґрунтованість вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на земельні ділянки змінено, викладено їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, про витребування земельних ділянок скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-945св20).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що прокурором належних та допустимих доказів на підтвердження того, чи входять земельні ділянки, які просить витребувати прокурор до складу земельних ділянок площею 9,9439 га, які були вилучені із земель ДП «Вищедубечанський держлісгосп», у передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України порядку, судам не надано.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині витребування земельних ділянок, проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку доказам у справі, вказавши, що прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки сформовані за рахунок земель, вилучених у ДП «Вищедубечанське лісове господарство», загальною площею 9,9439 га.

Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17 січня 2017 року № 04-36/79, в якому повідомляється прокуратуру Київської області про те, що в управлінні відсутня інформація щодо погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» та зміни їх цільового призначення.

Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що ніхто без дозволу, виданого компетентним органом державної влади не має права володіти національною державною власність, землями лісогосподарського призначення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У травні 2023 року Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги в якому вказує, що доводи прокурора законні та обґрунтовані, оскільки землі вибули з власності держави незаконно, тому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року вказаний відзив визнано не поданим та повернуто заявнику, так як за змістом він є окремою касаційною скаргою.

У серпні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Титикало Р. С., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції повно та всебічного дослідив обставини справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

10 травня 2023 року справа надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»» затверджено проєкт відведення земельної ділянки ТОВ «Тетерів», розроблений ТОВ «Земельний кадастр». Вилучено із земель Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9439 га, з них: ліси та лісовкриті площі - 9,9439 га. Надано земельну ділянку загальною площею 9,9439 га, з них: ліси та лісовкриті площі - 9,9439 га, в оренду терміном на 10 років ТОВ «Тетерів» під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту (том 1, а. с. 30-31).

Розпорядженням Вишгородської РДА від 01 липня 2004 року № 409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина», розроблену ТОВ «Земельний кадастр». Передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» згідно зі списком (том 1, а. с. 33).

Згідно з додатком до розпорядження голови райдержадміністрації від 01 липня 2004 року № 409 144 громадянам, які є членами садівницького товариства «Ягода-малина» передано земельні ділянки в приватну власність для ведення садівництва, у тому числі ОСОБА_7 0,1200 га, ОСОБА_8 0,1200 га, ОСОБА_9 0,1200 га, ОСОБА_10 0,1200 га, ОСОБА_11 0,1200 га, ОСОБА_12 0,1200 га, ОСОБА_13 0,1200 га, ОСОБА_14 0,1200 га, ОСОБА_15 0,1200 га, ОСОБА_16 0,1200 га, ОСОБА_17 0,1200 га, ОСОБА_18 0,1200 га, ОСОБА_19 0,1200 га, ОСОБА_20 0,1200 га, ОСОБА_21 0,1200 га, ОСОБА_22 0,1200 га, ОСОБА_23 0,1197 га, ОСОБА_24 0,1197 га, ОСОБА_16 0,1197 га, ОСОБА_26 0,1197 га, ОСОБА_27 0,1197 га, ОСОБА_28 0,1197 га, ОСОБА_29 0,1197 га, ОСОБА_128 0,1197 га, ОСОБА_80 0,1197 га, ОСОБА_129 0,1197 га, ОСОБА_82 0,1197 га, ОСОБА_83 0,1197 га, ОСОБА_130 0,1197 га, ОСОБА_85 0,1197 га, ОСОБА_86 0,1197 га, ОСОБА_87 0,1140 га, ОСОБА_88 0,1140 га, ОСОБА_131 0,1140 га, ОСОБА_132 0,1197 га, ОСОБА_133 0,1197 га, ОСОБА_134 0,1197 га, ОСОБА_170 0,1197 га, ОСОБА_136 0,1197 га, ОСОБА_95 0,1197 га, ОСОБА_137 0,1197 га, ОСОБА_97 0,1197 га, ОСОБА_98 0,1197 га, ОСОБА_138 0,1197 га, ОСОБА_139 0,1197 га, ОСОБА_101 0,1197 га, ОСОБА_140 0,1197 га, ОСОБА_103 0,1197 га, ОСОБА_141 0,1197 га, ОСОБА_142 0,1200 га, ОСОБА_143 0,1188 га, ОСОБА_144 0,1199 га, ОСОБА_145 0,1193 га, ОСОБА_146 0,1187 га, ОСОБА_147 0,1182 га, ОСОБА_148 0,1193 га, ОСОБА_149 0,1195 га, ОСОБА_112 0,1195 га, ОСОБА_113 0,1199 га, ОСОБА_150 0,1188 га, ОСОБА_115 0,1191 га, ОСОБА_151 0,1193 га, ОСОБА_152 0,1200 га, ОСОБА_153 0,1197 га, ОСОБА_154 0,1114 га, ОСОБА_155 0,1187 га, ОСОБА_121 0,1184 га, ОСОБА_122 0,1200 га, ОСОБА_156 0,1200 га, ОСОБА_169 0,1200 га (том 1, а. с. 34-41).

Розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року № 198 «Про скасування розпорядження голови адміністрації від 19.11.2004 року № 694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» та «Про передачу у власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 19 листопада 2004 року № 694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради. Затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина». Передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га (том 1, а. с. 32).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 362/3612/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність та надання їх у користування.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 84 ЗК України передбачено, що в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні (частина друга статті 3 ЛК України (тут в далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункту «б» частини першої статті 164 ЗК України).

У статті 55 ЗК України передбачено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно зі статтею 42 ЛК України переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Статтею 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які примають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно із частиною п`ятою статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частина дев`ята статті 149 ЗК України).

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України».

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування скасування реєстрації права власності особи на майно не потребується.

Однією з особливостей віндикаційного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що для застосування положень статті 388 ЦК України до спірних правовідносин у цій справі, перш за все підлягає з`ясуванню, чи були землі, які прокурор просить витребувати у відповідачів, землями лісового фонду, що були вилучені у ДП «Вищедубечанський держлісгосп».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім доказам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено, що спірні у справі земельні ділянки це саме ті землі, які входять до складу земельних ділянок площею 9,9439 га, які були вилучені із земель ДП «Вищедубечанський держлісгосп».

Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки не доведені належними й допустимими доказами.

Судами у справі було встановлено, що розпорядженням від 14 травня 2004 року № 302 вилучено із земель ДП «Вищедубечанський держлісгосп» земельну ділянку площею 9,9439 га (ліси та лісовкриті - площі) та передану таку земельну ділянку в оренду ТОВ «Тетерів».

А розпорядженням від 01 липня 2004 року № 409 було затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода малина» та передано безкоштовно у приватну власність 144 фізичним особам загальною площею 16,9521 га.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що з розпорядження Вишгородської РДА від 01 липня 2004 року № 409 не вбачається, що до складу земельних ділянок, загальною площею 16,9521 га, входять вилучені раніше у ДП «Вищедубечанський держлісгосп» землі лісового фонду площею 9,9439 га.

Крім того, розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року № 198 садівницькому товариству «Ягода-малина» передано у власність землі загального користування площею 2,8826 га. Проте, доказів на підтвердження того, що ці землі належали до земель лісового фонду або до земель загального користування, які відповідно до закону не можуть бути передані фізичним або юридичним особам у приватну власність, позивачем суду не надано.

Апеляційний суд правильно зауважив, що у матеріалах справи відсутній проект відведення земельної ділянки площею 9,9439 га та матеріали технічної документації на землі площею 16,9521 га, а також земельної ділянки площею 2,8826 га із графічними зображеннями, кресленнями, координатами, поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, а також відсутні технічна документація щодо об`єднання, поділу земельних ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів за період з 2004 року і до 2017 року. Прокурору надалась можливість подання відповідних доказів, проте ним це зроблено не було.

Отже, прокурором не доведено обґрунтованість його позовних вимог, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, а саме не ідентифіковано земельні ділянки, які він просить витребувати у відповідачів, тобто ті, які є предметом спору.

Посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17 січня 2017 року № 04-36/79, в якому повідомляється прокуратуру Київської області про те, що в управлінні відсутня інформація щодо погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» та зміни їх цільового призначення, також не заслуговує на увагу.

Так, з огляду на лист Київського обласного та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства від 17 січня 2017 року № 04-36/79, відповідно до наданих кадастрових номерів та розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14 травня 2004 року № 302, в управління відсутня інформація щодо погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубеченський лісгосп» та зміни їх цільового призначення. Окрім того, за інформацією постійного лісокористувача ДП «Вищедубечанський лісгосп» запитувані земельні ділянки становили єдиний лісовий масив, який було штучно створено після будівництва захисної гідроспоруди - дамби Київської ГЕС з метою запобігання ерозії ґрунту.

Проте, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на виконання Указу Президента України від 7 грудня 2004 року № 171 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства» та постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 679 «Про утворення територіальних органів Державного комітету лісового господарства» наказом Державного комітету лісового господарства України від 17 червня 2004 року № 111 «Про утворення обласних управлінь лісового господарства України» з 01 січня 2005 року утворено Київське обласне управління лісового господарства.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 678 «Питання удосконалення управління лісовим та мисливським господарством» та наказу Державного комітету лісового господарства України від 03 травня 2007 року № 157 «Про ліквідацію обласних управлінь лісового господарства та утворення обласних управлінь лісового та мисливського господарства» Київське обласне управління лісового та з 13 липня 2007 року утворено Київське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1364 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» Київське обласне управління лісового та мисливського господарства перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, яке здійснює свою діяльність по даний час.

Отже, на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, не існувало, оскільки відповідний орган було створено лише 01 січня 2015 року.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17 січня 2017 року № 04-36/79, оскільки він не містить інформації, що входить до предмету доказування у цій справі (інформації щодо земельної ділянки площею 9,9439 га).

Тобто, у вказаному органі не може бути відповідної інформації, на яку посилається прокурор, оскільки його не існувало на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд повністю виконав вказівки Верховного Суду при новому розгляді справи (частина п`ята статті 411 ЦПК України).

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального і процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець