Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 127/9859/14-ц

провадження № 61-7732 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом); ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , правонаступники ОСОБА_7 ; Вінницька міська рада (відповідач за зустрічним позовом),

треті особи: управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня

2017 року у складі судді Сичука М. М., постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року, постановлених у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Лука-Мелешківська СР, сільська рада), ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держземагентства), реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (далі - реєстраційна служба),

про визнання недійсними рішень сільської ради, їх скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки

та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на підставі договорів купівлі-продажу від 29 липня 2005 року № 4598 та № 4594 вона

є власником земельних ділянок АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2000 га, їй було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯА № 923250, зареєстрований під № 010500301249.

Попереднім власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів

від 04 листопада 1997 року № 1143, був ОСОБА_9 , а власником земельної ділянки № НОМЕР_2 - ОСОБА_10 (державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року № 1416).

У 2013 році вона з`ясувала, що належна їй земельна ділянка накладається на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Останні набули право власності на земельні ділянки на підставі рішень Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року та від 25 січня 2005 року відповідно. Крім того, встановлено можливе суміщення належних

їй на праві власності земельних ділянок додатково із земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , власниками яких є ОСОБА_11 та ОСОБА_4 .

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури

Вінницької МР від 27 липня 2007 року та схеми земельних ділянок,

що знаходяться на межі міста Вінниці та села Луки-Мелешківського, належні їй земельні ділянки більшою своєю частиною знаходяться у межах міста Вінниці.

Позивач вважала, що рішення Лука-Мелешківської СР у частині передачі земельних ділянок у приватну власність вищевказаним особам

є недійсними, так як прийняті поза межами повноважень сільської ради, порушують її право власності на земельні ділянки, оскільки вона позбавлена можливості перереєструвати своє право власності на земельні ділянки, розпоряджатися ними як власник. При цьому надання

їй у власність земельних ділянок АДРЕСА_1 ,

АДРЕСА_2 , відбулося законно, а розпорядження іншими землями поза межами населеного пункту, здійснене Лука-Мелешківською СР, суперечить законодавству та знаходиться за межами повноважень сільської ради.

Державні акти на право приватної власності на землю, видані на підставі відповідних рішень сільської ради, на її думку, підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

З урахуванням наведеного та заяв про уточнення позовних вимог,

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними та скасувати: рішення 10 сесії 22 скликання

Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року у частині передачі земельної ділянки, площею 306 кв. м, у приватну власність ОСОБА_4 ,

що суміщається із земельною ділянкою належною їй на праві власності

та входить у межі міста Вінниці; рішення 14 сесії 22 скликання

Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року у частині передачі земельної ділянки, площею 585 кв. м, у приватну власність ОСОБА_3 ,

що суміщається із земельною ділянкою, належною їй на праві власності

та входить у межі міста Вінниці; рішення 20 сесії 4 скликання

Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року у частині затвердження технічної документації та видачі державного акта на земельну ділянку, площею 272 кв. м, ОСОБА_7 , що суміщається із земельною ділянкою, належною їй на праві власності та входить у межі міста Вінниці;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані: ОСОБА_4 , зареєстрований за № 146 від 26 вересня

1997 року; ОСОБА_3 , зареєстрований за № 514 від 15 липня

1998 року; ОСОБА_7 , зареєстрований за № 010582800359 від 27 травня 2008 року;

- витребувати від ОСОБА_2 на свою користь земельну ділянку

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну їй на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого

15 листопада 2005 року за № 010500301249.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом

до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради (далі - Вінницька МР), треті особи: управління Держземагентства, реєстраційна служба, про визнання незаконним та скасування державного акта.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала,

що відповідно до висновку експерта відділу оцінки майна та судових експертиз Вінницької торгово-промислової палати за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада

2015 року № ОС-180 (далі - висновок судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180), проведеної у цій справі на підставі ухвали суду першої інстанції від 10 жовтня 2014 року, встановлено часткове суміщення належної їй земельної ділянки та земельної ділянки,

яка належить ОСОБА_1 . Указане порушує її права як власника земельної ділянки.

Із цих підстав уважала незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я

ОСОБА_1 на земельні ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 із кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, а тому просила суд визнати його недійсним та скасувати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня

2015 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня

2016 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_4

до ОСОБА_1 , Вінницької МР, треті особи: управління Держземагентства, реєстраційна служба, про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, який об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня

2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого

2017 року замінено третіх осіб у справі: управління Держземагентства

на управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держгеокадастру), реєстраційну службу на Вінницьку МР в особі департаменту адміністративних послуг.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня

2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт на право приватної власності

на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1 ,

на земельну ділянку, площею 0,2000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастрові номери: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, визнано недійсним

у судовому порядку, скасовано його державну реєстрацію (рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року у справі

№ 127/4819/16-ц).

Тобто ОСОБА_1 не є власником цієї земельної ділянки, тому її права

та законні інтереси не порушені. Із цих самих підстав права та законні інтереси ОСОБА_2 також не можуть бути порушені.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі

№ 127/9859/14-ц касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В., задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-29835св18).

Верховний Суд, зокрема, зазначив, що апеляційний суд не врахував,

що достовірних відомостей про те, чи знаходяться спірні земельні ділянки

в межах міста, чи за його межами (в межах села) матеріали справи не містять і судом ці обставини не встановлені, хоча встановлення цих фактів безпосередньо впливає на вирішення спору; не встановив, чи в межах своїх повноважень діяли міська рада та виконавчий комітет сільської ради

при видачі спірних державних актів.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як правонаступників ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Останньою постановою Вінницького апеляційного судувід 18 квітня

2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Путіліна Є. В., задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня

2017 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними і скасовано:

- рішення 10 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 04 грудня

1996 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність

ОСОБА_4 ;

- рішення 14 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 30 січня

1998 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність

ОСОБА_3 ;

- рішення 20 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня

2005 року у частині затвердження ОСОБА_7 технічної документації

та видачі державного акта на земельну ділянку, площею 0,1000 га.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані:

- ОСОБА_4 , серії ВН, зареєстрований за № 146 від 26 вересня 1997 року;

- ОСОБА_3 , серії І-В № 021393, зареєстрований за № 514 від 15 липня 1998 року;

- ОСОБА_7 , серії ЯА № 397587, зареєстрований за № 010582800359

від 14 жовтня 2005 року.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого 15 листопада 2005 року за № 010500301249.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Лука-Мелешківської СР на користь ОСОБА_1 понесені

і документально підтверджені судові витрати у розмірі 45 022,32 грн.

Повернуто ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, що повернута ухвалою Апеляційного суду Вінницької області

від 10 вересня 2018 року, у розмірі 352,40 грн.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку мотивам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів,

які ґрунтувалися на висновках рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року у справі № 127/4819/16-ц, зазначив про те,

що вказане судове рішення скасовано постановою Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року (провадження № 61-908св18) із залишенням

без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 18 жовтня 2016 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2

до Вінницької МР, ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , управління Держгеокадастру, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта про право власності

на землю відмовлено.

Апеляційний суд указав, що при вирішенні спору не були перевірені доводи сторін та обставини, не надано оцінки доказам щодо фактичного розташування спірних земельних ділянок у межах міста Вінниці,

чи села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, компетенції відповідних органів місцевого самоврядування щодо розпорядження ними.

Суд апеляційної інстанції застосував норми ЦК України, ЗК України

у відповідних редакціях на час спірних правовідносин, законів України:

«Про місцеве самоврядування», «Про землеустрій», «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», врахував судову практику Верховного Суду України і вказав, що сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками,

які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту (села, селища, міста).

Судом апеляційної інстанції надано правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180,

а також іншим доказам щодо меж міста Вінниці та села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, відповідно до яких межа міста

у сторону села не змінювалася з 1962 року по 19 червня 2003 року.

При цьому відповідно до висновку експерта № ОС-390 за результатами проведеної додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року, складеного судовим експертом Вінницької торгово-промислової палати на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня

2020 року (далі - висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року № ОС-390), з урахуванням відновленої межі між містом Вінниця і селом Лука-Мелешківська, що міститься

на бланку державного акта 1962 року, усі спірні земельні ділянки розташовані в межах міста Вінниця. Цей висновок експертизи апеляційний суд визнав належним доказом, відхиливши відповідні заперечення

ОСОБА_2 щодо неналежності цього доказу, він не суперечить іншим доказам у справі.

Вищевказаними висновками судових експертиз встановлено, що спірні земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , суміщаються (накладаються) одна з одною, а також,

що вони розташовані в межах міста Вінниця. Тобто на одну і ту саму частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування претендують (заявляють права) кілька фізичних осіб, що є неможливим.

Лука-Мелешківська СР розпорядилася відповідними земельними ділянками протиправно, не в межах своєї компетенції. Оскаржуваними рішеннями Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року, від 30 січня 1998 року,

від 25 січня 2005 року порушуються права ОСОБА_1 , так як вона у зв`язку із суміщенням (накладенням) земельних ділянок, належних ОСОБА_2 (придбана у ОСОБА_7 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , із її земельними ділянками, не може внести відомості щодо них до Державного земельного кадастру, не може користуватися і розпоряджатися ними.Зазначені рішення сільської ради незаконні, а видані на їх підставі державні акти - недійсні.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки

від ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції надав оцінку підставам набуття земельних ділянок і виходив із того, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, на підставі відповідного державного акта на праві власності на земельну ділянку. Тому вимога про витребування земельної ділянки (стаття 388 ЦК України) є належним і ефективним способом судового захисту порушеного права.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про те, що вона вперше дізналася про порушення своїх прав

у 2013 році після наміру внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Указане підтверджується й листом Лука-Мелешківської СР

від 06 червня 2013 року, у якому сільська рада повідомила про отримання державних актів на земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_7 .

При цьому про обсяг своїх порушених прав ОСОБА_1 дізналася лише після проведеної відповідної судової експертизи. Тому у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування позовної давності, про що заявлялося представником ОСОБА_2 .

У даній справі спір виник між фізичною особою, яка набула у власність земельну ділянку в установленому законом порядку, і фізичними особами, яким земельні ділянки протиправно передані у власність органом місцевого самоврядування. У зв`язку з тим, що кілька фізичних осіб претендують

на одні і ті самі земельні ділянки (їх частини), неминучим є позбавлення майна одних за рахунок інших. При дотриманні балансу інтересів різних власників апеляційний суд, урахувавши положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу до Конвенції, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), виходив саме з вимог законності набуття (отримання) цих земельних ділянок.

Апеляційним судом спростовано презумпцію правомірності набуття права власності відповідачів, установлено умови для застосування статті 388

ЦК України і витребування майна від ОСОБА_2 . При цьому відповідачі

не позбавлені права захистити свої права у визначений законом спосіб (вимагати передання аналогічних земельних ділянок, відшкодування

їх вартості, повернення сплачених коштів тощо).

У зв`язку із законним набуттям права власності на земельні ділянки

ОСОБА_1 і задоволення її позовних вимог, апеляційний суд зазначив

про те, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити з вищенаведених підстав, а не з тих підстав, які викладено

у рішенні суду першої інстанції.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 02 травня

2023 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В.,

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено.

Стягнуто з Лука-Мелешківської СР на користь ОСОБА_1 понесені нею

і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 370,00 грн.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ковальової В. С., та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, наданим сторонам

на підтвердження витрат на правничу допомогу, застосував відповідні норми ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», урахував судову практику Великої Палати Верховного Суду

та Верховного Суду зі вказаного процесуального питання і зазначив

про те, що відповідні судові витрати відшкодовуються залежно

від результату задоволення позовних вимог.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення суду першої інстанції

та ухвалив нове рішення, яким її позов задовольнив, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.

Тому наявні правові підстави для стягнення з Лука-Мелешківської СР

на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 370,00 грн, які підтверджені

та співмірні. Натомість, заява про відшкодування відповідних витрат подана стороною, яка програла спір, задоволенню не підлягає.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня

2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В.,

про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 11 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами залишено

без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 звернулися

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій просять постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року

та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня

2023 року скасувати, залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , змінивши мотивувальну частину рішення. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов

ОСОБА_2 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах. Крім того, справу розглянуто судами за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі

у справі. Суди не дослідили докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Інші учасники справи судові рішення судів попередніх інстанцій

у касаційному порядку не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано всім заявникам сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

У наданий судом строк ОСОБА_3 , ОСОБА_8 надіслали матеріали

на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору кожним із заявників.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення дії постанови апеляційного суду та додаткової постанови апеляційного суду відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у задоволенні клопотання заявників про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві

Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В.,

Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року заяву судді Верховного Суду Білоконь О. В. про самовідвід задоволено. Відведено суддю

Білоконь О. В. за її заявою від участі у розгляді справи. Справу передано

для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 вересня

2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи

між суддями у зв`язку з постановленням вищевказаної ухвали.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи

між суддями від 06 вересня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю.,

Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій надав оцінку лише доводам ОСОБА_1 ,

не врахував доводи інших учасників справи, не встановив обставини,

на які інші учасники посилалися, не надав оцінку наданим сторонами доказам.

Зазначається, що сільська рада могла розпоряджатися відповідними землями. Землі міста Вінниця були винесені в натурі лише у 2015 році. Фактична межа між селом Лука-Мелешківська та містом Вінниця проходила по паркану ділянок відповідачів. При цьому ОСОБА_1 , як і попередні власники землі - ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , не користувалися земельними ділянками. Натомість, заявники касаційної скарги тривалий час законно користувалися належними їм земельними ділянками.

Крім того, питання меж населених пунктів виходить за межі приватно-правового спору. Заявники касаційної скарги, приватні особи,

не порушували права ОСОБА_1 і не можуть нести відповідальність

за винні дії сільської ради. Суд апеляційної інстанції не долучив

до матеріалів справи всі докази, надані відповідачами за первісним позовом, не врахував, що ОСОБА_1 є громадянкою Ізраїлю й у неї відсутні пільги щодо сплати земельного податку, а межі між селом Лука-Мелешківська та містом Вінниця за державним актом 1962 року в натурі

не виносилися, вони не змінювалася з 1962 року по 2003 рік. Спір з цього приводу між територіальними громадами відсутній.

Суд апеляційної інстанції надав невірну правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180

та висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи

від 29 грудня 2022 року № ОС-390, які в цілому є недостовірними доказами, так як виконані на підставі документації щодо меж міста Вінниці,

які встановлені у 2008 році, тобто після надання спірних земельних діялнок у власність. При цьому висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року № ОС-390 містить недоліки щодо порушення порядку відповідей на запитання, використаних експертом методів дослідження, програмного забезпечення, експерт не виїжджав

на місцевість, надав невірну оцінку похибці в результатах дослідження. Указують на штучність позову ОСОБА_1 , а також на «пов`язаність знайомствами в органах влади» осіб, які брали участь в отриманні нею земельної ділянки.

Судом не враховано прецедентну практику ЄСПЛ у справах щодо можливості втручання держави у право мирного володіння власником своїм майном. Заявники касаційної скарги, як добросовісні набувачі, довше користуються своїми земельними ділянками, а ОСОБА_1 з 1997 року

не користувалася земельною ділянкою. Тому апеляційний суд повинен

був урахувати давність користування сторонами спірними земельними ділянками й роз`яснити ОСОБА_1 її право на захист свого права шляхом звернення до суду з відповідним позовом до винної особи - органу місцевого самоврядування. Вказане унеможливлює застосування

до спірних правовідносин статті 388 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, скасувавши рішення сільської ради та визнавши недійсними державні акти повністю, а не в частинах.

У спірних правовідносинах наявні правові підстави для застосування позовної давності, про що було зроблено відповідну заяву представником ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 придбала земельну ділянку

ще в 2005 році, визначивши її межі та погодивши їх. Вона не довела,

що лише в 2013 році довідалася про порушення своїх прав, не повідомила причину внесення інформації про земельні ділянки до Державного земельного кадастру у 2013 році.

Вважають, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її зустрічного позову, так як державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 незаконний, як і державні акти попередніх власників.

Крім того, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір і вказавши про те,

що спірні землі знаходяться у межах міста Вінниця, безпідставно вирішив питання про права та обов`язки державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а також

не повідомив про розгляд справи ОСОБА_8 .

Заявники просять також передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В., в якому останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення апеляційного суду - без змін.

Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законні та обґрунтовані судові рішення, правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам, висновкам відповідних експертиз. Апеляційний суд вірно відхилив докази, подані відповідачами уже після надходження висновків указаних експертиз, урахував положення Конвенції та прецедентну практику ЄСПЛ. При цьому заявники касаційної скарги рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Вінницької МР від 25 грудня 1997 року

№ 1416 ОСОБА_10 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_5 . Земельна ділянка виділена для будівництва і обслуговування житлових будинків відповідно до рішення міської ради від 27 червня 1996 року № 504, що підтверджується державним актом на право приватної власності

на землю від 18 травня 1998 року (а. с. 9, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької МР від 04 листопада 1997 року № 1143 ОСОБА_12 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га. Земельна ділянка виділена для будівництва і обслуговування житлових будинків згідно з рішенням міської ради від 20 липня 1997 року № 586,

що підтверджується державним актом на право приватної власності

на землю від 16 серпня 1999 року (а. с. 10, т. 1).

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 29 липня 2005 року № 4598

та № 4594 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_10 і ОСОБА_12 земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059

(а. с. 15, 16, т. 1).

15 листопада 2005 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2000 га (а. с. 11, т. 1).

27 травня 2008 року управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 268122, площею 0,1000 га, по

АДРЕСА_6 , кадастровий номер 0520682803:02:002:0137. Підставою для цього стало рішення третейського суду від 11 квітня 2008 року у справі № 3/62-08

(а. с.14, т. 1). Указана земельна ділянка була придбана нею у ОСОБА_7 , якій вона належала на підставі рішення Лука-Мелешківської СР

від 25 січня 2005 року (а. с. 13, т. 1).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю

серії І-ВН № 021393 ОСОБА_3 на підставі рішення 14 сесії

22 скликання Луко-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року передано

у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, у межах згідно

з планом, яка розташована на території Лука-Мелешківської СР, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку

та господарських будівель.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 397587 ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,1000 га,

у межах згідно з планом, яка розташована по

АДРЕСА_6 ,

з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Указана земельна ділянка виділена ОСОБА_7 на підставі рішення 20 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року (а. с. 185, т. 1).

06 червня 2013 року Лука-Мелешківська СР у відповідь на запит

ОСОБА_1 від 17 травня 2013 року повідомила останню про осіб,

які отримали державні акти на земельні ділянки згідно з планом забудови НОМЕР_3 і НОМЕР_4 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ) (а. с. 31, т. 1).

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада

2015 року № ОС-180, проведеної на підставі ухвали суду першої інстанції

від 10 жовтня 2014 року, встановлено, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2000 га, кадастровий номер: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , частково суміщається із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, що належить на праві приватної власності

ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 268172 від 27 травня 2008 року. Площа даного суміщення становить 415,0 кв. м; площу та конфігурацію суміщення наведено у план-схемі співставлення меж земельної ділянки,

площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , земельної ділянки

площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності

ОСОБА_3 , земельної ділянки, площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0214, що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , та земельної ділянки, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059,

що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, що розташована

за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ,

частково суміщається: із земельною ділянкою для будівництва

та обслуговування жилого будинку та господарських будівель,

площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності

ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ВН № 021393 від 15 липня 1998 року, площа даного суміщення становить 957,0 кв. м; із земельною ділянкою для будівництва

і обслуговування жилого будинку та господарських будівель,

площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4

на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН від 26 вересня 1997 року, площа даного суміщення становить 544,0 кв. м. Площу та конфігурацію суміщення наведено у вищевказаному план-схемі співставлення меж земельної ділянки (а. с. 12-42, т. 2).

Відповідно до державного акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вінницької обласної Ради депутатів трудящих

від 15 грудня 1962 року, у постійне користування виконавчому комітету Вінницької міської Ради депутатів трудящих міста Вінниці Вінницької області було відведено 5 183,3 га землі згідно з наведеним у акті планом

і описом меж (а. с. 17-19, т. 1).

Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року «Про зміну меж міста Вінниці Вінницької області» було включено у межі міста Вінниця Вінницької області, у тому числі 11,2 га земель Лука-Мелешківської СР

(а. с. 20, т. 1).

На підставі вказаної постанови державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (перенесення

на місцевість) окружної межі міста Вінниці (а. с. 21-26, т. 1).

Відповідно до листа державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 09 березня 2010 року

№ 776 згідно з наявних у державному підприємстві матеріалів межа

міста Вінниці зі сторони села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, починаючи з 1962 року по 19 червня 2003 року,

не змінювалася (а. с. 27, т. 1).

Судами розглядалася справа № 127/4819/16-ц за позовом ОСОБА_2

до Вінницької МР, ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , управління Держгеокадастру, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів

купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта про право власності на землю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня

2016 року у вказаній справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької МР від 04 листопада 1997 року

№ 1143 про передачу ОСОБА_12 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_2 , площею 1000 кв. м, згідно

з рішенням від 26 липня 1996 року № 586. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 3/469, виданий

на ім`я ОСОБА_12 на земельну ділянку, площею 0,1000 га,

для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, і скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, укладений 29 липня 2005 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. 29 липня 2005 року та зареєстрований у реєстрі

за № 4594. Визнано недійсним державний акт на право власності

на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1 ,

на земельну ділянку, площею 0,2000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, скасовано його державну реєстрацію. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі

№ 127/4819/16-ц (провадження № 61-908св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року.

Висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року № ОС-390, складеного на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня 2020 року, на підставі проведеного дослідження

та наданих матеріалів справи було відображено з урахуванням державного акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 15 грудня 1962 року, межу міста Вінниці в частині її проходження відносно:

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, площею 0,10000 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ), належної ОСОБА_1 (державний акт серії ЯА № 923250 від 15 листопада 2005 року, зареєстрований за № 010500301249);

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, площею 0,10000 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 ), належної ОСОБА_1 (державний акт серії ЯА № 923250 від 15 листопада 2005 року, зареєстрований за № 010500301249);

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, площею 0,1000 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_2 (державний акт серії ЯЖ

№ 268172 від 27 травня 2008 року, зареєстрований за № 010882800288);

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, що розташована

за адресою: АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_4 (державний акт серії ВН № 021393 від 26 вересня 1997, зареєстрований

за № 146), згідно з меж, визначених «Технічною документацією

із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:

АДРЕСА_6 , виконаною товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний альянс» у 2019 році;

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520682800:02:002:0733, площею 0,1000 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_3 (державний акт серії І-ВН № 021393 від 15 липня 1998 року, зареєстрований за № 514), що графічно відображено на план-схемах у додатках 6, 7 до висновку (а. с. 136, 137, т. 8).

З урахуванням відновленої межі між містом Вінниця і селом Лука-Мелешківська, що міститься на бланку державного акта 1962 року, вищевказані земельні ділянки розташовані в межах міста Вінниця

(а. с. 111-140, т. 8).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,

що регулює спірні відносини.

Щодо вирішення спору по суті

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася

до суду з позовом до Лука-Мелешківської СР, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: управління Держгеокадастру, департамент адміністративних послуг Вінницької МР, про визнання недійсними рішень сільської ради, їх скасування, визнання недійсними державних актів

на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки.

Указаний позов обґрунтовано тим, що сільська рада незаконно розпорядилася земельними ділянками поза межами населеного пункту

та передала їх у власність приватних осіб, й ці земельні ділянки накладаються на земельну ділянку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання

не може користуватися земельними ділянками.

У свою чергу, ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом

до ОСОБА_1 , Вінницької МР, треті особи: управління Держгеокадастру, департамент адміністративних послуг Вінницької МР, у якому просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності

на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1

на земельні ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 із кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059.

Зустрічний позов мотивовано встановленим фактом суміщення їхніх земельних ділянок.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування

та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю

або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості)

і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами,

які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Питання виникнення права на земельну ділянку й оформлення речових прав на земельну ділянку врегульовано й положеннями статей 125,

126 ЗК України.

Власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право (статті 16, 386, 391 ЦК України).

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки

або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,

і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, підставою для задоволення позову власника чи користувача є встановлення факту порушення його прав та існування перешкод у здійсненні ним цих прав.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, застосували вищевказані норми матеріального права й урахували, що судами розглядалася справа

№ 127/4819/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Вінницької МР, ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , управління Держгеокадастру, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки

та державного акта про право власності на землю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня

2016 року у вказаній справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької МР від 04 листопада 1997 року

№ 1143 про передачу ОСОБА_12 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_2 , площею 1 000,00 кв. м, згідно

з рішенням від 26 липня 1996 року № 586. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 3/469, виданий

на ім`я ОСОБА_12 на земельну ділянку, площею 0,1000 га,

для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, і скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, укладений 29 липня 2005 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. 29 липня 2005 року та зареєстрований у реєстрі

за № 4594. Визнано недійсним державний акт на право власності

на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1 ,

на земельну ділянку, площею 0,2000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, скасовано його державну реєстрацію. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів саме з урахуванням вищезазначеного судового рішення апеляційного суду у справі № 127/4819/16-ц.

Проте, постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі

№ 127/4819/16-ц (провадження № 61-908св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції,

з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, врахував указане й, вирішуючи спір, зазначив, що для правильного вирішення справи правове значення мають обставини знаходження спірних земельних ділянок - у межах, чи поза межами населеного пункту, якого саме, а також суміщення (накладення) земельних ділянок, які відповідно

до правовстановлюючих документів належать різним особам.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 173 ЗК України (тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі,

що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті

від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються

і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно

до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 174 ЗК України рішення

про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Згідно з пунктом 26 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних рад входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом.

Крім того, нормами ЗК України 1990 року також було закріплено, що межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України. Включення земельних ділянок до межі міста не тягне

за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно

до статті 31 цього Кодексу (стаття 63).

Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планування та забудови даного населеного пункту (стаття 65 указаного Закону).

Отже, межі населеного пункту повинні встановлюватися та/або змінюватися рішенням відповідного компетентного органу або на підставі інших правових документів, виготовлених та/або прийнятих компетентними органами відповідно до законодавства, що діяло на час утворення населеного пункту та/або зміни його меж.

Крім того, статтею 46 Закону України «Про землеустрій» передбачено,

що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проєкти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.

Відповідно до статті 176 ЗК України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

Проте, чинними на час розгляду справи нормативно-правовими актами

не затверджено форми та порядку видачі державних актів України на межі адміністративно-територіальних утворень.

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» закріплено, що установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно

до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України

до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни

та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності

за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом,

або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами

та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 122 цього Кодексу визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування

із земель комунальної власності відповідних територіальних громад

для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про основи містобудування», визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації

та планів земельно-господарського устрою.

З урахуванням указаних норм права та норм ЗК України, Закону України

«Про планування і забудову територій», сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту

(села, селища, міста).

Межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло

на час утворення населеного пункту або зміни його меж.

Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натурі

(на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру

(АС ДЗК), якщо межі населеного пункту не були встановлені/змінені

у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/або зміни меж.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2686цс16 і є незмінною.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір у відповідній частині, суд апеляційної інстанції застосував вищевказані норми матеріального права й надав правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року

№ ОС-180, проведеної на підставі ухвали суду першої інстанції від 10 жовтня 2014 року, а також іншим доказам щодо визначення меж міста Вінниця

та села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області.

Зокрема, відповідно до державного акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 15 грудня 1962 року, у постійне користування виконавчому комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих міста Вінниці Вінницької області було відведено 5 183,3 га землі згідно з наведеним в акті планом і описом меж.

Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року № 1014-IV

«Про зміну меж міста Вінниця Вінницької області» було включено

у межі міста Вінниця 11,2 га земель Лука-Мелешківської СР, на підставі чого державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було виготовлено технічну документацію

із землеустрою щодо встановлення (перенесення на місцевість) окружної межі міста Вінниці. Відповідно до листа цього державного підприємства

від 09 березня 2010 року № 776 межа міста Вінниці зі сторони

села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, починаючи

з 1962 року по 19 червня 2003 року, не змінювалася.

Експертом було виготовлено план-схему проходження межі населених пунктів міста Вінниця та села Лука-Мелешківська по спірних земельних ділянкам й відображено межу між містом Вінницею та селом Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області згідно з даних, наданих указаним державним підприємством.

Крім того, відповідно до висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року № ОС-390 (а. с. 111-140, т. 8), складеного на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня 2020 року,

було відображено межу міста Вінниця в частині її проходження відносно спірних земельних ділянок із урахуванням державного акта на право користування землею від 15 грудня 1962 року.

У цьому висновку вказано, що, з урахуванням відновленої межі

між містом Вінниця і селом Лука-Мелешківська, що міститься на бланку державного акта 1962 року, усі спірні земельні ділянки розташовані

в межах міста Вінниця.

Суд апеляційної інстанції визнав цей висновок експертизи належним

і допустимим доказом, відхиливши заперечення представника ОСОБА_2

у цій частині.

Разом із цим, Верховий Суд зазначає, що указаним висновкам необхідно надавати оцінку як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, наданими сторонами, та їхніми доводами (стаття 89 ЦПК України). На вказаному зазначено і в касаційній скарзі.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції фактично обмежився висновками про те, що всі спірні земельні ділянки знаходяться в межах міста Вінниця.

Проте, суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував:

чи знаходилися спірні земельні ділянки в межах міста, чи за його межами

(у межах села) на момент надання земельних ділянок у власність фізичним особам; де саме проходила/проходить межа між населеними пунктами;

не встановив, чи в межах своїх повноважень діяли як міська рада,

так і виконавчий комітет сільської ради при видачі спірних державних актів.

Питання правомочності сільської ради щодо надання земельних діялянок

у власність приватним особам судом апеляційної інстанції фактично

не досліджувалося. При цьому це питання повинно досліджуватися саме

на час надання спірних земельних ділянок у власність приватним особам.

Саме з цих правових підстав, у тому числі, Верховний Суд скасував попереднє судове рішення апеляційного суду у цій справі й направив справу на новий апеляційний розгляд. А в силу положень частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції,

є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження

№ 14-20цс21).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13

ЦПК України).

Тобто, вирішуючи відповідний спір, суд повинен виходити також із оцінки позовних вимог заявника, ефективності обраного позивачем способу судового захисту порушеного права.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів і забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

У пунктах 8, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України,

і обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації,

яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції).

Створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів

на етапі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення обох зазначених принципів.

Cуд апеляційної інстанції, повторно переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не врахував вищенаведеного й не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Апеляційний суд зробив загальні висновки про те, що сільська рада розпорядилася земельними ділянками протиправно. Проте,

без попереднього встановлення вищевказаних обставин та надання належної правової оцінки доказам у їх сукупності такі висновки

є передчасними.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку доводам відповідачів за первісним позовом про те, що останні протягом тривалого проміжку часу активно користувалися земельними ділянками, навідміну від ОСОБА_1 , яка своєю земельною ділянкою

не користувалася та не проявляла зацікавленості до неї.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня

2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-203цс21) зазначено,

що для того, щоб захід втручання у право мирного володіння земельною ділянкою узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу

до Конвенції, мало встановити лише те, що виділення такої ділянки

у приватну власність не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті,

а також, чи є втручання у право мирного володіння земельною ділянкою

за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатаю Верховного Суду

і в постанові від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження

№ 12-32гс22).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, з урахуванням вищенаведеного, суду апелеційної інстанції необхідно було з`ясувати,

чи переслідує у даному випадку втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном легітимну мету, яка випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету»

та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність

у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання

має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності

є непорушним.

Конституційний принцип непорушності права власності закріплено

і вищевказаними нормами ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки у цій частині, пославшись на те, що у цій справі спір виник між фізичними особами.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно,

яка означає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку доводам відповідачів

про те, що вони є добросовісними набувачами земельних ділянок

і задоволення позову ОСОБА_1 є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала,

що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388

ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу

до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, дійти висновку про наявність підстав для втручання

у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин

та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше

як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків

чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу

до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити

у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява

№ 19336/04), § 166-168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те,

чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також,

чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу

в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно

із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням,

й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний

і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку

з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява

№ 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати

з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункт 100)).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження

№ 12-32гс22), щодо сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, за наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування).

При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно

із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України (пункт 8.45).

Щодо способу судового захисту

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, задовольнив первісний позов ОСОБА_1 і, у тому числі, скасував відповідні рішення сільської ради, визнав недійсними видані на їх підставі державні акти. Хоча одночасно

і витребував від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку.

Проте, апеляційний суд не врахував, що статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав

та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,

та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право

або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду

та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права

чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження

№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року

у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити

до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом

або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним

та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення

про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19,

від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження

№ 12-61гс21 (пункт 148)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,

без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише

у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу

та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування

з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення

до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною

у спорі про витребування земельних ділянок (пункт 67 вищевказаної постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу,

що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду

про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме

за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387

і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник

з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило

у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів,

що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року

у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня

2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19),

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року

у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19),

від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження

№ 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала, що право

на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник,

так і законний користувач майна (постанови: від 18 квітня 2023 року

у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22; від 04 липня 2023 року

у справі № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що при розгляді спорів

про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном,

а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало

у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду

від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження

№ 61-29040св18)).

Таким чином, суд апеляцінйої інстанції, вирішуючи первісний позов

ОСОБА_1 , не надав належної правової оцінки позовним вимогам останньої у контексті обраного нею способу судового захисту порушеного права, задовольнивши одночасно й позовні вимоги про скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності

на землю і витребування земельної ділянки. Апеляційний суд, у порушення вищенаведених норм права та судової практики, не з`ясував, чи відповідає такий спосіб судового захисту змісту порушеного права та характеру правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не надав оцінку

їх ефективності, а право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення

та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Щодо позовної давності

Касаційна скарга містить доводи про наявність правових підстав

для застосування позовної давності до спірних правовідносин,

про що представником ОСОБА_2 було зроблено відповідну заяву в суді першої інстанції (а. с. 218, т. 1).

Питання позовної давності регламентовано Главою 19 ЦК України.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності,

про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено

без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною

у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов

не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку

з пропуском строку позовної давності . У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача

у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся

до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження

№ 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та інших.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вона дізналася про порушення своїх прав у 2013 році, після звернення до управління Держземагентства із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про належну їй земельну ділянку.

У свою чергу, представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальова В. С., у поданій до суду першої інстанції заяві про застосування позовної давності вказувала, що ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення своїх прав раніше, посилаючись на те, що на земельній ділянці, яку ОСОБА_1 вважає своєю, сформовані земельні ділянки, належні відповідачам, якими останні користуються.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання позовної давності,

не надав належну правову оцінку відповідним доводам, формально вказавши про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про те, коли вона вперше дізналася про порушення своїх прав (2013 рік).

У касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 придбала земельну ділянку ще в 2005 році, визначивши її межі та погодивши їх. Проте з позовом у цій справі звернулася до суду лише у травні 2014 року. Вона не довела,

що лише в 2013 році довідалася про порушення своїх прав, не повідомила причину внесення інформації про земельні ділянки до Державного земельного кадастру у 2013 році.

Верховний Суд уважає, що висновки апеляційного суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях, що заборонено вимогами процесуального закону, так як на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

При цьому Верховний Суд додатково звертає увагу, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою

до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

З огляду на це, у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні

не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те,

чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 391/1217/14-ц (провадження № 61-11197сво18).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася

до суду з позовом до декількох відповідачів, у тому числі фізичних осіб,

з окремими позовними вимогами до кожного з них.

Заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції було подано одним із відповідачів - ОСОБА_2 .

У даній справі апеляційний суд зробив передчасні висновки про відсутність правових підстав для застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Суд першочергово повинен з`ясувати, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду й, якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності.

Висновки за результатом розгляду справи

З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги. Висновки суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору є передчасними.

Суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи

та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411

ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд ураховує, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується заявниками касаційної скарги повністю, тобто і в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . Вирішення зустрічного позову залежить від правильних висновків за результатом розгляду первісного позову.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі заявники просять передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, так як справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати

або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики

в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне

для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу

між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявниками не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, відповідне клопотання у прохальній частині касаційної скарги у розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами,

що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому

у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення

та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Оскільки постанова апеляційного суду по суті вирішення спору підлягає скасуванню, то додаткове судове рішення апеляційного суду, яким вирішено питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, підлягає також скасуванню.

Вирішення питання витрат на правову допомогу залежить від вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року

та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня

2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець