Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 750/52/22

провадження № 61-6930св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернігівська загальноосвітня школи I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі - Чернігівська ЗОШ I-III ступенів № 27) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює в Чернігівській ЗОШ I-III ступенів № 27 з 06 березня 2007 року асистентом вчителя.

Відповідно до наказу № 44-к від 04 листопада 2021 року її було відсторонено від виконання роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Підставою відсторонення стала відсутність документів, що підтверджують щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, не підтвердження працівником абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

З наказом позивач не погоджується, вважає його протизаконним та таким, що грубо порушує її права.

У відповідача відсутні докази того, що позивач якимось чином ухиляється від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади.

Ні трудовим договором, ні посадовою інструкцією не передбачено обов`язку працівника надавати документи на підтвердження медичних маніпуляцій, в тому, числі щеплення.

Відповідач відсторонив ОСОБА_1 від роботи за власною ініціативою, оскільки обов`язок такого відсторонення без подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи був відсутній, в розумінні статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», хоча мав дати позивачу можливість працювати в дистанційному режимі, застосувавши положення статті 4 Закону України «Про освіту», статті 60-2 КЗпП України.

На думку позивача, оспорюваний наказ є незаконним з наступних підстав:

за відсутності встановлення в законному порядку обов`язковості профілактичних щеплень проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;

порушення самої процедури відсторонення, що визначено пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»;

відсутність обов`язку працівника повідомляти щодо проходження/не проходження вакцинації проти хвороби COVID-19, з урахуванням приписів статей 32, 34 Конституції України, статті 6 Європейської хартії пацієнтів, статті 286 ЦК України, статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 11 Закону України «Про інформацію»;

непропорційності (несправедливості) міри втручання держави у права позивача як людини і громадянина України, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, за можливості альтернативи до відсторонення, а саме, переведення позивача на дистанційну форму роботи.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила:

визнати незаконним і скасувати наказ Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27 від 04 листопада 2021 року № 44-к про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати;

стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради середній заробіток у розмірі 17 108,13 грн за час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року у складі судді Супруна О. П., позов ОСОБА_1 до Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27 від 04 листопада 2021 року № 44-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 04 листопада 2021 року № 44-к у розмірі 23 586,60 грн, виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 800,00 грн.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 192,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

відсторонення від роботи може бути реалізовано виключно на підставі закону, а не підзаконних актів у вигляді чи то постанови Кабінету Міністрів України, чи то наказу окремого Міністерства, оскільки безумовно є втручанням у права людини на працю та заробіток працею на життя шляхом його обмеження, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України. За змістом статті 75, пункту 3 статті 85 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить, зокрема, прийняття законів. Рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України, у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд вирішує даний спір на підставі положень статей 43, 64, 92 Конституції України, констатуючи відсутність у правовому полі України закону, який би наділяв роботодавців правом відсторонювати від роботи працівників за відмову від вакцинації проти COVID-19;

у цій справі йдеться не про повноваження втручання держави у право на повагу до приватного життя позивача шляхом встановлення обов`язку проходження вакцинації, а про спосіб втручання у право позивача на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, який, на думку суду, не відповідає вимогам законодавства України;

за таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 04 листопада 2021 року № 44-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати підлягають задоволенню;

у випадку незаконного відсторонення від роботи підлягає стягненню саме середній заробіток, а не заробітна плата, які є різними за своєю правовою природою, на що вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня у справі № 910/4518/16. У відзиві Управління освіти Чернігівської міської ради зазначено, і що не заперечувалось позивачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 413,80 грн. Таким чином, середній заробіток за час відсторонення від роботи (57 робочих днів за період з 08 листопада 2021 року по 30 січня 2022 року) складає 23 586,60 грн (413,80 грн х 57 робочих днів), виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави;

правничу допомогу позивачеві надавала адвокат Коваленко А. С. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 09 лютого 2022 року № 2. Згідно акту прийняття-передачі наданих послуг від 05 липня 2022 року загальна вартість правової (правничої) допомоги становить 4 000,00 грн. З урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, принципів розумності та справедливості, а також необґрунтованості заперечень відповідачів щодо розміру витрат на правничу допомогу, вказані витрати співмірні зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27 задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

за характером виконуваних обов`язків асистента вчителя, які пов`язані з безпосередніми контактами з дітьми з особливими освітніми потребами, позивач підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після ознайомлення з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» необхідних документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не надала, у зв`язку з чим роботодавець обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від виконання роботи до усунення причин, які його зумовили;

у даному випадку держава, встановивши відсторонення від виконання обов`язків педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі, й самих дітей. Право позивача на працю у загальноосвітньому навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач не надала документи на підтвердження наявності обов`язкового щеплення або наявності протипоказань до нього. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві;

за таких обставин керівник загальноосвітнього навчального закладу правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи;

оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи (у задоволенні якої відмовлено), то відповідно відсутні підстави і для її задоволення;

у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відсутні підстави і для стягнення з відповідача судового збору та витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу,у якій просить відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасувати, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 серпня 2022 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права;

необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 та застосованому судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

апеляційний суд не з`ясував, чи було відсторонення позивача від роботи нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя, не з`ясував дійсну кількість її соціальних контактів по роботі, з урахуванням того, що робота позивача пов`язана з навчальним процесом дітей з особливими освітніми потребами, яких на момент відсторонення було троє, не з`ясував та не надав належної оцінки можливості встановлення для неї дистанційної форми роботи згідно зі статтею 60-2 КЗпП України, статі 4 Закону України «Про освіту», не надав належної оцінки обставинам справи та неправильно скасував рішення першої інстанції і відмовив у задоволенні позовних вимог;

позивач виконує посадові обов`язки асистента вчителя у класі, де навчається троє дітей з особливими потребами. В період дистанційного навчання, на які декілька разів переходив учбовий заклад в період пандемії, всі свої посадові обов`язки без будь-яких перешкод вона виконувала через платформу дистанційної освіти, де мала окрему вкладку «Асистент вчителя». Крім того, постійно була на зв`язку як з самим вчителем, так і з дітьми та їхніми батьками за допомогою телекомунікаційних засобів;

за відсутності в роботодавця належно оформленого подання відповідної посадової особи відсторонення від роботи (виконання робіт) працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, є незаконним;

відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що при відстороненні позивача від роботи у зв`язку з відсутністю у неї щеплення проти COVID-19дотримано вимоги статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового підтвердження лікаря про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, а також вимог частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Позиція інших учасників справи

У червні 2023 року Управління освіти Чернігівської міської ради подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

позивач не надала належних та достовірних доказів, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою до вакцинування;

вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації не є втручанням у приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до пій ватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини;

ОСОБА_1 до моменту відсторонення працювала на посаді асистента вчителя Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27. Відповідно до посадової інструкції асистент вчителя надає допомогу вчителю у проведенні навчальних занять у класах, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, тобто безпосередньо у приміщенні закладу освіти;

встановлення для працівника дистанційної роботи тягне за собою переведення на таке навчання учнів, однак, без згоди батьків. У такому випадку може мати місце така ситуація: діти на певні навчальні заняття приходять до школи, а на інші - йдуть додому. Керівник закладу загальної середньої освіти, застосовуючи до працівника менш суворих заходів, ніж відсторонення від роботи, при цьому порушує наказ Міністерства освіти і науки від 08 вересня 2020 року № 1115. Фактично керівник закладу освіти може встановити дистанційну роботу для працівника у випадках, коли заклад освіти не може працювати у звичайному форматі через відсутність облаштованої у закладі споруди цивільного захисту, або коли вчителя тарифіковано на класи, у яких навчання відбувається дистанційно. Позивач на дистанційні класи у 2021/2022 навчальному році тарифікована не була;

у 2021/2022 навчальному році освітній процес у Чернігівській ЗОШ I-III ступенів № 27 був організований наступним чином:

з 01 вересня 2021 року по 31 жовтня 2021 року - у звичайному форматі;

з 01 листопада 2021 року по 28 листопада 2021 року - для учнів 1-4 класів в очному форматі (лише окремі предмети проводяться з використанням технологій дистанційного навчання), для учнів 5-11 класів - у дистанційному,

з 29 листопада 2021 року по 25 січня 2022 року - у звичайному форматі;

з 25 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року - з використанням технологій дистанційного навчання для учнів 1-11 класів;

обов`язковість щеплень для освітян обумовлена постійними контактами з учнями, батьками та іншими співробітниками закладу освіти.

У червні 2023 року Чернігівська ЗОШ I-III ступенів № 27 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

позивачем документів про проходження вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не було пред`явлено роботодавцю, а тому у директора школи не було підстав для допуску позивача до роботи з 08 листопада 2021 року;

станом на 01 вересня 2022 року у Чернігівська ЗОШ I-III ступенів № 27 навчалося 761 учнів. Обов`язковість щеплень для освітян обумовлена постійними контактами з учнями, батьками та іншими співробітниками закладу освіти;

відповідно до посадової інструкції асистент вчителя надає допомогу вчителю у проведенні навчальних занять у класах, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, тобто безпосередньо у приміщенні закладу освіти;

фактично небажання вчителя пройти вакцинацію не є правовою підставою для примусового переведення учнів на дистанційне навчання та встановлення для працівника дистанційної форми роботи, оскільки згідно статті 53 Конституції України кожен має право на освіту, а на заклад загальної середньої освіти покладено безпосередній обов`язок забезпечити його реалізацію.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі № 750/52/22; витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2023 року справа № 750/52/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року справу № 750/52/22 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 травня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює в Чернігівській ЗОШ I-III ступенів № 27 на посаді асистента вчителя.

Згідно з листом-ознайомленням позивач ознайомлена з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до наказу № 251 від 02 листопада 2021 року Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27 на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Вказаних документів позивачем не пред`явлено, що підтверджується актом від 03 листопада 2021 року.

Наказом № 44-к від 04 листопада 2021 року Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27 відсторонено ОСОБА_1 від виконання роботи за посадою асистента вчителя з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Наказом Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 від 28 січня 2022 року № 02-07/2-к наказано ОСОБА_1 приступити до виконання роботи за посадою асистента вчителя з 31 січня 2022 року у зв`язку з усуненням причин, що зумовили відсторонення.

Відповідно до посадової інструкції асистента вчителя № 20.1, затвердженої 18 вересня 2017 року директором Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 22 листопада 2019 року, основним напрямом діяльності асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням є адаптація змісту та методів навчання до можливостей і потреб дітей з особливими освітніми потребами; застосування під час уроків системи корекційних заходів, спрямованих на опанування дітьми з особливими освітніми потребами навчального матеріалу; асистент вчителя разом із вчителем класу здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, зокрема: проводить навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, використовуючи різноманітні форми роботи та запроваджуючи ефективні форми їх проведення; допомагає дітям з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання; залучає дітей з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці; надає допомогу дітям з особливими освітніми потребами в облаштуванні робочих місць; спостерігає за дитиною з особливими освітніми потребами з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб; разом із вчителем класу надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб дітей з особливими освітніми потребами; сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану; стимулює розвиток соціальної активності дітей з особливими освітніми потребами, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, шляхом залучення цих дітей до участі у науковій, технічній, художній творчості; створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому для дітей з особливими освітніми потребами.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

[…]

«застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

[…]

При розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що її відсторонення від роботи з 04 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує її право на працю;

суди встановили, що ОСОБА_1 працює в Чернігівській ЗОШ I-III ступенів № 27 на посаді асистента вчителя;

наказом № 44-к від 04 листопада 2021 року Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27 відсторонено ОСОБА_1 від виконання роботи за посадою асистента вчителя з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати;

суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили обставини справи, не з`ясували, чи була запроваджена у Чернігівської ЗОШ I-III ступенів № 27 на момент відсторонення позивача від роботи дистанційна форма навчання, на якій формі навчання знаходилися діти з особливими освітніми потребами, чи була у роботодавця об`єктивна можливість організації для позивача дистанційної роботи.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) наголосила на тому, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасувати.

Справу № 750/52/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції скасовані рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук