ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1866/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Харламов Д.І.,

відповідача - Букін С.М.,

третьої особи - Щелкунова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автомобіліст-3"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2023 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автомобіліст-3"

до Виконавчого комітету Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія"

про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автомобіліст-3" (далі - Позивач, ОСББ "Автомобіліст-3") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - Відповідач, Виконком) про визнання незаконним рішення Виконкому від 11.02.2022 №40/1 "Про закріплення на праві господарського відання за Запорізьким комунальним автотранспортним підприємством 082801 "Комунсантрансекологія" контейнерних майданчиків для твердих побутових відходів" в частині контейнерного майданчику для твердих побутових відходів, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 28.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач незаконно прийняв рішення і розпорядився вищезазначеним контейнерним майданчиком, передавши його в господарське відання третій особі, не врахувавши, що вказане майно є спільною сумісною власністю мешканців багатоквартирного будинку ОСББ "Автомобіліст-3".

Крім того, Позивач зазначив, що з відкритих джерел інформації йому стало відомо, що третя особа не здійснює управління цим майном, а виставила право оренди цим контейнерним майданчиком на аукціон, що у подальшому може призвести до витрат мешканців будинку на сплату орендних платежів за обслуговування цього контейнерного майданчику.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.09.2022, серед іншого залучено до участі у справі №908/1866/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" (далі - ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія", Третя особа).

2.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у справі №908/1866/22 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.02.2022 №40/1 "Про закріплення на праві господарського відання за Запорізьким комунальним автотранспортним підприємством 082801 "Комунсантрансекологія" контейнерних майданчиків для твердих побутових відходів" в частині контейнерного майданчику для твердих побутових відходів, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 28. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірне рішення, яким Виконавчий комітет Запорізької міської ради вирішив передати в оперативне відання Третій особі контейнерний майданчик, розташований за адресою м. Запоріжжя вул. Європейська, 28, суперечить вимогам закону, оскільки Відповідач розпорядився спільним майном мешканців багатоквартирного будинку ОСББ "Автомобіліст-3", порушивши право власності співвласників квартир багатоквартирного будинку.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2023 у справі №908/1866/22 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що контейнерний майданчик розміщений біля багатоквартирного будинку за адресою м. Запоріжжя вул. Європейська, 28, за відсутністю акта, що посвідчує право власності або постійного користування такою земельною ділянкою та без належного дозволу на розміщення цього об`єкта, дійшов висновку про відсутність підстав вважати доведеним факт належності спірного контейнерного майданчику на праві спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ОСББ "Автомобіліст-3" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №906/1227/19 (щодо застосування положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду") та від 25.05.2022 у справі №916/569/21 (щодо питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками).

3.3. Також, обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та частини другої статті 382 Цивільного кодексу України стосовно належності на праві власності співвласникам багатоквартирного житлового будинку контейнерного майданчику, який побудований біля такого багатоквартирного будинку та необхідний для задоволення побутових потреб його співвласників (збирання твердих побутових відходів).

3.4. Відповідач та Третя особа у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 11.02.2022 Виконкомом прийнято рішення №40/1 "Про закріплення на праві господарського відання за Запорізьким комунальним автотранспортним підприємством 082801 "Комунсантрансекологія" контейнерних майданчиків для твердих побутових відходів", яким закріплено на праві господарського відання за ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія" контейнерні майданчики для твердих побутових відходів згідно з додатком до рішення, відповідно до пункту 57 якого входить і майданчик по вул. Європейська, 28 в м.Запоріжжі.

4.2. Відповідно до пункту 2 вищезазначеного рішення ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія" доручено забезпечити відповідний облік майна та звітувати.

4.3. Рішення мотивовано посиланням на статті 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтю 136 Господарського кодексу України.

4.4. ОСББ "Автомобіліст-3" зареєстровано за адресою м. Запоріжжя вул. Європейська буд. 28, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань від 19.06.2019.

4.5. Пунктом 4 розділу 11 статуту ОСББ "Автомобіліст-3", затвердженого установчими зборами ОСББ, протокол від 18.05.2019, передбачено право ОСББ визначати порядок використання спільного майна мешканців ОСББ.

4.6. Позивач зазначає, що 20.08.2022 йому стало відомо, що ТОВ "Публічні процедури" проводить аукціон, лот з оренди "Контейнерні майданчики під розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів, які розміщено на території м. Запоріжжя", замовник ЗКАТП082801 "Комунсантрансекологія". До оголошення додано документ "Дислокація контейнерних майданчиків", з якого вбачається, що на відкриті торги виставлено і контейнерний майданчик, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська 28.

4.7. Позивач вважає, що рішення Виконкому від 11.02.2022 №40/1 "Про закріплення на праві господарського відання за Запорізьким комунальним автотранспортним підприємством 082801 "Комунсантрансекологія" контейнерних майданчиків для твердих побутових відходів" в частині контейнерного майданчику для твердих побутових відходів, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 28 порушує право спільної сумісної власності мешканців багатоквартирного будинку ОСББ "Автомобіліст-3", у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Спір у справі, що розглядається фактично виник щодо наявності повноважень у органу місцевого самоврядування права на розпорядження контейнерним майданчиком для збору твердих побутових відходів, який на думку ОСББ "Автомобіліст-3" розташований на його прибудинковій території, створювався та призначений саме для обслуговування мешканців будинку за адресою вул. Європейська буд. 28.

5.3. За змістом частини першої статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

5.4. Положеннями частини першої статті 10, частин першої, другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

5.5. Відповідно до частини шостої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

5.6. За приписами статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

5.7. За змістом частин першої, другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

5.8. Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

5.9. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, саме виконавчі комітети наділені повноваженнями щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності відповідно до закону, проте вилучення об`єктів права комунальної власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу є можливим лише у випадках, передбачених законом.

5.10. Таким чином, Відповідач вважає, що спірне майно "контейнерний майданчик" є комунальною власністю, індивідуально визначеним майном, яке було правомірно закріплено за Третьою особою, яка в подальшому і прийняла рішення про його передачу в оренду шляхом проведення аукціону, що і було підтверджено їх представниками в судовому засіданні під час касаційного розгляду справи.

5.11. В свою чергу, оскільки зазначене майно перебуває на прибудинковій території ОСББ "Автомобіліст-3", воно з такими діями не погоджується вважаючи спірне майно таким, що є спільним майном багатоквартирного будинку яке належить усім власникам квартир та нежитлових приміщень у ньому на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

5.12. Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

5.13. Положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

5.14. За змістом статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

5.15. Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" регламентовано особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

5.16. За визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону, прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6).

5.17. Частиною другою статті 4 цього Закону передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

5.18. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

5.19. Положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

5.20. У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

При цьому мотивуючи своє рішення Конституційний Суду України наголосив, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

5.21. Крім того, колегія суддів звертається також і до іншого рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №1-2/2004 в якому він дійшов висновку про те, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

5.22. Суд також враховує, що спірні правовідносин є складними і стосуються питань права власності, поводження з відходами, благоустрою, надання комунальних послуг тощо, а отже законодавець в залежності від їх характеру оперує поняттями "земельна ділянка", "прибудинкова територія", "прилегла територія", що необхідно враховувати при вирішенні цього спору.

5.23. Згідно з вимогами частини першої статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, прибудинкові території.

В свою чергу, елементами (частинами) об`єктів благоустрою, відповідно до статті 21 вказаного Закону, є, у тому числі, будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів.

5.24. Статтею 23 цього ж Закону визначено, що до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.

Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, норм і правил.

5.25. Водночас, стосовно багатоквартирних житлових будинків у статті 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" зазначено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

5.26. Відповідно до статті 35-1 Закону України "Про відходи" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) проектування житлових будинків передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для розподільного збирання і зберігання побутових відходів.

5.27. Разом з тим, колегія суддів враховує, що 09.07.2023 набрав чинності Закон України "Про управління відходами" від 20.06.2022 № 2320-IX, яким в статті 30 збережено зазначений підхід та передбачено, що:

органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами (частина перша) та

під час проектування житлових та нежитлових будинків передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання побутових відходів, урн для збирання побутових відходів. Житлові масиви і внутрішньодворові території, дороги загального користування, зупинки громадського транспорту та інші об`єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками (частина четверта).

5.28. Вимоги, які необхідно враховувати під час проектування, будівництва та утримання контейнерних майданчиків, встановлено національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 "Настанова з улаштування контейнерних майданчиків", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.10.2013 № 506 (далі - ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013) .

5.29. Пунктом 4.4 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 встановлено, що місця розміщення контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

5.30. Відповідно до п. 4.5 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових будівель, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше ніж 20 м.

5.31. У відповідності до пункту 2.8. "Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць", які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145 (далі - Санітарні норми) контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менш 20 метрів.

5.32. Пунктом 2.9 Санітарних норм, передбачено, що місця розташування контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

5.33. З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що контейнерні майданчики для твердих побутових відходів, які розташовані на прибудинкових територіях житлових будинків є спільною сумісною власністю мешканців будинку. Особливістю правового статусу цих споруд є те, що вони є спільною сумісною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на зазначені споруди не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій, що виключає набуття будь-якою іншою особою права власності на такі споруди.

При цьому факт розміщення спірного контейнерного майданчика на прибудинковій території багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 28, підтверджується змістом оскаржуваного рішення Відповідача.

Також учасниками справи не заперечувалось, що вказаний контейнерний майданчик планувався для обслуговування будинку за адресою вул. Європейська, буд. 28, використовується саме мешканцями створеного у ньому ОСББ, не наводилось аргументів, що він обслуговує мешканців декількох будинків та/або організацій.

5.34. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання господарського суду апеляційної інстанції на правові висновки, які містяться у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №922/3461/17, оскільки предметом спору у ній були вимоги про визнання права спільної сумісної власності на огорожу біля будинку та визнання протиправним та скасування пункту "Переліку самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова".

Зазначені вимоги обґрунтовувались тим, що позивач не погоджувався з рішення виконавчого комітету міської ради в частині п. 15 додатку до зазначеного рішення "Перелік самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова" щодо звільнення території міста Харкова від самовільно розміщеного об`єкта - малої архітектурної форми (огорожі) біля будинку шляхом демонтажу зазначеного об`єкта.

При цьому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що беручи до уваги положення ст. 42 ЗК України, відповідно до яких розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належного оформлення прибудинкової території, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що позивачем не доведено факту набуття права власності на спірну металеву огорожу.

5.35. Натомість у цій справі орган місцевого самоврядування не тільки не посилався на самовільне розміщення спірного контейнерного майданчика, а і наголошував на законності як його розміщення, так і його статусі як індивідуально визначеного майна.

5.36. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.37. Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.38. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

5.39. Установлені місцевим господарським судом та не заперечені учасниками справи фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що Відповідач оскаржуваним рішенням від 11.02.2022 №40/1 розпорядився спільним майном мешканців багатоквартирного будинку ОСББ "Автомобіліст-3", порушивши право власності співвласників квартир багатоквартирного будинку, а відтак господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання цього рішення недійсним.

5.40. Щодо тверджень суду апеляційної інстанції про відсутність у Позивача документів, які б підтверджували право власності або право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщений спірний контейнерний майданчик, судова колегія зазначає, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Оскільки держава не виконала свій обов`язок (передбачений частиною другою статті 42 Земельного кодексу України) запровадити внутрішню процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, співвласникам цього будинку, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на відповідних суб`єктів, зокрема Позивача, в провину якому не може ставитися відсутність затвердження Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельної ділянки у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

5.41. Підсумовуючи, в розрізі доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та частини другої статті 382 Цивільного кодексу України стосовно належності на праві власності співвласникам багатоквартирного житлового будинку контейнерного майданчику, який побудований біля такого багатоквартирного будинку та необхідний для задоволення побутових потреб його співвласників (збирання твердих побутових відходів) колегія суддів доходить наступного висновку.

Як вбачається з системного аналізу наведених норм статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 382 Цивільного кодексу України, статей 13, 21, 23, 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", контейнерні майданчики для збору побутових відходів, розташовані на прибудинкових територіях багатоквартирних будинків, належать до елементів благоустрою (споруд), утримання яких проводиться балансоутримувачами або організаціями визначеними ними на договірних засадах та є спільним майном багатоквартирного будинку, яке належить усім власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку як співвласникам на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

В такий спосіб існує презумпція приналежності таких об`єктів благоустрою власникам будинків навіть без складення актів прийому-передачі щодо них, а обов`язок щодо спростування такої презумпції, у тому числі доведення, що зазначений об`єкт є елементом благоустрою (спорудою) який забезпечує не тільки конкретне ОСББ, а і інших осіб (наприклад, в рамках організації системи управління відходами (поводження з ними), не перебуває на його прибудинковій території тощо покладається саме на орган місцевого самоврядування.

5.42. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автомобіліст-3" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2023 у справі № 908/1866/22 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у цій справі залишити в силі.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автомобіліст-3" 4 962,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко